Рішення № 29195032, 05.02.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.13 Справа№ 5015/5175/12

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова група «Тиса» (м. Львів)до відповідача:Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (м. Самбір)про:стягнення 10 227 (десять тисяч двісті двадцять сім) грн. 00 коп. Суддя: Цікало А. І. При секретарі: Герасименко В. С.

Представники:

Позивача:Жидков Ю. В. - представник (довіреність № 240/12 від 26.12.2012 р.)Відповідача:не з'явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи. Заяв про відвів судді не поступало.

Представники сторін, присутні в судовому засіданні, не звертались до суду з клопотанням про нездійснення технічної фіксації судового процесу.

05.12.2012 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 5632 поступила позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова група «Тиса» (м. Львів) до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (м. Самбір) про стягнення 12 406 (дванадцять тисяч чотириста шість) грн. 17 коп. (з яких: 10 227,00 грн. - основний борг; 775,97 грн. - пеня; 1 403,20 грн. - штраф).

Ухвалою суду від 06.12.2012 р. порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду на 26.12.2012 р.

Ухвалою суду від 26.12.2012 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 29.01.2013 р.

Ухвалою суду від 29.01.2013 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 05.02.2013 р.

Позивач вимоги суду виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

31.01.2013 р. до суду за вх. № 2837/13 від представника позивача поступила заява про зменшення розміру позовних вимог. В зазначеній заяві позивач зменшив розмір позовні вимоги на суму пені в розмірі 775 (сімсот сімдесят п'ять) грн. 97 коп. та штрафу за користування чужими коштами в розмірі 1403 (одна тисяча чотириста три) грн. 20 коп. і просить суд стягнути з відповідача - Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова група «Тиса» основну суму боргу в розмірі 10 227 (десять тисяч двісті двадцять сім) грн. 00 коп. та судові витрати.

Представник позивача позов підтримав, просив суд задоволити позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, з підстав наведених у заявах та поясненнях.

Суд приймає заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та розглядає справу з урахуванням такої.

Відповідач вимоги суду не виконав, відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи.

Враховуючи те, що позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду спору по суті, відповідач відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, не представив доказів сплати заборгованості, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

23.06.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова група «Тиса» (позивач) та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 (відповідач) був укладений договір постачання № 32 - А (надалі - Договір постачання; оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Відповідно до п. 1.1. Договору постачання, постачальник (позивач) зобов'язується постачати покупцю (відповідачу) товар для подальшої його реалізації споживачам, покупець (відповідач) зобов'язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов цього Договору.

Згідно з п. 1.2. Договору поставки, асортимент, кількість та ціна товару погоджуються сторонами і вказуються в накладних на відвантаження відповідно до замовлення чи специфікації.

На виконання умов Договору поставки, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 10 227 (десять тисяч двісті двадцять сім) грн. 00 коп., що підтверджується накладними на відвантаження № 852 від 29.12.2011 р. на суму 143 грн. 64 коп., № 853 від 29.12.2011 р. на суму 3 399 грн. 00 коп., № 854 від 29.12.2011 р. на суму 264 грн. 24 коп., № 855 від 29.12.2011 р. на суму 1 587 грн. 12 коп., № 856 від 29.12.2011 р. на суму 1 536 грн. 36 коп. та № 857 від 29.12.2011 р. на суму 3 296 грн. 64 коп. (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи).

Відповідно до п. 3.5. Договору поставки, представник покупця (відповідача) при прийнятті товару зобов'язаний звірити відповідність кількості та асортименту товару, вказаному у накладній та розписатись за отриманий товар.

Відповідність кількості та асортименту поставленого товару підтверджується підписом одержувача такого на накладних на відвантаження.

Претензій щодо кількості та якості товару від відповідача на адресу позивача не поступало. Доказів повернення товару суду не надано.

