Рішення № 29194957, 04.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-27/17172-2012 04.02.13

За позовомПублічного акціонерного товариства «Укргазбанк»до1. Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві 2. Фізичної особи-підприємця Сокура Костянтина Миколайовича 3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Контракт»прозвільнення майна з-під арешту

Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

позивача:Белименко О.В.відповідача 1:не з'явивсявідповідача 2:Сокур К.М.відповідача 3:Баулін А.О.Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Укргазбанк» (надалі - «Банк») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві (надалі - ВДВС Голосіївського РУЮ в м. Києві) про звільнення майна з-під арешту.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою ВДВС Голосіївського РУЮ в м. Києві від 26.07.2012 р. накладено арешт на майно Фізичної особи-підприємця Сокура Костянтина Миколайовича, зокрема і на транспортний засіб - автомобіль марки Subaru Forester, 2006 р.в., реєстраційний номер АА 0657 ВМ. Позивач зазначає, що вказаний транспортний засіб є предметом забезпечення виконання зобов'язань ФОП Сокура К.М. перед ПАТ «Укргазбанк», а тому просить суд зняти арешт з такого транспортного засобу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.12.2012 р. порушено провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фізичну особу-підприємця Сокура Костянтина Миколайовича та Товариство з обмеженою відповідальністю «Юг-Контракт», розгляд справи призначено на 19.12.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.12.2012 р. розгляд справи відкладено на 21.01.2013 р. у зв'язку із неявкою відповідача та невиконання ним вимог ухвали суду.

В судовому засіданні 21.01.2013 р. оголошувалась перерва до 04.02.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.02.2013 р. залучено до участі у справі в якості відповідачів Фізичну особу-підприємця Сокура Костянтина Миколайовича (надалі - «Підприємця») та Товариство з обмеженою відповідальністю «Юг-Контракт» (надалі - «Товариство»).

Представник відповідача в судове засідання з'явилася, вимоги ухвал суду виконала, надала пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримала повністю.

В судове засідання представник відповідача 1 не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, а його пояснення стосовно суті спору були заслухані судом в попередньому судовому засіданні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач 1 повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Відповідач 2 в судове засідання з'явився, надав пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача 3 в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду виконав, проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на те, що накладення ВДВС Голосіївського РУЮ в м. Києві спірного арешту не порушує права позивача.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.05.2006 р. між Банком та Підприємцем (позичальник) було укладено кредитний договір №43-Ф/06, відповідно до п. 1.1 якого банк надавав позичальнику кредит в сумі 36 000,00 дол. США на строк з 18.05.2006 р. по 18.05.2012 р. зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 12,5% річних.

Крім того, для забезпечення вимог за кредитним договором 18.05.2006 р. між Банком (заставодержатель) та Підприємцем (заставодавець) було укладено договір застави (транспортних засобів), предметом якого є автомобіль марки Subaru Forester, 2006 р.в., реєстраційний номер АА 0657 ВМ, свідоцтво про реєстрацію права власності ААС №452176, видане УДАІ ГУ МВС України в м. Києві, кузов №JF1SG9LT56G085573, колір - чорний, легковий універсал, який належить заставодавцю на праві приватної власності.

На підставі вказаного договору до Державного реєстру обтяжень рухомого майна був внесений відповідний запис про обтяження рухомого майна - автомобіля марки Subaru Forester, 2006 р.в., реєстраційний номер АА 0657 ВМ, що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №8467405 від 26.07.2006 р.

26.07.2012 р. в межах виконавчого провадження ВП№32524936 по виконанню рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2012 р. у справі №5011-14/843-2012 державним виконавцем ВДВС Голосіївського РУЮ в м. Києві винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Вказаною постановою, зокрема, накладено арешт на автомобіль марки Subaru Forester, 2006 р.в., реєстраційний номер АА 0657 ВМ.

Спір у справі виник у зв'язку із тим, що постанова державного виконавця про арешт майна боржника від 26.07.2012 р. порушує його право як заставодержателя на задоволення вимог за рахунок заставленого майна.

