Постанова № 29192716, 05.02.2013, Луганський окружний адміністративний суд

5.2.2

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 лютого 2013 року Справа № 2а/1270/7549/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді: Дибової О.А.,

при секретарі судового засідання: Олейнік О.О.,

за участю сторін:

від позивача - не з'явився,

від 1 відповідача - Хрипко І.В.,

від 2 відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод» до Луганської митниці, Головного управління державної казначейської служби України в Луганській області про визнання незаконними дій, скасування рішення рішення від 04.04.2012 № 702190001/2012/000058/2, стягнення надмірно сплавченого ПДВ за ВМД від 05.04.2012 № 702190001/2012/001425 в сумі 62407,74 грн., -

ВСТАНОВИВ:

13 липня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративним позов Товариства з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод» до Луганської митниці, Головного управління державної казначейської служби України в Луганській області про визнаня протиправними дії Луганської митниці щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ТДВ "Попаснянський вагоноремонтний завод" за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість товару), скасування рішення Луганської митниці "про визначення митної вартості" № 702190001/2012/000056/2 від 02.04.2012, № 702190001/2012/000058/2 від 04.04.2012, № 702190001/2012/000063/2 від 09.04.2012, № 702190001/2012/000068/2 від 11.04.2012, № 702190001/2012/000069/2 від 12.04.2012, № 702190001/2012/000076/2 від 18.04.2012, № 702190001/2012/000079/2 від 19.04.2012 та стягнення з Державного бюджету України на користь ТДВ "Попаснянський вагоноремонтний завод" надмірно сплачений податок на додану вартість в розмірі 467958,80 грн. за ВМД № 702190001/2012/001389 від 03.04.2012, № 702190001/2012/001425 від 05.04.2012, № 702190001/2012/001501 від 10.04.2012, № 702190001/2012/001539 від 12.04.2012, № 702190001/2012/001558 від 13.04.2012, № 702190001/2012/001654 від 19.04.2012, № 702190001/2012/001681 від 20.04.2012 (справа № 2а/1270/6032/2012).

Ухвалою від 26 вересня 2012 року по справі №2а/1270/6032/2012 позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "Попаснянський вагоноремонтний завод" до Луганської митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області про визнання незаконними дій, скасування рішення рішення від 04.04.2012 № 702190001/2012/000058/2, стягнення надмірно сплавченого ПДВ за ВМД від 05.04.2012 № 702190001/2012/001425 в сумі 62407,74 грн. були виділені в окреме провадження (справу №2а/1270/7549/2012).

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що 10 лютого 2011 року між ТДВ «Попаснянський вагоноремонтний завод» (покупець) та ВАТ «Выксунский металлургический завод» (продавець, РФ) в особі ВАТ «ОМК-Сталь», що діє на підставі Агентського договору був укладений Контракт № 7К1/35-11 на поставку залізничних колес.

01 березня 2012 між ТДВ «Попаснянський вагоноремонтний завод» та ВАТ «Выксунский металлургический завод» була укладена Специфікація № 4 до Контракту 7К1/35-11 від 10.02.2011р. Відповідно до змісту вказаної специфікації загальна кількість товару, що закуповується, за нею складає 2370 штук, ціна товару в Специфікаціях була погоджена сторонами на рівні 595 доларів США за штуку.

Для реалізації умов зовнішньоекономічного контракту № 7К1/35-11 та Специфікації № 4 до нього ТДВ «Попаснянський вагоноремонтний завод» протягом квітня 2012 року ввозився товар «колеса залізничні суцільнокатані» для здійснення митного оформлення якого в режимі імпорту до Луганської митниці були подані вантажні митні декларації (далі - ВМД) у тому числі і ВМД №702190001/2012/001425 від 05.04.2012.

До ВМД для підтвердження заявленої митної вартості був наданий комплект обов'язкових документів, передбачений пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України №1766 від 20.12.2006р., чинної на час виникнення спірних правовідносин (далі - ПКМУ № 1766).

На етапі здійснення митного контролю посадова особа відповідача на наданій до ВМД Декларації митної вартості товару здійснила напис про необхідність подання додаткових документів в підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме:

1. каталогів, прейскурантів, прайс-листів, калькуляцій фірми - виробника товару);

2. інформації зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару;

3. інформації щодо факторів, які вплинули на зниження контрактної вартості;

4. Сертифікат про походження товару.

На час здійснення митного оформлення товару подання таких документів вимагало б певного часу, що потягло б за собою простій залізничних вагонів та настання негативних наслідків для позивача, у зв'язку з чим позивачем було прийнято рішення про випуск товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання з подальшим поданням необхідних документів у 90-денний строк, відповідно до статті 264 МК України та наказу ДМСУ № 230 від 17.03.2008р.

