Рішення № 29201406, 30.01.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 34/120/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

69001, м. Запоріжжя, вул. С. Тюленіна,21/Шаумяна,4

Інформаційний центр тел. (061) 224-08-88

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.13 Справа № 5009/4518/12

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретарі Жаріновій К.С.,

за участю представників: прокурора - Попович А.О., на підставі посвідчення № 013454 від 03.12.12 р.; від позивача - Яцун О.В., довіреність № 28 від 04.01.13 р.; від відповідача та третіх осіб представники не з'явились,

розглянув в судовому засіданні матеріали справи № 5009/4518/12

за позовом: Прокурора Приазовського району Запорізької області, Запорізька область, смт. Приазовське, в інтересах держави - орган уповноважений представляти інтереси держави: Державна інспекція сільського господарства в Запорізькій області, м. Запоріжжя;

до відповідача: Приазовської районної державної адміністрації, Запорізька область, смт. Приазовське (скорочено Приазовська РДА);

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2, Запорізька область, Приазовський район, с. Новоіванівка, (скорочено ОСОБА_2);

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3, Запорізька область, Приазовський район, с. Новоіванівка, (скорочено ОСОБА_3);

третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фермерське господарство «Утренняя заря», Запорізька область, Приазовський район, с. Новоіванівка, (скорочено ФГ «Утренняя заря»);

третя особа 4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Відділ Держкомзему у Приазовському районі Запорізької області, Запорізька область, смт. Приазовське;

про визнання недійсним розпорядження.

Сутність спору:

Прокурором Приазовського району Запорізької області в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області заявлено вимоги до Приазовської РДА про визнання недійсним з моменту винесення розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації № 1087 від 29.12.2009 р. «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства».

Ухвалою господарського суду від 04.12.2012 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно номер провадження 34/120/12, справу призначено до розгляду на 19.12.2012 р., розгляд справи відкладався на 16.01.13 р. та на 30.01.13 р.

В судовому засіданні 30.01.2013 р. з свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи відповідача суд встановив, що правильним найменуванням відповідача є Приазовська районна державна адміністрація (а.с. 23).

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне уточнити найменування відповідача, яким вважати: Приазовську районну державну адміністрацію.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до вимог законодавства, одними з обов'язкових умов для одержання безоплатно у власність земельної ділянки є членство у фермерському господарстві та наявність родинних (сімейних) зв'язків між членами останнього. Голова фермерського господарства «Утренняя заря», ОСОБА_3 достовірно знаючи, що ОСОБА_2 не перебуває з ним в родинних стосунках і не є його родичем, не об'єднувався з ним для спільного ведення фермерського господарства та не мав права бути його членом, з метою сприяння останньому в незаконному отриманні на території Приазовської селищної ради Приазовського району Запорізької області у спільну сумісну власність земельної ділянки площею 25 га ріллі, для ведення фермерського господарства, умисно вніс неправдиві відомості до розпорядження №1 від 04.02.2008 року про зміни до статуту господарства, включивши ОСОБА_2 до складу його членів, що підтверджується вироком Приазовського районного суду Запорізької області від 07.06.2011 р. у справі № 1-52/2011. Таким чином, розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації № 1087 від 29.12.2009 р. «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства» прийнято всупереч ст. 31 Земельного кодексу України та ст. ст. 3, 13 Закону України «Про фермерське господарство». Обґрунтовуючи вимоги, прокурор також посилається на ст. 121 Конституції України, ст. 20, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст. ст. 2, 29, 54, 66 ГПК України.

Представник позивача та прокурор у судовому засіданні підтримали заявлений позов, просили його задовольнити.

19.12.2012 р. до канцелярії господарського суду Запорізької області від відповідача надійшло електронне повідомлення, в якому він просить розглядати справу без участі його представника, у зв'язку з відсутністю юриста.

