Постанова № 29193728, 30.01.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 січня 2013 року № 2а-10480/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Агентство Броксім» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000392202 від 21.03.2012р.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Приватне підприємство «Агентство Броксім» (далі по тексту також - Позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС (далі по тексту також - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000392202 від 21.03.2012р.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що спірне рішення прийняте Відповідачем безпідставно в порушення норм чинного законодавства України, що завдає шкоди охоронюваним законом правам та інтересам Позивача.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів його необґрунтованості та безпідставності.

Відповідно до частини шостої ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 41, ч.6 ст.128 КАС України, суд дійшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, про те, що позов задоволенню підлягає, з огляду про наступне.

Відповідачем згідно п.п. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України та відповідно до Наказу виданого ДПІ у Шевченківському м. Києва від 06.02.2012 № 307/22-02, проведена позапланова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ПП «Агентство Броксім» вимог діючого валютного законодавства України при здійсненні операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності по імпортних Договорах від 04.01.2011 № 110104, від 07.01.2011 № 20111007, від 05.03.2011 № Р-2 та від 07.03.2011 № 20110307 за період з 04.01.11 по 01.02.12р.

За результатами перевірки Відповідачем складено Акт про результати виїзної позапланової перевірки від 24.02.2012 № 18/22 02/36798237 та винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 21.03.2012р. №0000392202.

Під час перевірки посадовими особами податкового органу встановлені такі порушення:

1) порушення ст.2 Закону України від 23.09.94 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (зі змінами та доповненнями) при здійсненні імпортних операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а саме: - несвоєчасне надходження товару на суму 20 000,08 дол. США по імпортному Договору 05.03.2011 № Р-2, укладеному з нерезидентом Компанією "GLORY HOLDING GROU і КНР); та на суму 24 375,00 дол. США по імпортному Договору від 07.01.2011 № 2 укладеному з нерезидентом Компанією «GUANGZHOU YUXIN TRADE CO.,LTD.» (КНР); - не надходження товару на суму 164 375,00 дол. США по імпортному Договору 07.01.2011 № 20111007, укладеному з нерезидентом Компанією «GUANGZHOU YUXIN CO.,LTD.» (КНР).

2) порушення вимог п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 №15 систему валютного регулювання та валютного контролю", а саме неподання Декларації про цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і перебуває за її межами станом на 01.10.11 та 01.01.12 з відображенням простроченої заборгованості.

За наслідками розгляду даної адміністративної справи суд прийшов до наступних висновків.

Позивачем 05.03.2011р. укладено Контракт № Р-2, згідно Продавець зобов'язується передати у власність (Компанія "GLORY HOLDING GROUP LTD." (КНР), Покупець (ПП "Агентство Броксім" (м. Київ, Україна)) прийняти та сплатити партії продукції (Садові колесні інструменти), кількість і ціна якої зазначається відповідних Специфікаціях до Контракту.

Крім того, з вищезгаданого контракту, умови поставки : CIF- Одеса; умови оплати - попередня оплата. При цьому, загальна сума договору - 20 000,80 дол. США.

Як слідує зі змісту Акту перевірки, Відповідачем зроблено висновок про порушення ст. 2 Закону України від 23 вересня 1994 року «Про порядок здійснення

розрахунків в іноземні валюті» № 185/94 -ВР (надалі - Закон № 185/94 -ВР) при виконанні Позивачем умов контракту від 05.03.2011 року № Р-2 із нерезидентом GLORY HOLDING GROUP LTD (КНР). При цьому, таке твердження побудоване на підставі того, що вантажно-митна декларація форми ІМ-40 на отриманий товар оформлена через 202 дні після перерахування Позивачем коштів у іноземній валюті на рахунки нерезидента.

З аналогічних підстав Відповідач прийшов до висновку про порушення вказаної норми Закону при виконанні умов контракту від 07.01.2011 року № 20111007 із нерезидентом GUANGZOU YUXIN TRADE CO., LTD (КНР).

