Рішення № 29194688, 28.01.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" січня 2013 р. Справа № 18/038-10/3/14/8

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БАННЕРМАН ВОЛД КЛАС ФАРМ УКРАЇНА», ідентифікаційний код: 31749777, місцезнаходження: 04214, м. Київ, пр. Оболонський, 36а, кв. 77,

до відповідача дочірнього підприємства «Квеєнбергер Україна», правонаступником якого є дочірнє підприємство «КВЕНБЕРГЕР ЛОГІСТИКС УКР», ідентифікаційний код: 30455653, юридична адреса: 08307, Київська обл., м. Бориспіль, Аеропорт, фактична адреса: 02125, м. Київ, пр-т. Визволителів, 1, оф. 518,

про стягнення,

за участю представників сторін:

від позивача: Гудій В.В., який діє на підставі довіреності від 27.09.2011 року б/н;

від відповідача: не з'явився, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

в провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № 18/038-10/3/14/8, за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БАННЕРМАН ВОЛД КЛАС ФАРМ УКРАЇНА» (далі за текстом: Позивач) до дочірнього підприємства «Квеєнбергер Україна», правонаступником якого є дочірнє підприємство «КВЕНБЕРГЕР ЛОГІСТИКС УКР» (далі за текстом: Відповідач), про стягнення збитків у сумі 135902,80 грн. (сто тридцять п'ять тисяч дев'ятсот дві гривні 80 коп.) та господарських витрат.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що Відповідачем було завдано збитків Позивачу у зв'язку із втратою (недопоставленням) вантажу (товару) при виконанні ним свого обов'язку щодо організації перевезення вантажу за договором транспортного експедирування від 03.02.3009 року за № 770-Т.

Провадження у справі № 18/038-10 порушено ухвалою господарського суду Київської області від 17.03.2010 року (суддя Кошик А.Ю.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.09.2010 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «БАННЕРМАН ВОЛД КЛАС ФАРМ УКРАЇНА» до дочірнього підприємства «Квеєнбергер Україна», правонаступником якого є дочірнє підприємство «КВЕНБЕРГЕР ЛОГІСТИКС УКР», про стягнення збитків у сумі 135902,80 грн. (сто тридцять п'ять тисяч дев'ятсот дві гривні 80 коп.) залишено без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач не погоджуючись з даною ухвалою господарського суду Київської області оскаржив її до суду апеляційної інстанції.

Київський апеляційний господарський суд розглянув доводи апеляційної скарги Позивача своєю постановою від 09.11.2010 року апеляційну скаргу задовольнив шляхом скасування ухвали господарського суду Київської області від 28.09.2010 року у справі № 18/038-10 з послідуючою передачею матеріалів останньої для розгляду по суті до господарського суду Київської області.

22.11.2010 року матеріали справи № 18/038-10 надійшли до господарського суду Київської області, розгляд якої доручено судді господарського суду Київської області Лопатіну А.В., який своєю ухвалою від 30.11.2010 року прийняв справу до свого провадження та присвоїв їй номер 18/038-10/3.

В процесі розгляду судом справи від Відповідача надійшов відзив б/н б/д на позов, у якому він просить суд відмовити Позивачу у задоволенні позову повністю, у зв'язку із тим, що спірні відносини виникли між сторонами на підставі договору № 772-DTD від 04.02.2009 року, а не на підставі договору транспортного експедирування № 770-Т від 03.02.3009 року, та у зв'язку із пропущенням Позивачем при зверненні до суду із позовом строків позовної давності.

Рішенням господарського суду Київської області від 16.05.2011 року у справі № 18/038-10/3 вимоги Позивача задоволенні в повному обсязі шляхом стягнення з дочірнього підприємства „Квенбергер логістикс укр" на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Баннерман волд клас фарм Україна" збитків у сумі 135902,80 грн. (сто тридцять п'ять тисяч дев'ятсот дві гривні 80 коп.) та судових витрат у вигляді державного мита у сумі 1 359,02 грн. (одна тисяча триста п'ятдесят дев'ять гривень 02 коп.), витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.), витрат на оплату послуг адвоката у сумі 38591,74 грн. (тридцять вісім тисяч п'ятсот дев'яносто одна гривня 74 коп.).

Відповідач не погоджуючись з вказаним рішенням господарського суду Київської області від 16.05.2011 року у справі № 18/038-10/3 оскаржив останнє до суду апеляційної інстанції, який розглянувши доводи апелянта своєю постановою від 13.07.2011 року у справі № 18/038-10/3 апеляційну скаргу Відповідача залишав без задоволення, а рішення суду 1-ї інстанції без змін.

Не погоджуючись з рішеннями суду 1-ї та апеляційних інстанцій Відповідач останні оскаржив до Вищого господарського суду України, який розглянувши доводи касаційної скарги своєю постановою від 11.10.2011 року скасував рішення господарського суду Київської області від 16.05.2011 року у справі № 18/038-10/3 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2011 року у справі № 18/038-10/3, а справу направив на новий розгляд до господарського суду Київської області.

17.10.2011 року до господарського суду Київської області для нового розгляду надійшли матеріали справи № 18/038-10/3, які для розгляду передані судді господарського суду Київської області Бацуці В.М., який своєю ухвалою від 20.10.2011 року прийняв справу № 18/038-10/3 до свого провадження та присвоїв їй номер № 18/038-10/3/14.

