Постанова № 29195245, 06.02.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2013 року Справа № 5019/1795/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Гулова А.Г. , суддя Юрчук М.І.

при секретарі Макаревич В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Бережка С.І. (довіреність № 14-7 від 08 січня 2013 року)

від відповідача: Бондар Ю.М. (довіреність № 01-10/265 від 30 січня 2013 року)

розглянувши апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Рівненської області від 06 грудня 2012 року у справі №5019/1795/12 (суддя Павленко Є.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ

до Комунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради

про стягнення в сумі 19 249 грн. 50 коп..

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі-Позивач) звернулось до господарського суду Рівненської області з позовною заявою (а.с. 2-4) до Комунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради (надалі-Відповідач) про стягнення 14 289 грн. 13 коп. пені, інфляційних в розмірі 2 201 грн. 18 коп. та річних в розмірі 2 759 грн. 19 коп..

Рішенням господарського суду Рівненської області від 5 грудня 2012 року по даній справі (а.с. 97-99) з підстав, вказаних у даному рішенні, позов задоволено частково: стягнуто з Відповідача на користь Позивача 7 144 грн. 57 коп. пені, три проценти річних у розмірі 2 759 грн. 19 коп., 2 201 грн. 18 коп. інфляційних втрат. Судовий збір в розмірі 1 609 грн. 50 коп. суд поклав на відповідача. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, Позивач звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 105-111) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав висвітлених в апеляційній скарзі просить рішення господарського суду Рівненської області від 6 грудня 2012 року в даній справі скасувати в частині зменшення пені на суму 7 144 грн. 56 коп., і прийняти в цій частині нове рішення, яким дані позовні вимоги задоволити повністю. Позивач також просить судові витрати покласти на Відповідача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що вказане рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, Позивач, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що місцевий господарський суд застосувавши пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, не взяв до уваги те, що Відповідачем в судовому засіданні не було надано жодного доказу, який би вказував на наявність таких виняткових обставин, що підтверджуються наявними в матеріалах справи документами, оскільки виняткові обставини у Відповідача відсутні, то суд не мав права зменшувати розмір нарахованої пені. Зменшення судом розміру стягуваної пені на 50 % від нарахованої суми спричиняє Позивачу збитки, крім того, судом мають досліджуватися не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу ( а.с. 121-128) в якому, з підстав вказаних у даному відзиві, просить суд залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Голова Рівненського апеляційного господарського суду, своїм розпорядженням від 1 лютого 2013 року (а.с. 120), з підстав вказаних у ньому, вніс зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді, визначив колегію в складі: головуючий суддя Василишин А.Р., судді Юрчук М.І., судді Гулової А.Г.

Водночас, 6 лютого 2013 року на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшло письмове клопотання Позивача (а.с. 131-136) в якому з підстав, висвітлених в даному клопотанні, Позивач просив суд долучити до матеріалів справи додаткові докази (копію звіту про фінансові результати Позивача за 1 півріччя 2012 року).

У судовому засіданні від 6 лютого 2013 року представник Позивач підтримав доводи апеляційної скарги, з підстав вказаних у цій апеляційній скарзі, та вказав на поданий ним звіт про фінансові результати Позивача за 1 квартал 2012 року.

В судовому засіданні від 6 лютого 2013 року представник Відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги, з підстав вказаних у відзиві на апеляційну скаргу.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача розглянувши матеріали та обставинами справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що 30 вересня 2011 року між Позивачем та Відповідачем був укладений договір № 14/2481/11 про купівлю-продаж природного газу (надалі - Договір; а.с. 14-19).

За умовами пункту 1.1 Договору: Позивач зобов'язався передати у власність Відповідачу в ІV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ, для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а Відповідач зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах Договору.

Пунктом 1.2 Договору сторони передбачили, що газ поставлений за цим Договором, використовується Відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

Згідно пункту 2.1 Договору визначено, що Позивач передає Відповідачу в період з 1 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 24 651 000,010 тис. кубічних метрів.

Пунктами 2.3, 2.4 Договору встановлено, що за розрахункову одиницю переданого газу приймається один кубічний метр (м3) приведений до стандартних умов (t-20 град. за цельсієм Р=760 мм ртутного стовпчика), якість газу який передається повинна відповідати вимогам ГОСТу 5542-87 "Газы горючие природные для промышленного и коммунально-бытового назначения. Технические условия".

У відповідності до пунктів 5.1, 5.2 Договору: ціна на природний газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (далі НКРЕ) та складає за 1 000 м3 газу 3 023 грн. 50 коп. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом, та без урахування податку на додану вартість.