ОСОБА_2, третя особа 1 по справі, у наданому відзиві на позову вказує, що спірна земельна ділянка передана у спільну сумісну власність громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства, частки співвласників правоустановчими документами не визначені, при цьому, позовна заява не містить жодного обґрунтування визнання недійсним розпорядження № 1087 від 29.12.2009 року у повному обсязі, а не в частині передачі земельної ділянки ОСОБА_2, прокурором заявлена позовна вимога про визнання недійсним з моменту винесення розпорядження голови Приазовської РДА № 1087 від 29.12.2009 року, при цьому прокурор посилається виключно на обставини внесення ОСОБА_3 неправдивих відомостей до Статуту ФГ «Утренняя заря», але жодних доказів того, що статут ФГ «Утренняя заря» визнаний недійсним у вказаній частині, прокурором до матеріалів позовної заяви не додано, позивачем у справі прокурор визначив Державну інспекцію сільського господарства в Запорізькій області, але прокурор жодним чином не обґрунтував, у чому саме порушені права держави в особі зазначеного органу, просить в позові прокурора відмовити. Представник третьої особи 1 в судових засіданнях: 19.12.12 р., 16.01.13 р. заперечив проти позовних вимог, відповів на поставлені судом питання. 30.01.2013 р. на електронну пошту господарського суду Запорізької області від представника третьої особи 1 надійшло електронне повідомлення, в якому він просив відкласти розгляд справи через свою участь в іншій судовій справі та хворобу ОСОБА_2 Вказане клопотання судом відхилено з урахуванням строку вирішення спору, передбаченого ст. 69 ГПК України.

ОСОБА_3, третя особи 2 по справі, своїм правом на участь в судовому процесі не скористався, про причини неявки суд не повідомив, витребувані судом документи не надав.

Відділ Держкомзему у Приазовському районі Запорізької області, третя особа 4 по справі, надав витребувані судом документи, просив розглянути справу без участі представника та повідомити про результати розгляду справи.

За клопотанням представників учасників процесу, розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників учасників, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Приазовської районної ради народних депутатів від 12.09.91 р. № 99 «Про створення фермерських господарств в районі» виділено ОСОБА_3 земельну ділянку площею 26 га, з якої 25 га ріллі, і 1 га лісополоси, з земель запасу, для ведення фермерського господарства, в постійне успадковуване володіння.

На підставі вказаного рішення ОСОБА_3 видано Державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею № 14 на земельну ділянку площею 25,67 га в межах згідно з планом землеволодіння.

29.12.2009 головою Приазовської районної державної адміністрації видано розпорядження № 1087 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства» (далі розпорядження № 1087).

Пунктом 1 розпорядження № 1087 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 25 га, у т.ч. ріллі - 25 га, які перебувають у користуванні згідно державного акта на право довічного успадкованого володіння землею № 14, виданого громадянину ОСОБА_3 на території Приазовської селищної ради Приазовського району Запорізької області, у спільну сумісну власність ОСОБА_2, ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства.

Пунктом 2 розпорядження № 1087 вилучено земельні ділянки загальною площею 25 га, у т.ч. ріллі - 25 га, із земель державної власності, розташованої на території Приазовської селищної ради Приазовського району, яка перебувала у користуванні згідно державного акта на право довічного успадкованого володіння землею № 14 та надано у спільну сумісну власність. ОСОБА_2, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_3, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, надано земельну ділянку площею 25 га, у т.ч. ріллі - 25 га, для ведення фермерського господарства у межах згідно плану.

На підставі розпорядження № 1087 ОСОБА_3 видано державний акт серії ЯИ № 305703 від 22.01.2010 р. на право власності на земельну ділянку площею 25 га для ведення селянського (фермерського) господарства, і ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯИ № 305703 від 22.01.2010 р. на право власності на земельну ділянку площею 25 га для ведення селянського (фермерського) господарства. Кадастровий номер вказаної земельної ділянки: 2324555100:08:001:0040.

В ході проведеної прокуратурою Приазовського району перевірки встановлено, що голова фермерського господарства «Утренняя заря», ОСОБА_3 в порушення вимог законодавства, достовірно знаючи, що ОСОБА_2 не перебуває з ним в родинних стосунках і не є його родичем, не об'єднувався з ним для спільного ведення фермерського господарства та не мав права бути його членом, з метою сприяння останньому в незаконному отриманні на території Приазовської селищної ради Приазовського району Запорізької області у спільну сумісну власність земельної ділянки площею 25 га ріллі, для ведення фермерського господарства, умисно вніс неправдиві відомості до розпорядження № 1 від 04.02.2008 року про зміни до Статуту господарства, включивши ОСОБА_2 до складу його членів.