Рішенням господарського суду Київської області від 30.11.2011 року у справі № 18/038-10/3/14 вимоги Позивача задоволенні в повному обсязі шляхом стягнення з дочірнього підприємства «КВЕНБЕРГЕР ЛОГІСТИКС УКР» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БАННЕРМАН ВОЛД КЛАС ФАРМ УКРАЇНА» збитків у сумі 135902,80 грн. (сто тридцять п'ять тисяч дев'ятсот дві гривні 80 коп.) та судових витрат у вигляді державного мита у сумі 1 359,03 грн. (одна тисяча триста п'ятдесят дев'ять гривень 03 коп.), витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).

Позивач та Відповідач не погоджуючись з даним рішенням господарського суду Київської області оскаржили його до суду апеляційної інстанції, який розглянувши доводи апелянтів своєю постановою від 15.05.2012 року у справі № 18/038-10/3/14 апеляційні скарги залишив без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 30.11.2011 року у справі № 18/038-10/3/14 змінив шляхом покладення на Відповідача господарських витрат Позивача на оплату адвокатських послуг пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідач не погоджуючись з рішеннями судів 1-ї та апеляційних інстанцій оскаржив останні до Вищого господарського суду України, який розглянувши доводи касаційної скарги своєю постановою від 17.07.2012 року у справі № 18/038-10/3/14 скасував постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2012 року у справі № 18/038-10/3/14 та рішення господарського суду Київської області від 30.11.2011 року у справі № 18/038-10/3/14, а справу направив на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Своє рішення суд Касаційної інстанції мотивував тим, що судами попередніх інстанцій не повному обсязі досліджено обставини справи.

Матеріали справи № 18/038-10/3/14 надійшли до господарського суду Київської області 30.07.2012 року, які за наслідками авторозподілу 03.08.2012 року передані для розгляду судді господарського суду Київської області Скутельнику П.Ф., який ухвалою суду від 03.08.2012 року прийняв справу № 18/038-10/3/14 до свого провадження, присвоїв останній номер № 18/038-10/3/14/8 та призначив її розгляд на 27.08.2012 року.

27.08.2012 року в судове засідання Позивач та Відповідач не з'явились, будучи повідомленими про день та час розгляду справи. Суд відповідно до ч. 1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України на виконання вказівки Постанови вищого господарського суду України від 17.07.2012 року у справі № 18/038-10/3/14/8 з метою всебічного та об'єктивного розгляду шляхом дослідження всіх доводів і заперечень сторін призначив ухвалою господарського суду Київської області від 27.08.2012 року судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, провадження у справі № 18/038-10/3/14/8 на час проведення експертизи зупинено, витрати з оплати вартості експертизи покладено на Позивача. На вирішення судової експертизи винесено наступні питання: яку кількість товару було відправлено виконавцем - дочірнім підприємством «Квеєнбергер Україна», правонаступником якого є дочірнє підприємство «КВЕНБЕРГЕР ЛОГІСТИКС УКР», на виконання Заявки від 25.02.2009 року №25/02 (2) та договору транспортного експедирування від 03.02.2009 року за №770-Т; - яка фактична кількість товару була отримана вантажоотримувачем за Заявкою від 25.02.2009 року №25/02 (2) та договору транспортного експедирування від 03.02.2009 року за №770-Т; - чи відноситься акт експертизи від 05.03.2009 року за №108, до поставки товару за Заявкою від 25.02.2009 року №25/02 (2) та договором транспортного експедирування від 03.02.2009 року за №770-Т; - чи відповідає фактичний розмір збитків за відносинами щодо поставки товару за Заявкою від 25.02.2009 року №25/02 (2) та договору транспортного експедирування від 03.02.2009 року за №770-Т, розрахунку збитків, який надано товариством з обмеженою відповідальністю «БАННЕРМАН ВОЛД КЛАС ФАРМ УКРАЇНА».

20.12.2012 року до господарського суду Київської області надійшли з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України матеріали справи № 18/038-10/3/14/8 з висновком судово-економічної експертизи від 20.12.2012 року за № 8423/12-45, в зв'язку з чим ухвалою господарського суду Київської області від 24.12.2012 року провадження у справі № 18/038-10/3/14/8 поновлено та розгляд останньої призначено на 21.01.2013 року.

21.01.2013 року в судове засідання з'явився Позивач, який дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не з'явився, будучи повідомленим про день та час розгляду справи. Ухвалою суду від 21.01.2013 року розгляд справи № 18/038-10/3/14/8 відкладено на 28.01.2013 року.

28.01.2013 року в судове засідання з'явився Позивач, який дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, будучи повідомленим про день та час розгляду справи.

У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень представників сторін, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 28.01.2013 року.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Беручи до уваги викладене, а також те, що Відповідач належним чином повідомлений про подання до суду позову, дату та час розгляду справи, враховуючи те, що кореспонденція суду направлена на адресу Відповідача, суд дійшов висновку, що Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Оскільки Відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, доказів, на які він посилався би, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надав, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Господарський процесуальний кодекс України у ч. 1 ст. 111-12 передбачає, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення Позивача та Відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 передбачено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Господарський кодекс України у ст. 307 передбачає, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Згідно із вимогами ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до вимог ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Цивільний кодекс України у ч. 1 ст. 929 передбачає, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

За умовами ч.ч. 2, 3 ст. 929 Цивільного кодексу України, положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до вимог ст. 931 Цивільного кодексу України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

03.02.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «БАННЕРМАН ВОЛД КЛАС ФАРМ УКРАЇНА» та дочірнім підприємством «Квеєнбергер Україна», правонаступником якого є дочірнє підприємство «КВЕНБЕРГЕР ЛОГІСТИКС УКР», з дотриманням вимог ст.ст. 179, 307 Господарського кодексу України та ст.ст. 202, 509, 908, 909, 929, 931 Цивільного кодексу України, було укладено договір транспортного експедирування від 03.02.3009 року за № 770-Т (далі за текстом: Договір № 770-Т). За наслідками дослідження даного Договору суд приходить до висновку, що останній за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування.