Згідно пункту 5.3 Договору: у разі зміни НКРЕ ціни на природний газ або тарифів на транспортування, розподіл і постачання, сторони вносять зміни до пункту 5.2 Договору з дати набрання чинності встановленої НКРЕ ціни та тарифів.

За змістом пунктів 6.1, 6.3, 6.4 Договору: оплата за газ здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100 відсотків поточної оплати протягом місяця поставки газу; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до чотирнадцятого числа місяця наступного за місяцем поставки газу; в платіжних дорученнях Відповідач повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу, без зазначення періоду за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у Відповідача за Договором Позивач має право зарахувати кошти, що надійшли від Відповідача, як погашення заборгованості за газ поставлений в минулі періоди до Договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості; звіряння розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу Відповідачем та акта приймання - передачі газу протягом десяти днів з моменту письмової вимоги однієї із сторін.

Водночас, пунктами 7.1, 7.2, 7.3 Договору передбачено, що за неналежне виконання договірних зобов'язань Позивач та Відповідач несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також Договором; у разі невиконання Відповідачем вимог щодо розрахунку Позивач має право не здійснювати поставку газу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості; у разі невиконання Відповідачем вимог Договору щодо розрахунків (пункту 6.1 Договору), він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Позивачу крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний прострочений день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі семи відсотків від суми простроченого платежу; у разі не виконання Відповідачем умов Договору Позивач має право в односторонньому порядку розірвати Договір.

30 вересня 2011 року між Позивачем та Відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 до Договору (а.с. 20), відповідно до якої ціна за 1 000 м3 природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії становить 4 139 грн. 57 коп. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом, та з урахуванням податку на додану вартість.

Колегія суду зауважує, що на виконання умов вищезазначеного Договору Позивач у жовтні 2011 року поставив Відповідачу природний газ в обсязі 623,919 тис. куб. м. на загальну суму 2 382 117 грн. 77 коп., що підтверджується підписаними між сторонами актами прийому-передачі від 31 жовтня 2011 року, копії яких наявні у матеріалах даної справи (а.с. 22-23).

Про належне виконання Позивачем своїх зобов'язань за цим Договором щодо поставки газу також свідчить відсутність з боку Відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.

Оскільки вищезазначена поставка природного газу була здійснена у жовтні 2011 року, то у Відповідача згідно з умовами пункту 6.1 Договору виник обов'язок розрахуватися з Позивачем за даний природний газ до 14 листопада 2011 року.

Проте судом встановлено, що Відповідач взятий на себе обов'язок по оплаті вартості поставленого йому природного газу у встановлений Договором строк не виконав. Згідно наявних у справі доказів, до 14 листопада 2011 року Відповідач сплатив Позивачу лише 185 329 грн. 86 коп., заборгувавши таким чином Позивачу 2 196 787 грн. 91 коп..

Колегія суду дослідивши наявні в матеріалах справи докази, констатує, той факт, що Відповідач повністю погасив суму вищезазначеної заборгованості за Договором 30 листопада 2011 року. Так, Відповідач перерахував Позивачу: 25 листопада 2011 року 100 000 грн. 00 коп.; 28 листопада 2011 року - 300 000 грн. 00 коп.; 29 листопада 2011 року - 400 000 грн. 00 коп.; 30 листопада 2011 року - 1 396 787 грн. 91 коп.. Даним Відповідач повністю погасив залишок боргу.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України та статті 509 Цивільного кодексу України: зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України: господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до статті 11 та статті 509 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору; в силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.

В силу дії статті 526 Цивільного кодексу України: зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України: одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що: за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України: договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу дії частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказано вище в даній судовій постанові, в силу дії пункту 6.1 Договору: оплата за газ здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100 відсотків поточної оплати протягом місяця поставки газу; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до чотирнадцятого числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 3.3 Договору визначено, що Позивач і Відповідач погодили, що приймання-передача газу, переданого Позивачем Відповідачу у відповідному місці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу.

В силу дії статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Рівненський апеляційний господарський суд зауважує, що відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України: за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено статтею 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Рівненський апеляційний господарський суд враховує і те, що приписами частин 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Згідно ж до статті 610 Цивільного кодексу України: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Колегія суду зауважує, що Позивачем було заявлено до стягнення річні в сумі 2 759 грн. 19 коп. та інфляційні в сумі 2 201 грн. 18 коп..