11.02.2011 прокурором Приазовського району порушено кримінальну справу відносно голови Фермерського господарства «Утренняя заря» ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, яку 25.02.2011 прокурором району спрямовано до Приазовського районного суду Запорізької області для розгляду по суті.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи 11.02.11 р. Державним реєстратором Приазовської районної державної адміністрації проведено реєстрацію припинення юридичної особи - Фермерського господарства «Утренняя заря», про що вчинено запис № 10931110009000514 (а.с. 60).

07.06.2011 р. вироком Приазовського районного суду Запорізької області у справі № 1-52/2011 ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочинів передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України (23.06.2011 р. вирок набув чинності, а.с. 35-36).

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представників учасників процесу, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Підпунктами 1.2.3-1.2.4 пункту 1.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.05.2011 р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» передбачено, що згідно з частиною другою статті 13 Конституції України кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Громадяни та юридичні особи у визначеному законом порядку набувають прав власності та користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення для ведення господарської діяльності або задоволення особистих потреб. Відносини, пов'язані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими. За змістом статей 13, 14 Конституції України, статті 11 ЦК України, статей 123, 124, 127, 128 ЗК України рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог ЗК України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності). Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам.

Згідно п. 1.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.05.2011 р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» у порядку господарського судочинства вирішенню підлягають такі категорії спорів, засновані на положеннях статті 319 ЦК України, глав 27, 29, 33, 34 ЦК України та глави 15 ГК України, розділів III - V ЗК України:

- про визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань передачі земельних ділянок у власність чи надання їх у користування, припинення права власності на земельні ділянки, вилучення цих ділянок з користування і про зобов'язання названих органів залежно від характеру спору виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства.

Виходячи з того, що оспорюване розпорядження Приазовської РДА стосується питання набуття у власність земельної ділянки та з огляду на суб'єктний склад, даний спір підвідомчий господарському суду Запорізької області.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом України. Набуття права на землю здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ст. 31 Земельного кодексу України (далі ЗК, норми якого застосовуються в редакції станом на 29.12.09 р.) землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Відповідно до ст. 32 ЗК України громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Дія частини першої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Згідно п. «а» ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.

Відповідно до частин 1-2 статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 р. № 973-IV (далі Закон про фермерське господарство) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону. Згідно ст. 3 Закону про фермерське господарство членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).

При створенні фермерського господарства одним із членів сім'ї інші члени сім'ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його Статуту. Для цілей цього Закону до членів сім'ї та родичів голови фермерського господарства відносяться дружина (чоловік), батьки, діти, баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки, мачуха, вітчим, падчерка, пасинок, рідні та двоюрідні брати та сестри, дядько, тітка, племінники як голови фермерського господарства, так і його дружини (її чоловіка), а також особи, які перебувають у родинних стосунках першого ступеня споріднення з усіма вищезазначеними членами сім'ї та родичами (батьки такої особи та батьки чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти).

Частиною 2 статті 13 Закону про фермерське господарство передбачено, що члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Таким чином, відповідно до вимог законодавства, одними з обов'язкових умов для одержання безоплатно у власність земельної ділянки є членство у фермерському господарстві та наявність родинних (сімейних) зв'язків між членами останнього.

Вироком Приазовського районного суду Запорізької області у справі № 1-52/2011 від 07.06.2011 р. встановлено, що голова фермерського господарства «Утренняя заря», ОСОБА_3, будучи службовою особою, завідомо знаючи, що право на безоплатне отримання у власність, раніше наданих у користування, земельних ділянок, мають тільки члени фермерського господарства, тобто подружжя, батьки, діти та інші члени родини, що об'єднались для спільного ведення фермерського господарства, в порушення вимог п. 2 ст. 1, п. п. 1, 2, 3 Закону України «Про фермерське господарство» № 45 від 19 червня 2003 року, зловживаючи службовим становищем, діючи на шкоду державним інтересам і в інтересах ОСОБА_2, з метою сприяння йому в незаконному та безоплатному отриманні у власність земельної ділянки, незаконно включив ОСОБА_2 до складу членів фермерського господарства під виглядом родича, який таким не є, і який не працює в даному фермерському господарстві, для чого склав нову редакцію статуту Фермерського господарства «Утренняя заря», в п. 18 якого, умисно вніс завідомо недостовірні дані, що стосуються даного фермерського господарства, після чого затвердив його своїм розпорядженням № 1 від 04 лютого 2008 року, підписав та надав його для реєстрації державному реєстратору Приазовської райдержадміністрації для реєстрації. 29.12.09 р., на підставі внесених ОСОБА_3 завідомо недостовірних даних до статуту фермерського господарства про склад його членів, розпорядженням голови Приазовської райдержадміністрації № 1087 ОСОБА_2, який в дійсності не є членом фермерського господарства «Утренняя заря» та не працює в ньому, незаконно, безоплатно передав в спільну сумісну власність з ОСОБА_3 земельну ділянку площею 25 га, що належить державі, а 22.01.10 р. ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯИ № 305702 про право спільної сумісної власності на вказану земельну ділянку, у зв'язку з чим державі завдано матеріальну шкоду, що дорівнює Ѕ частині ділянки в сумі 172600 грн., що в 397 раз перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та потягло тяжкі наслідки.