За умовами п. 1.1. Договору № 770-Т, предметом даного Договору є взаємовідносини сторін, пов'язані з організацією міжнародних вантажних перевезень і перевезень по Україні, згідно з діючим законодавством України, вимог Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів, Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП, Європейської угоди про режим праці і відпочинку водіїв, Конвенції про дорожнє перевезення небезпечних вантажів, а також узгодженою сторонами заявкою на організацію вантажних перевезень, визначаючою умови виконання перевезення.

Згідно п. 2.1. Договору № 770-Т, виконавець за винагороду від свого імені і за рахунок замовника надає транспортно-експедиторські послуги по організації вантажних перевезень, а замовник надає для перевезення вантаж в об'ємах відповідно до заявки, яка є невід'ємною частиною даного договору, та оплачує вартість наданих послуг.

Відповідно до п. 3.1. Договору № 770-Т, Замовник зобов'язується, крім іншого, своєчасно, за 5 днів до початку плануємого перевезення надавати виконавцю заповнену заявку на перевезення вантажу із зазначенням всіх реквізитів, доручень та інструкцій по кожному вантажному перевезенню, що забезпечують можливість організації перевезення і транспортно-експедиторського обслуговування вантажів; оплатити виконавцю послуги, пов'язані із організацією перевезення.

За умовами п. 3.2. Договору № 770-Т, виконавець зобов'язується, крім іншого, забезпечити доставлення вантажу в пункт призначення в строки згідно заявки замовника; приймати на себе відповідальність за збереження вантажу і пломби по шляху слідування згідно діючого договору.

Договір № 770-Т у п. 5.1. передбачає, що даний договір дійсний з моменту його підписання, строком на один рік. Договір продовжується автоматично на наступний рік, якщо жодна із сторін на заявить про його розірвання в письмовому вигляді за місяць до закінчення строку дії даного договору.

Одночасно в ході розгляду справи встановлено, що 04.02.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «БАННЕРМАН ВОЛД КЛАС ФАРМ УКРАЇНА» та дочірнім підприємством «Квеєнбергер Україна», правонаступником якого є дочірнє підприємство «КВЕНБЕРГЕР ЛОГІСТИКС УКР», з дотриманням вимог ст.ст. 179, 307 Господарського кодексу України та ст.ст. 202, 509, 908, 909, 929, 931 Цивільного кодексу України, укладено договір від 04.02.2009 року за № 772-DTD (далі за текстом: Договір № 772-DTD), згідно умов п. 1.1. якого предметом даного договору є взаємовідносини сторін, пов'язані з організацією міжнародних вантажних перевезень і транспортно-експедиторським обслуговуванням вантажів замовника виконавцем, згідно з діючим законодавством України, вимог міжнародних угод та конвенцій.

Згідно п. 1.2. Договору № 772-DTD, замовник доручає, а виконавець за винагороду надає послуги по організації вантажних перевезень, а саме: організує доставку імпортних вантажів замовника авіатранспортом „від двері відправника до аеропорту прибуття", діючи при цьому від власного імені, по дорученню і за рахунок замовника.

Відповідно до п. 2.1. Договору № 772-DTD, замовник зобов'язується, крім іншого, своєчасно, за 5 днів до початку запланованого перевезення надавати виконавцю заповнену заявку на перевезення вантажу із зазначенням всіх реквізитів, доручень та інструкцій по кожному вантажному перевезенню, що забезпечують можливість організації перевезення і транспортно-експедиторського обслуговування вантажів; своєчасно сплачувати митні платежі і процедури, протягом 2 днів з моменту надання їх розрахунку виконавцем.

За умовами п. 2.2. Договору № 772-DTD, виконавець зобов'язується, крім іншого, організувати доставку імпортних вантажів замовника „від двері відправника до аеропорту прибуття", згідно із заявкою замовника, узгодженою обома сторонами; забезпечити митне оформлення вантажу у країні відправника і доставку вантажу „від двері відправника до аеропорту прибуття", для подальшої передачі вантажу в авіалінії; організувати доставку вантажу до а/п прибуття, оброблення вантажу в а/п прибуття, його одержання із складу і оформлення необхідних процедур; вступає в договірні відносини і проводить розрахунки з залученими до перевезення транспортними організаціями за оброблення, зберігання і доставлення вантажів і інші види послуг по дорученню і від імені замовника без повідомлення останнього, з подальшим відшкодуванням витрат замовником виконавцю.

Договір № 772-DTD у п. 5.1. передбачає, що даний договір дійсний з моменту його підписання, строком на один рік. Договір продовжується автоматично на наступний рік, якщо жодна із сторін на заявить про його розірвання в письмовому вигляді за місяць до закінчення строку дії даного договору.

Згідно п. 6.4. Договору № 772-DTD, якщо загибель, втрата, пошкодження і затримка вантажу виникли під час знаходження вантажу в розпорядженні авіакомпанії, і така авіакомпанія обмежує свою відповідальність по претензіям стосовно вантажів, то виконавець несе відповідальність у межах цих обмежень.

