Ухвала суду № 29164206, 21.06.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2011 р.справа № 18/356-АП-9/144/07-АП-11/401/08-АП

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання: Ліпіній О.О.

за участю представників:

позивача: - Шабовта О. В., дов. від 29.04.11

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Запоріжжя

на постанову господарського суду Запорізької області від 14 червня 2010 року

у справі № 18/356-АП-9/144/07-АП-11/401/08-АП

за позовом закритого акціонерного товариства «Запорізький оліяжиркомбінат»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Закрите акціонерне товариство «Запорізький оліяжиркомбінат»звернулося до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі №0000611314/1 від 26.08.2005 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 976705,68 грн., в т.ч. 651137,12 грн. -основний платіж, 325568,56 грн. -штрафні (фінансові) санкції, №0000671314/1 від 26.08.2005, яким встановлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 2227,00 грн. за грудень 2004 року.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків податкового органу під час проведеної перевірки, що різниця між ціною придбання та продажу продукції не може бути включена до складу валових витрат у зв'язку з тим, що вона не пов'язана з веденням господарської діяльності підприємства, так як збиткова операція продажу не направлена на отримання доходу. Позивач зазначає, що сировина, отримана від ТОВ "Оптімус" та ТОВ "Фортекс", придбавається та використовується ним у власному виробництві продукції, а не для перепродажу іншим суб'єктам господарювання. Продаж позивачем олії соняшникової нерафінованої в адресу ТОВ "Торговий дім "Оліяжиркомбінат" проводиться із його власної виробітки. При проведенні перевірки податковий орган не досліджував рух сировини, і це в свою чергу, призвело до неправомірних висновків та безпідставних донарахувань податкових зобов'язань. Податковий орган безпідставно ототожнює поняття "господарська діяльність" та "господарська операція". Сума понесених позивачем витрат на придбання (виготовлення) продукції є витратами, пов'язаними з веденням господарської діяльності підприємства, і в повному обсязі повинна включатись до складу валових витрат, відповідно, сума податку на додану вартість правомірно включена позивачем до податкового кредиту в розмірі 620326 грн.

Крім того, позивач не погоджується з висновками відповідача щодо безпідставності завищення суми податкового кредиту за лютий, червень, серпень, вересень, листопад 2003 року та квітень, травень, червень, жовтень, грудень 2004 року на суму 33038,12 грн. по податковим накладним ЗЦЕМ ВАТ "Запоріжжяобленерго", ЗАТ ім. Котовськом, АТ "Рем будтрест, ПСМ "Дезінфекційний Союз", в яких не зазначені ціна продажу та кількість (обсяг, об'єм) товару. Зазначені податкові накладні не можуть мати кількість та ціну продажу одиниці продукції, оскільки вони виписані на виконання позивачем послуг по перетокам реактивної енергії, послуг з подачі та прибирання вагонів, будівельних робіт та послуг по дезінфекції пустих зерносховищ.

Постановою господарського суду Запорізької області від 14.06.2010 адміністративний позов задоволено.

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в м. Запоріжжі, не погодившись з постановою суду, подала апеляційну скаргу (т.4 а.с.113), в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову від 14.06.2010 скасувати та прийняти нову постанову, якою в повному обсязі відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що під час проведеної перевірки встановлено факт реалізації позивачем придбаної продукції за цінами, що були нижче ціни придбання, внаслідок чого підприємством отримано збиток, що не може вважати господарською діяльністю. З вказаної операції позивачем безпідставно суми податку на додану вартість віднесені до складу податкового кредиту по витратах, які не підлягають віднесенню до валових витрат виробництва, а підлягають відшкодуванню за рахунок відповідних джерел. Також під час перевірки встановлено, що податкові накладні, на підставі яких позивачем до податкового кредиту відносились суми податку на додану вартість з лютого 2003 року по грудень 2004 року, не відповідають вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Представник відповідача в судове засідання не з'явився про час ім. місце судового засідання відповідач повідомлений судом належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує, в поданих суду письмових запереченнях просить залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, 26.08.2005 відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення: №0000611314/1, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 976705,68 грн., в т.ч. 651137,12 грн. -основний платіж, 325568,56 грн. -штрафні (фінансові) санкції, №0000671314/1, яким встановлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 2227,00 грн. за грудень 2004 року.

Підставою для прийняття означених податкових повідомлень-рішень стали висновки, зроблені відповідачем в результаті проведеної планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ЗАТ "Запорізький оліяжиркомбінат" за період з 01.01.2003 по 31.03.2005 (акт перевірки № 28/23-2/00373847 від І7.06.2005), та розгляду скарги позивача в порядку ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Спір між сторонами виник з приводу правомірності віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в загальному розмірі 620326,00 грн. в квітні 2003 року та серпні 2004 року у зв'язку з реалізацією придбаного у ТОВ "Оптімус" та ТОВ "Фортекс" товару за цінами, що були нижчими за цінами придбання.

