Постанова № 29162489, 05.02.2013, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2013 року Справа № 5002-9/2624-2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Балюкової К.Г.,

суддів Видашенко Т.С.,

Плута В.М.,

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився (Товариство з обмеженою відповідальністю "Група компаній Моноліт");

відповідача - не з'явився (Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Консоль-Строй ЛТД");

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Консоль-Строй ЛТД" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Пєтухова Н.С.) від 04 вересня 2012 року у справі № 5002-9/2624-2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній Моноліт" (вул. Бородіна, 18-А, офіс 201, м. Сімферополь, 95022)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Консоль-Строй ЛТД" (вул. Бородіна, 16, м. Сімферополь, 95022)

про стягнення 517784,31 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Група компаній Моноліт" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Консоль-Строй ЛТД" про стягнення 517 784,31 грн. заборгованості, у тому числі 461157,85 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 47269,47 грн. пені, 9356,99 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору підряду № 36-11СП (0609/235-2077) від 28 жовтня 2011 року в частині розрахунків за виконані позивачем роботи.

Від позивача надійшла заява за вих. №185/1 від 21 серпня 2012 року в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 360 297,54 грн., індекс інфляції за весь час прострочення у розмірі 860,31 грн., пеню у розмірі 47 269,47 грн., 3% річних - 9 356,99 грн., а разом - 417 784,31 грн.

Заява про зменшення позовних вимог судом була прийнята до розгляду.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 вересня 2012 року позов задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Консоль строй ЛТД» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Моноліт» основний борг - 360 297,54 грн., індекс інфляції у розмірі - 860,31 грн., пеню у розмірі - 47 269,47 грн., три відсотки річних - 9 356,99 грн. та витрати по оплаті судового збору в розмірі 8355,69 грн.

Повернуто позивачу 2000,31 грн. судового збору, перерахованого в доход Державного бюджету м. Сімферополя за платіжними дорученнями № ПП-0000967 від 27 липня 2012 року на суму 9590,97 грн. та № ПП-0000989 від 02 серпня 2012 року на суму 765,03 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з нього інфляційних втрат, пені і 3% річних та прийняти нове рішення про відмову в позові в цій частині.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, неповним з'ясуванням обставин справи та невідповідністю висновків, викладених в рішенні, обставинам справи.

Апелянт вказує на те, що суд першої інстанції, стягуючи з відповідача 3% річних та індекс інфляції з 03 січня 2012 року, не взяв до уваги пункт 4.3. договору, яким сторони передбачили, що оплата виконаних робіт здійснюється відповідачем протягом п'яти календарних днів після підписання актів виконаних робіт, але не раніше одержання коштів від Управління капітального будівництва Сімферопольської міської ради, а кошти від Управління відповідач отримав лише 29 березня 2012 року. Пеня, на думку скаржника, взагалі не підлягає стягненню, оскільки сторонами у договорі не було передбачено будь-яких штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03 жовтня 2012 року апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду колегією суддів у складі: головуючий - суддя Дмитрієв В.Є., судді Волков К.В., Гоголь Ю.М.

За розпорядженням секретаря судової палати від 25 жовтня 2012 року у зв'язку з відпусткою суддя Волков К.В. був замінений на суддю Балюкову К.Г.

25 жовтня 2012 року в судовому засіданні було оголошено перерву до 06 грудня 2012 року.

За розпорядженням в.о. секретаря судової палати від 06 грудня 2012 року у зв'язку з відпусткою суддя Гоголь Ю.М. був замінений на суддю Рибіну С.А.

06 грудня 2012 року в судовому засіданні було оголошено перерву до 17 січня 2013 року.

За розпорядженням секретаря судової палати від 17 січня 2013 року склад колегії з розгляду апеляційної скарги у справі № 5002-9/2624-2012 був змінений: головуючий суддя - Балюкова К.Г., судді - Видашенко Т.С. та Рибіна С.А.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 січня 2013 року розгляд апеляційної скарги був відкладений на 05 лютого 2013 року, зобов'язано відповідача надати повні дані про всі перерахування з Управління капітального будівництва Сімферопольської міської ради коштів для оплати виконаних робіт за договором № 36-11СП (0609/235-2077) від 28 жовтня 2011 року.

За розпорядженням секретаря судової палати від 05 лютого 2013 року у зв'язку з хворобою суддя Рибіна С.А. була замінена на суддю Плута В.М.

Позивач та відповідач явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином.

В попередніх судових засіданнях представник відповідача підтримував апеляційну скаргу з мотивів, викладених в ній, та просив її задовольнити.

Представник позивача заперечувала проти апеляційної скарги, вважаючи її доводи неспроможними, та просила залишити її без задоволення. На думку позивача, ненадходження грошових коштів з бюджету не є підставою для невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, а нарахування пені за несвоєчасне виконання зобов'язань було здійснено позивачем правомірно, оскільки передбачено чинним законодавством України.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін та їх явка обов'язковою судом апеляційної інстанції не визнавалась, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності учасників процесу.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 28 жовтня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Група компаній і Моноліт» (Субпідрядник) і товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Консоль Строй ЛТД» (Генпідрядник) був укладений договір підряду № 36-11СП(0609/235-2077) (далі - Договір, том 1, арк. с. 17-18).

