Постанова № 29161346, 06.02.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2013 р.Справа № 5017/2705/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.В. Сидоренка

суддів В.І. Жекова,

О.Ю. Аленіна

при секретарі судового засідання Щербатюку О.В.

за участю представників сторін:

від ПАТ "Одеське виробниче об'єднання „Холодмаш" - Крагель М.М., Подзелінська Н.П.

від Державного Макіївського НДІ з безпеки робіт у гірничній промисловості - Багненко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Одеське виробниче об'єднання „Холодмаш"

на рішення господарського суду Одеської області від 03.12.2012 р.

по справі № 5017/2705/2012

за позовом державного Макіївського науково-дослідного інституту з безпеки робіт у гірничній промисловості

до публічного акціонерного товариства „Одеське виробниче об'єднання „Холодмаш"

про стягнення 45 247 грн.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.12.2012 р. (суддя Гут С.Ф.) задоволено частково позов Державного Макіївського науково-дослідного інституту з безпеки робіт у гірничій промисловості (далі також - Державний Макіївський НДІ, Позивач) до публічного акціонерного товариства "Одеське виробниче об'єднання „Холодмаш" (далі також - ПАТ „ОВО „Холодмаш", Відповідач, Скаржник) та стягнуто з Відповідача на користь Позивача основний борг у розмірі 37832 грн., пеню у розмірі 2923 грн. 95 коп., індекс інфляції у розмірі 2002 грн. 76 коп., 3% річних у розмірі 1880 грн. 61 коп., витрати по сплаті судового збору на суму 1587 грн. 88 коп. В решті позову відмовлено.

Вказане рішення прийняте на підставі висновків місцевого суду про доведеність порушення ПАТ „ОВО „Холодмаш" умов п. 6.1. ліцензійного договору № 113/07 від 16.05.2007 р., внаслідок чого за Відповідачем утворилась заборгованість, а саме, недоплата роялті у розмірі 37832 грн.; відтак позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача зазначеної заборгованості та пені, нарахованої на цю заборгованість в розмірі 2923,95 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню; також висновків суду про невірний розрахунок Позивачем 3% річних, які підлягають стягненню лише в сумі 1880,61 грн. та індексу інфляції, який підлягає стягненню лише в сумі 2002,76 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ПАТ „ОВО „Холодмаш" подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, відмовивши в задоволенню позову в повному обсязі. Свої вимоги Скаржник обґрунтовує тим, що назване рішення прийняте судом першої інстанції з неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Так, зокрема, Скаржник вказує, що, відповідно до висновку Державної фінансової інспекції Одеської області, станом на 31.12.2011 р. дебіторська або кредиторська заборгованість по взаєморозрахункам із Позивачем в обліку ПАТ „ОВО „Холодмаш" відсутня. Також Скаржник зазначає, що місцевим судом було неправильно застосовано ч. 3 ст. 631, ст. 207 та ст. 213 Цивільного кодексу України, п. п. 12.2 Ліцензійного договору № 113/07 від 16.05.2007 р. та додаткову угоду № 3 від 04.08.2011 р.

15.01.2013 р до Одеського апеляційного господарського суду надійшов відзив Державного Макіївського НДІ з безпеки робіт у гірничній промисловості на вказану апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що твердження Відповідача, наведені останнім в апеляційній скарзі, є хибними та необґрунтованими. Зокрема Позивач зазначає, що посилання Відповідача на результати перевірки Державної фінансової інспекції Одеської області є безпідставними, оскільки висновок вказаної інспекції не був предметом розгляду суду першої інстанції. Також Позивач вказує, що доводи Відповідача щодо письмової домовленості щодо зниження розміру роялті від 13.07.2011 р. є хибними, а посилання на ст. 712 Цивільного кодексу України та ст. 265 Господарського кодексу України є безпідставними, оскільки спірна продукція реалізовувалась на підставі договору про закупівлю, укладеного відповідно до вимог Закону України „Про здійснення державних закупівель". Зважаючи на вказане Позивач просить апеляційну скаргу ПАТ „ОВО „Холодмаш" залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судова колегія, приходить до наступного.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а, згідно до приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийняте з мотивів, викладених в описовій частині даної постанови. Судова колегія вважає вказане судове рішення обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам матеріального і процесуального законодавства, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні зважаючи на наступне.

Так, як вбачається з матеріалів справи, 16.05.2007 р. між Державним Макіївським НДІ (далі також - Ліцензіар) та ВАТ „ОВО „Холодмаш" (далі також - Ліцензіат) був укладений ліцензійний договір № 113/07 (далі також - Ліцензійний договір) про надання виключної ліцензії на використання корисної моделі „Шахтний пересувний кондиціонер", захищеної патентом № 21970.

За умовами вказаного договору Ліцензіатові надано виключне право на виготовлення продукції за ліцензією на території України; на пропонування до продажу, продаж продукції за ліцензією на території України і за її межами без обмеження обсягу випуску терміном до 02.11.2016 р.

