Ухвала суду № 29161645, 02.10.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2012 р. справа № 2а-0470/3425/12' Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Туркіної Л.П. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду

від 27.04. 2012 року

по справі за позовом ОСОБА_1

до Міністерства внутрішніх справ України

про визнання протиправними та скасування наказів,

зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

13 березня 2012 року ОСОБА_1, звернувся до суду адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України, в якому позивач просив: визнати протиправним та скасувати атестаційний лист, затверджений Міністром внутрішніх справ генерал-лейтенантом міліції Могильовим А.В. від 11.01.2012 року, визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України № 1842 від 22.12.2010 року в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України № 1849 від 25.12.2010 року в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, визнати протиправним та скасувати наказ міністерства внутрішніх справ України №13о/с від 11.01.2011 року про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за п.64 «Д»Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ через службову невідповідність, зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України звільнити ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ з підстав, передбачених п.65 «а»Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ на підставі його рапорту від 20.12.201 року, зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 166 228,02 грн., зобов'язати міністерство внутрішніх справ України видати ОСОБА_1 посвідчення ветерана органів внутрішніх справ, стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 грошові кошти, сплачені за подання ним адміністративного позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2012 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України в частині визнання протиправним та скасування атестаційного листа, затвердженого Міністром внутрішніх справ генерал-лейтенантом міліції Могильовим А.В. від 11.01.2011 року, на генерал-лейтенанта ОСОБА_1 -закрито, на підставі того, що дана частина позовних вимог не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково: визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України № 1842 від 22.12.2010 року в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України № 1849 від 25.12.2010 року в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, визнано протиправним та скасовано наказ міністерства внутрішніх справ України №13о/с від 11.01.2011 року про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за п.64 «д»Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ через службову невідповідність, зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України звільнити ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ з підстав, передбачених п.65 «а»Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ на підставі рапорту від 20.12.201 року, зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 166 228,02 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Міністерство внутрішніх справ України подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2012 року та винести нову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Свої вимоги апелянт обґрунтовував, тим, що при винесенні рішення судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню, з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 01.10.1976 року по 11.01.2011 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України. Згідно наказу № 806о/с від 04.11.2005 року позивач обіймав посаду ректора Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. Має спеціальне звання - генерал-лейтенант міліції. За час проходження служби в органах внутрішніх справ багаторазово заохочувався подяками, грамотами та грошима, був нагороджений державними відзнаками та медалями, що підтверджується матеріалами справи. До часу винесення оскаржуваних наказів дисциплінарні стягнення на позивача не накладались.

20.12.2010 року позивач звернувся до Міністра внутрішніх справ України з рапортом про його звільнення з органів внутрішніх справ у відставку за віком. Рапорт було надіслано поштою 21.12.2010 року з повідомленням про госпіталізацію позивача до лікарні.

22.12.2010 року наказом МВС України № 1842 «Про скоєння надзвичайної події та притягнення винних до дисциплінарної відповідальності»на позивача було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну посадову відповідність.

25.12.2010 року наказом МВС України № 1849 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ДДУВС»позивача було звільнено з посади відповідно до п. 6. ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

11.01.2011 року наказом МВС України № 13о/с позивач був звільнений з органів внутрішніх справ у запас (із постановленням на військовий облік) за п. 64 «д»Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. N 114 через службову невідповідність.

У оскаржуваному наказі МВС України від 22.12.2010 року № 1842 зазначено, що до Служби внутрішньої безпеки ГУБОЗ МВС 09.11.2010 року надійшла інформація про те, що доцент кафедри історії держави та права Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ підполковник міліції ОСОБА_3 протягом жовтня-листопада 2010 року вимагав і отримав від курсантів 2-го курсу кошти за сприяння в успішному складанні підсумкового модульного контролю. Ця інформація стала відома керівництву ДДУВС 05.11.2010 року, однак за даним фактом ректором університету генерал-лейтенантом міліції ОСОБА_1 на порушення вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, наказів МВС від 06.12.1991 року № 552, від 04.10.2003 року № 1155, від 26.03.2010 року № 90 не було призначено службове розслідування та не поінформовано МВС про надзвичайну подію. Дані обставини стали підставою для застосування до ОСОБА_1 заходу дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну посадову невідповідність.