Також спірним є питання віднесення позивачем до складу податкового кредиту за лютий, червень, серпень, вересень, листопад 2003 року та квітень, травень, червень, жовтень, грудень 2004 року сум податку на додану вартість в загальному розмірі 33038,12 грн. по податковим накладним ЗЦЕМ ВАТ "Запоріжжяобленерго", ЗАТ ім. Котовськом, АТ "Рем будтрест, ПСМ "Дезінфекційний Союз", в яких не зазначені ціна продажу та кількість (обсяг, об'єм) товару.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків відповідача щодо порушення підприємством пп7.2.1 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції, яка діяла під час спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пп.7.4.4 п.7.4 аст.7 цього Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Як встановлено податковим органом, позивачем у квітні 2003 року проведено закупівлю товарів (олія соняшникова нерафінована) у ТОВ "Оптімус" по ціні 1902,30 грн. за тону на суму 11337929 грн. (ПДВ 2227586 грн.)., отримана олія соняшникова нерафінована розподілена підприємством на 2 види: олія соняшникова гідропресована в кількості 4806,154 ти на суму 9142747 гри. та олія гідроекстракційна в кількості 1153,131 тн на суму 2193601 грн. Із цієї кількості передано на переробку 879,944 тн на суму 1673917 грн.

Залишок вищезазначеного товару у кількості 5079,341 тн позивачем реалізовано ТОВ "Торговий будинок "Оліяжиркомбінат" по ціні 1331,60 гри. за тону на суму 6763650 грн. (ПДВ 1352730 грн.), тобто при реалізації товару за цінами, нижчими ніж ціни придбання, у квітні 2003 року підприємством отримано негативний фінансовий результат -збиток в розмірі 2898780,00 грн. (ПДВ 579756 грн.).

У липні 2004 року позивачем проведено закупівлю товарів у ТОВ "Форекс": олії соняшникової в кількості 2700 тн по ціні 2300,00 грн. за тону на суму 6210000,00 грн. (ПДВ 1242000,00 грн.) та шроту соняшникового у кількості 700 тн по ціні 575,50 грн. за тону на суму 402850,00 грн. (ПДВ 80 570 три.).

У серпні 2004 року підприємством проведено розподіл отриманої від ТОВ "Форекс" олії соняшникової на 2 види: олія соняшникова нерафінована у кількості 727,35 тн, на суму 1672905,00 гри. та олія соняшникова гідропресована у кількості 1972,65 тн. на суму 4537095,00 грн.

Перевіркою встановлено, що ЗАТ "Запорізький оліяжиркомбінат" у серпні 2004 року продав ТОВ "Торговий будинок "Оліяжиркомбінат" отриману від ТОВ "Форекс" та розподілену на види олію та шрот по ціні нижче придбання, а саме олію соняшникову у кількості 2700 тн по ціні 2225,00 грн. за тону на суму 6007500,00 (ПДВ 1201500,00 гри.) та шрот соняшниковий у кількості 700 тн по ціні 575,00 грн. за тону на суму 402500,00 грн. (ПДВ 80500,00 грн.).

Отже при реалізації вказаних товарів за цінами нижчими ніж ціни придбання отримано негативний фінансовий результат - збиток у розмірі 202850,00 грн. (ПДВ 40570,00 грн.).

Виходячи з наведених обставин відповідачем зроблений висновок про завищення валових витрат на підставі того, що різниця між ціною придбання та продажу продукції не може бути включена до складу валових витрат ЗАТ "Запорізький оліяжиркомбінат", оскільки вона не пов'язана з веденням господарської діяльності підприємства, так як при здійсненні господарських операцій з реалізації товарів за цінами нижчими, ніж ціна придбання цього товару, отримано негативний фінансовий результат -збитки, а збиткова операція продажу не направлена на отримання доходу. І як, наслідок, підприємством суму податкового кредиту в загальному розмірі 620326,00 грн. безпідставно віднесено до складу податкового кредиту у квітні 2003 року та серпні 2004 року.

Проте такий висновок відповідача є помилковим з огляду на наступне.

Відповідно з п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податків в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, які здійснюються в межах компенсації вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виробляються) таким платником податку для подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Виходячи з аналізу наведених норм, витрати платника податку на прибуток включаються до складу валових, якщо вони пов'язані з веденням виробництва та подальшим використанням у власній господарській діяльності підприємства.