Відповідно до п. 6.1 Ліцензійного договору, за надання вказаної виключної ліцензії на використання корисної моделі „Шахтний пересувний кондиціонер", захищеної патентом № 21970, Ліцензіат здійснює відрахування (роялті) Ліцензіарові в розмірі 6 відсотків від ціни продажу продукції за ліцензією без урахування ПДВ, починаючи від дати початку промислового виробництва з кожного реалізованого комплексу устаткування холодильною потужністю 300 кВт. Перерахування здійснюється не пізніше 15-го календарного дня з початку місяця, що настає за тим, у якому було реалізовано продукцію за ліцензією.

Положеннями п. 7.1. Ліцензійного договору передбачено, що Ліцензіат щомісяця, протягом 5 календарних днів, наступних за звітним надає Ліцензіарові зведені бухгалтерські дані щодо обсягу виробництва та реалізації продукції за ліцензією (відсутність виробництва та реалізації) протягом звітного періоду.

Згідно з п. 10.4 Ліцензійного договору, за порушення грошових зобов'язань, передбачених п. 6.1 цього договору, Ліцензіат сплачує Ліцензіарові за кожний прострочений день пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня.

04.08.2011 р. між сторонами було підписано додаткову угоду № 3 до Ліцензійного договору, згідно якої п. 6.1 та п. 7.1 цього договору викладено в такій редакції:

„6.1. За надання виключної ліцензії на використання корисної моделі „Шахтний пересувний кондиціонер", захищеної патентом № 21970, Ліцензіат здійснює відрахування (роялті) Ліцензіарові у 2011-2012 рр. у розмірі 4 (чотирьох) відсотків від ціни продажу продукції за ліцензією без урахування ПДВ, починаючи від дати початку промислового виробництва з кожного реалізованого комплексу устаткування холодильною потужністю 300 кВт. Перерахування здійснюється не пізніше 15-го календарного дня з початку місяця, що настає за тим, у якому було реалізовано продукцію за ліцензією;

7.1. Ліцензіат кожні півроку, протягом 5 календарних днів, наступних за звітним, надає Ліцензіарові зведені бухгалтерські дані щодо обсягу виробництва та реалізації продукції за ліцензією (відсутність виробництва та реалізації) протягом звітного періоду."

24.09.2010 р. між Державним підприємством „Ровенькиантрацит" (далі також - Покупець) та Відповідачем (далі також - Постачальник) було укладено договір поставки № 110-3193гп (а. с. 75-76), згідно якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця Товар - пересувний шахтний кондиціонер КПШ-300, а Покупець зобов'язався здійснити за нього оплату.

Матеріали справи містять зведені бухгалтерські дані Відповідача від 29.08.2011 р. № 195 до ліцензійного договору та додаткової угоди (а. с. 22), в яких зазначається, що у звітному періоді січень - серпень 2011 р. ПАТ „ОВО „Холодмаш" реалізувало один шахтний пересувний кондиціонер КПШ-300 на суму 1891600,67 грн. без ПДВ. Відповідачем, згідно платіжного доручення № 472 від 17 серпня 2011 р., було сплачено роялті за Ліцензійним договором у сумі 75666, 66 грн., що становить 4% від суми продажу.

За результатами зустрічної звірки у ПАТ „ОВО „Холодмаш" з питань взаєморозрахунків з Державним Макіївським НДІ за періоди з 01.01.2009 р. по 31.12.2011 р., проведеної Державною фінансовою інспекцією в Донецькій області, відповідно до довідки від 03.02.2012 р. (а. с. 30-35), встановлено, що вказаний шахтний пересувний кондиціонер КПШ-300 на суму 1891600,67 грн. був реалізований протягом 2010 р.

Наведена обставина й стала підставою для звернення Позивача з даним позовом про стягнення з Відповідача додаткових 2 % роялті, пені, індексу інфляції та 3% річних, оскільки на час реалізації кондиціонеру КПШ-300 в 2010 р. діяли умови Ліцензійного договору в редакції до 04.08.2011 р., та, відповідно сума роялті складала не 4%, а 6% від суми продажу.

Разом з цим Відповідач стверджує, що грошові кошти за кондиціонер КПШ-300, переданий Покупцю, відповідно до Акту приймання - передачі обладнання № 110-3193 24.12.2010 р. (а. с. 77) надійшли на рахунок Відповідача лише в березні 2011 р., на підставі чого Ліцензіат вважає, що реалізація кондиціонеру КПШ-300 відбулась саме з моменту надходження грошових коштів, а отже сума роялті має розраховуватись відповідно до умов Ліцензійного договору в редакції, встановленій додатковою угодою № 3 від 04.08.2011 р., а саме, в розмірі 4 % від суми продажу.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наведені вище доводи сторін по даній справі судова колегія цілком погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність порушення ПАТ „ОВО „Холодмаш" умов п. 6.1. Ліцензійного договору (в редакції до 04.08.2011 р.), внаслідок чого, за Відповідачем утворилась заборгованість, а саме, відповідна недоплата роялті.

Так, як вже зазначалось вище, редакція п. 6.1 Ліцензійного договору до 04.08.2011 р. містила умову щодо відрахування (роялті) Ліцензіарові в розмірі саме 6 % від ціни продажу продукції за ліцензією без урахування ПДВ, починаючи від дати початку промислового виробництва саме з кожного реалізованого комплексу устаткування, а перерахування повинне було здійснюватись не пізніше 15-го календарного дня з початку місяця, що настає за тим, у якому було саме реалізовано продукцію за ліцензією.

Як вбачається зі змісту зазначеного вище договору про закупівлю № 110-3193гп (далі також - Договір про закупівлю) від 24.09.2010 р., укладеного між ДП „Ровенькиантрацит" та Відповідачем, за яким Ліцензіат здійснив реалізацію кондиціонеру КПШ-300, а саме, відповідно умов п. 4.1 вказаного Договору про закупівлю, Постачальник (Ліцензіат) передає у власність Покупця Товар на умовах постачання DDP згідно до правил ІНКОТЕРМС-2000.

Відповідно до умов постачання DDP ІНКОТЕРМС-2000, продавець зобов'язаний надати нерозвантажений товар у розпорядження покупця або іншої особи, призначеної покупцем, на будь-якому прибулому транспортному засобі, у названому місці призначення, в узгоджену дату або в межах періоду, узгодженого для поставки; продавець зобов'язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару лише до моменту здійснення його поставки.

Аналізуючи зазначені положення ІНКОТЕРМС-2000, судова колегія дійшла висновку, що моментом реалізації товару за умовами постачання DDP є момент переходу ризиків за товаром від продавця до покупця, а саме момент поставки товару, з якого власником товару вже являється покупець, в даному випадку ДП „Ровенькиантрацит", який отримав шахтний кондиціонер КПШ-300 саме 24.12.2010 р. по акту приймання-передачі (а. с. 77).

Наведений вище висновок апеляційної інстанції цілком узгоджується з положеннями ч. 1 ст. 334 Цивільного кодексу України, якою законодавець визначив, що право власності у набувача майна за договором виникає саме з моменту передання цього майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зважаючи на наведені положення чинного законодавства та враховуючи, що умовами Договору про закупівлю сторони (Ліцензіат та ДП „Ровенькиантрацит") не встановили окремих положень саме щодо моменту переходу права власності на Товар - кондиціонер КПШ-300, судова колегія дійшла висновку, що моментом переходу такого права, а, відповідно, й моментом реалізації вказаного Товару є момент передання його Покупцеві, а саме 24 грудня 2010 р., відповідно до вже згаданого Акту прийому - передачі.

Враховуючи зазначене, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що до здійсненої реалізації кондиціонеру КПШ-300 слід застосовувати розрахунок виплати роялті визначений умовами п. 6.1. Ліцензійного договору саме в редакції до 04.08.2011 р., тобто 6 % від суми продажу.

Відтак, апеляційна інстанція вважає помилковими та не приймає до уваги доводи Скаржника, щодо зміни розміру проценту розрахунку роялті не з моменту укладення додаткової угоди від 04.08.2011 р., а з моменту згоди Позивача зменшити розмір такого розрахунку до 4 %, висловленої під час листування між сторонами у даній справі в листі від 13.07.2011 р., що, відповідно, на думку Ліцензіата, свідчить про своєчасний і повний його розрахунок з Позивачем за реалізований кондиціонер КПШ-300; оскільки заборгованість Скаржника перед Державним Макіївським НДІ виникла саме 24 грудня 2010 р., тобто заздалегідь до існування вказаного листа та додаткової угоди, внаслідок чого вимоги Позивача про доплату роялті та штрафних санкцій є обґрунтованими.

З врахуванням наведених вище встановлених апеляційною інстанцією обставин справи та висновків, колегія суддів вважає безпідставними та відхиляє й інші посилання Скаржника, оскільки вони базуються на помилковому визначенні дати реалізації ним Товару - кондиціонеру КПШ-300 покупцю - ДП „Ровенькиантрацит".

Апеляційна інстанція погоджується з частковим задоволенням судом першої інстанції вимог Позивача щодо стягнення 3% річних та індексу інфляції, оскільки здійснений місцевим судом перерахунок відповідає встановленим вимогам чинного законодавства і матеріалам справи.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів залишає апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства „Одеське виробниче об'єднання „Холодмаш" на рішення господарського суду Одеської області від 03.12.2012 р. без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 03.12.2012 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова підписана 07.02.2012 р.

Головуючий суддя Сидоренко М.В.

Суддя Жеков В.І.

Суддя Аленін О.Ю.