Постанова № 29197636, 04.02.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2013 року Справа № 803/36/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сороки Ю.Ю.,

при секретарі судового засідання Шепталовій А.П.,

за участю представників позивача Кацевича В.К., Пасенка С.А.,

представника відповідача Решетника О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аванта" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аванта" звернулось з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 грудня 2012 року № 00022022206 та № 0002212206.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Волинської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Аванта" з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ПП ОСОБА_4 за період із січня 2012 року по лютий 2012 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт №6728/22-6/35495114 від 03.12.2012 року, в якому відповідачем було зафіксовано, що надані позивачем під час проведення перевірки товарно-транспортні накладні від 17.01.2012 року та від 06.02.2012 року без серії та номеру, не вказано до якого подорожнього листа вони виписані, не вказано дату та час виїзду та прибуття до конкретної станції призначення, адресні дані пункту навантаження та розвантаження вказані не в повному обсязі, також не зазначено ПІБ, що дають змогу ідентифікувати особу, яка відвантажила ТМЦ та особу, яка отримала вантаж, відсутні дані про перевізника (адресні дані, код за ЄДРПОУ).

Також в акті перевірки зафіксовано, що позивачем не надано подорожнього листа на водіїв та договорів на здійснення перевезення, у випадку, якщо залучався перевізник. Зазначене, на думку відповідача, свідчить про нереальність господарської операції між ТОВ "Торговий дім "Аванта" та приватним підприємцем ОСОБА_4, а угоди між зазначеними суб'єктами господарювання є нікчемними.

На підставі викладеного відповідачем зроблений висновок про те, що позивачем занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 110 169 грн., в т. ч. за січень 2012 року - 35 351, 00 грн. та за лютий 2012 року - 74 818, 00 грн., чим порушено ст.185, п.186.1 ст.186, п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України та занижено податок на прибуток за І квартал 2012 року в сумі 115 677, 45 грн., чим порушено п.п. 134.1.1, п. 134.1, ст. 134, п. 135.1, п. 135.2, ст. 135 Податкового кодексу України.

ТОВ "Торговий дім "Аванта" вважає зазначені висновки відповідача протиправними, оскільки, на думку позивача жодного порушення норм Податкового кодексу України під час здійснення господарських операцій позивача із ПП ОСОБА_4 та в подальшому формуванні податкового кредиту, а також показників податку на прибуток за наслідками цих операцій Товариством не допущено, а тому висновки податкового органу щодо нікчемності правочинів та неправомірності формування даних податкової звітності за договорами між Товариством та ПП ОСОБА_4 зроблені відповідачем з перевищенням компетенції та грубим порушенням норм регламентуючого законодавства України.

Товариством відображено собівартість придбаних та реалізованих товарів у І кварталі 2012 року, сформовано податковий кредит за отриманим товаром від СПД ОСОБА_4 за січень-лютий 2012 року на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Товар, який придбавався у ПП ОСОБА_4 в подальшому був реалізований, що підтверджується первинними документами, а відтак використаний у власній господарській діяльності.

З урахуванням наведеного товариством сформовані витрати та податковий кредит внаслідок реального здійснення господарських операцій, що підтверджується необхідними первинними документами, перелік яких встановлений законодавцем, а відтак висновки відповідача зафіксовані в акті перевірки №6728/22-6/35495114 від 03.12.2012 року не відповідають дійсним обставинам справи, а податкові повідомлення-рішення від 20 грудня 2012 року № 00022022206 та № 0002212206 є протиправними та підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю та просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив. В письмових запереченнях наголошував на тому, що в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Торговий дім "Аванта" були надані товарно-транспортні накладні від 12.01.2012 та від 13.01.2012 року без серії та номеру, в яких не вказано до якого подорожнього листа виписані ТТН, не вказано дату та час виїзду та прибуття до конкретної станції призначення, адресні дані пункту навантаження та розвантаження вказані не в повному обсязі, також не зазначено відомостей, що дають змогу ідентифікувати особу, яка відвантажила товарно-матеріальні цінності та особу, яка отримала вантаж, відсутні дані про перевізника.