У зв'язку з ненаданням додаткових документів відповідач самостійно розрахував митну вартість з використанням 6-го методу (резервний метод) такого визначення та видав Рішення про визначення митної вартості товару №702190001/2012/000058/2 від 04.04.2012.

6-й метод було застосовано відповідачем на підставі інформації на товари з подібними характеристиками із розрахунку 1,77 дол. США/кг. Скоригована ВМД №702190001/2012/001389 від 03.04.2012, по якій було додатково сплачено ПДВ 124815,46.

Позивач не згоден з зазначеним рішенням відповідача з огляду на наступне.

Позивач зазначив, що ним на вимогу митного органу був наданий лист від 15.06.12 за №АКД-ТД/84-02/19873, в якому ВАТ «ОМК-Сталь» повідомляє про те, що виробник не використовує прайс-листи та каталоги у зв'язку з тим, що в умовах нестабільного ринку використання фіксованих цін є недоречним. У зв'язку з чим, підприємство виробник використовує індивідуальний підхід до кожного окремого клієнта при формуванні ціни з урахуванням тривалості взаємовідносин, умов поставки та оплати. Погоджена сторонами ціна зазначена у Специфікації до контракту та сплачена 100%-ю передоплатою. Крім того, підприємство повідомило, що надати калькуляцію собівартості залізничних колес не виявляється можливим, оскільки ця інформація є конфіденційною та не підлягає розголошенню.

Відповідно до умов Контракту №7/К1/35-11 від 10.02.2011р. ціни на продукцію зазначаються в специфікації в доларах США, яка складається на підставі заявки покупця.

01 березня 2012 між ТДВ «Попаснянський вагоноремонтний завод» та ВАТ "Виксунський металургійний завод", в особі ВАТ "ОМК-Сталь", була підписана Специфікація № 4 до Контракту №7/К1/35-11 від 10.02.2011р. Відповідно до змісту вказаної специфікації загальна кількість товару, що закуповується, за нею складає 2370 штук. З огляду на що, ціна товару в Специфікаціях була погоджена сторонами на рівні 595 доларів США за штуку.

В якості обґрунтування підстави зниження ціни товару був наданий лист від 15.06.2012р. вих. № 886, в якому підтверджується дійсність ціни на товар.

На вимогу митного органу надано сертифікати про походження товару форми СТ-1.

Надано Висновок № 178 «про незалежну оцінку товару - залізничних суцільнокатаних колес, відповідно до Специфікації № 4 від 01 березня 2012р. до контракту № 7К1/35-11 від 10.02.2011р. на поставку залізничних колес», відповідно до якого станом на дату оцінки контрактна вартість товару відповідає ринковій.

Крім того позивач зазначив, що товариством на користь продавця вартість товару «колеса залізничні суцільнокатані» за специфікацією № 4 від 01.03.2012р. до Контракту №7/К1/35-11 від 10.02.2011р. була оплачена в 100%-му розмірі шляхом внесення передоплати на підставі рахунку-проформи №330 від 06.03.2012р., що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті №1661 від 13.03.2012 на загальну суму 1410150,00 дол. США. Зазначений рахунок-проформа та платіжне доручення надавались у пакеті документів до митного оформлення, про що свідчить, відмітка у графі 44 ВМД.

Позивач вважає, що подані до заяви документи і відомості додатково підтверджують, що заявлена декларантом митна вартість товарів базується на об'єктивних та документально підтверджених даних.

Здійснюючи митну оцінку товару за 6 (резервним) методом відповідач використовував інформацію на товари з подібними характеристиками, митне оформлення яких вже здійснено. За порівняння були взяті ВМД за березень-квітень 2012 року із розрахунку 1,77 дол. США за кг. Позивач не згоден із таким визначенням, оскільки вважає, що частина декларацій які були взяті для порівняння теж є спірними. Крім того, позивач зазначив,що на теперішній час Луганська митниця здійснює митне оформлення товару за першим методом, що підтверджується ВМД за липень 2012 року.

З огляду на викладене позивач вважає, що ним виконані в повному обсязі вимоги Митного кодексу України, та він має всі законні підстави на застосування митної вартості за 1-м методом, тобто за ціною угоди, такого визначення та повернення переплаченої, внаслідок прийняття неправомірного рішення суми податку на додану вартість.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеному в позові, позов просили задовольнити у повному обсязі.

Представники позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

1 відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, про що надав письмові заперечення на позов, в яких зазначив наступне.

