Постанова № 29161345, 05.02.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2013 р.Справа № 5017/2799/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.І. Бандури

суддів Л.В. Поліщук, В.Б. Туренко

секретар судового засідання: Д.Л. Підгурський

за участю представників сторін:

від позивача - І.А. Чубко

від відповідача - О.І. Бевза

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство 15107"

на рішення господарського суду Одеської області від 21.11.2012 р.

у справі № 5017/2799/2012

за позовом Публічного акціонерного товариства "Чорноморська транспортна компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство 15107"

про стягнення 252500,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2012 року Публічне акціонерне товариство "Чорноморська транспортна компанія" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство 15107" суми штрафів в загальному розмірі 252500,00 грн. на підставі ст.ст. 525, 526, 611 ЦК України.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов п. 5.3. договору від 01.01.2010 р. № 48 про надання послуг і виконання робіт, пов'язаних з відправленням і прибуттям пасажирів на автобусних маршрутах загального користування з автовокзалу, щодо сплати штрафів за зриви міжміських рейсів.

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.11.2012 р. (суддя Оборотова О.Ю.), оформленим відповідно до ст. 84 ГПК України 26.11.2012 р., позов задоволено з мотивів обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

Не погодившись з даним рішенням, ТОВ "Автотранспортне підприємство 15107" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило його скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, відповідач вказав, що не отримував претензій та актів про стягнення штрафів, на надіслання яких у 2010 р. посилається позивач.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити оскаржене рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доводи представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши надані докази та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила:

01.01.2010 р. між Закритим акціонерним товариством "Чорноморська транспортна компанія", правонаступником якого є позивач, та Відкритим акціонерним товариством "Автотранспортне підприємство 15107" (Перевізник), правонаступником якого є відповідач, укладено договір № 48 про надання послуг і виконання робіт, пов'язаних з відправленням і прибуттям пасажирів на автобусних маршрутах загального користування з автовокзалу. За умовами договору сторони зобов'язуються співпрацювати у сфері обслуговування пасажирів автомобільним транспортом шляхом організації перевезень з Автовокзалу "Привоз" (м. Одеса, вул. Новощепний ряд, 5), рухомим складом Перевізника за маршрутами:

№ 560 "Білгород-Дністровський - Одеса АВ "Привоз";

№ 565 Т "Затока - Одеса АВ "Привоз";

№ 539/538 "Одеса АВ "Привоз" - Жовтий Яр";

№ 134 "Приморське - Одеса АВ "Привоз";

№ 971/972 "Одеса АВ "Привоз"- Старокозаче";

№ 1041/1042 "Одеса АС - 7 - Старокозаче";

№ № 1075/1076, 1082/1083, 1080/1081 "Сергіївка - Одеса АВ "Привоз", ч/з Овідіополь, Затоку;

№ 1073/1074, 1077/1076, 1078/1079 "Сергіївка - Одеса АВ "Привоз".

Згідно п. 3.1.2. договору Перевізник зобов'язаний забезпечити подачу автобусів у належному технічному та санітарному стані на Автовокзал: приміський маршрут - за 20 хвилин, міжміський або міжнародний за 40 хвилин до їх відправлення, у відповідності із затвердженим розкладом руху.

Пунктом 3.2.7. договору встановлено, що ЗАТ "Чорноморська транспортна компанія" зобов'язується фіксувати факти порушень (невиконання) зобов'язань за даним договором, в т.ч. й тих, які передбачають матеріальну відповідальність, шляхом складення акта відповідного зразка, один екземпляр якого обов'язково передається Перевізнику.

За умовами п. 5.3. договору за кожний зірваний міжміський рейс Перевізник сплачує ЗАТ "Чорноморська транспортна компанія" штраф у розмірі 50,00 грн. (в т.ч. НДС 20%).

У відповідності до п. 5.12. договору підставою для матеріальної відповідальності Перевізника і ЗАТ "Чорноморська транспортна компанія" є акти перевірок, матеріали перевірок посадовими особами, відомості касових продажів квитків, засвідчені підписами відповідальних осіб. Суми штрафів встановлюються на підставі відповідних пунктів даного договору, згідно виставлених актів, до 15 числа місяця, наступного за звітним.

Пунктом 5.13. договору передбачено, що у випадку незгоди з виставленим штрафом, сторона, яка отримала рахунок і акт, повинна в строк до 10 днів, після отримання зазначених документів, в письмовій формі оповістити іншу сторону з обґрунтуванням причин незгоди. Якщо письмова відповідь відсутня, ЗАТ "Чорноморська транспортна компанія" стягує штраф, згідно виставлених рахунків.

Договір вступає в дію з дати його підписання і діє до 31 грудня 2010 р. (п. 8.1. договору).

Згідно п. 8.4. договору, якщо протягом місяця, після закінчення строку дії договору, жодна із сторін не заявить про його припинення, дія договору вважається продовженою на 1 календарний місяць на тих же умовах.

В період з 16.07.2010 р. по 30.09.2010 р. Перевізником в порушення умов п. 3.2.1. договору не були здійснені міжміські рейси.

ЗАТ "Чорноморська транспортна компанія" листами від 05.08.2010 р. вих. № 250, від 13.09.2010 р. вих. № 309, від 11.10.2010 р. вих. № 334 направлено на адресу ТОВ "АТП 15107" зведення порушень та акти на пред'явлення штрафів за зриви рейсів відправлення автобусів відповідно: № 5 про зрив 742 рейсів за період 16-31 липня 2010 р.; № 11 про зрив 1971 рейсу за період 1-31 серпня 2010 р.; № 15 про зрив 2337 рейсів за період 1-30 вересня 2010 р., що підтверджується відповідними фіскальними чеками та повідомленнями про вручення.

12.09.2012 р. (вих. №№ 327, 328, 329) позивачем направлено на адресу відповідача рахунки №№ 918, 919, 920 від 10.09.2012 р. на загальну суму 252500 грн. для подальшої їх сплати, про що свідчать відповідні описи вкладення, фіскальні чеки та повідомлення про вручення.

Однак, ТОВ "АТП 15107" виставлені рахунки не оплатило, у зв'язку з чим ЗАТ "Чорноморська транспортна компанія" звернулось до суду з позовом про стягненням з відповідача 252500,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

У відповідності до п. 1 ст. 628, ст. 629 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Вказаного Кодексу).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 614 названого Кодексу особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно положень ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розглянувши спір по суті, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог, тому задовольнив позов у повному обсязі, стягнувши з ТОВ "Автотранспортне підприємство 15107" на користь позивача загальну суму штрафів у розмірі 252500,00 грн.

Судова колегія не погоджується з висновком суду про стягнення вказаної суми штрафів з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ЗАТ "Чорноморська транспортна компанія" дійсно надано докази порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором та наявності підстав для виставлення штрафів у відповідності до умов договору, а саме: вищевказані листи позивача, зведення порушень, акти на пред'явлення штрафів за зриви рейсів, відповідні рахунки та фіскальні чеки з повідомленнями про вручення.

Проте, як вбачається із вищезгаданих зведень порушень та актів на пред'явлення штрафів, позивачем нараховано штрафи за зриви рейсів "Одеса Привоз-Сухолужжя" та "Одеса Привоз-Широке (Білгород-Днітровський)", здійснення перевезень за якими не передбачено умовами договору.

Кількість таких рейсів становить: в період з 16 по 31 липня 2010 р. - 27 рейсів, з 1 по 31 серпня 2010 р - 50 рейсів, з 1 по 30 вересня - 52 рейси. Отже, загальна кількість рейсів, які безпідставно зазначені позивачем у виставлених рахунках, складає 129 рейсів, відповідно зайво нарахованою є сума штрафів - 6450 грн.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає сума штрафів - 246050,00 грн.

В апеляційній скарзі ТОВ "АТП 15107" посилається на те, що зриви рейсів були обумовлені виключно протиправними діями позивача, а саме перешкоджанням останнім виконанню рейсів. На підтвердження цих доводів відповідачем були надані акти щодо перешкод доступу на територію автостанції та службові доповідні за період з липня по вересень 2010 р. На думку скаржника, зазначені перешкоди пов'язані зі створенням ЗАТ "ЧТК" дублюючого маршруту - № 560 Є "Одеса АВ "Привоз" - Білгород-Дністровський (з/д вокзал)".

З цього приводи судова колегія зазначає наступне.

Відносини щодо укладення між позивачем та Управлінням морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку Одеської облдержадміністрації договору про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті № 560 Є не стосуються предмету спору в даній справі.

Всупереч приписам п. 5.13 договору, відповідачем не надано доказів надсилання Перевізнику заперечень проти виставлених штрафів.

Надані ТОВ "АТП 15107" в якості доказу своїх заперечень листи, направлені до Управління морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку Одеської облдержадміністрації, не є належними доказами, оскільки не передбачені умовами договору.

Доводи скаржника щодо спливу в даному випадку позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем у справі, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки пунктами 5.12., п. 5.13. договору сторони визначили моментом пред'явлення вимоги виставлення рахунків на сплату штрафів, а тому строк позовної давності починає свій сплив саме після семи днів від дня пред'явлення вимоги у відповідності до вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Твердження відповідача щодо відсутності його вини при порушенні зобов'язання судова колегія вважає недоведеними, так як ТОВ "АТП 15107" не надано доказів, у відповідності до вимог ст. 614 ЦК України, ст. 218 ГК України, вжиття товариством всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Посилання скаржника на неотримання претензій та актів позивача щодо стягнення штрафів спростовуються наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення вказаних документів відповідачеві.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення місцевого господарського суду підлягає частковому скасуванню, а позов - частковому задоволенню, судові витрати слід розподілити пропорційно задоволеним позовним вимогам згідно ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 99, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 21.11.2012 р. у справі № 5017/2799/2012 скасувати частково, позов задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ "Автотранспортне підприємство 15107" на користь ПАТ "Чорноморська транспортна компанія" 246050 грн. штрафу, 4921 грн. - судового збору. В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ПАТ "Чорноморська транспортна компанія" на користь ТОВ "Автотранспортне підприємство 15107" судовий збір в сумі 64,50 грн. за апеляційний перегляд.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови підписано 08.02.2013 р.

Головуючий суддя Л.І. Бандура

Суддя Л.В. Поліщук

Суддя В.Б. Туренко