25.02.2009 року між Позивачем та Відповідачем було підписано заявку № 25/02 (2), згідно якої Відповідач зобов'язувався здійснити для Позивача організацію перевезення вантажу (медикаменти, вагою 737 кг) за маршрутом м. Київ, Україна - м. Шимкент, Казахстан, способом -„від двері відправника до аеропорту прибуття", митне оформлення - самостійно, дата відправлення - 26.02.2009 року, вантажовідправник - Біоноріка АГ, Німеччина, вантажоодержувач - ТОВ „Ак Нієт", Казахстан.

На виконання умов заявки Позивачем передано Відповідачу вантаж у вигляді медикаментів, загальною вагою 737 кг, а саме: Бронхипрет, краплі оральні по 100 мл. фл. №1 - 80 упаковок; Канефрон Н, драже № 60 - 7050 упаковок; Імупрет, краплі оральні по 100 мл. фл. №1 - 800 упаковок; Бронхипрет, краплі оральні по 50 мл. фл. №1 - 140 упаковок; Синупрет, драже № 50 - 450 упаковок; Канефрон Н, краплі д/перор. застосування по 100 мл. фл. №1 - 1200 упаковок; Клімадион, таб. в/о №60 - 650 упаковок; Бронхипрет ТП, таб в/о №20 - 195 упаковок; Бронхипрет ТП, таб. в/о №50 - 150 упаковок, загалом 10715 упаковок, за маршрутом м. Київ, Україна -м. Шимкент, Казахстан.

Передача Позивачем Відповідачу зазначеного вантажу здійснювалось способом - „від двері відправника до аеропорту прибуття", на умовах: митне оформлення - самостійно; дата відправлення - 26.02.2009 року; вантажовідправник - Біоноріка АГ, Німеччина; вантажоодержувач - ТОВ „Ак Нієт", Казахстан, що підтверджується інвойсом від 11.02.2009 року за № 113611-1, інвойсом від 11.02.2009 року за № 113611-2, товарно-транспортною накладною від 26.02.2009 року за № 04566/1, товарно-транспортною накладною від 26.02.2009 року за № 04566/2, договором доручення від 01.01.2008 року за №01/01-ТК/671, вантажно-митними деклараціями за № 7448 та за № 7449, авіанакладною за № 670 КВР 0369 0820 рейсом № 202/28/УН215/03, копії яких знаходяться в матеріалах справи та достовірність яких Відповідач не заперечує.

При дослідженні матеріалів справи № 18/038-10/3/14/8 встановлено те, що Позивач наголошує на тому, що за період дії Договору № 770-Т за наслідками виконання заявки Відповідачем лише частково виконано свій обов'язок по організації перевезення вантажу, в зв'язку з тим, що після його доставлення в пункт призначення та при його розвантаженні було виявлено недостачу вантажу (медикаменти), а саме 2401 упаковок Канефрону Н, драже № 60, на загальну суму 12 533, 00 євро, що підтверджується авіанакладною № 670 КВР 0369 0820 рейсом № 202/28/УН215/03, актом експертизи від 05.03.2009 року за № 108, інвойсом від 11.02.2009 року за № 113611-2, копії яких Позивач надав суду на підтвердження своєї позиції.

Крім того, Позивач на підтвердження своєї позиції посилається на те, що кількість та вага доставлених медикаментів, що передавались Відповідачу для організації перевезення до м. Шимкент, Казахстан, підтверджується актом експертизи від 05.03.2009 року за № 108 та вантажно-митною декларацією № 51339/28039/0000141. Позивач у своїх усних та письмових поясненнях наголошує на тому, що відповідно до зазначених документів, в м. Шимкент було доставлено вантаж вагою 707, 7 кг, а саме: Бронхипрет ТП табл. в/о №20 - 195 упаковок; Бронхипрет ТП табл. в/о № 50 - 150 упаковок; Бронхипрет, краплі оральні по 50 мл. фл. № 1 - 140 упаковок; Бронхипрет, краплі оральні по 100 мл. фл. № 1 - 80 упаковок; Канефрон Н краплі д/перор. застосування по 100 мл. фл. № 1 - 1200 упаковок; Канефрон Н драже № 60 - 4649 упаковок; Клімадион таб. в/о № 60 - 650 упаковок; Синупрет драже № 50 - 450 упаковок; Імупрет, краплі оральні по 100 мл. фл. №1 - 800 упаковок. Актом експертизи від 05.03.2009 року за № 108 було зафіксовано факт недостачі 2401 упаковки Канефрону Н, драже № 60. Згідно із актом експертизи від 05.03.2009 року за № 108, перевезення вантажу супроводжувалось в т.ч. інвойсами від 11.02.2009 року за № 113611-1 та за № 113611-2 та кожна упаковка містила на собі найменування товару, серію, виробника, кількість та вагу вантажу.

В квітні 2009 року Позивач, в порядку досудового врегулювання спору, встановленого ст. 222 Господарського кодексу України та ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, звернувся до Відповідача із претензію від 03.04.2009 року за № 11, в якій Позивач просив Відповідача відшкодувати вартість недопоставленого вантажу у сумі 12 533 євро по курсу Національного банку України, 2 800, 00 євро по курсу Національного банку України штрафу, 1 000, 00 євро по курсу Національного банку України вартість понесених збитків.

09.03.2010 року між компанією Біоноріка Аг, Німеччина, та ТОВ „Баннерман волд клас фарм Україна" укладено договір поступки права вимоги від 09.03.2010 року, відповідно до умов якого компанія Біоноріка Аг, Німеччина, передала належне їй право вимоги, а також стягнення суми втраченого товару ТОВ „Баннерман волд клас фарм Україна".