Також в ході перевірки ТОВ "Торговий дім "Аванта" були надані: товарно-транспортні накладні від 17.01.2012 року та від 06.02.2012 року без серії та номеру, згідно якої встановлено, що перевезення фруктів з м. Одеса та Херсонської області до м. Луцька, здійснював водій ОСОБА_5 автомобілем "ДАФ", однак в товарно-транспортній накладній не вказано до якого подорожнього листа виписана ТТН, не вказано дату та час виїзду та прибуття до конкретної станції призначення адресні дані пункту навантаження та розвантаження вказані не в повному обсязі, також не зазначено ПІБ, що дають змогу ідентифікувати особу, яка відвантажила ТМЦ та особу, яка отримала вантаж, відсутні дані про перевізника (адресні дані, код за ЄДРПОУ).

Крім того зазначив, що в ході перевірки позивачем не надано подорожнього листа на водіїв та договорів на здійснення перевезення, у випадку, якщо залучався перевізник. Зазначене свідчить про суперечливість обставин, на які посилається позивач, та підтверджує нереальність господарських операції між ТОВ "Торговий дім "Аванта" та приватним підприємцем ОСОБА_4

З урахуванням наведеного, а також враховуючи обставини встановлені та зафіксовані Рівненською ОДПІ в акті №143/1745/НОМЕР_2 від 10.07.2012 року документальної невиїзної перевірки приватного підприємця ОСОБА_4, Луцькою ОДПІ зроблений висновок про те, що фінансова господарська діяльність між ТОВ "Торговий дім "Аванта" та ПП ОСОБА_4 здійснювалась поза межами правового поля та є такою, що здійснювалась без наміру настання правових наслідків, обумовлених правочинами, а відтак господарські зобов'язання між ТОВ "Торговий дім "Аванта" та ПП ОСОБА_4 є нікчемними.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали обставини викладені в акті №6728/22-6/35495114 від 03.12.2012 року документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Аванта" та в письмових запереченнях на позовну заяву, у зв'язку з чим просили в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази судом встановлені наступні обставини.

Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Волинської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Аванта" з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ПП ОСОБА_4 за період із січня 2012 року по лютий 2012 року.

За результатами зазначеної перевірки Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією складений акт №6728/22-6/35495114 від 03.12.2012 року в якому зафіксовано, що ТОВ "Торговий дім "Аванта" у період з 01.01.2012 року по 29.02.2012 року від приватного підприємця ОСОБА_4, за договором поставки №1257-10А від 05.07.2010 року, отримано товар на загальну суму 661 017 грн. 77 коп., в тому числі ПДВ 110 169 грн. 64 коп.

Проте, в наданих ТОВ "Торговий дім "Аванта" до перевірки товарно-транспортних накладних від 12.01.2012 та від 13.01.2012 року не вказано до якого подорожнього листа вони виписані, не вказано дату та час виїзду та прибуття до конкретної станції призначення, адресні дані пункту навантаження та розвантаження вказані не в повному обсязі, також не зазначено відомостей, що дають змогу ідентифікувати особу, яка відвантажила товарно-матеріальні цінності та особу, яка отримала вантаж, відсутні дані про перевізника.

Також, товарно-транспортні накладні від 17.01.2012 року та від 06.02.2012 року не містять серії та номеру, в товарно-транспортних накладних не вказано до якого подорожнього листа виписані ТТН, не вказано дату та час виїзду та прибуття до конкретної станції призначення, адресні дані пункту навантаження та розвантаження вказані не в повному обсязі, також не зазначено ПІБ, що дають змогу ідентифікувати особу, яка відвантажила ТМЦ та особу, яка отримала вантаж, відсутні дані про перевізника (адресні дані, код за ЄДРПОУ, тощо). (.а.с.26-27)

Також в акті перевірки №6728/22-6/35495114 від 03.12.2012 року Луцька ОДПІ робить посилання на акт від 10 липня 2012 року № 143/1745/НОМЕР_2 документальної невиїзної перевірки СПД ОСОБА_4 з питань правомірності формування податкового кредиту з ПДВ по взаєморозрахунках з ТОВ "Кістанов і К" за жовтень та листопад 2010 року, формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за січень 2012 року та формування податкового кредиту декларації з податку на додану вартість та реєстрації податкових накладних в єдиному реєстрі податкових накладних за січень, лютий 2012 року.