Згідно з п. 4.1. Договору поставки, ціна товару визначається у відповідності з ціною, вказаною у прас-листах постачальника (позивача), які діють на момент виконання постачальником заявки покупця (відповідача) і вказується у накладних.

Відповідно до п. 4.5. Договору поставки, за домовленістю сторін покупець (відповідач) проводить розрахунок з постачальником (позивачем) за замовлений товар згідно рахунків або накладних шляхом перерахунку грошових коштів з відтермінуванням оплати на 21 календарний день.

Отже, відповідач повинен був оплатити вартість отриманого товару до 19.01.2012 р. Термін оплати товару зазначений також у накладних на відвантаження товару.

Порушуючи умови Договору поставки, відповідач не оплатив позивачу вартість отриманого товару.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача фінансові претензії про оплату товару від 12.06.2012 р. вих. № 21-А та від 04.07.2012 р. вих. № 28-А (копії претензій та докази направлення таких відповідачу долучено до матеріалів справи), котрі залишені відповідачем без розгляду та відповіді.

Станом на день зверненням з позовом до суду, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 10 227 (десять тисяч двісті двадцять сім) грн. 00 коп. Зазначена сума заборгованості підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 26.05.2012 р. підписаний сторонами без зауважень (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

За неналежне виконання умов Договору поставки, позивачем нараховано відповідачу 775,97 грн. - пені та 1 403,20 грн. - штрафу.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Реалізувавши своє право, позивач зменшив розмір позовних вимог на 775,97 грн. - пені та 1 403,20 грн. - штрафу і просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 10 227 грн. 00 коп., а також судові витрати.

Суд приймає зазначену заяву позивача про зменшення позовних вимог та розглядає справу з урахуванням такої заяви.

Станом на час розгляду справи відповідач не представив суду доказів погашення заборгованості перед позивачем.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На час розгляду справи, відповідач відзиву на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, не забезпечив явку повноважного представника в судові засідання, не представив доказів сплати боргу.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позову не заперечив, доказів сплати заборгованості, не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова група «Тиса» (м. Львів) до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (м. Самбір) про стягнення 10 227 (десять тисяч двісті двадцять сім) грн. 00 коп. основного боргу обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», установлено на 2012 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1073 гривні, з 1 квітня - 1094 гривні, з 1 липня - 1102 гривні, з 1 жовтня - 1118 гривень, з 1 грудня - 1134 гривні

Відповідно до підпункту 1) пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Позивачем сплачено судовий збір на суму 1 677 (одна тисяча шістсот сімдесят сім) грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 26 листопада 2012 року № 724 (оригінал долучено до матеріалів справи).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки позивачем внесено судовий збір на суму 1 677 (одна тисяча шістсот сімдесят сім) грн. 00 коп., що є більшою на 67 (шістдесят сім) грн. 50 коп., ніж встановлено законом, суд вважає за доцільне повернути позивачу судовий збір в розмірі переплаченої суми.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 8, 13, 42, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 11, 202, 204, 205, 206, 207, 509, 510, 526, ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. ст. 43, 45 , 22, 33, 34, 43, 44, 471, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова група «Тиса» (м. Львів) до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (м.Самбір) про стягнення 10 227 (десять тисяч двісті двадцять сім) грн. 00 коп. - задоволити.

2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова група «Тиса» (юридична адреса: вул. Зелена, буд. 115-Б, м. Львів, 79035; поштова адреса: вул. Лазаренка, буд. 6-Б, м. Львів, 79026; код ЄДРПОУ 30053266) - 10 227 (десять тисяч двісті двадцять сім) грн. 00 коп. боргу та 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. - судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгова група «Тиса» (юридична адреса: вул. Зелена, буд. 115-Б, м. Львів, 79035; поштова адреса: вул. Лазаренка, буд. 6-Б, м. Львів, 79026; код ЄДРПОУ 30053266) передплачену суму судового збору в розмірі 67 (шістдесят сім) грн. 50 коп.

4. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Цікало А.І.