Ухвала суду № 29200273, 06.02.2013, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/96/13 Головуючий у суді І-ї інстанції Попович С.М.

Спори, що виникають із трудових правовідносин про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної працівниками підприємству, установі, організації Доповідач Франко В. А.

УХВАЛА

Іменем України

06.02.2013 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складіГоловуючого : судді Франко В.А.,

суддів : Белінської І.М. Гайсюка О.В

при секретарі Напрюшкіній О.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 жовтня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

В лютому 2012 року Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії «Відділення ПАТ «Промінвестбанк» в м. Кіровоград» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що ОСОБА_2, працюючи на посаді начальника відділу активних операцій, госпрозрахунку та звітності філії «Відділення Промінвестбанку в м. Олександрії Кіровоградської області», всупереч повноваженням своєї посадової інструкції та «Положенням про порядок кредитування в філіях Промінвестбанку», внаслідок неналежного виконання своїх службових обов'язків допустила недбалість при підготовці документів на оформлення видачі кредитів фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 у серпні 2006 року та фізичній особі - підприємцю ОСОБА_5 у березні 2007 року, не перевіривши належним чином фактичну наявність майна, яке передавалося в заставу для забезпечення кредиту, допустила оформлення установою банку договорів застави на майно, яке фактично було відсутнє, що призвело до заподіяння позивачу матеріальної шкоди в розмірі 500 000 грн.

Відносно ОСОБА_2 була порушена кримінальна справа по ч. 2 ст. 367 КК України, яка постановою Олександрійського міськрайсуду від 15.03.2011 року була закрита за п. 4 ч. 1 ст. 6 КПК України внаслідок акту амністії.

Посилаючись на ч. 3 ст. 134 КЗпП України, яка передбачає повну матеріальну відповідальність особи за шкоду, заподіяну з вини відповідачки, як працівника філії позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 500 000 грн. заподіяної матеріальної шкоди.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області позов було задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії «Відділення ПАТ «Промінвестбанк» в м. Кіровоград» 100 000 грн. матеріальної шкоди. Вирішено питання з судовими витратами.

Не погоджуючись з рішенням суду в своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду через порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_6 підтримали доводи апеляційної скарги. Пояснили, що в ході розгляду справи в суді першої інстанції представник банку не зміг довести на підставі чого була визначена така сума збитків. При розгляді кримінальної справи суд не входив в оцінку доведеності її вини, а свою вину вона не визнавала.

Суд також проігнорував рішення господарського суду відносно ОСОБА_4, та ОСОБА_5 про стягнення з них заборгованості за кредитом.Представником банку не надано було доказів щодо скоєння саме нею злочину, його зв'язок з заподіяною шкодою, не доведено розмір збитків.

Представник банку заперечив проти доводів апеляційної скарги, погоджуючись з рішення суду.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст..303 ЦПК України, , обговоривши доводи апеляційної скарги, та розглянувши матеріали цівільної та кримінальної справ, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно з п.3 ст.134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

Встановлено, що ОСОБА_2 перебувала в трудових відносинах з банком та займала посаду начальника відділу активних операцій філії Відділення „Промінвестбанку" м. Олександрії

Відповідно до положень Посадової інструкції вона являлась службовою особою, оскільки була наділена організаційно-розпорядчими повноваженнями. Працюючи з потенціальними клієнтами, при підготовці пакету документів для оформлення кредитів, відповідачка зобов'язана була вчинити дії, спрямовані на проведення перевірки наявності, стану, вартості та умов збереження і експлуатації заставного майна позичальників, сформувати та надати пакет документів та необхідних висновків щодо можливості надання кредиту на розгляд кредитного комітету. (т.2 кримінальної справи №1-60/11 а.с.98-101).

Матеріалами кримінальної справи встановлено, що саме ОСОБА_2 було доручено роботу з потенційними клієнтами ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5, яка, керуючись розділом 4 посадової інструкції та розділом 6 Положення „Про порядок кредитування в філіях Промінвестбанку" , зобов'язана була вчинити дії, спрямовані на проведення перевірок наявності, стану, вартості та умов збереження і експлуатації заставного майна позичальників, провести експертну оцінку по заставному майну, сформувати та надати пакет документів та необхідних висновків щодо можливості надання кредиту на розгляд кредитного комітету.