Луцька ОДПІ, із врахуванням акту перевірки від 10 липня 2012 року №143/1745/НОМЕР_2, зазначає, що у ПП ОСОБА_4 встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів у підприємств - постачальників, встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з продажу цих товарів підприємствам - покупцям.

Крім того, ПП ОСОБА_4 не надано до перевірки жодних підтверджуючих документів щодо виникнення податкового кредиту з ПДВ по операціях з придбання товарів, робіт та послуг та первинних документів до них. Не надані податкові накладні, реєстри отриманих податкових накладних, прибуткові накладні, документи які засвідчують оплату товару, не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця.(а.с.27)

З урахуванням наведених обставин, Луцькою ОДПІ зроблений висновок про те, що фінансово-господарська діяльність TOB "Торговий дім "Аванта" здійснюється поза межами правового поля. Фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ПП ОСОБА_4 є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами, а договір поставки №1257-10А від 05.07.2010 року є нікчемним. (а.с.29-30)

На підставі зафіксованих обставин в акті перевірки №6728/22-6/35495114 від 03.12.2012 року, Луцькою ОДПІ винесені податкове повідомлення-рішення №0002202206 від 20 грудня 2012 року, яким за порушення ст.185, п.186.1 ст.186, п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 110 169 гривень та застосовані штрафні санкції в розмірі 55 084 гривні 50 копійок та податкове повідомлення-рішення №0002212206 від 20 грудня 2012 року, яким за порушення пп.134.1.1, п.134.1, ст.134, п.135.1, п.135.2, ст.135 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 115 677 гривень та застосовані штрафні санкції в сумі 57 838 гривень 50 копійок.

Однак, суд вважає податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ Волинської області ДПС №0002202206 та №0002212206 від 20.12.2012 року протиправними та такими, що підлягають скасуванню з огляду на наступне.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Разом з тим, правові підстави віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту визначено статтею 198 Податкового кодексу України, пунктом 198.1 якої визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктами 198.2. та 198.3 статті 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкової ознаки господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

Згідно із частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХIV (з наступними змінами та доповненнями), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Статтею 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення. Підпунктом 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, передбачено, що для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити.

Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що віднесення ТОВ "Торговий дім "Аванта" до складу валових витрат коштів витрачених на придбання товару у ПП ОСОБА_4, а також віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, можливо лише при фактичному здійсненні і підтвердженні належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій (зміну активів), яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що 07.11.2007 року ТОВ "Торговий дім "Аванта" зареєстроване як суб'єкт господарської діяльності виконавчим комітетом Луцької міської ради Волинської області, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. (а.с.15)

Як встановлено судом, товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аванта"(покупець) укладено договір поставки №1257-10А від 05.07.2010 року з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4(постачальник), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар партіями у відповідності до замовлень Покупця, а останній зобов'язаний його прийняти та провести за нього оплату.

На виконання умов даного договору поставки позивачем у січні-лютому 2012 року придбано у ПП ОСОБА_4 товар - фрукти "цитрусові" (мандарини, апельсини, лимони та грейпфрути) на загальну суму 661 017, 77 грн., в тому числі ПДВ 110 169, 64 грн., що підтверджується видатковими та податковими накладними(а.с.34-43), товарно-транспортними накладними (а.с.44-47), а також журналом операцій ТОВ "Торговий дім "Аванта" по клієнту ПП ОСОБА_4 по рахунку 631/04 "розрахунки з постачальникам (овочі, фрукти) за період з 01.01.2012 року по 31.05.2012 року" (а.с.62), долученими до матеріалів справи.