Статтею 19 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» на підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ст. 14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження. Якщо відповідно до закону обтяжувач вправі притримати рухоме майно, що належить боржнику, для забезпечення своєї вимоги, пріоритет такого права притримання встановлюється з моменту його реєстрації. Якщо право притримання не було зареєстроване, воно не має пріоритету над зареєстрованими обтяженнями, але має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями.

Із матеріалів справи вбачається, що про обтяження рухомого майна - автомобіля марки Subaru Forester, 2006 р.в., реєстраційний номер АА 0657 ВМ, був внесений запис до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №8467405 від 26.07.2006 р.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 37 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» до публічних обтяжень належать: податкова застава; накладення арешту на рухоме майно на підставі рішення суду для забезпечення цивільного позову або при порушенні провадження у справі про банкрутство громадянина-підприємця; звернення стягнення на рухоме майно відповідно до рішення суду, винесеного за позовом, який стосується виконання незабезпечених зобов'язань боржника; накладення арешту на рухоме майно на підставі рішень уповноважених органів у випадках, встановлених законом; інші обтяження рухомого майна, які кваліфікуються публічними.

Отже, з урахуванням положень вказаного закону, накладений постановою ВДВС Голосіївського РУЮ в м. Києві від 26.07.2012 р. арешт на спірний транспортний засіб є публічним обтяженням.

Згідно з ч. 3 ст. 38 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» якщо рухоме майно, яке є предметом публічного обтяження, є також предметом інших обтяжень, задоволення прав обтяжувача за публічним обтяженням або особи, на користь якої встановлено публічне обтяження, здійснюється в черговості згідно з пріоритетом публічного обтяження.

Частиною 2 статті 39 вказаного Закону визначено, що пріоритет публічного обтяження встановлюється з моменту його реєстрації. Зареєстровані публічні обтяження не мають пріоритету над обтяженнями того ж рухомого майна, які були зареєстровані раніше моменту реєстрації публічного обтяження, а також обтяженнями, які мають вищий пріоритет згідно з правилами, встановленими розділом III цього Закону.

Таким чином, оскільки обтяження рухомого майна (автомобіля Subaru Forester) зареєстроване за позивачем в 2006 році, Банк має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження, ніж Товариство.

Крім того, згідно з положеннями ч. 6 ст. 20 Закону України «Про заставу» звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п'ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду.

Відповідно до п. 6.1 договору застави від 18.05.2006 р. звернення стягнення на предмет застави та його реалізація здійснюється або за рішенням суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса, або за домовленістю сторін.

Суд відзначає, що накладення на спірний транспортний засіб арешту та оголошення заборони на його відчуження постановою ВДВС Голосіївського РУЮ в м. Києві від 26.07.2012 р. порушує право позивача, передбачене пунктами 6.1 та 6.2 договору застави від 18.05.2006 р. на добровільну реалізацію такого майна.

Згідно з положеннями ч. 1 та 2 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

За таких обставин, вимога позивача про зняття арешту зі спірного транспортного засобу є правомірною та обґрунтованою, а тому задовольняється судом.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 3 частини 3 статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

З метою недопущення у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, державний виконавець не позбавлений був права перед накладенням арешту на спірний транспортний засіб пересвідчитись, що такий транспортний засіб не перебуває під обтяженням.

Тому суд приходить до висновку, що спір у даній справі виник у зв'язку із неналежним виконанням державним виконавцем Відділу ДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві своїх прав та обов'язків у процесі здійснення виконавчого провадження.

Підстави для стягнення судових витрат з відповідачів 2 та 3 у суду відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» задовольнити повністю.

2. Зняти арешт з транспортного засобу: марка Subaru Forester, 2006 р.в., реєстраційний номер АА 0657 ВМ, свідоцтво про реєстрацію права власності ААС №452176, видане УДАІ ГУ МВС України в м. Києві, кузов №JF1SG9LT56G085573, колір - чорний, легковий універсал.

3. Стягнути з Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві (03127, м. Київ, вул. Ломоносова, 22/15; ідентифікаційний код 34999976) на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1; ідентифікаційний код 23697280) судовий збір у розмірі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.02.2013 р.

Суддя В.П. Босий