Відповідно до ст. 2 Закону № 185/94 -ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземні валюті» (далі - Закон-185) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Одночасно стаття 4 Закону-185/94 ВР визначає, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Отже, стаття 4 Закону-185 передбачає стягнення пені за порушення строків здійснення імпортних операцій або недопоставлення товару .

При цьому контролюючий орган в Акті перевірки датою здійснення імпортної операції, поставлення товару, зазначає дату оформлення вантажно-митної декларації форми ІМ-40, що в свою чергу не відповідає імперативним приписам ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Так Відповідач в ході перевірки прийшов до висновку про те, що строк визначений ст. 2 Закону № 185/94 -ВР обліковується до моменту оформлення митної декларації типу ІМ-40, а не до моменту перетину митного кордону. Таким чином, Відповідач стверджує, що саме ВМД типу ІМ-40 є доказом імпорту товарів на митну територію України, оскільки контроль з боку контролюючих органів за зовнішньоекономічною діяльністю та звітністю ґрунтується на реєстрах вантажно - митних декларацій, а не товаросупровідних документах.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Окрім того, ст. 1 вищезгаданого Закону визначає, що момент здійснення експорту (імпорту) - це момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

В свою чергу, Відповідач ототожнює поняття «момент перетину товаром митного кордону» зі спеціальними поняттями, зокрема з такими, як переміщення (ввезення-вивезення) товару через митний кордон України, розуміючи останнє як сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України в відповідному напрямку (п. 2, п. 23 ст. 1 Митного кодексу України), про митний контроль як сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку (п. 15 ст. 1 Митного кодексу України) та про митне оформлення як виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів (п. 14 ст. 1 Митного кодексу України).

Однак, момент перетину товаром митного кордону України не ставиться у залежність від необхідності проходження всіх процедур митного оформлення даного товару, завершення яких дає право для подальшого їх використання власником на вільний розсуд.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначальним є початковий момент перебування товару під митним контролем - момент фізичного перетину товаром митного кордону держави.

Відповідно до п. 1.8 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої Наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 р. № 307 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.09.1997 р. за № 443/2247, моментом перетину митного кордону вважається при морських і річкових перевезеннях: при експорті - здійснення або завершення митного оформлення в порту навантаження на території України; при імпорті - початок або здійснення митного оформлення в першому порту вивантаження чи перевантаження на території України, якщо факт перевантаження підтверджено митним органом цього порту; а також при перевезенні іншими видами транспорту (в т.ч. залізничним та автомобільним) при імпорті вважається початок або здійснення митного оформлення в пункті пропуску через митний кордон України на шляху переміщення товару.

Приписами Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 р. № 574, встановлено, що вантажна митна декларація (ВМД) - це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів, та засвідчує надання суб'єкту ЗЕД права на розміщення товарів у визначений митний режим (визначає статус товарів) або про зміну митного режиму щодо цих товарів і підтверджує, а не встановлює права та обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших операцій. При цьому не зазначено, що ВМД є єдиним документом, яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон України товарів.

Таким чином, оформлена ВМД типу ІМ-40 не є єдиним документом, яким підтверджується факт і дата фактичного переміщення товару через митний кордон України, оскільки перебування товару під митним контролем не можливе без його фактичного ввозу на територію України і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, з відтиском штампу «Під митним контролем» з відповідною датою, що підтверджує факт перетину митного кордону.

Отже, ввезення в Україну імпортованого товару підтверджується як датою розмитнення товару, так і штампом прикордонної митниці.

Як вбачається із матеріалів справи, попередня декларація №10000005/2011/837950 на вантаж, отриманий від постачальника GLORY HOLDING GROUP LTD (КНР) згідно контракту від 05.03.2011 року № Р-2 Позивачем подана митниці 07.07.2011р.

При цьому, в процесі проведення процедур розмитнення Позивачем неодноразово отримувались картки відмови - 13 карток, що відбувалось у тих випадках, коли декларацію «приймали в роботу», таким чином митне оформлення товару від GLORY HOLDING GROUP LTD (КНР), тривало, замість 2 годин, як це передбачено нормативом, фактично 1512 годин.