Згідно ч. 3 ст. 35 ГПК України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Таким чином, вироком Приазовського районного суду Запорізької області у справі № 1-52/2011 від 07.06.2011 р. встановлено фактичні дії третьої особи 2 щодо порушення вимог земельного законодавства (незаконне включення ОСОБА_2 до складу членів фермерського господарства під виглядом родича, який таким не є) при наданні у власність земельної ділянки, площею 25 га, згідно державного акту серії ЯИ № 305702 про право спільної сумісної власності, третій особі 1.

Відповідно до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 р. № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Отже, розпорядження № 1087 в частині: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 25 га, у т.ч. ріллі - 25 га, у спільну сумісну власність ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства; надання у спільну сумісну власність ОСОБА_2, земельної ділянки, площею 25 га, у т.ч. ріллі - 25 га, для ведення фермерського господарства у межах згідно плану; покладення на ОСОБА_2 виконання обов'язків землевласників відповідно до ст. 91 Земельного кодексу України; не відповідає ст. 32 ЗК України, ст. 3, ч. 2 ст. 13 Закону про фермерське господарство та підлягає визнанню недійсним.

Стосовно передання спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_3 суд враховує, що згідно ч. 2 ст. 1 Закону про фермерське господарство, Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України, відповідно третя особа 2 мала право на одноособове отримання спірної земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства, і в цій частині оспорюване розпорядження не суперечить вимогам закону. Суд також враховує, що спірна земельна ділянка, до прийняття розпорядження № 1087 перебувала на праві довічного успадковуваного володіння землею у третьої особи 2 згідно акта № 14, виданого Приазовською районною радою народних депутатів.

Щодо надання земельної ділянки у спільну сумісну власність суд приймає до уваги відсутність в законодавстві правової норми, яка б вказувала на припинення права спільної сумісної власності для другого співвласника, у випадку припинення такого права у першого співвласника.

З огляду на наведені висновки, позов підлягає частковому задоволенню, а судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Відносно доводів третьої особи 1 про відсутність обґрунтування прокурором порушення прав держави в особі позивача, суд вважає їх помилковими та до уваги не приймає, оскільки спірні правовідносини виникли щодо порушення порядку набуття права власності на землю, яка перебувала у державній власності, а позивача уповноважено на здійснення державної політки у сфері земельних відносин та контролю за використанням та охороною земель.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним з моменту винесення розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації № 1087 від 29.12.2009 р. «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства» в частині: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 25 га, у т.ч. ріллі - 25 га, які перебувають у користуванні згідно державного акта на право довічного успадкованого володіння землею № 14, виданого громадянину ОСОБА_3 на території Приазовської селищної ради Приазовського району Запорізької області, у спільну сумісну власність ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства; надання у спільну сумісну власність ОСОБА_2, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, земельної ділянки, площею 25 га, у т.ч. ріллі - 25 га, для ведення фермерського господарства у межах згідно плану; покладення на ОСОБА_2 виконання обов'язків землевласників відповідно до ст. 91 Земельного кодексу України.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Приазовської районної державної адміністрації (72400, Запорізька область, смт. Приазовське, вул. Леніна, 31, ідентифікаційний код юридичної особи: 02126366) в доход Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжі (Орджонікідзевський район), банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області, р/р 31215206783007, МФО 813015, код ЄДР 38025409, код бюджетної класифікації 22030001) 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.02.13 р.

Суддя А.О. Науменко