Позивачем проведено розрахунок по договірних зобов'язаннях з приватним підприємцем ОСОБА_4, що також підтверджується виписаними ТОВ "Торговий дім "Аванта" платіжними дорученнями за період з 01.01.2012 року по 31.05.2012 року(а.с.48-61) та журналом операцій ТОВ "Торговий дім "Аванта" з ПП ОСОБА_4(а.с.62)

З наявних в матеріалах справи товарно-транспортних накладних вбачається, що перевезення фруктів з м. Одеса та Херсонської області до м. Луцька здійснювалися приватним підприємцем автомобілем з державними номерами НОМЕР_4 з причепом НОМЕР_5 та приватним підприємцем ОСОБА_6, автомобілем "ДАФ" з державними номерами НОМЕР_7 з причепом НОМЕР_8. На кожну партію товару Державною інспекцією з карантину рослин у Одеській області видавалися карантинні сертифікати №75/16-172/ВМ-163626, №75/16-173/ВМ-163605, №75/16-173/ВМ-287881, №75/16-172/ВМ-147688 та №75-03/060/КС-82847, що посвідчували фітосанітарний стан товару. (а.с.188-192)

Також судом встановлено, що в подальшому фрукти, а саме мандарини, апельсини, лимони та грейпфрути були використані позивачем у своїй господарській діяльності, а саме реалізовувалися у роздрібних мережах ТОВ "Торговий дім "Аванта", що підтверджується зведеними даними про надходження та продаж цитрусових у роздрібній мережі товариства та накладними про переміщення товару. (а.с.122-128)

Витрати по взаємовідносинах з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, за перевіряємий період з січня 2012 року по лютий 2012 року, на загальну суму 661 017, 77 грн., в тому числі ПДВ 110 169, 64 грн. віднесені позивачем до складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування в деклараціях з податку на прибуток за І квартал 2012 року.

В подальшому, на підставі отриманих від приватного підприємця ОСОБА_4 податкових накладних, позивачем включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість 110 169, 64 грн. та відображено в податкових деклараціях з податку на додану вартість за січень, лютий 2012 року.

Крім того, з долучених до матеріалів справи представником відповідача пояснень приватного підприємця ОСОБА_4 вбачається, що останній протягом січня-лютого 2012 року проводив господарські операції із ТОВ "Торговий дім "Аванта" на предмет реалізації "цитрусових" в загальній кількості понад 50 тонн. Вищевказані "цитрусові" були придбані приватним підприємцем ОСОБА_4 у ТОВ "Атаман Фрут", що знаходиться в м. Одеса. Транспортування "цитрусових" проводилось вантажним автотранспортом із м. Одеса до м. Луцька. Проведення вищевказаних операцій підтверджується податковими накладними, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних, товарно-транспортними накладними, виписками та договором поставки №1257-10А від 05.07.2010 року. Розрахунок за товар ТОВ "Торговий дім "Аванта" проводило у безготівковій формі, шляхом перерахунку коштів через банківську установу. (а.с.139)

Разом з тим, з декларацій з податку на додану вартість за січень-лютий 2012 року та з додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів вбачається, що суми податку на додану вартість по господарським операціям з ТОВ "Торговий дім "Аванта" та ТОВ "Атаман Фрут" відповідного періоду, відображені приватним підприємцем ОСОБА_4 в реєстрах виданих та отриманих податкових накладних та відповідають даним додатку №5 до податкових декларацій з податку на додану вартість розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, зазначеним в графах "податкові зобов'язання" та "податковий кредит" відносно вищевказаних товариств. (а.с.140-151)

Таким чином, на думку суду, позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що поставки товару, а саме фруктів цитрусових (мандарин, апельсин, лимон та грейпфрут) відбулися і товар використано в межах господарської діяльності ТОВ Торговий дім "Аванта". Судом досліджені наведені вище первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, останні підтверджують наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, зв'язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача, а відтак, обґрунтованість віднесення до складу валових витрат у декларації з податку на прибуток за І квартал 2012 року сум по взаємовідносинах з приватним підприємцем ОСОБА_4, а також формування податкового кредиту в податкових деклараціях з податку на додану вартість за січень та лютий 2012 року.