Відповідно до розділу 1 Договору поступки права вимоги від 09.03.2010 року, Позивач отримав право замість компанії Біоноріка Аг, Німеччина, вимагати у Відповідача згідно зобов'язань по контракту від 03.02.2009 року за № 770-Т, відшкодування суми втраченого товару, сплати будь-яких штрафних санкцій за порушення умов контракту від 03.02.2009 року за № 770-Т, а також інших прав передбачених законодавством України.

Відповідач в своїх запереченнях на позовні вимоги Позивача послався на те, що здійснення Відповідачем організації вищевказаного перевезення для Позивача за заявкою від 25.02.2009 року за № 25/02 (2) відбувалось не у зв'язку з виконанням договору від 03.02.2009 року за № 770-Т, а внаслідок виконання договору від 04.02.2009 року за № 772-DTD.

З приводу вказаної позиції Відповідача судом відповідно до ч. 1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України на виконання вказівки Постанови Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року у справі № 18/038-10/3/14 досліджено матеріали справи № 18/038-10/3/14/8, за наслідками чого судом встановлено, що у 2009 році дочірнє підприємство „Квеєнбергер-Україна" звернулось до господарського суду м. Києва із позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «БАННЕРМАН ВОЛД КЛАС ФАРМ УКРАЇНА» основного боргу у сумі 36183,89 грн., інфляційних нарахувань у сумі 1 390, 07 грн., пені у сумі 3 228, 70 грн., 3-х процентів річних у сумі 415, 13 грн.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що товариством з обмеженою відповідальністю «БАННЕРМАН ВОЛД КЛАС ФАРМ УКРАЇНА» не були виконані зобов'язання за договором транспортного експедирування від 03.02.2009 року за № 770-Т щодо оплати наданих послуг пов'язаних з організацією міжнародних вантажних перевезень та вантажних перевезень по Україні на підставі виставлених рахунків-фактур та підписаних актів здачі прийняття-робіт (наданих послуг).

Рішенням господарського суду м. Києва від 12.11.2009 року у справі № 22/447 (суддя Самсін Р.І.), за позовом дочірнього підприємства „Квеєнбергер Україна" до ТОВ „Баннерман волд клас фарм Україна" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій, вимоги Позивача задоволено повністю шляхом стягнення з ТОВ „Баннерман волд клас фарм Україна" на користь дочірнього підприємства „Квеєнбергер Україна" основного боргу у сумі 36183,89 грн., інфляційних нарахувань у сумі 1390,07 грн., пені у сумі 3228,70 грн., 3-х процентів річних у сумі 415,13 грн., судових витрат у сумі 548,00 грн.

Даним рішенням господарського суду м. Києва від 12.11.2009 року у справі № 22/447 встановлено, що основна заборгованість у сумі 36 183, 89 грн. за надані послуги по організації перевезення вантажу виникла у ТОВ „Баннерман волд клас фарм Україна" перед Дочірнім підприємством „Квеєнбергер Україна" на підставі договору від 03.02.2009 року за № 770-Т, виконання якого зафіксовано сторонами Договору від 03.02.2009 року за № 770-Т за допомогою акту здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 28.02.2009 року за № UE-0004702 на суму 14 553, 89 грн., що підписаний ТОВ „Баннерман волд клас фарм Україна" та Дочірнім підприємством „Квеєнбергер Україна", і рахунку-фактури від 28.02.2009 року за № UE-0004702 на суму 14 553, 89 грн.

Відповідно до цього ж рішення господарського суду м. Києва від 12.11.2009 року у справі № 22/447, передбачені актом здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 28.02.2009 року за № UE-0004702, підписаним між ТОВ „Баннерман волд клас фарм Україна" та Дочірнім підприємством „Квеєнбергер Україна", та рахунком-фактурою від 28.02.2009 року за № UE-0004702 послуги надавались на виконання заявки від 25.02.2009 року за № 25/02 (2), підписаної між ТОВ „Баннерман волд клас фарм Україна" та Дочірнім підприємством „Квеєнбергер Україна".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2010 року рішення господарського суду м. Києва від 12.11.2009 року у справі № 22/447 залишено без змін.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 цього ж кодексу факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, суд приходить до висновку, що факти щодо здійснення Відповідачем організації вищевказаного перевезення для Позивача за заявкою від 25.02.2009 року за № 25/02 (2) на виконання договору від 03.02.2009 року за № 770-Т, укладеного між ТОВ „Баннерман волд клас фарм Україна" та Дочірнім підприємством „Квеєнбергер Україна", встановленні рішенням господарського суду м. Києва від 12.11.2009 року у справі № 22/447 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2010 р. у справі № 22/447, за позовом Дочірнього підприємства „Квеєнбергер Україна" до ТОВ „Баннерман волд клас фарм Україна" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій, внаслідок чого в силу вимог ст. 35 Господарського процесуального кодексу України вважаються встановленим, в зв'язку з чим новому доведенню та встановленню не підлягають.

Позивач просить суд стягнути з Відповідача на свою користь збитків у сумі 135 902, 80 грн., що виникли у зв'язку із втратою (недопоставленням) вантажу (товару).

Суд з приводу вказаної позивної вимоги відповідно до ч. 1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України на виконання вказівки Постанови Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року у справі № 18/038-10/3/14 за наслідками дослідження всіх вимог, заперечень та доводів сторін у справі № 18/038-10/3/14/8 приходить до наступних висновків, що регулювання відносин, що виникають у зв'язку із наданням послуг по перевезенню вантажу, організації перевезення вантажу та у зв'язку із відшкодуванням збитків, завданих внаслідок надання вказаних послуг здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України „Про транспорт", Законом України „Про транспортно-експедиторську діяльність", транспортними кодексами та статутами, положеннями міжнародних договорів, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 316 Господарського кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Плата за договором транспортного експедирування здійснюється за цінами, що визначаються відповідно до глави 21 цього Кодексу.

Згідно ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 932 цього ж Кодексу, експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Господарський кодекс України, у ст. 934 передбачає, що за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність", за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ст. 14 цього ж Закону, експедитор відповідає перед клієнтом за кількість місць, вагу, якщо проводилося контрольне зважування у присутності представника перевізника, що зафіксовано його підписом, належність упаковки згідно з даними товарно-транспортних документів, що завірені підписом представника перевізника, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування. За невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 4) ч. 1 ст. 611 цього ж Кодексу, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Договір № 770-Т у п 3.2. передбачає, що виконавець зобов'язується, крім іншого, забезпечити доставлення вантажу в пункт призначення в строки згідно заявки замовника; приймати на себе відповідальність за збереження вантажу і пломби по шляху слідування згідно діючого договору.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Цей же Кодекс у ч. 1 ст. 225 передбачає, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Суд відповідно до ч. 1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України на виконання вказівки Постанови Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року у справі № 18/038-10/3/14 з метою дослідження всіх вимог, заперечень та доводів сторін у справі № 18/038-10/3/14/8 для всебічного та об'єктивного розгляду справи ухвалою господарського суду Київської області від 27.08.2012 року призначав у справі № 18/038-10/3/14/8 судову експертизу, проведення якої доручив Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, на вирішення якої виніс наступні питання: яку кількість товару було відправлено виконавцем - дочірнім підприємством «Квеєнбергер Україна», правонаступником якого є дочірнє підприємство «КВЕНБЕРГЕР ЛОГІСТИКС УКР», на виконання Заявки від 25.02.2009 року №25/02 (2) та договору транспортного експедирування від 03.02.2009 року за №770-Т; - яка фактична кількість товару була отримана вантажоотримувачем за Заявкою від 25.02.2009 року №25/02 (2) та договору транспортного експедирування від 03.02.2009 року за №770-Т; - чи відноситься акт експертизи від 05.03.2009 року за №108, до поставки товару за Заявкою від 25.02.2009 року №25/02 (2) та договором транспортного експедирування від 03.02.2009 року за №770-Т; - чи відповідає фактичний розмір збитків за відносинами щодо поставки товару за Заявкою від 25.02.2009 року №25/02 (2) та договору транспортного експедирування від 03.02.2009 року за №770-Т, розрахунку збитків, який надано товариством з обмеженою відповідальністю «БАННЕРМАН ВОЛД КЛАС ФАРМ УКРАЇНА».

Висновком судово-економічної експертизи від 20.12.2012 року за № 8423/12-45, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України на виконання ухвали господарського суду Київської області від 27.08.2012 року у справі № 18/038-10/3/14/8, встановлено наступне:

- по першому питанню: Виконавцем - дочірнім підприємством «Квеєнбергер Україна», правонаступником якого є дочірнє підприємство «КВЕНБЕРГЕР ЛОГІСТИКС УКР», на виконання Заявки від 25.02.2009 року №25/02 (2) та договору транспортного експедирування від 03.02.2009 року за №770-Т було відправлено таку кількість товару: Бронхіпрет, каплі внутрішні 50 мл, вартістю 2,20 євро, кількістю 140 штук; Бронхіпрет, каплі внутрішні 100 мл, вартістю 4,40 євро, кількістю 80 штук; Канефрон Н, краплі внутрішні 100 мл, вартістю 4,60 євро, кількістю 1200 штук; Канефрон Н, драже № 60, вартістю 5,22 євро, кількістю 7050 штук; Клімадінон, табл., №60, вартістю 4,40 євро, кількістю 650 штук; Сінупрет, драже № 50, вартістю 3,50 євро, кількістю 450 штук; Імупрет, каплі внутрішні 100 мл, вартістю 4,46 євро, кількістю 800 штук; Бронхіпрет ТП, таблетки вкриті оболонкою №20, вартістю 2,90 євро, кількістю 195 штук; Бронхіпрет ТП, таблетки вкриті оболонкою №50, вартістю 7,20 євро, 150 штук.

- по другому питанню: у акті експертизи від 05.03.2009 року за №108 наявні документальні ознаки зв'язку із Заявкою від 25.02.2009 року №25/02 (2) та договором транспортного експедирування від 03.02.2009 року за №770-Т.

- по третьому питанню: вантажоотримувачем за Заявкою від 25.02.2009 року №25/02 (2) та договором транспортного експедирування від 03.02.2009 року за №770-Т була отримана така фактична кількість товару: Бронхипрет ТП табл. в/о №20 - 195 упаковок; Бронхипрет ТП табл. в/о № 50 - 150 упаковок; Бронхипрет, краплі оральні по 50 мл. фл. № 1 - 140 упаковок; Бронхипрет, краплі оральні по 100 мл. фл. № 1 - 80 упаковок; Канефрон Н краплі д/перор. застосування по 100 мл. фл. № 1 - 1200 упаковок; Канефрон Н драже № 60 - 4649 упаковок; Клімадион таб. в/о № 60 - 650 упаковок; Синупрет драже № 50 - 450 упаковок; Імупрет, краплі оральні по 100 мл. фл. №1 - 800 упаковок.