для контролю заявленої митної вартості товару митним брокером надана вантажна митна декларація за № 702190001/2012/001359 на товар «Колеса залізничні суцільнокатані, діаметром по колу катання 957мм, внутрішній діаметр ступиці 190мм.., 175мм...» код товару, згідно УКТЗЕД 8607190100, (вартість товарів 595 доларів США за 1 штуку) по кожній ВМД на умовах DAP ст.ст. Соловей за рівнем митної вартості 1,47 дол. США/кг.

Разом з митними деклараціями до митного оформлення та підтвердження заявленої митної вартості декларантом було надано:

- контракт від 23.06.2011року № 7К1/70-11;

- додаткова угода від 29.12.11 № 1;

- специфікація до контракту від 01.03.2012 № 4.

Під час перевірки документів поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, було виявлено:

- у порівнянні з попередніми митними оформленнями (по специфікації від 29.10.2011 №12) відбулось зниження вартості товару з 670 дол. США/шт. до 615дол. США/шт., (по специфікації від 01.03.12 № 4) продовжується зниження фактурної вартості товару з 615 дол.США/шт. до 595 дол.США/шт. Пунктом 4.2 контракту від 23.06.2011 №7К1/70-11 передбачено зміну ціни товару з обов'язковим повідомленням продавцем покупця паперовими носіями, але надати будь-які документи, щодо факторів які мали вплив на зниження фактурної вартості товарів, декларант відмовився.

- оцінювачем «Юридична компанія «Правозащіта Україна» у звіті від 26.01.2012 №17, який надавався до специфікації від 13.01.2012 року № 13, підтверджено вартість товару відповідно 615 дол.США/шт., проте відповідно до Розділу VIII «Оценка товара в рамках сравнительного подхода» вартість об'єкту визначається із застосуванням коригуючих поправок, коефіцієнтів, достовірність яких документально не підтверджена, базується на припущеннях оцінщика. Тобто звіт не може вважатися таким, що базується на об'єктивних та документально підтверджених даних;

- під час проведення співставлення рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, було встановлено, що по товару з подібнимиподібними характеристиками здійснюється митне оформлення митними органами України із значно вищим рівнем митної вартості - 1,77 дол.США/кг.

Зазначені факти призвели до виникнення сумнівів у заявленому декларантом рівні митної вартості. Декларанту було повідомлено, що для підтвердження заявленої митної вартості товару необхідно подання додаткових документів, а саме:

1. Висновок про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (ДП «Укрпромзовнішекспертиза»);

2. Інформацію зовнішньоторговельних організацій про вартість товару та/або сировини;

3. Інформацію, щодо факторів які мали вплив на зниження фактурної вартості імпортованих товарів;

4. Інших документів, на бажання декларанта, що підтверджують заявлену митну вартість товару.

5. Сертифікат про походження товару.

У зв'язку з тим, що декларантом було відмовлено у наданні додаткових документів, митним органом було прийнято рішення про визначення митної вартості за 6 (резервним) методом, на рівні 1,77 дол. США/кг. згідно положень ст.273 Митного кодексу України.

При винесенні спірного Рішення про визначення митної вартості товару, здійснене посилання на ВМД, митне оформлення яких вже відбулось.

Таким чином, відповідач вважає що, при оформленні Рішенння про визначення митної вартості товару від 02.04.12 №702190001/2012/000056/2 дії працівників митного органу законодавчо обґрунтовані, відповідають вимогам митного законодавства, а тому у задоволенні позову просив відмовити.

Представник 1 відповідача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у письмових запереченнях.

2 відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутністю, та заперечення, яке обгрунтував наступним.

Відповідно до п.1.2 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерством фінансів України, Державної митної служби України від 24.01.2006 №25/44, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.01.2006 за №64/11938, надміру сплачені митні та інші платежі це сума коштів, що з різних причин внесена понад розмір, установлений законодавством.

Згідно п. 3.4. вказаного Порядку повернення платникам помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів, що зараховані на депозитні рахунки митних органів № 3734, здійснюється відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 N 618.

Наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 р. № 618 затверджено «Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як переплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справленням яких здійснюється митними органами».

Цей Порядок визначає процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264, частині четвертій статті 284 Митного кодексу України та в міжнародних договорах України.

Органи Казначейства організовують виконання Державного бюджету і фінансування його витрат. Межи повноважень органів казначейства, в частині повернення надмірно сплачених платежів, встановлено спільним наказом Державної митної служби Україн, державного казначействаУкраїни від 20 липня 2007 року № 611/147 «Про затвердження Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

Цей Порядок регламентує взаємовідносини митних органів та органів Дердавного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справляння яких покладається на митні органи.

