Рішення № 29194682, 08.02.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 лютого 2013 р. Справа № 903/81/13-г

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Череватий Богдан Любомирович

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області справу за позовом державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів № 2" державного агентства резерву України до фермерського господарства "Гримікс" про стягнення 10 000,00 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Данкевич В.В. - представник (дов. від 06.01.2013 р.)

від відповідача: н/з

В судовому засіданні 06.02.2013 р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ: державне підприємство "Луцький комбінат хлібопродуктів № 2" державного агентства резерву України звернулося в суд з позовом до фермерського господарства "Гримікс" про стягнення 10 000,00 грн. помилково перерахованих платіжним дорученням № 523 від 26.07.2012 р.

Ухвалою суду від 24.01.2013 р за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позові.

На виконання вимог ухвали суду подав довідку про знаходження позивача та відповідача в ЄДРПОУ, власне письмове підтвердження того, що у провадженні судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи з спору між цими сторонами, про цей предмет і з цих підстав та відсутнє рішення вище перелічених органів з даного спору та платіжне доручення з доплатою судового збору.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Ухвала суду повернулася з відміткою пошти "За закінченням терміну зберігання".

Варто зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій (п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року").

Крім того, відповідно до п. 4 інформаційного листа від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням приписів ст. 64 ГПК України, вважається, що ухвала суду від 24.01.2013 р. вручена відповідачу належним чином. При цьому суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 06.02.2013 р. за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та з огляду на встановлений статтею 69 ГПК України строк вирішення спору.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" державного агентства резерву України звернулося в суд з позовом до фермерського господарства "Гримікс" про стягнення 10 000,00 грн. помилково перерахованих платіжним дорученням № 523 від 26.07.2012 р.

Позов мотивувало тим, що позивачем помилково перераховано на рахунок відповідача 10 000,00 грн. згідно платіжного доручення № 523 від 26.07.2012 р.

Позивач стверджує, що дана сума перерахована помилково, оскільки між сторонами не укладено жодних правочинів.

11.10.2012 р. на адресу відповідача позивачем була направлена вимога № 02 з проханням повернути помилково перераховані кошти, однак вона не задоволена, тому позивач просить суд стягнути 10 000,00 грн. із фермерського господарства "Гримікс".

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається із матеріалів справи, кошти в сумі 10 000,00 грн. були дійсно перераховані на рахунок ФГ "Гримікс", що підтверджує платіжне доручення № 523 від 26.07.2012 р. (а.с. 10).

Як вбачається із платіжного доручення призначення платежу - за жито згідно договору № 40 -зж від 26.07.2012 р.

Представник позивача в судовому засіданні повідомив, що сума перерахована бухгалтером помилково.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особо (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Згідно із ч. 2 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Статтею 1213 ЦК України визначено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість.

Відповідно п. 1.23 ст. 1 ЗУ "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та п.1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного Банку України від 21.01.2004 р. №22 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. за № 377/8976) неналежний отримувач особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Судом встановлено, що в даному випадку відповідач ФГ "Гримікс" є неналежним отримувачем грошових коштів в розмірі 10 000,00 грн., помилково перерахованих згідно платіжного доручення № 523 від 26.07.2012 р.

Відповідно до п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного Банку України від 21.01.2004 р. № 22, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22 передбачено, що кошти, які помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

11.10.2012 р. відповідачу була направлена вимога № 02 про повернення безпідставно отриманих коштів протягом семи днів. Дана вимога залишена відповідачем без уваги (а.с.12).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 144 ГК, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать. Статтею 3 ЦК України встановлено, що однією із загальних загад цивільного законодавства є свобода договору.

Правочином, відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Важливим елементом угоди є воля та її зовнішній вияв - волевиявлення. Наявність угоди свідчить про те, що обидва учасника бажали укласти угоду і що їхній зовнішній вияв волі (волевиявлення) відповідає внутрішній волі. Єдність внутрішньої волі і волевиявлення характерна для угоди, оскільки не відповідність внутрішній волі і волевиявлення означає, що справжньої волі, справжнього бажання укласти угоду немає.

В даному випадку між сторонами не виникало цивільних прав та обов'язків. Як встановлено в судовому засіданні між позивачем та відповідачем не укладалось жодних угод.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність між сторонами договору, перерахування на рахунок відповідача коштів без правової на це підстави, позовні вимоги до фермерського господарства "Гримікс" є підставними та підлягають до задоволення.

Приписами ст.1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).

За змістом статті 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

Оскільки, спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50 згідно ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, на підставі ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України, Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Національного Банку України від 21.01.2004р. № 22, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з фермерського господарства "Гримікс" (смт. Любешів, вул. Лісна, 1, код ЄДРПОУ 35298132) на користь державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів № 2" державного агентства резерву України (м. Луцьк, вул. Молодогвардійська, 11, код ЄДРПОУ 00953065) безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 10 000 грн. (десять тисяч гривень) і понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень п'ятдесят копійок).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено

08.02.13

Суддя І. О. Гарбар