- по четвертому питанню: фактичний розмір збитків за відносинами щодо поставки товару за Заявкою від 25.02.2009 року №25/02 (2) та договором транспортного експедирування від 03.02.2009 року за №770-Т не відповідає розрахунку збитків, який наданий товариством з обмеженою відповідальністю «БАННЕРМАН ВОЛД КЛАС ФАРМ УКРАЇНА» в сумі 135902,80 грн. (сто тридцять п'ять тисяч дев'ятсот дві гривні 80 коп.). Згідно проведеного при дослідженні розрахунку фактичний розмір збитків за відносинами щодо поставки товару за Заявкою від 25.02.2009 року №25/02 (2) та договором транспортного експедирування від 03.02.2009 року за №770-Т, становить 204242,22 грн. (двісті чотири тисячі двісті сорок дві гривні 22 коп.).

Таким чином, суд приходить до висновку, що кількість та асортимент товарів, що зазначенні у акті експертизи від 05.03.2009 року за №108 в якості товарів, які Відповідач втратив, внаслідок чого Позивачу завдано збитків, співпадають з кількістю та асортиментом товарів, які вказані у висновку судово-економічної експертизи від 20.12.2012 року за № 8423/12-45, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України на виконання ухвали господарського суду Київської області від 27.08.2012 року у справі № 18/038-10/3/14/8, в якості товарів, які Відповідач втратив, внаслідок чого Позивачу завдано збитків.

Одночасно судом встановлено, що згідно висновку судово-економічної експертизи від 20.12.2012 року за № 8423/12-45, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України на виконання ухвали господарського суду Київської області від 27.08.2012 року у справі № 18/038-10/3/14/8, фактичний розмір збитків, які спричинені Відповідачем Позивачу, за відносинами щодо поставки товару за Заявкою від 25.02.2009 року №25/02 (2) та договором транспортного експедирування від 03.02.2009 року за №770-Т, становить 204242,22 грн. (двісті чотири тисячі двісті сорок дві гривні 22 коп.).

Суд приходить до висновку, що позиція Позивача з приводу того, що у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за Заявкою від 25.02.2009 року №25/02 (2) та договором транспортного експедирування від 03.02.2009 року за №770-Т Відповідачем втрачено належний Позивачу товар, внаслідок чого Позивачу заподіяно збитки, є доведеною суду за допомогою належних і допустимих доказів, внаслідок чого є обґрунтованою.

Таким чином, суд приходить до висновку, що між діями Відповідача у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за Заявкою від 25.02.2009 року №25/02 (2) та договором транспортного експедирування від 03.02.2009 року за №770-Т, внаслідок чого Відповідачем втрачений належний Позивачу товар, та спричиненими Позивачу збитками у сумі 204242,22 грн. (двісті чотири тисячі двісті сорок дві гривні 22 коп.) є прямий причинний зв'язок.

За таких обставин справи суд приходить до висновку, що через те, що Відповідач у встановленому договором транспортного експедирування від 03.02.3009 року за № 770-Т порядку не виконав свій обов'язок щодо належної організації перевезення вантажу, переданого Позивачем, у зв'язку із його втратою (нестачею) перевізником Відповідача при здійсненні перевезення, відповідальність за дії якого перед Позивачем несе Відповідач, то у Позивача відповідно до ст. ст. 22, 611, 929, 932, 934 Цивільного кодексу України виникло право вимагати від Відповідача відшкодування збитків у сумі 204242,22 грн. (двісті чотири тисячі двісті сорок дві гривні 22 коп.).

Проте, Позивач скористався вказаним правом лише частково шляхом заявлення до Відповідача вимоги про відшкодування спричинених йому збитків сумі 135902,80 грн. (сто тридцять п'ять тисяч дев'ятсот дві гривні 80 коп.) маючи при цьому право на відшкодування у сумі 204242,22 грн. (двісті чотири тисячі двісті сорок дві гривні 22 коп.).

Відповідач у своїх письмових запереченнях б/н від 19.04.2010 року на позовну заяву та у відзиві б/н б/д на позов просить суд відмовити Позивачу у задоволенні позову повністю, у зв'язку із тим, що Позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду за захистом своїх порушених прав.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 цього ж Кодексу, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Цивільний кодекс України у п. 6) ч. 2 ст. 258 передбачає, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу).

Крім того, Цивільний кодекс України у ч. 1 ст. 261 передбачає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.ч. 2-5 ст. 267 Цивільного кодексу України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Однак, суд приходить до висновку, що вищевказаними положеннями Цивільного кодексу України встановлена скорочена позовна давність до вимог до перевізника, що випливають із договору перевезення вантажу, та не встановлено скороченої позовної давності до вимог до експедитора, що випливають із договору транспортного експедирування, а тому суд дійшов висновку, що до вимог, що є предметом даного позову, застосовується загальна позовна давність.

Одночасно судом береться до уваги те, що відповідно до матеріалів справи № 18/038-10/3/14/8 Позивач постійно вживав заходів для відновлення своїх прав, які порушенні Відповідачем внаслідок неналежного виконання своїх зобов'язань за Заявкою від 25.02.2009 року №25/02 (2) та договором транспортного експедирування від 03.02.2009 року за №770-Т, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що в будь-якому випадку порушене право Позивача є таким, яке в силу вимог ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України підлягає захисту.