Відповдно до зазначено Порядку, Митний орган на підставі заяви платника готує висновок про повернення з Державного бюджету Українги помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, та не пізніше п'яти робочих днів від дня прийняття керівником (заступника керівника) митного органу рішення про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на митні органи, направляє його до виконання відповідному органу Казначейства разом із супровідним листом, в якому вказується кількість висновків, загальна сума, яка підлягає поверненню, а також наводиться перелік висновків із зазначенням такої інформації: номера та дати висновку, найменування юридичної або ім'я фізичної особи - платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ платника - юридичної особи або ідентифікаційного номера за ДРФО платника - фізичної особи (за наявності), суми, яка підлягає опверненю за кожним з висновків. Висновки про повернення реєструються органами Казначейства в журналі обліку висновків, наданих митним органом.

На підставі отриманого Висновку про повернення відповідний орган Казначейства готеє платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Головне управляння Державної казначейської служби України у Луганській області Висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на митні органи від митного органу не отримував, тому вважає позовні вимоги необґрунтованим та просив у задоволені позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників позивача та 1 відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до такого.

Відповідно до ст.2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень слід перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 КАС України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи, що між позивачем ТДВ «Попаснянський вагоноремонтний завод» (покупець) та ВАТ «Выксунский металлургический завод» (продавець, РФ) в особі ВАТ «ОМК-Сталь», що діє на підставі Агентського договору 10 лютого 2011 року був укладений Контракт № 7К1/35-11 на поставку залізничних колес. Виробником товару виступає ВАТ «Выксунский металлургический завод». Кількість товару, його строки поставки та ціна визначаються у Специфікаціях до Контракту. Оплата здійснюється за одиницю в доларах США на умовах DAP ст. Соловей (відповідно до правил Інкотермс 2010). Оплата за товар здійснюється у вигляді 100% передоплати вартості товару шляхом банківського переказу на поточний рахунок продавця (а.с. 105-110).

29 грудня 2011 року між сторонами Договору укладено Додаткову угоду №1, згідно якої продовжено дію Контракту № 7К1/35-11 до 31 грудня 2012 року (а.с. 111).

01 березня 2012 між ТДВ «Попаснянський вагоноремонтний завод» та ВАТ «Выксунский металлургический завод» була укладена Специфікація № 4 до Контракту 7К1/35-11 від 10.02.2011р. Відповідно до змісту вказаної специфікації загальна кількість товару, що закуповується, за нею складає 2370 штук, ціна товару в Специфікаціях була погоджена сторонами на рівні 595 доларів США за штуку (а.с. 113-114).

Товариством на користь продавця вартість товару «колеса залізничні суцільнокатані» за специфікацією № 4 від 01.03.2012р. до Контракту була оплачена в 100%-му розмірі шляхом внесення передоплати на підставі рахунку-проформи №330 від 06.03.2012 на суму 1410150,00 дол. США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті №1661 від 13.03.2012 (а.с. 25-26).

Для реалізації умов зовнішньоекономічного контракту № 7К1/35-11 та Специфікації № 4 до нього ТДВ «Попаснянський вагоноремонтний завод» протягом квітня 2012 року ввозився товар «колеса залізничні суцільнокатані».

Для здійснення митного оформлення товару в режимі імпорту до Луганської митниці були подані вантажні митні декларації (далі - ВМД) у тому числі і ВМД №702190001/2012/001425 від 05.04.2012 (а.с. 65-66), із якої вбачається, що ціна товару, колес залізничних суцільнокатаних, визначена нана рівні 1,4 доларів США за кг.

У декларації митної вартості митним органом було зроблено відмітку про необхідність надання додаткових документів.

Митним органом під час перевірки документів поданих позивачем для підтвердження заявленої митної вартості товарів і відомостей був зроблений висновок, про те, що відбувається зниження вартості товару з 670 дол.США/шт до 615 дол.США/шт., внаслідок чого, 1 відповідачем у вказаній декларації митної вартості було зроблено відмітку про необхідність надання додаткових документів, а саме: висновок про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (ДП «Укрпромзовнішекспертиза»); інформацію зовнішньоторговельних організацій про вартість товару та/або сировини; інформацію, щодо факторів які мали вплив на зниження фактурної вартості імпортованих товарів; інших документів, на бажання декларанта, що підтверджують заявлену митну вартість товару; сертифікат про походження товару.