Водночас, в ході судового розгляду справи встановлено, що контейнер з вантажем іноземного постачальника згідно контракту від 05.03.2011 року № Р-2 прийшов в порт Одеса вчасно, а саме - 20.04,2011 року, що підтверджено листом контейнерного оператора CSAV SHIPPING COMPANY LTD GROUP (CHINA).

18.11.2011 року вантаж від GLORY HOLDING GROUP LTD (КНР), що прибув у порт Одеса згідно контракту від 05.03.2011 року № Р-2, був доставлений із порту Одеса на Відділ митного оформлення-1 для здійснення процедур розмитнення, що підтверджено CMR № 391 від 18.11.2011 року зі штампами митниці - копія долучається. Після цього 28.11.2011 року Південною митницею було проведено ідентифікаційний огляд вантажу, що підтверджено заявою № 23 від 28.11.2011 року з відміткою митниці.

З метою завершення митних процедур Позивачем 06.12.2011 року було подано на Південну митницю ВМД в режимі ІМ-40 за № 026649.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що Позивачем в межах чинного законодавства вчинено усі дії по розмитненню вищезгаданого контейнера від постачальника GLORY HOLDING GROUP LTD (КНР).

Судом встановлено, що імпортна операція з постачання товару нерезидентом згідно контракту від 05.03.2011 року була здійснена Позивачем вчасно, без порушень вимог Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94 -ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземні валюті».

Матеріалами справи підтверджено, що Позивач не порушував строків поставки товарів згідно контракту від 07.01.2011 року № 20111007 із нерезидентом GUANGZOU YUXIN TRADE CO., LTD., водночас в ході судового розгляду справи не було виявлено порушення строків і нерезидентом - GUANGZOU YUXIN TRADE CO., LTD.

Так, GUANGZOU YUXIN TRADE CO., LTD. (постачальник-нерезидент) за згаданим контрактом відвантажив передбачений контрактом товар вчасно, а саме - 18.02.2011 року, що підтверджено коносаментом, (морською транспортною накладною).

Зазначений товар у кількості 9 контейнерів прибув у порт Одеса 20.03.2011 року, що підтверджено роздруківкою електронної довідки із сайту Shipment Link. На товар, що прибув у порт Одеса від постачальника GUANGZOU YUXIN TRADE CO., LTD Позивачем було подано попередню вантажну митну декларацію 29.04.2011 року, тобто через 99 днів після здійснення авансового платежу.

Проте з незалежних від Позивача причин на момент проведення перевірки не було завершено процедуру митного оформлення , незважаючи на те, що операція імпорту відбулась і товар перебуває на території України з 29.04.2011 року.

Таким чином, порушення 90-денного строку, передбаченого ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а Відповідача відповідно були відсутні підстави для прийняття спірного рішення.

Суд звертає увагу, на те, що норми ст. ст. 2, 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», в першу чергу, спрямовані на недопущення безпідставного відтоку товарів (робіт, послуг) та валютних коштів з України. Той факт, що товар перебуває на митній території України, що підтверджується відповідною відміткою митниці, сам по собі свідчить про неможливість безпідставного відтоку валютних коштів, адже в будь-якому разі товар залишається на території України.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, «на підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України: 2) повинен діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватись встановленої законом процедури форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Доказів, які б спростовували доводи позивача відповідач суду не надав.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи, викладені Відповідачем у Акті перевірки та письмових запереченнях проти позову спростовуються матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.69, 70, 71, 128, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000392202 від 21.03.2012 року про нарахування суми грошового зобов'язання за платежем код 21081000 та податкове повідомлення-рішення форми «У» № 0000392202 від 21.03.2012 року про нарахування суми грошового зобов'язання за платежем код 21081000.

Зобов'язати управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва стягнути судові витрати в сумі 2220 грн. 19 коп. на користь Приватного підприємства «Агентство Броксім» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А.Качур