Первинні документи відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, нормам Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 16.05.1996 року № 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 року за № 293/1318.

Суд не бере до уваги твердження представника відповідача про те, що господарські операції між ТОВ "Торговий дім "Аванта " та приватним підприємцем ОСОБА_4 не відбулися чи відбулися з порушенням, тому що ТТН містять окремі незаповнені графи, а саме: не вказано до якого подорожнього листа вона виписана ТТП, не вказано дату та час виїзду та прибуття до конкретної станції призначення, адресні дані пункту навантаження та розвантаження вказані не в повному обсязі, також не зазначено відомостей, що дають змогу ідентифікувати особу, яка відвантажила товарно-матеріальні цінності та особу, яка отримала вантаж, відсутні дані про перевізника, з врахуванням наступного.

Згідно зі статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, товарно-транспортна накладна визначена як обов'язковий документ, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом та зберігатися як у вантажовідправника, так і у вантажоодержувача. Згідно із пунктом 1 зазначених Правил товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Досліджені судом товарно-транспортні накладні відповідають вимогам встановленим Законом України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та містять всі необхідні реквізити та відомості про вантаж, що транспортується.

Таким чином недоліки в заповненні ТТН не дають підстав вважати, що господарська операція не відбулася чи відбулася з порушенням, вказівка на час виїзду чи прибуття вантажу з зазначенням дати виписування ТТН не впливає на стан конкретних активів та зобов'язань, збільшення або зменшення яких впливає на податковий облік, коли достеменно відомо, що така операція відбувалася в певний період. Не зазначення номера подорожнього листа чи інших відомостей особами, які перевозили вантаж, є недоліком організації роботи перевізника та підставою для вирішення питання щодо відповідальності таких осіб в межах виконання ними трудових обов'язків, проте не може впливати на висновки податкової інспекції про реальність чи відсутність вчинення господарської операції між суб'єктами господарювання.

Поряд з тим, суд зазначає, що оскільки поставка товару та оформлення товарно-транспортних накладних здійснювалися постачальником, тобто приватним підприємцем ОСОБА_4, а не позивачем, у зв'язку з чим ТОВ "Торговий дім "Аванта" не може нести відповідальність за правильність оформлення товарно-транспортних накладних.

Отже, зазначені вимоги законодавства позивачем дотримані, всі наявні первинні документи бухгалтерського обліку складені належним чином та підтверджують обставини реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, належними доказами підтверджено факт поставок товару - фруктів, а саме мандарини, апельсини, лимони та грейпфрути від постачальника та їх перевезення.

Крім того, посилання відповідача на нікчемність правочину укладеного між ТОВ "Торговий дім "Аванта" та приватним підприємцем ОСОБА_4, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду даної адміністративної справи, з огляду на наступне.

Частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини 2 статті 215, частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України, зокрема це: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Таким чином, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Податковим органом не доведено, що господарські зобов'язання між ТОВ "Торговий дім "Аванта" та приватним підприємцем ОСОБА_4 вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення за істотними умовами договору однією із сторін; спір між сторонами щодо недійсності договору відсутній.

На думку суду, позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що господарські операції між ТОВ "Торговий дім "Аванта" та приватним підприємцем ОСОБА_4 носили реальний характер, про що вказує те, що згідно договору поставки №1257-10А від 05.07.2010 року, однією стороною було проведено поставки товару, а другою відповідно здійснено розрахунки за вищевказаний товар.