У зв'язку з ненаданням запитаної інформації відповідачем було винесено картку відмови в прийнятті митної декларації №702190001/2/00114 від 04.04.2012 року (а.с.55-56) та прийнято рішення про визнання митної вартості № 702190001/2012/000058/2 від 04.04.2012 року за 6-м (резервним) методом на рівні 1,77 доларів США за кг. (а.с. 51-52)

21.06.2012р. позивач на вимогу митного органу надав наступні документи: висновок №178 «про незалежну оцінку товару - залізничних суцільнокатаних колес, відповідно до Специфікації № 4 від 01 березня 2012р. до контракту № 7К1/35-11 від 10.02.2011р. на поставку залізничних колес» відповідно до якого станом на дату оцінки контрактна вартість товару відповідає ринковій (а.с. 28-32, 33); сертифікати про походження товару форми СТ-1 (а.с.35-38) та лист ВАТ «ОМК-Сталь» від 15.06.12р. за №АКД-ТД/84-02/19873, в якому зазначено, що виробник ВАТ «Выксунский металлургический завод» не використовує прайс-листи та каталоги у зв'язку з тим, що в умовах нестабільного ринку використання фіксованих цін є недоречним, що підприємство виробник використовує індивідуальний підхід до кожного окремого клієнта при формуванні ціни з урахуванням тривалості взаємовідносин, умов поставки та оплати., що ціна за вказаним договором була погоджена між сторонами і зазначена у Специфікації до контракту, і за контрактом сплачена 100%-а передоплата. В листі також зазначено, що надати калькуляцію собівартості залізничних колес не виявляється можливим, оскільки ця інформація є конфіденційною та не підлягає розголошенню. (а.с.33)

Відповідач листом № 1-15/6105 від 27.06.2012р. повідомив позивача про залишення без змін рішення про визначення митної вартості від 04.04.2012р. № 702190001/2012/000058/2 (а.с. 39).

Вищенаведені обставини підтверджені матеріалами справи.

Разглядаючи справу в межах позовних вимог, суд виходив з наступного.

Згідно з Митним кодексом України переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню. Митне оформлення здійснюється службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю та для застосування засобів державного регулювання ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через територію України товарів та інших предметів.

Відповідно до ст. 45 Митного Кодексу України, особи, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на митні органи, зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу (ч.1 ст.260 Митного кодексу України).

Перелік документів та відомостей, необхідних для здійснення митного контролю, порядок їх подання визначаються Кабінетом Міністрів України відповідно до Митного Кодексу.

Згідно статті 262 Митного кодексу України, митна вартість товарів та метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом при переміщенні товарів через митний кордон України шляхом надання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України визначені постановою КМУ від 20.12.06 № 1766 «Про затвердження порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», затвердженого (далі Порядок декларування).

Згідно статті 264 Митного кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів та подані ним відомості про її визначення повинні базуватись на об'єктивних, документально підтверджених даних, які піддаються обчисленню.

Митний орган, згідно статті 265 Митного кодексу України, здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів та має право упевнитись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю та митного оформлення здійснюється посадовими особами митних органів на підставі положень п. 2 «Порядку контролю за правильністю визначення митної вартості товарів», затвердженого ПКМУ від 09.04.08 № 339 (далі Порядок контролю) та «Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», затвердженого наказом Держмитслужби від 24.06.09 № 602 (далі Порядок роботи).

Відповідно до положень Порядку роботи, контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів здійснюється шляхом:

1.1. Перевірки відомостей, що містяться у поданих для підтвердження заявленої

митної вартості товарів документах, а саме:

- декларації митної вартості (далі - ДМВ);

- вантажній митній декларації (далі - ВМД), графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині документів, які подаються для підтвердження митної вартості товару), 45;

- документах, що підтверджують заявлену митну вартість, передбачених Порядком декларування.

1.2. Перевірки наявності необхідних для підтвердження митної вартості

документів, визначених Порядком декларування.

1.3. Перевірки дотримання вимог щодо оформлення документів відповідно до пункту 12 Порядку декларування.

1.4. Контролю правильності обрання декларантом методу визначення митної вартості.

1.5. Контролю наявності обмежень щодо прав покупця (імпортера) на

використання оцінюваних товарів.

1.6. Контролю поданих для підтвердження заявленої митної вартості документів на наявність умов або застережень, що унеможливлюють визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

1.7. Контролю поданих для підтвердження заявленої митної вартості документів на наявність відносин пов'язаності між продавцем та покупцем, які вплинули на ціну оцінюваних товарів.

1.8. Перевірки правильності урахування додаткових складових митної вартості, які згідно зі статтею 267 Митного кодексу України мають додаватися до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

1.9. Порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

1.10. Вивчення маршруту транспортування товарів.

1.11. Порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів.

1.12. Вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості.

1.13. Консультацій з декларантом з метою обміну інформацією, що стосується певної зовнішньоекономічної операції та впливає на вартість товарів.

Пунктом 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766, визначено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Відповідно до п.11 Порядку для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

У судовому засіданні відповідач зазначив, що у відповідача при здійсненні митного оформлення товарів виникли обґрунтовані сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей через те, що ідентичні та подібні товари, час експорту яких наближений до часу експорту вищезазначеного товару оформлюється за рівнем митної вартості 1,77- 1,78 доларів США за кг.