Відповідно до пункту 1.1. Договору Генпідрядник доручає, а Субпідрядник приймає на себе зобов'язання виконати «Капітальний ремонт центральної частини міста. Капітальний ремонт тротуарів по вул. Горького» в м. Сімферополі, далі «об'єкт». Генпідрядник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Пунктом 1.2. Договору сторони передбачили, що датою початку робіт є жовтень 2011 року, дата приймання робіт встановлюється відповідно до згоди сторін.

Згідно з пунктом 4.1. Договору ціна робіт за даним договором договірна та складає 800570,40 грн., в тому числі ПДВ 133428,40 грн. Генпідрядник фінансує роботи Субпідрядника шляхом перерахування грошових коштів в рамках фактичного фінансування.

Пунктом 4.3. Договору сторони встановили, що Генпідрядник сплачує виконані роботи Субпідрядником на підставі актів виконаних робіт протягом п'яти календарних днів після підписання актів виконаних робіт, але не раніше отримання коштів від «Управління капітального будівництва Сімферопольської міської ради».

Договір вступає в законну силу з моменту початку фінансування і діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Роботи на загальну суму 560 297,55 грн. були виконані Субпідрядником та прийняті Генпідрядником у повному обсязі, про що свідчать акт виконаних робіт та довідка про вартість виконаних робіт за грудень 2011 року (том 1, арк. с. 20-23).

Однак, як стверджує позивач, зобов'язання по оплаті виконаних робіт не були виконані відповідачем.

08 травня 2012 року за вих. № 117 позивачем була спрямована претензія відповідачу з проханням щодо здійснення погашення у триденний термін заборгованості, що виникла (том 1, арк. с. 25).

Відповідач погасив частину заборгованості у розмірі 100000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 2054 від 08 червня 2012 року на суму 2826,94 грн. та № 890 від 08 червня 2012 року на суму 97173,06 грн. (том 1, арк. с. 27-28).

14 червня 2012 року на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній Моноліт" надійшла відповідь, у якій зазначалося що виконані роботи були проведені неналежним чином, у зв'язку з чим складена дефектна відомість між відповідачем та Управлінням капітального будівництва Сімферопольської міської ради. При цьому відповідач згоден сплатити виниклу заборгованість у повному обсязі наступними платежами: 210 000,00 грн. у строк до 30 червня 2012 року та залишок у розмірі 250 297,55 у строк до 20 липня 2012 року (том 1, арк. с. 26).

Листом від 18 червня 2012 року за вих. № 182 товариство з обмеженою відповідальністю "Група компаній Моноліт" повідомило про необґрунтованість тверджень щодо неякісного виконання робіт та запропонувало інший графік сплати заборгованості: 100 000,00 грн. до 20 червня 2012 року, 100 000,00 грн. у строк до 30 червня 2012 року, 167 297,55 грн. у строк до 08 липня 2012 року та 100 000,00 грн. до 15 липня 2012 року. При цьому наголошувалося, що якщо виникне прострочка зі сплати платежів, зазначених у графіку, то вищевказані домовленості вважаються недійсними (том 1, арк. с. 24).

Після подання позовної заяви 02 серпня 2012 року відповідачем в рахунок вищевказаної заборгованості за Договором було сплачено 100 000,00 грн.

Таким чином, відповідач оплату за виконані роботи провів неповністю, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 360297,54 грн., що і стало причиною для звернення позивача до суду з даним позовом.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Предметом спору у даній справі є правовідносини сторін, що виникли з приводу виконання договору підряду, та які регулюються главою 61 Цивільного кодексу України (Підряд), загальними положеннями про зобов'язання, визначеними Цивільним та Господарським кодексами України, а також умовами самого Договору.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завдання другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до вимог закону та умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, та воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи наявність у відповідача заборгованості за Договором в розмірі 360297,54 грн., що підтверджується матеріалами справи та не оскаржується відповідачем в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Консоль-Строй ЛТД" суми основного боргу.

Що стосується вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 9356,99 грн. та інфляційних втрат в розмірі 860,31 грн. судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Скаржник в апеляційній скарзі вказує на те, що суд першої інстанції, стягуючи з відповідача 3% річних та індекс інфляції з 03 січня 2012 року, не взяв до уваги пункт 4.3. договору, яким сторони передбачили, що оплата виконаних робіт здійснюється відповідачем протягом п'яти календарних днів після підписання актів виконаних робіт, але не раніше одержання коштів від Управління капітального будівництва Сімферопольської міської ради, а кошти від Управління відповідач отримав лише 29 березня 2012 року.

Факт одержання коштів відповідачем від Управління капітального будівництва Сімферопольської міської ради в розмірі 836215,13 грн. саме 29 березня 2012 року підтверджується випискою з особового рахунку та платіжним дорученням № U456412 від 29 березня 2012 року (том 2, арк. с. 14-16).

