Постанова № 29162503, 05.02.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2013 р. Справа № 5023/4917/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Кравець Т.В., суддя Крестьянінов О.О.

при секретарі Деркач Ю.О.

за участю представників:

позивача - Мельника В. В. (довіреність №14-327 від 16.03.2012р.)

відповідача - Гордієнка Є.М. (довіреність №737 від 7.09.2011р.)

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ (вх. № 52Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2012р. по справі № 5023/4917/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Красноградського підприємства теплових мереж, м. Красноград

про стягнення 199388,73 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2012року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Красноградського підприємства теплових мереж, м. Красноград про стягнення 146347,61 грн. заборгованості за договором №87 від 30.09.2011р., 7237,93 грн. інфляційних втрат, 23454,47 грн. пені, 4628,39 грн. 3% річних, 17720,33 грн. 7% штрафу, а також відшкодування за рахунок відповідача судових витрат.

У грудні 2012р. відповідач звернувся з клопотанням про припинення провадження у справі відносно стягнення суми основного боргу в розмірі 146347,61 грн., а відносно стягнення пені 23454,47 грн. та штрафу 17720,33 грн. просить зменшити їх розмір на 50 %.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.12.2012р. позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Красноградського підприємства теплових мереж, м. Красноград про стягнення 199388,73 грн. заборгованості по договору №87 від30.09.2011р. задоволено частково. Провадження у справі відносно стягнення суми основного боргу в розмірі 146347,61 грн. припинено, на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку зі сплатою цієї суми. Стягнуто з Красноградського підприємства теплових мереж на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"пеню в розмірі 11727,24 грн., 7% штрафу в сумі 8860,17 грн., 3% річних - 4628,39 грн., інфляційні втрати в розмірі 7237,93 грн., а також судовий збір в сумі 3987,77 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Позивач з вказаним рішення не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить його скасувати в частині зменшення розміру пені на 11727,23 грн. та штрафу на 8860,16 грн., прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача 11727,23 грн. пені та 8860,16 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач зазначив, що погоджується з рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2012р. по справі №5023/4917/12, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Предметом даного позову є стягнення, з відповідача на користь позивача 146347,61 грн. заборгованості за договором №87 від 30.09.2011р., 7237,93 грн. інфляційних втрат, 23454,47 грн. пені, 4628,39 грн. 3% річних, 17720,33 грн. 7% штрафу. Вказана сума боргу з`явилась на підставі невиконання договору №87 від 30.09.11р., укладеного між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Красноградським підприємством теплових мереж було укладено договір № 87 на купівлю-продаж природного газу. Відповідно до умов вказаного договору, позивач взяв на себе зобов'язання передати у власність відповідача у 4 кварталі 2011р. та у 2012р. імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а відповідач приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Припиняючи провадження у справі стосовно стягнення суми основного боргу у розмірі 146347,61 грн., господарський суд вказав, що матеріалами справи підтверджено отримання відповідачем природного газу на загальну суму 5786378,61,80 грн., відповідач перерахував на рахунок позивача 5640031,00 грн. із цієї суми, а заявлена позивачем до стягнення сума у розмірі 146347, 61 грн. сплачена відповідачем в процесі розгляду даної справи в суді першої інстанції, на час прийняття даного рішення предмет спору стосовно стягнення з відповідача основної суми заборгованості відсутній.

З даним висновком погоджується колегія суддів, оскільки п. 1-1 ст. 80 ГПК України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже, припинення провадження у справі - це форма завершення справи, зумовлене передбаченими законом обставинами, що повністю відкидають можливість судочинства. Тому, господарський суд припиняє провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадках припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилось неврегульованих питань.

Господарський суд, задовольняючи позов в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 4628,39 грн. та збитків від інфляції в сумі 7237,93 грн., посилається на статтю 625 ЦК України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Приймаючи рішення щодо зменшення розміру пені та 7% штрафу на 50%, господарський суд встановив правомірність нарахування пені та штрафу у вказаних сумах, що підтверджено певними обставинами справи та матеріалами на їх підтвердження, а також наявність підстав для зменшення їх розміру на 50%.

З такими висновками погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас частиною шостою статті 232 ГК України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, частиною шостою цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2. Договору сторони визначили, що у разі невиконання Покупцем пункту 6.1. Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення платежу.

Позивачем до матеріалів справи наданий обґрунтований розрахунок пені за весь період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання по кожній поставці природного газу, відповідно до якого належною до сплати сумою є 23 454,47 грн.

Крім того, п. 7.2 Договору, сторони обумовили, що за прострочення платежу понад 30 днів Покупець зобов'язаний додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд, з яким погодився апеляційний суд, зазначив, матеріали справи свідчать, що газ, який поставлено за договором №87 від 30.09.2011 року., використовувався відповідачем для вироблення теплової енергії для населення та релігійних організацій. Позивач є соціально значимим теплопостачальним підприємством, що забезпечує централізоване теплопостачання Красноградського району Харківської області.

Відповідач є комунальним підприємством, фінансування якого здійснюється за рахунок платежів від наданих послуг населенню та підприємствам, установам і організаціям, фінансується за рахунок бюджетних коштів та не є організацією, метою створення якої є отримання прибутку.

Станом на 01.12.2012 року загальний борг населення, за надані послуги з централізованого теплопостачання перед позивачем складає 3176,2 тис. грн., що підтверджується довідкою позивача.

Відповідно до Закону України "Про тимчасову заборону стягнення пені з громадян України за несвоєчасне внесення оплати за житлово-комунальні послуги"№ 486/96 від 13 листопада 1996 року, заборонено нараховувати та стягувати пеню з громадян за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг.

Крім того, Законом України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" від 20 лютого 2003 року надано право реструктуризувати заборгованість за комунальні послуги строком до 5 років.

Згідно ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Пленум Вищого господарського суду України в п.3.17.4 постанови від 26.12.2011р. № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснив, що вирішуючи питання зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

За приписами п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу. пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції наявності об'єктивних причин та правових підстав для зменшення розміру пені та 7 % штрафу, які підлягають стягненню з відповідача на 50 %.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведені обставини справи та норми права, колегія суддів дійшла висновку про відповідність оскаржуваного рішення нормам чинного законодавства та матеріалів справи на підставі чого, рішення господарського суду у справі № 5023/4917/12 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача -без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись 99, 101, 102, п. 1, ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2012р. по справі №5023/4917/12 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови підписано 05.02.2013р.

Головуючий суддя Фоміна В.О.

Суддя Кравець Т.В.

Суддя Крестьянінов О.О.