Однак, матеріалами справи встановлено, що після отримання інформації про вказану подію позивачем 05.11.2010 року ініційовано проведення службового розслідування. Згідно наказу ДДУВС № 339 від 18.11.2010 року «Про додаткові заходи щодо забезпечення дисципліни і законності, запобігання корупційним діянням та іншим протиправним діям серед особового складу»позивачем було вжито заходи реагування з метою дотримання дисципліни та законності, запобігання та профілактики порушень законодавства з боку особового складу.

Постановою заступника прокурора Жовтневого району м. Дніпропетровська від 12.02.2011 року, відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3 через відсутність в його діях складу злочину (т.1 а.с. 41-43).

Також, відповідно до п. 9.1. Наказу МВС України від 06.12.1991 року № 552 «Про заходи по зміцненню законності в діяльності органів внутрішніх справ»визначено, що обліку надзвичайних подій підлягають: порушення кримінальної справи відносно працівника органів внутрішніх справ; застосування зброї працівником органів внутрішніх справ; загибель та поранення працівника; застосування зброї відносно працівника; викрадення, втрата зброї, боєприпасів; крадіжка або втрата таємних, цілком таємних документів, кримінальних справ. Таким чином перелік надзвичайних подій, які підлягають обліку, є вичерпним і не і охоплює подію, що сталася, і за неповідомлення про яку позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Вказані обставини та реагування ОСОБА_1, як ректора ДДУВС, на них є належними, цілком правомірними та відповідають покладеним на нього функціональним обов'язкам керівника вищого навчального закладу МВС України.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо скасування наказу МВС України № 1842 від 22.12.2010 року «Про скоєння надзвичайної події та притягнення винних до дисциплінарної відповідальності»в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну посадову відповідність, як необґрунтований та винесений з порушенням вимог чинного законодавства.

У оскаржуваному наказі відповідача від 25.12.2010 року № 1849 зазначено, що СВБ ГУБОЗ МВС виявлено факт перебування в смт. Нововоронцовка Херсонської області курсантів, які за рахунок навчального часу займалися збором овочів на підставі договорів, укладених Спільним сільськогосподарським товариством з обмежено відповідальністю «Науково-виробничою фірмою «Насіння-сервіс»із ДДУВС в особі першого проректора полковника міліції ОСОБА_4, та КФ ДДУВС, в особі начальника факультету ОСОБА_5 За грубе порушення, що виразилося в відволіканні курсантів за рахунок навчального процесу до виконання робіт і здійснення заходів, не пов'язаних з процесом навчання, у випадку, не передбаченому законодавством, у відсутності контролю за діями підлеглих, що призвело до укладення договору про надання платних послуг, не передбачених Переліком платних послуг, які можуть надаватися органами та підрозділами МВС, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2007 року № 795, та переліком платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної власності, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 року № 796, та наказом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 22.08.2006 року № 264 «Про затвердження Порядку і розміру платних послуг, які можуть надаватися університетом, та їх використання, без обгрунтування вартості договору, недотримання договірних зобов'язань за договорами про підготовку фахівця у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, відсутність контролю за організацією навчального процесу; недотримання особовим складом університету процедури укладення, реєстрації, зберігання та ведення реєстру господарських договорів, відповідно до п. 6 ст 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України ректора Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ генерал- лейтенанта міліції ОСОБА_1 звільнити з посади.

Як вбачається з матеріалів справи, залучення курсантів до сільськогосподарських робіт відбулося на підставі розпорядження в.о. обов'язки ректора Першого проректора полковника міліції ОСОБА_4 від 28.09.2010 року № 143 під час перебування позивача у період з 20.09.2010 року по 19.10.2010 року у черговій відпустці, тобто у період, коли він не виконував посадові обов'язки ректора університету, зокрема, обов'язки щодо контролю за діями підлеглих.

Крім того, в результаті здійснення дослідчої перевірки, заступником прокурора Жовтневого району м. Дніпропетровська була прийнята постанова від 11.02.2011 року, якою відмовлено в порушенні кримінальної справи по факту залучення курсантів до виконання сільгоспробіт. Перевіркою було встановлено, що службовими особами ДДУВС під час вирішення питання залучення курсантів до виконання сільгоспробіт було отримано згоду Департаменту кадрового забезпечення МВС України, в діях ректора та в діях інших керівників університету відсутні ознаки злочинів, передбачених ст.ст. 364, 365 КК України, так як діями вказаних осіб не було спричинено шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам громадян або держави (т.1 а.с.37-39).