В своїх письмових поясненнях по справі відповідач зазначив, що будь-яких інших оплат по договору Управлінням капітального будівництва Сімферопольської міської ради не здійснювалось, доказів зворотного матеріали справи не містять.

Судова колегія відхиляє твердження позивача стосовно того, що ненадходження грошових коштів з бюджету не є підставою для невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, оскільки умовами Договору сторони чітко визначили, що Управління капітального будівництва Сімферопольської міської ради є замовником робіт, а відповідач оплачує виконані позивачем роботи не раніше отримання коштів від замовника.

Отже, враховуючи положення статті 253 Цивільного кодексу України, 3% річних та інфляційні втрати слід розраховувати з 30 березня 2012 року.

Судовою колегією був проведений перерахунок 3% річних, відповідно до якого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних в розмірі 5298,13 грн.:

560297,55 х 3% х 71 : 366 = 3260,75 грн. - за період з 30 березня по 08 червня 2012 року;

460297,55 х 3% х 54 : 366 = 2037,38 грн. - за період з 09 червня по 01 серпня 2012 року.

Судова колегія також провела перерахунок інфляційних втрат:

за період з 01 квітня по 30 травня 2012 року: (560297,55 х 0,997) - 560297,55 = - 1680,89 грн.;

за період з 01 червня по 30 липня 2012 року: (460297,55 х 0,995) - 460297,55 = - 2301,49 грн.

З наведеного розрахунку вбачається, що в період з 30 березня по 01 серпня 2012 року мала місце дефляція, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 860,31 грн. інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

Доводи скаржника стосовно того, що пеня не підлягає стягненню, оскільки сторонами у договорі не було передбачено будь-яких штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, судова колегія вважає обґрунтованими з наступних підстав.

Згідно з пунктом 5.2. Договору за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за Договором Субпідрядник та Генпідрядник несуть відповідальність у відповідності з діючим законодавством України.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Вимоги позивача в цій частині позову зводиться до стягнення пені у розмір 47269,47 грн. за період з 01.01.2012 по 01.08.2012 нарахованої на рівні подвійної облікової ставки НБУ, як відповідальності за порушення відповідачем зобов'язання з оплати виконаних робіт.

Штрафними санкціями відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається (частина 1 статті 231 Господарського кодексу України).

Главою 61 Цивільного кодексу України (Підряд) розмір штрафних санкцій щодо підрядних зобов'язань не визначений.

Виходячи з положень статті 549 Цивільного кодексу України (Поняття неустойки) неустойка може бути як у вигляді штрафу так й у вигляді пені, обчислення яких має характерні відмінності: штраф обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язань, а пеня - у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, яку платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 того ж Закону щодо неможливості перевищення розміру пені подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у відповідний період, лише встановлює її граничний розмір. Тобто, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний.

Наведене вище вказує на те, що саме умови Договору повинні визначати відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за ним.

У Договорі (розділ 5. Відповідальність сторін) сторони не визначили пеню в якості виду відповідальності за порушення умов Договору, не встановили розміру такої відповідальності, а тому вимоги позову в частині стягнення пені задоволенню не підлягають як необґрунтовані.

Частиною першою статті 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, підсумовуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню основний борг в розмірі 360 297,54 грн., 3% річних в розмірі 5298,13 грн., та витрати по оплаті судового збору в розмірі 7311,91 грн.

Таким чином, судова колегія вважає наявними підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та для зміни рішення суду першої інстанції на підставі пункту 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України

Керуючись статтею 101, пунктом 4 статті 103, статтями 104 (пункт 3), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Консоль-Строй ЛТД" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 вересня 2012 року у справі № 5002-9/2624-2012 змінити, виклавши пункт 3 його резолютивної частини наступним чином:

"3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Консоль строй ЛТД» (вул. Бородіна, 16, м. Сімферополь, 95022, АР Крим, код ЄДРПОУ 31095642, відомості про розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Моноліт» (вул. Бородіна, 18-А, офіс 201, м. Сімферополь, 95022, АР Крим, код ЄДРПОУ 35874725, р/р 26000037036 в КФ АБ „Експрес-Банк", МФО 384674) основний борг в розмірі 360 297,54 грн., 3% річних в розмірі 5298,13 грн., та витрати по оплаті судового збору в розмірі 7311,91 грн."

3. Доповнити резолютивну частину рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 вересня 2012 року у справі № 5002-9/2624-2012 пунктом 5 наступного змісту:

„5. В частині позову про стягнення інфляційних втрат в розмірі 860,31 грн. та пені в розмірі 47269,47 грн. - відмовити."

4. В іншій частині рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 вересня 2012 року у справі № 5002-9/2624-2012 залишити без змін.

5.Господарському суду Автономної Республіки Крим видати відповідний наказ.

Головуючий суддя К.Г. Балюкова

Судді Т.С. Видашенко

В.М. Плут

Розсилка:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Група компаній Моноліт"

(вул. Бородіна, 18-А, офіс 201, м. Сімферополь, 95022)

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Консоль-Строй ЛТД"

(вул. Бородіна, 16, м. Сімферополь, 95022)