Суд вважає, що аналіз наведених норм, а також положень постанови Кабінету Міністрів України від 09 квітня 2008 року № 339 «Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів» та Постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження» дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Поняття митної вартості є базовою категорією не лише в системі митного оподаткування, але в системі митного контролю та митного оформлення, оскільки саме на основі митної вартості розраховуються такі платежі як мито, митні збори, податок на додану вартість, акцизній збір. Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі митна вартість імпортних товарів значить вартість товарів для цілей стягнення адвалерних мит на імпортні товари і не повинна базуватись на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Положення Угоди кореспондують норми глав 46 та 47 Митного кодексу України.

Суд вважає, що аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні орган мають право контролю заявленої митної вартості, право прийняття рішення про неможливість використання вибраного декларантом методу митної оцінки, право вимоги подання необхідних документів на її підтвердження, та у встановлених законом випадках право самостійного визначення митної вартості товару.

Статтею 264 Митного кодексу України встановлено обов'язок декларанта надати на вимогу митного органу необхідні документи.

Відповідно до ст. ст. 266, 267 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. Для визначення митної вартості товарів до ціни угоди при цьому додаються, якщо вони не були раніше до неї включені, такі витрати: вартість транспортування, витрати на навантаження, вивантаження, перевантаження, комісійні, брокерські винагороди, вартість пакування тощо.

Зазначений метод використовується для визначення митної вартості, якщо використані декларантом відомості підтверджені документально та є достовірними.

Відповідно до ст. 267 Митного Кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів. У даному випадку митна вартість не піддається обчисленню та перевірці , так як були відсутні в повному обсязі платіжні документи, а ціна зазначена в експортній ВМД вище за ціну контракту, тобто є умови, що унеможливлюють визначення митної вартості за першим методом.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог та оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд зазначає таке.

Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

Із змісту вищезазначеної норми вбачається, що вона не зобов'язує позивача надати повний перелік документів відповідно до п.11 Порядку. При цьому - саме формулювання вказаної норми - "можуть подаватися", вказує на те, що витребування таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Загальні положення визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну та методи її визначення врегульовані статтями 266-273 Митного кодексу України. Крім того, данні правовідносини регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 09 квітня 2008 року № 339 "Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження". Зі змісту частин 1-5 статті 266 Митного кодексу убачається, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

З рішення про визначення митної вартості товару вбачається, що відповідачем застосовано 6 метод визначення вартості товарів. Одночасно в рішенні відповідачем, відповідно до вимог статті 266 Митного кодексу України, зазначено обґрунтування неможливості застосування 1-5 методів визначення митної вартості товару, а саме:

- 1 метод (ціну договору) не прийнято в зв'язку з виявленими невідповідностями у поданих декларантом документах, виявленням значно вищого рівня митної вартості на товари з подібними характеристиками;

- 2 та 3 методи не прийнято у зв'язку з відсутністю інформації про ціну договору на ідентичні та подібні товари;

- 4 метод не прийнято у зв'язку з відсутністю інформації щодо продажу на території України ідентичних (подібних) товарів в незмінному стані між покупцем та не пов'язаним з ним продавцем;

- 5 метод не прийнято у зв'язку з відсутностю інформації від виробника товару, щодо вартості матеріалів та витрат, обсягів прибутку, загальних витрат при продажу в Україну.

Митну вартість вищезазначених товарів, визначено згідно положень ст.273 Митного кодексу України за 6 (резервним) методом визначення митної вартості та прийнято відповідне рішення № 702190001/2012/000086/2 від 04.04.2012 року про визначення митної вартості.

Відповідачем було складено та видано декларанту картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску №702190001/2012/000114 від 04.04.2012.

Щодо обґрунтування методу визначення митної вартості за ціною угоди ідентичного товару суд прийшов до наступного.

Згідно статті 268 Митного кодексу України, під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна походження; виробник.

Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.

Відповідно до ст.80 Митного Кодексу України у разі відмови у митному оформленні та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів митний орган зобов'язаний видавати заінтересованим особам письмове повідомлення із зазначенням причин відмови та вичерпним роз'ясненням вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення та пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Так відповідно до Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 № 574, з урахуванням наказу Державної митної служби України № 669 від 08.08.2007, у разі відмови у прийнятті ВМД для оформлення обов'язково заповнюється картка відмови у митному оформленні згідно з порядком, установленим Державною митною службою.