З матеріалів справи вбачається, що 07.10.2010 року службою внутрішньої безпеки ГУБОЗ МВС України на адресу ВВБ У Дніпропетровській області СВБ ГУБОЗ МВС України було направлено доручення провести перевірку щодо підстав та правомірності направлення курсантів ДДУВС в Херсонську область для надання агротехнічних послуг.

22.12.2010 року Міністром внутрішніх справ України було затверджено висновок про результати службового розслідування за фактом порушення дисципліни, яким рекомендовано ректора Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ генерал-лейтенанта міліції ОСОБА_1 звільнити з посади.

Статтею 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України встановлено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Таким чином, службове розслідування, затверджене Міністром внутрішніх справ України 22.12.2010 року, проведено з пропущенням місячного строку всупереч п.9 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України та ст. 14 Дисциплінарного статуту.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, щодо скасування наказу МВС України від 25.12.2010 року № 1849 в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади, як такого, що є безпідставним, винесеним з порушенням чинного законодавства.

Судом встановлено, що наказом МВС України № 13о/с від 11.01.2011 р. позивача було звільнено з органів внутрішніх справ в запас (з постановкою на військовий облік) за п.64 «д»Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ через службову невідповідність.

Проте даний наказ, є таким що суперечить чинному законодавству. А саме: у відповідності зі ст. 28 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" запас військовозобов'язаних поділяється на два розряди, що встановлюються залежно від віку військовозобов'язаних. Військовозобов'язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком:

1) перший розряд - до 35 років;

2) другий розряд: рядовий склад - до 40 років.

Граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві.

Зміст наведених правових норм вказує, що строк знаходження осіб на службі в органах внутрішніх справ залежить від присвоєних ним спеціальних звань, а строк знаходження в запасі військовозобов'язаних залежить від присвоєних ним не спеціальних, а військових звань.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1. У 1972 - 1974 році позивач проходив військову службу у Збройних Силах СРСР та має військове звання рядового складу - матрос. Спеціальне звання позивача - генерал-лейтенант міліції.

Отже, відповідно до положень Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", станом на момент звільнення зі служби у органах внутрішніх справ позивач досяг граничного віку (40 років) перебування військовозобов'язаних у запасі за тим розрядом запасу військовозобов'язаних, до якого він належав, і він за будь - яких підстав мав бути звільнений не у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік), а у відставку.

Крім того, у оскаржуваному наказі звільнення позивача з органів внутрішніх справ обгрунтовано лише наявністю дисциплінарних стягнень, накладених на позивача наказом МВС України № 1842 від 22.12.2010 р. про попередження про неповну посадову відповідність та наказом МВС України № 1849 від 25.12.2010 р. про звільнення позивача з посади, які визнані судом такими, що підлягають скасуванню.

Доводи апелянта стосовно того, що позивач повинен бути звільненим з органів внутрішніх справ за п.65 «б»Положення (через хворобу, як непридатного до військової служби за рішенням військово-лікарської комісії) на підставі визнання його інвалідом ІІІ групи спростовуються наступним. Довідка акту огляду МСЕК Серія ААА № 033990, якою ОСОБА_1 була встановлена ІІІ група інвалідності, була видана 10.03.2011 року, в той час як рапорт позивача про звільнення з органів внутрішніх справ у відставку за віком, у зв'язку з досягненням граничного віку перебування на службі та наявної вислуги років для призначення пенсії, було подано 20.12.2010 року. Також наказом МВС України від 25.12.2010 року №1849 позивача було звільнено з посади. Тобто факт встановлення інвалідності відбувся значно пізніше за звільнення позивача з займаної посади, а отже посилання апелянта на довідку МСЕК від 10.03.2011 року, як на підставу звільнення ОСОБА_1 відповідно до п.65 «б»положення є безпідставним.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо зобов'язання відповідача виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку зі звільненням з органів внутрішніх справ, у відповідності до положень п.10 та абзацу 1 п.14 Постанови кабінету міністрів України від 17.07.1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей", якими передбачено, що особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби за віком, за наявності вислуги 10 років і більше МВС України виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Також суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У відповідності до ст. 100 КАС України, в редакції з 30.07.2010 року, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку. Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції стосовно поважності причин пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 через тривалу хворобу, що підтверджується матеріалами справи.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що рішення першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, судом першої інстанції дано доводам сторін вірну оцінку, постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, доводами апеляційної скарги висновки викладені в судовому рішенні не спростовуються, підстави для скасування постановленого по справі судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України -залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: Л.П. Туркіна

Суддя: А.А. Щербак