Крім того, вищевказаний товар позивачем в подальшому був реалізований у роздрібній мережі ТОВ "Торговий дім "Аванта", що в свою чергу також підтверджується матеріалами справи. (а.с.122-128)

Таким чином, актом перевірки ТОВ "Торговий дім "Аванта" №6728/22-6/35495114 від 03.12.2012 року, Луцькою ОДПІ Волинської області ДПС не спростовано встановленої ст.204 ЦК України презумпції правомірності вчинених позивачем правочинів, так як єдиним мотивом для висновку про нікчемність спірного правочину слугували результати документальної позапланової невиїзної перевірки приватного підприємця ОСОБА_4, зафіксовані Рівненською ДПІ Рівненської області ДПС в акті перевірки від 10.07.2012 року № 143/1745/НОМЕР_2.

Однак, в силу приписів ст.ст. 8 і 19 Конституції України лише висновку одного органу державної податкової служби України про нікчемність вчинених платником податків правочинів є недостатнім для висновку іншого органу державної податкової служби України про порушення контрагентом такого платника податків законів з питань оподаткування.

Належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

В ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Разом з тим, практика Європейського Суду з прав людини також підтверджує такий підхід до вирішення податкових спорів. Зокрема, у рішенні від 22.01.2009 року по справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) ЄСПЛ зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Діючим законодавством України не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Закон не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету.

Питання податкового кредиту та бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідачем не надано суду доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх заперечення, і не доведено правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення.

Судом досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, останні відповідають змісту, відображеному в укладеному платником податку договорі та підтверджують обґрунтованість віднесення сум по взаємовідносинах з приватним підприємцем ОСОБА_4 до складу валових витрат при обчисленні об'єкту оподаткування в декларації з податку на прибуток за І квартал 2012 року та віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за січень, лютий 2012 року.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що господарські операції між ТОВ "Торговий дім "Аванта" та приватним підприємцем ОСОБА_4, суми по взаємовідносинах з яким позивачем включені до складу валових витрат у податковій декларації з податку на прибуток за І квартал 2012 року, а суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з яким включені до податкового кредиту в податкових деклараціях з податку на додану вартість за січень, лютий 2012 року, носили реальний характер, спричинили реальні зміни майнового стану платника податків, оскільки факти продажу та поставки товару, розрахунків між сторонами підтверджені належними первинними документами бухгалтерського обліку, а окремі недоліки, допущенні суб'єктами господарювання при виконанні договору, не є підставою для визнання правочину нікчемним.

Таким чином, можливі недоліки у заповненні ТТН, допущені іншими суб'єктами господарювання, не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на віднесення до складу валових витрат в декларації з податку на прибуток за І квартал 2012 року, коштів затрачених на придбання товару, а саме фруктів "цитрусових" у приватного підприємця ОСОБА_4, а в подальшому включення сум податку на додану вартість до складу податкових зобов'язань у податкових деклараціях з податку на додану вартість за січень та лютий 2012 року.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно віднесено суми по взаємовідносинах з приватним підприємцем ОСОБА_4 до складу валових витрат, що враховуються при обчислені об'єкта оподаткування у податкових деклараціях з податку на прибуток за I квартал 2012 року та суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з приватним підприємцем ОСОБА_4 до складу податкового кредиту в податкових деклараціях з податку на додану вартість за січень та лютий 2012 року.

Під час судового розгляду справи відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність прийняття оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення, а викладені в акті перевірки висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства не знайшли свого підтвердження.

Повноваження суду при вирішенні справи передбачені статтею 162 КАС України, пунктом 1 частини 2 якої передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Враховуючи вимоги п.1 ч.2 ст.162 КАС України суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 20 грудня 2012 року №0002202206 та №0002212206 слід визнати протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

З урахуванням ч.1 ст.94 КАС України суд присуджує на користь позивача з Державного бюджету України 2 360 гривень 60 копійок сплаченого судового збору, підтверджених платіжними дорученнями №48801 від 28.12.2012 року та №38572 від 11.10.2012 року.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 162, 163 КАС України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби № 0002202206 від 20 грудня 2012 року та № 0002212206 від 20 грудня 2012 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аванта" документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 360 гривень 60 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 08 лютого 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ю.Ю. Сорока