Порядок оформлення й використання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, затверджений наказом Державної митної служби України від 12.12.2005 № 1227, який визначає механізм надання митним органом письмового повідомлення заінтересованим особам про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України. Картка оформлюється в електронному вигляді посадовою особою митного органу, яка з огляду на обставини (заборону на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України; відсутність документів, потрібних для здійснення митного оформлення чи пропуску товарів і транспортних засобів тощо) прийняла рішення про відмову.

З огляду на вказані норми закону, та вирішуючи питання щодо правомірності прийнятого 1 відповідачем рішення від 04.04.2012 № 702190001/2012/000058/2 про визначення митної вартості товарів, суд зазначає, що декларант тільки за власним бажанням може подати інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів, а витребування 1 відповідачем таких документів може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Крім того, аналізуючи документи, які були надані декларантом митному органу для здійснення митного оформлення товару, а саме: контракт від 23.06.2011року № 7К1/70-11, додаткова угода від 29.12.11 р. № 1, специфікація до контракту від 01.03.2012 № 4; рахунок -проформа від 06.03.2012 № 330, висновок №178 «про незалежну оцінку товару - залізничних суцільнокатаних колес, відповідно до Специфікації № 4 від 01 березня 2012р. до контракту № 7К1/35-11 від 10.02.2011р. на поставку залізничних колес», сертифікати про походження товару форми СТ-1 та лист ВАТ «ОМК-Сталь» від 15.06.12р. за №АКД-ТД/84-02/19873, суд дійшов висновку, що вказаний пакет документів, у своїй сукупності є достатнім для підтвердження митного оформлення товару за першим методом. Обґрунтування зниження вартості товару підтверджено наданими позивачем додатковими документами.

Висновок 1 відповідача про неприйняття до уваги листа ВАТ «ОМК-Сталь» від 15.06.12р. за № АКД-ТД/84-02/19873, є помилковим, оскільки ВАТ «ОМК-Сталь» на підставі Агентського договору від 10.02.2011 р. діє від імені та інтересах ВАТ «Выксунский металлургический завод», що підтверджено умовами вказаного договору (а.с. 105). ВАТ «ОМК-Сталь» на запит позивача повідомляє, що виробник не використовує прайс-листи, каталоги, що з кожним окремим клієнтом формується ціни товару з урахуванням тривалості взаємовідносин, умов поставки та умов оплати товару, що ціна за кожним окремим договором погоджується між сторонами угоди і потім вказується у Специфікації до контракту. Вказаним листом підтверджено 100% передоплата до Специфікації № 4 від 01 березняберезня 2012р. до контракту № 7К1/35-11 від 10.02.2011р. (а.с. 33)

Тому суд зазначає, що вказаний лист ВАТ «ОМК-Сталь» підтверджує вартість товару та пояснює причину зниження вартості товару.

Щодо вимог митного органу про надання інформації зовнішньоторгівельних організацій про вартість товару та/або сировини, суд зазначає, що відповідно до Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затверджених наказом ДМСУ від 19.10.2010р. № 1242, така інформація вимагається лише у випадках, коли ціна оцінюваного товару визначається за формулою та товар чи сировина, з якого товар виготовлено реалізується в порядку біржової торгівлі.

Отже, оскільки товар «залізничні колеса суцільнокатані» не виготовляється і не реалізується в порядку біржової торгівлі, вимога митного органу щодо надання вищевказаної інформації є необґрунтованою.

Тобто в судовому засіданні встановлено, що у 2 відповідача при здійсненні митного оформлення товарів не обґрунтовано виникли сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей.

Виходячи з вищезазначеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині скасування рішення Луганської митниці про визнання митної вартості від 04.04.2012 № 702190001/2012/000058/2 підлягають задоволенню у зв'язку з обґрунтованістю та доведеністю позивачем письмовими доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

На підставі вищевикладеного, та, виходячи за межи позовних вимог, суд встановив, що для повного захисту прав та інтересів позивача необхідно скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 04.04.2012 № 702190001/2/00114.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій Луганської митниці щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ТДВ "Попаснянський вагоноремонтний завод" за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість товару), скасування рішення Луганської митниці "про визначення митної вартості" від 04.04.2012 №702190001/2012/000058/2, судом встановлено, що вони є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несуть акти індивідуальної дії - постанови, рішення тощо. Саме вони мають вплив на його права та інтереси. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної чи юридичної особи прав (чи інтересів).

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права.

Щодо решти позовних вимог в частині стягнення з державного бюджету на користь позивача надмірно сплаченої у зв'язку із коригуванням митної вартості імпортованого товару суми податку на додану вартість за ВМД від 05.04.2012 № 702190001/2012/001425 в розмірі 62407,74 грн., суд зазначає, що вказані позовні вимоги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.1.2 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерством фінансів України, Державної митної служби України від 24.01.2006 №25/44, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.01.2006 за №64/11938, надміру сплачені митні та інші платежі це сума коштів, що з різних причин внесена понад розмір, установлений законодавством.