Колегія суду, здійснивши перерахунок річних та інфляційних, погоджується з вірністю цих розрахунків та приходить до висновку про правомірність нарахування та стягнення з Відповідача річних в розмірі 2 759 грн. 19 коп., а також інфляційних в розмірі 2 201 грн. 18 коп..

Водночас, сума стягнених інфляційних і річних не є предметом апеляційного оскарження.

Відповідно, Рівненський апеляційний господарський суд (не маючи підстав для скасування рішення місцевим господарським судом в цій частині) залишає рішення місцевого господарського суду в частині стягнення річних та інфляційних - без змін.

Також, крім суми інфляційних та річних Позивач просив суд стягнути з Відповідача пеню у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого позивачем газу. Отже, Позивач просив стягнути з Відповідача 14 289 грн. 13 коп. пені, нарахованої на суму основного боргу з 14 листопада 2011 року по 29 листопада 2011 року включно, з яких: 10 261 грн. 71 коп. -пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 2 196 787 грн. 91 коп. за період з 14 листопада 2011 року по 24 листопада 2011 року (за 11 днів прострочення платежу); 2 671 грн. 25 коп. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 2 096 787 грн. 91 коп. за період з 25 листопада 2011 року по 27 листопада 2011 року (за 3 дні прострочення платежу); 763 грн. 02 коп. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 1 796 787 грн. 91 коп. за 28 листопада 2011 року (1 день прострочення платежу); 593 грн. 16 коп. -пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 1 396 787 грн. 91 коп. за 29 листопада 2011 року (1 день прострочення платежу).

Право нараховувати Відповідачу пеню і штраф у визначених розмірах визначено в пункті 7.2 Договору, за змістом котрого: у разі невиконання Відповідачем вимог Договору щодо розрахунків (пункту 6.1 Договору), він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Позивачу крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний прострочений день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі семи відсотків від суми простроченого платежу.

Відповідно до частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

У відповідності до частин 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

В силу дії частини 1 статті 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені та його відповідність вищеописаним умовам Договору, колегія суду вважає їх підставними щодо здійснення таких нарахувань.

Водночас, як вказано вище у даній судовій постанові, місцевим господарським судом було зменшено розмір пені до 7 144 грн. 57 коп..

Суд зауважає, що в силу дії частини 1 статті 233 Господарського кодексу України: у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України встановлено: якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України: господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Розглянувши звіт про фінансову діяльність Позивача за 1 півріччя 2012 року, суд статті 101 Господарського процесуального кодексу України. При цьому колегія суду, наполягає на тому, що Позивач мав можливість подати дані докази місцевому господарському суду під час розгляду справи, чого ним зроблено не було. А його посилання на частковий огляд даних документів в судовому засіданні від 5 грудня 2012 року, спростовуються наявним в матеріалах справи протоколом судового засідання (а.с. 95) , в якому не відображено огляд вищезазначених документів. В той же час, колегія апеляційного господарського суду констатує і той факт, що в матеріалах справи відсутні докази того, що Позивач подавав заперечення на протокол щодо не включення до нього дослідження судом даного доказу.

Відповідно, колегія суду констатує факт спростування наявними у справі матеріалами доводів Позивача щодо неможливості подачі суду першої інстанції даного звіту з причин, що не залежали від нього, а тому Рівненський апеляційний господарський суд не приймає до дослідження даний доказ (відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що Позивачем зроблено не було.

Отже, підсумовуючи усе вищевисвітлене, Рівненський апеляційний господарський суд констатує, що Відповідач виконав свої зобов'язання згідно укладеного Договору, сплативши повністю вартість спожитого газу. При цьому, порушення Відповідачем строків оплати були незначними, із затримкою, не більше 1-3 днів враховуючи наявність у нього коштів, що свідчить про добросовісне відношення Відповідача до виконання своїх договірних зобов'язань.

Таким чином, колегія суддів враховуючи ступінь вини Відповідача у порушенні зобов'язання за Договором, вважає, що цілком правомірно суд скористатися наданим йому чинним законодавством України правом на зменшення пені. Відповідно, Рівненський апеляційний господарський суд залишає рішення суду першої інстанції в цій частині - без змін.

В той же час, Рівненський апеляційний господарський суд вважає доводи апелянта, висвітлені в апеляційній скарзі, необґрунтованими, безпідставними, та такими, що не спростовують законності зменшення місцевим господарським судом розміру пені.

Враховуючи усе вищевказане у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Рівненської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Відповідача -без задоволення.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги суд покладає на Позивача.

Керуючись статями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"- залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 06.12.12 р. в справі №5019/1795/12 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

5. Справу № 5019/1795/12 повернути господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Юрчук М.І.