Проте неналежно виконуючи свої службові обов'язки, ОСОБА_2 допустила недбалість, при оформленні кредиту фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 у серпні 2006 року та фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 в березні 2007 року.

Нею не було перевірено належним чином фактичну наявність майна, яке передавалося в заставу для забезпечення повернення кредиту, допустила оформлення установою банку договорів застави на майно, яке фактично було відсутнє.

Зокрема, на момент укладення вищевказаних договорів застави № 38/3 від 22.08.2006 року, №11/1 та №11/2 від 14.02.2007 року 440 т зерна пшениці вартістю 154 000 грн., належного ОСОБА_4, а також комбайн М 9500 вартістю 350000 грн. та 280 тонн зерна пшениці вартістю 175 000 грн., належного ОСОБА_5, були відсутні.

У зв'язку з тим, що зазначені особи не повертають отримані кредитні кошти по 250 000 грн. кожен, а установа банку через неналежне виконання службових обов'язків ОСОБА_2 та відсутність заставного майна позбавлена реальної можливості повернути вищевказані кредитні кошти за рахунок заставного майна, у зв'язку з чим банку спричинено збитки на 500 000 грн., що є тяжкими наслідками

03.08.2010 року відносно ОСОБА_2 було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України (службова недбалість, діяння, що спричинило тяжкі наслідки) (т.3 кримінальної справи №1-60/11 а.с.193-194).

Постановою від 3.08.2010 року відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно юриста філії ОСОБА_8, колишньої керуючої філією ОСОБА_9, та в.о. керуючої ОСОБА_10 ОСОБА_10 у зв'язку з відсутністю в їх діях складу злочину, передбаченого ст.367 КК України. Дана постанова не оскаржувалась(т.3 а.с.197-198).

Відповідно до обвинувального висновку ОСОБА_2 пред'явлено обвинувачення за ч. 2 ст. 367 КК України, справа була направлена на розгляд до суду (т.3. а.с. 244).

За заявою та згодою ОСОБА_2 кримінальна справа постановою Олександрійського міськрайонного суду від 15.03.2011 року провадженням закрита внаслідок акту амністії - на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 26.12.2008 року.(т.4 а.с.6, 14-16).

Розглядаючи справу щодо стягнення матеріальної шкоди з відповідачки суд першої інстанції вірно дійшов висновку, з чим погоджується і колегія суддів, що оскільки ОСОБА_2 перебувала в трудових відносинах з банком і внаслідок вчинення злочину завдала установі банку матеріальну шкоду, то що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 134 КЗпП України вона повинна відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Встановлено що заборгованість по кредитам ОСОБА_4 і ОСОБА_5 списана, що підтверджується копіями банківських документів, долучених до справи, але це не свідчить про відсутність збитків для банку, оскільки списання заборгованості відбулося за рахунок прибутків банку і є реальним збитком, який підлягає відшкодуванню(а.с151-162).

Суд першої інстанції при вирішенні питання про розмір відшкодування заподіяної шкоди, що підлягає покриттю відповідно до ст.137 КЗпП України врахував ступінь вини відповідачки, яка не є умисною, відсутність корисливої мети, конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно, майновий стан ОСОБА_2, і дійшов висновку до зменшення розмір відшкодування до 100 000 грн. з чим погоджується і колегія суддів.

Доводи апеляційної скарги про відсутність вини ОСОБА_2 в заподіянні банку шкоди не ґрунтуються на доказах та законі, спростовуються матеріалами кримінальної справи, провадження по якій відносно ОСОБА_2 закрите по нереабілітуючим обставинам.

За таких обставин, колегія суддів дійшла переконання, що рішення суду є законним та обгрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляції не спростовують правильних висновків суду. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань ,а тому рішення скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст.303,307, 308,313 - 315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 жовтня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді :