Постанова № 29157762, 31.01.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2013 р. Справа№ 5011-42/10739-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Остапенка О.М.

за участю секретаря: Дяченко Р.Г.

за участю представників сторін:

від позивача : представник - Чеботарьова І.Г. ( за довіреністю)

від відповідача: представник - Новик О.В. ( за довіреністю), Комісар С.П. ( за довіреністю)

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ТехНова»

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2012р.

у справі № 5011-42/10739-2012 (суддя: Паламар П.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «НАК «Нафтогаз України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ТехНова»

про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 15 136 533,19 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.09.2012 року у справі № 5011-42/10739-2012 позовні вимоги задоволені в повному обсязі. Стягнуто з ТОВ «ТехНова» на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» 13807968,05 грн. боргу, 125456,89 грн. збитків в наслідок інфляції за час прострочення, 95067,07 грн. три проценти річних з простроченої суми 1108041,18 грн. пені, 64380 грн. витрати по оплаті судового збору.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, ТОВ «ТехНова» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2012 року у справі № 5011-42/10739-2012 повністю та прийняти нове рішення по справі. Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що між сторонами у справі укладено договір про організацію взаєморозрахунків № 112/517-ГУ від 15 серпня 2012 р., згідно якого, зокрема, сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості за спірним договором. Зазначив також на відсутність його вини щодо несвоєчасних розрахунків на поставлений газ, оскільки різницу в тарифах йому своєчасно компенсовано не було.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2012 року відкрито апеляційне провадження у справі № 5011-42/10739-2012 та призначено до розгляду на 29.11.2012 р. у складі колегії суддів ; головуючий суддя Руденко М.А., судді : Дідиченко М.А., Остапенко О.М.

25.10.2012р. через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких останній просить, скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення.

29.11.2012р. через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшло клопотання, в якому останній просить перенести розгляд справи у зв'язку з наданням можливості сторонам підписати Додаткову Угоду до Договору №14/2272/11 від 30.09.2011р. та вирішити питання по заборгованості.

29.11.2012р. у судовому засіданні оголошено перерву до 11.12.2012р.

10.12.2012р. через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшло клопотання та пояснення про скасування рішення господарського суду міста Києва №5011-42/10739-2012 від 18.09.2012р. та припинення провадження у справі.

10.12.2012р. через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшло клопотання про залучення до справи додаткових доказів.

11.12.2012р. у судовому засіданні представники надали свої пояснення по справі, крім того, представник відповідача подав клопотання про продовження строку розгляду справи. Колегією суддів, клопотання відповідача про продовження строку розгляду справи було задоволено та оголошено перерву у судовому засіданні до 13.12.2012р

13.12.2012р. через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, а також письмові пояснення по справі.

13.12.2012р. у судовому засіданні було оголошено перерву до 15.01.2013р.

15.01.2013р. Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду, було змінено склад колегії суддів: головуючий суддя Руденко М.А., судді: Пономаренко Є.Ю., Остапенко О.М.

15.01.2013р. через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшли письмові пояснення до апеляційної скарги.

15.01.2013р. в судовому засіданні представник відповідача подав клопотання, в якому просив залучити до участі у справі №5011-42/10739-2012 у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

15.01.2013р. у судовому засіданні було оголошено перерву до 15 год. 00 хв. 15.01.2013р.

15.01.2013р. у судовому засіданні було оголошено перерву до 31.01.2013р.

31.01.2013р. у судовому засіданні представники сторін надали свої пояснення стосовно суті спору.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи 30.09.2011 р. між сторонами по справі укладено договір № 14/2272/11 на купівлю-продаж природного газу (.а.с. 5-10), згідно з яким позивач зобов'язався передати відповідачу протягом жовтня 2011-грудня 2012 років природний газ в обсязі до 168100 тис. м3 згідно наведеного графіку, а останній -прийняти та оплатити вартість одержаного газу та послуг з його транспортування.

Відповідно до умов п. 5.2 договору ціна природного газу з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, вартості послуг транспортування становила 1309,20 грн. з ПДВ.

Згідно п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок здійснюється до 14-го числа наступного за місяцем поставки.

Строк дії договору відповідно до п. 11.1 договору встановлений з моменту його підписання сторонами і діє в частині поставки газу з 1 жовтня 2011 р. до 31 грудня 2012 р., в частині проведення розрахунків -до їх повного здійснення.

При цьому в договорі зазначено, відповідно до п.7.2, що за несвоєчасну оплату газу у строки, зазначені в пункті 6.1 цього Договору, покупець сплачує на користь поставщика, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

На виконання умов укладеного договору позивачем поставлено відповідачу протягом жовтня-грудня 2011 року 41772631 м3 природного газу вартістю 54688728,50 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31 жовтня 2011 р., 30 листопада 2011 р., 31 грудня 2011 р., актом передачі-приймання природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 14 жовтня 2011 р., випискою з рахунку позивача з 1 жовтня 2011-22 травня 2012 років.

Відповідач свої зобов'язання по договору в повному обсязі не виконав та сплатив за отриманий природний газ кошти в розмірі 40880760, 46 грн., в зв'язку з чим виник борг по оплаті у розмірі 13807968,05 грн.

Оскільки відповідачем належним чином, зобов'язання по оплаті виконані не були, то на суму боргу було нараховано 125456,89 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення розрахунків, 95 067,07 грн. три проценти річних з простроченої суми, 110 8041,18 грн. пені.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу в розмірі 13807968,05 грн. , оскільки борг існував на час розгляду позовних вимог в суді першої інстанції.

Однак, колегія суддів зазначає, що відповідачем, під час розгляду справи в Київському апеляційному господарському суді, було подано оригінали платіжних доручень №15 від 07.12.2012р. на суму 386274,19 грн., та № 14 від 07.12.2012р. на суму 13421693,87 грн. які підтверджують сплату основного боргу перед ПАТ «НАК Нафтогаз України» за природний газ для населення по Договору №14/2270/11 від 30.09.2011 року, таким чином основна сума заборгованості за поставлений природний газ в розмірі 13807968,05 була сплачена під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції

Підстави для припинення провадження в цій частині позовних вимог, відповідно до ст. 80 ГПК України відсутні, оскільки на час розгляду справи в суді першої інстанції основний борг існував та позовні вимоги в цій частині були задоволені правомірно.

В той же час судова колегія зазначає, що оскільки суму основного боргу було погашено при розгляді справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 13807968, 05 грн., що не заперечувалось поясненнями сторін в судовому засіданні та підтверджувалось оригіналами платіжних доручень від 07.12.2012 року та 07.12.2012 року ( а.с. 133), рішення суду в примусовому порядку в цій частині виконанню не підлягає.

Що стосується оскарження відповідачем стягнення на користь позивача 125456,89 грн. збитків в наслідок інфляції за час прострочення, 95067,07 грн. три проценти річних з простроченої суми та 1108041,18 грн. пені, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про задоволення позивних вимог в цій частині є необґрунтованими зважаючи на наступне.

Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з пунктом 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми ( неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений статтею 231 Господарського кодексу України. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках , розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою ( штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Також частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачена можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд , приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки ( штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

По даній справі позивачем належним чином не доведений суду факт наявності збитків у зв'язку з невиконанням саме відповідачем умов Договору.

Окрім того, судова колегія звертає увагу на специфіку господарської діяльності у сфері постачання та реалізації енергоносіїв та законодавче врегулювання даних правовідносин. Приймаючи рішення в цій частині позовних вимог суд першої інстанції не звернув увагу на те, що заборгованість ТОВ фірми « Техно Нова» за договором № 14\2272\11 від 30.09.2011 року на купівлю -продаж природного газу виникла внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувались та\або погоджувались органами державної влади чи місцевого самоврядування, оскільки вищенаведене підтверджується Постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2012 року № 517 «Про затвердження Порядку та умов надання у 2012 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувались та\або погоджувалися органами державної влади та місцевого самоврядування» та фактом укладання договору № 112\517-ГУ від 15 серпня 2012 року (а.с. 39-42) про організацію взаєморозрахунків , сторонами якого є територіальний орган Казначейства у Чернігівській області ( сторона 1), головне фінансове управління Чернігівської облдержадміністрації ( сторона 2), Фінансове управління Чернігівської міської ради ( сторона 3), управління житлово-комунального господарства Чернігівської міської ради ( сторона 4), товариство з обмеженою відповідальністю фірма « ТехНова» (комунальний енергогенеруючий підрозділ « Чернігівської ТЕЦ» ( сторона 5) та дочірня компанія « ГАЗ України» Національної акціонерного компанії «Нафтогаз України» , Національна акціонерна компанія « Нафтогаз України». Предметом зазначеного договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до ст. 23 Закону України «Про Державний бюджет 2012 рік» та вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України від 11 червня 2012 за № 517, при цьому сторони відповідно до умов договору, а саме п.2 зобов'язались до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості не вчиняти.

Також судова колегія, вважає обґрунтованими доводи позивача, що кошти в погашення заборгованості з різниці в тарифах були перераховані на рахунок позивача, одразу після отримання субвенцій з бюджету, тому факт користування або утримання відповідачем належних позивачеві коштів відсутній.

Аналізуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду підлягає скасуванню в частині стягнення сум пені, річних та інфляційних втрат, оскільки предметом договору є постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, які фінансуються з державного та місцевого бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання. Тобто заборгованість за Договором виникла як різниця в тарифах на теплову енергію, яка постачалася для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджуються відповідним органом місцевого самоврядування та на сплату яких державою перераховуються субвенції.

Таку позицію висловив також Виший господарський суд України в своїх постановах від 11 грудня 2012 року по справі № 5011-64\993 -2012, 11 грудня 2012 року по справі № 5011-37\1172-2012, 12 листопада 2012 року по справі № 5011-35\1533-2012.

Отже, місцевий господарський суд при прийнятті оскарженого рішення наведеного не врахував, не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи натомість, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, виніс помилкове рішення.

Відповідно до ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2012р. скасуванню частково.

Керуючись ст. ст. 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ТехНова» на рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2012 року у справі № 5011-42/10739-2012 задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2012 року у справі № 5011-42/10739-2012 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма « Технова» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 125456,89 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 95 067,07 грн. три проценти річних з простроченої суми, 1108041,18 грн. пені, 64 380 грн. судового збору - скасувати, в задоволені позовних вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма « Технова» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 125456,89 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 95 067,07 грн. три проценти річних з простроченої суми, 1108041,18 грн. пені - відмовити. В іншій частині залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ТехНова» (04071, м. Києва вул. Оболонська, 38, кв.36, код. 24100060) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, код 20077720) 13807968,05 боргу, 58 714,56 судовий збір за подачу позовної заяви.

Видати наказ.

«Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, код 20077720) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ТехНова» (04071, м. Києва вул. Оболонська, 38, кв.36, код. 24100060) 2832,72 грн. судовий збір за подачу апеляційної скарги.

Видати наказ.

Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №5011-42/10739-2012 повернути господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Руденко М.А.

Судді Пономаренко Є.Ю.

Остапенко О.М.