За визначенням п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Визначення "господарської операції" міститься у ч. 4 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", так, господарська операція -дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з ч. 1 ст. 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Вищезазначене свідчить про те, що термін "господарська діяльність" не включає такої обов'язкової ознаки, як одержання прибутку, оскільки неотримання прибутку від окремої господарської операції не може свідчити про відсутність у цієї операції ознак господарської діяльності, крім того, за своїм змістом термін "господарська діяльність" значно ширше "господарської операції", оскільки передбачає сукупність здійснюваних платником податку господарських операцій.

Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" не передбачено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Закону (п. 5.11 ст. 5 вказаного Закону), а єдине обмеження щодо включення до складу валових витрат саме збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг), встановлено п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно з яким не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

З наявних в матеріалах справи доказів в їх сукупності не вбачається, що позивачем порушено приписи п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Таким чином, неотримання прибутку за конкретною господарською операцією не може свідчити про відсутність мети отримати прибуток у подальшій власній господарській діяльності, яка ведеться підприємством на власний ризик.

В підтвердження того, що ЗАТ "Запорізький оліяжиркомбінат" використовувало придбану продукцію у власній господарській діяльності свідчить той факт, що такі види діяльності як оптова торгівля продукцією та її виробництво передбачені у Статуту підприємства, на підставі якого позивач здійснює свою фінансово-господарську діяльність.

Крім того, необхідно зазначити, що згідно даних бухгалтерського обліку загальний фінансовий результат від господарської діяльності, зокрема від продажу олії, шроту, є позитивним, а також те, що за наслідками І кварталу 2003р., ІІ кварталу 2003р., ІІ кварталу 2004р. позивачем сплачено податки та збори (загальнообов'язкові платежі) до бюджетів всіх рівнів.

Таким чином, висновки податкового органу щодо завищення валових витрат при реалізації товарів за цінами нижчими, ніж ціни придбання, та безпідставного віднесення з цього приводу суми податку на додану вартість в загальному розмірі 620326,00 грн. до складу податкового кредиту не відповідають фактичним обставинам, суперечать дослідженим судом доказам та вимогам законодавства.

Також колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність в діях позивача порушень пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" під час формування податкового кредиту за податковими накладними, що виписані ЗЦЕМ ВАТ "Запоріжжяобленерго", ЗАТ ім. Котовського, АТ "Рембудтрест" та ПСП "Дезінфекційний Союз", і в яких не зазначені ціна продажу та кількість (обсяг, об'єм) товару.

Відповідно до пп.7.2.3. п.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця (платника податку) у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом і повинна відповідати вимогам п. 7.2.1 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Таким чином, Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає в якості обов'язкових реквізитів в податковій накладній зазначення одиниці виміру товару (робіт, послуг).

Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 № 165, що діяв під час спірних правовідносин, встановлено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у п.2 Порядку заповнення податкової накладної, або в разі порушення особою, яка вказана в п.2 цього Порядку, вимог зазначеного Порядку, чи її невідповідності фактичним податковим зобов'язанням, заявленим продавцем (п. 5 Порядку).

Таким чином, відповідно до Порядку заповнення податкової накладної податкова накладна вважається недійсною лише у випадку заповнення її продавцем, який не є платником податку на додану вартість.

Спірні податкові накладні в установленому порядку недійсними не визнані.

Як встановлено судом, податкові накладні видані контрагентами позивача за наслідками виконання укладених господарських угод, відповідають вимогам п.7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідач не надав належних та допустимих доказів в підтвердження того, що податкові накладні складені контрагентами позивача з порушенням законодавства України. Доказів анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість юридичних осіб-контрагентів позивача станом на час видачі позивачу кожним з контрагентів у відповідні періоди податкових накладних також не надано.

Відсутність в податкових накладних окремих реквізитів, зазначених відповідачем в акті перевірки, не позбавляє дані документи ознак звітних та розрахункових документів, приймаючи до уваги також те, що ці податкові накладні виписані на роботи/послуги, що фактично мають лише грошову форму вимірювання та не мають інших показників.

Відомості, внесені в податкові накладні, відповідають суті правовідносин між позивачем та його контрагентами, умовам укладених ними контрактів, змісту первинних документів, на підставі яких були виписані ці податкові накладні.

Наявні в матеріалах справи документи в їх сукупності в повній мірі підтверджують факт здійснення господарських операцій, що є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, який відповідачем в установленому порядку не спростований, і свідчать про правомірність віднесення позивачем сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту на підставі спірних податкових накладних.

З огляду на викладене суд першої інстанції під час розгляду даної справи в достатньому обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвали законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області у справі № 18/356-АП-9/144/07-АП-11/401/08-АП від 14 червня 2010 року -без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко