Постанова № 29194577, 06.02.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2013 р. Справа № 5023/3863/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М., - головуючого, (доповідач) Нєсвєтової Н.М., Студенця В.І.розглянувши матеріали касаційної скаргиТОВ "Вєк Технолоджі" на постанову та рішенняХарківського апеляційного господарського суду від 17.12.2012 року господарського суду Харківської області від 26.10.2012 рокуу справі господарського судуХарківської областіза позовомТОВ "ВО завод торговельного холодильного обладнання" доТОВ "Вєк Технолоджі"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача АК "Харківобленерго" простягнення 137494,61 грн.та за зустрічним позовомТОВ "Вєк Технолоджі"доТОВ "ВО завод торговельного холодильного обладнання"простягнення 245549,62 грн. в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Козуб О.І., Козуб К.О.- відповідача:Єграшин О.О.- третьої особи: Солдатенко А.М.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2012 року ТОВ "ВО завод торговельного холодильного обладнання" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Вєк Технолоджі" про стягнення грошових коштів в сумі 107892,74 грн., як безпідставно набутого майна.

У вересні 2012 року ТОВ "Вєк Технолоджі" звернулось до суду із зустрічною позовною заявою про стягнення за поставлену в серпні 2012 року електроенергію в розмірі 92280,65 грн., 8558,06 грн. штрафних санкцій та 144710,91 грн. недоплати за електроенергію, спожиту понад договірну величину.

Заявою від 26.10.2012 року позивачем за первісним позовом було збільшено розмір позовних вимог до 137494,61 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.10.2012 року в первісному позові відмовлено частково. Стягнуто з ТОВ "Вєк Технолоджі" на користь ТОВ "ВО завод торговельного холодильного обладнання" 45213,96 грн. безпідставно набутих коштів та 904,28 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині первісного позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено. Стягнуто з ТОВ "Вєк Технолоджі" 1609,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2012 року рішення місцевого господарського суду Харківської області від 26.10.2012 року залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ТОВ "Вєк Технолоджі" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2012 року та рішення господарського суду Харківської області від 26.10.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 30.11.2007 року між ТОВ "Вєк Технолоджі" (постачальник) та ТОВ "ВО завод торговельного холодильного обладнання" (споживач) був укладений договір купівлі-продажу електричної енергії за нерегульованим тарифом, за умовами якого споживач щомісячно надавав до АК "Харківобленерго" звіти та отримував від останнього акти про використану електричну енергію, а постачальник на підставі цих актів виставляв ТОВ "ВО завод торговельного холодильного обладнання" рахунок на оплату фактично використаної електричної енергії у звітному місяці та рахунок на оплату заявленого обсягу спожитої у поточному місяці.

Відповідно до розрахунку позивача станом на 27.08.2011 року існує переплата в сумі 137494,61 грн.

Згідно платіжних доручень №244 від 03.08.2012 року та №245 від 03.08.2012 року, позивач за первісним позовом оплатив відповідачу за первісним позовом спожиту електроенергію за липень 2012 року.

Пунктом 7 додатку договору передбачено, що залишки грошових коштів по кінцю місяця повністю переходять на наступний місяць, чим зменшують суму боргу за електроенергію, яка поставлятиметься в наступні місяці.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, позивач за первісним позовом визнає заборгованість за спожиту електроенергію за серпень 2012 року в сумі 92280,65 грн., однак оплату не здійснює, оскільки вважає, що має переплату на майбутнє.

15.08.2012 року відповідачем за первісним позовом було направлено позивачу за первісним позовом письмове попередження №99/08 про повне припинення електропостачання, посилаючись на заборгованість позивача за первісним позовом станом на 15.08.2012 року у сумі 140000,00 грн.

Задовольняючи частково первісний позов, місцевий господарський суд, з яким погодився й апеляційний господарський суд, виходив з того, що відповідач за первісним позовом в силу приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України набув спірні кошти без достатньої правової підстави, тому зобов'язаний повернути позивачу за первісним позовом кошти у розмірі 45213,96 грн. надмірно перерахованих позивачем за непоставлену електроенергію.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з такими висновками місцевого та апеляційного господарських судів з огляду на наступне.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Главою 83 Цивільного кодексу України регулюються набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.

Відповідно до ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України, положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, а також, відповідно до п. 3.ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України, до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Згідно із ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості часткового задоволення стягнення з відповідача за первісним позовом, безпідставно отриманих коштів в сумі 54213,96 грн. та про відмову в іншій частині, в сумі 92280,65 грн., оскільки ці кошти є сплатою за серпень місяць.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог в частині стягнення боргу у сумі 92280,65 грн. за спожиту у серпні 2012 року електроенергію, суди попередніх інстанцій виходили з того, що вказана сума боргу відповідачем за зустрічним позовом не оспорюється, та у зв'язку з наявною переплатою, є погашеною в строк, встановлений основним договором та доповненнями до нього .

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні частини стягнення боргу у сумі 92280,65 грн. за необґрунтованістю.

Щодо зустрічних позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій за прострочення оплати електроенергії, спожитої в серпні 2012 року в розмірі 8558,06 грн. суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Пунктом 4.6 договору встановлена відповідальність ТОВ "ВО завод торговельного холодильного обладнання" у вигляді пені в розмірі 1% від простроченої суми за кожний день прострочки.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Вєк Технолоджі" у своїх рахунках для сплати ТОВ "ВО завод торговельного холодильного обладнання" зазначало штраф, як санкцію за несвоєчасну оплату поставленої електроенергії.

Згідно із ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання чи неналежне виконання. У випадку порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема, сплата неустойки (штрафу, пені).

З врахуванням вищевикладеного та враховуючи відсутність боргу за серпень 2012 року у відповідача за зустрічним позовом, суди попередніх інстанцій правомірно відмовили в задоволенні штрафних санкцій за прострочення оплати електроенергії в розмірі 8558,06 грн., оскільки ці вимоги є похідними від суми основного боргу.

Щодо зустрічних позовних вимог в частині стягнення 144710,91 грн. недоплати за електроенергію, спожиту ТОВ "ВО завод торговельного холодильного обладнання" понад договірну ціну, суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, п. 2.3.3 спірного договору передбачено споживач зобов'язаний за 15 днів до початку наступного місяця споживання електроенергії надати постачальнику заявку на необхідну кількість електроенергії, яку споживач збирається спожити протягом відповідного місяця.

Пунктом 2.3.10 договору споживач має право скорегувати замовлену величину електроенергії.

Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням електричної енергії регулюються законом України "Про електричну енергетику", Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ України, порядком постачання електричної енергії споживачам, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №441 від 24 березня 1999 року (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №475 від 09 квітня 2002 року) та іншими нормативно-правовими актами.

Зокрема, згідно пункту 7 вищезазначеного Порядку, місцеві енергопостачальні організації, до яких відноситься Позивач за зустрічним позовом, до початку наступного року в обумовлені договорами про постачання електричної енергії терміни, узгоджують з усіма споживачами, крім населення, обсяги очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік за місяцями (кварталами). Узгоджені обсяги споживання електричної енергії оформлюються додатком до договору, як договірні величини.

Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій, між сторонами зазначений додаток до договору не складався, тому сторони взагалі не узгоджували договірні величини споживання електричної енергії, у зв'язку з чим не може бути і їх перевищення.

Враховуючи те, що постачання електроенергії здійснюється за нерегульованим тарифом, то сторонами шляхом підписання щомісячних актів про фактичний обсяг споживання електричної енергії узгоджувався як тариф спожитої електроенергії, так і її обсяг споживання.

Згідно п.11 Порядку, граничні величини споживання електричної потужності доводяться до споживачів як договірні величини у терміни, обумовлені договором між місцевою енергопостачальною організацією та споживачем. Повідомлення про ці величини є невід'ємною частиною договору. Обов'язковому погодженню з представництвом Держенергонагляду підлягають граничні величини споживання електричної потужності, розраховані для споживачів з максимальною дозволеною величиною споживання електричної потужності 750 кВт і більше, та вибірково для інших споживачів, які впливають на режими електроспоживання у регіоні.

Згідно ст. 25 Закону України "Про електроенергетику", споживачі електричної енергії мають право на підключення до електричної мережі у разі виконання правил користування електричною енергією; вибір постачальника електричної енергії; отримання інформації щодо якості електричної енергії, цін, порядку оплати, умов та режимів її споживання; отримання електричної енергії, якісні характеристики якої визначені державними стандартами; відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення його прав, згідно із законодавством.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно рахунків не вбачається наявності понаддоговірного споживання електроенергії з боку відповідача за зустрічним позовом.

Також, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Вєк Технолоджі" як постачальник електроенергії, особисто готував акти про фактичний обсяг споживання електричної енергії, підписував їх та не заперечував проти визначеної ним самим вартості і обсягів електроенергії.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про визнання зустрічних позовних вимог у сумі 144710,91 грн. необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову та частковому задоволенню за первісним позовом безпідставно отриманих коштів в сумі 45213,96 грн.

Відповідно до приписів ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі викладеного, оскаржувані судові рішення є повними, законними та обґрунтованими, прийнятими при дослідженні всіх обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.

Щодо доводів скаржника, викладених у касаційній скарзі, то вони не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки не спростовують висновків суду, покладених в основу оскаржуваних судових рішень, а зводяться лише до переоцінки наявних в матеріалах справи доказів.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2012 року та рішення господарського суду Харківської області від 26.10.2012 року у справі №5023/3863/12 залишити без змін.

Головуючий, суддя М.М.Черкащенко

Судді Н.М.Нєсвєтова

В.І.Студенець