Згідно п. 3.4. вказаного Порядку повернення платникам помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів, що зараховані на депозитні рахунки митних органів № 3734, здійснюється відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 N 618.

Наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 р. № 618 затверджено «Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як переплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справленням яких здійснюється митними органами».

Цей Порядок визначає процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264, частині четвертій статті 284 Митного кодексу України та в міжнародних договорах України.

Органи Казначейства організовують виконання Державного бюджету і фінансування його витрат. Межи повноважень органів казначейства, в частині повернення надмірно сплачених платежів, встановлено спільним наказом Державної митної служби України, державного казначействаУкраїни від 20 липня 2007 року № 611/147 «Про затвердження Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

Цей Порядок регламентує взаємовідносини митних органів та органів Дердавного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справляння яких покладається на митні органи.

Відповдно до зазначено Порядку, Митний орган на підставі заяви платника готує висновок про повернення з Державного бюджету Українги помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, та не пізніше п'яти робочих днів від дня прийняття керівником (заступника керівника) митного органу рішення про повернення з Державного бюджетуУкраїни помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на митні органи, направляє його до виконання відповідному органу Казначейства разом із супровідним листом, в якому вказується кількість висновків, загальна сума, яка підлягає поверненню, а також наводиться перелік висновків із зазначенням такої інформації: номера та дати висновку, найменування юридичної або ім'я фізичної особи - платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ платника - юридичної особи або ідентифікаційного номера за ДРФО платника - фізичної особи (за наявності), суми, яка підлягає опверненю за кожним з висновків. Висновки про повернення реєструються органами Казначейства в журналі обліку висновків, наданих митним органом.

На підставі отриманого Висновку про повернення відповідний орган Казначейства готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Порядок відшкодування податку на додану вартість, затверджений спільним наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20 липня 2007 року № 611/147.

У зв'язку з тим, що Порядком передбачено, що Митний орган на підставі заяви платника надає органу Державного казначейства України висновки про суми відшкодування податку на додану вартість та Реєстр висновків про суми відшкодування податку на додану вартість, суд погоджується з доводами другого відповідача, що органи казначейства повинні відшкодовувати податок на додану вартість виключено на підставі висновків Митних органів і зазначає, що позивач, вимагаючи стягнути суму бюджетного відшкодування з Державного бюджету України, обрав неналежний спосіб захисту.

Також слід зазначити, що з урахуванням наведеного розв'язання судом питання про стягнення надмірно сплаченого ПДВ, фактично буде визначенням митної вартості ввезеного товару,а у відповідності до діючого Законодаства України, судові органи своїми рішеннями не можуть підміняти інші державні органи, тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Аналогічну думку висловив Верховний Суд України у постанові від 7 вересня 2012 року у справі №21-242а12 за позовом закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» до Східної митниці Державної митної служби України, Головного управління Держаного казначейства України в Донецькій області про визнання дій протиправними, а картки відмови - недійсною, яка є обов'язковою для застосування у судовій практиці.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 159 КАС обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалою від 01.10.2013 суд зобов'язав позивача сплатити судовий збір відповідно до вимог ст. 106 КАС України, п.п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», проте позивач під час розгляду справи не сплатив судовий збір, посилаючись на те, що Товариство з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод» сплатило судовий збір по справі № 2а/1270/6032/2012.

Проте судом встановлено, що Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.12.2012 по справі № 2а/1270/6032/2012 судовий збір стягнуто на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод» з Державного бюджету України.

Тобто, адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод» по справі № 2а/1270/7549/2012 залишився без сплати судового збору, тому судовий збір підлягає розподілу відповідно до положень ст. 94 КАС України.

У зв'язку з тим, що у задоволені позовних вимог в частинні визнання незаконними дій та стягнення з державного бюджету ПДВ в сумі 62407,74 грн. відмовлено, то підлягає стягненню з позивача судовий збір за подання адміністративного позову майнового та не майнового характеру в розмірі, передбаченому Законом України «Про судовий збір».

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови, повний текст постанови складено та підписано протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи, про що повідомлено сторін в судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод» до Луганської митниці, Головного управління державної казначейської служби України в Луганській області задовольнити частково.

Скасувати рішення Луганської митниці про визнання митної вартості від 04.04.2012 № 702190001/2012/000058/2.

Скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 04.04.2012 № 702190001/2/00114.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод» (код ЄДРПОУ 34502350) в Державний бюджет України судовий збір в розмірі 656,27 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 08 лютого 2013 року.

Суддя О.А. Дибова