Крім того, судом в процесі розгляду справи № 18/038-10/3/14/8 встановлено, що порушення вищевказаних прав Позивача, що стали підставою для стягнення у судовому порядку збитків, відбулись у березні 2009 року, а тому Позивач в межах строків позовної давності звернувся до господарського суду із позовом до Відповідача за захистом своїх прав на відшкодування збитків.

Отже, вимоги Позивача про стягнення із Відповідача збитків у сумі 135902,80 грн. (сто тридцять п'ять тисяч дев'ятсот дві гривні 80 коп.), що виникли у зв'язку із втратою (недопоставленням) вантажу (товару) за договором транспортного експедирування від 03.02.3009 року за № 770-Т, є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем та Відповідачем суду в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмета спору.

У судовому засіданні, надані Позивачем докази, спростовані не були та заперечувались Відповідачем протягом розгляду справи.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На момент судового засідання Відповідачем не подано жодних документів, які підтверджують повністю чи частково сплату ним Позивачу коштів в якості відшкодування завданих Позивачу збитків.

Крім того, Позивач просить суд покласти на Відповідача понесені ним витрати на оплату послуг адвоката у сумі 94249,82 грн. (дев'яносто чотири тисячі двісті сорок дев'ять гривень 82 коп.), на оплату судової експертизи у сумі 12027,84 грн. (дванадцять тисяч двадцять сім гривень 84 коп.), на сплату державного мита у сумі 1360,00 грн. (одна тисяча триста шістдесят гривень 00 коп.) та на сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 44 передбачає, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно з ст. 12 Закону України "Про адвокатуру", який був чинним на час здійснення Позивачем оплати послуг адвоката, оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до ст. 4 Правил адвокатської етики (схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 01.10.1999р.) угода про надання правової допомоги - це договір (контракт), згідно з яким одна сторона - адвокат, що практикує індивідуально, або адвокатське об'єднання - приймає на себе доручення іншої сторони - клієнта (або його представника) - про надання клієнту юридичної допомоги обумовленого ним виду в інтересах клієнта на умовах, передбачених угодою, а інша сторона - клієнт (або його представник) - зобов'язується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню правової допомоги, а також у випадку необхідності - фактичні витрати, пов'язані з виконанням угоди. Гонорар - передбачена угодою про надання правової допомоги винагорода за виконані адвокатом дії по наданню правової допомоги.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та доказів сплати послуг адвоката.

Господарські витрати Позивача на оплату послуг адвоката у сумі 94249,82 грн. (дев'яносто чотири тисячі двісті сорок дев'ять гривень 82 коп.) є доведеними суду, проте необґрунтованими та неспіврозмірними внаслідок їх значного завищення через те, що заявлена сума не відповідає обсягу і складності виконаної адвокатом роботи у цій справі та не відповідає ціні і предмету позову, в зв'язку з чим відповідно до вимог ст.ст. 44, 48, 49 Господарського процесуального кодексу України вимоги Позивача про стягнення з Відповідача витрат на оплату послуг адвоката підлягають частковому задоволенню шляхом покладення на Відповідача витрат Позивача на оплату послуг адвоката у сумі 8000,00 грн. (вісім тисяч гривень 00 коп.).

Щодо господарських витрат Позивача на оплату судової експертизи у сумі 12027,84 грн. (дванадцять тисяч двадцять сім гривень 84 коп.), на сплату державного мита у сумі 1360,00 грн. (одна тисяча триста шістдесят гривень 00 коп.) та на сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.), то останні є доведеними суду та обґрунтованими, внаслідок чого вони відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають повному задоволенню шляхом покладення на Відповідача витрат Позивача на оплату судової експертизи у сумі 12027,84 грн. (дванадцять тисяч двадцять сім гривень 84 коп.), на сплату державного мита у сумі 1360,00 грн. (одна тисяча триста шістдесят гривень 00 коп.) та на сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 44, 48, 49, 82-85, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «БАННЕРМАН ВОЛД КЛАС ФАРМ УКРАЇНА» до дочірнього підприємства «Квеєнбергер Україна», правонаступником якого є дочірнє підприємство «КВЕНБЕРГЕР ЛОГІСТИКС УКР», про стягнення збитків та господарських витрат, - задовольнити частково.

2. Стягнути з дочірнього підприємства «Квеєнбергер Україна», правонаступником якого є дочірнє підприємство «КВЕНБЕРГЕР ЛОГІСТИКС УКР», ідентифікаційний код: 30455653, юридична адреса: 08307, Київська обл., м. Бориспіль, Аеропорт, фактична адреса: 02125, м. Київ, пр-т. Визволителів, 1, оф. 518, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БАННЕРМАН ВОЛД КЛАС ФАРМ УКРАЇНА», ідентифікаційний код: 31749777, місцезнаходження: 04214, м. Київ, пр. Оболонський, 36а, кв. 77, збитки у сумі 135902,80 грн. (сто тридцять п'ять тисяч дев'ятсот дві гривні 80 коп.), що виникли у зв'язку із втратою (недопоставленням) вантажу (товару) за договором транспортного експедирування від 03.02.3009 року за № 770-Т, господарські витрати на оплату послуг адвоката у сумі 8000,00 грн. (вісім тисяч гривень 00 коп.), на оплату судової експертизи у сумі 12027,84 грн. (дванадцять тисяч двадцять сім гривень 84 коп.), на сплату державного мита у сумі 1360,00 грн. (одна тисяча триста шістдесят гривень 00 коп.) та на сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.). В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя П.Ф. Скутельник

Повний текст рішення складено та підписано 01 лютого 2013 року.