Постанова № 29156554, 31.01.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11149/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 січня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М., Пилипенко О.Є.

За участю секретаря судового засідання: Гуменюк С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.12р. у справі №2а-11149/12/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еллія» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Еллія» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 07.05.12р. №0001132270 та № 0001122270.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.12р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги, що господарські операції позивача з його контрагентами ТОВ «РЕСПЕКТ ПЛЮС», ТОВ «Фіндакс» та ТОВ «ТПК «Форфейт» не мали товарного (реального) характеру, а відтак відображення їх у податковому обліку - протиправне.

Представник апелянта у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив вимоги апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Респект Плюс», ТОВ «Істролін-інвест», ТОВ «Фіндакс», ТОВ «Маркет-техбюро», ТОВ «Гелаксі трейд сервіс», ТОВ «Буд-вест-монтаж», ТОВ «ВВ-Інформ-груп», ТОВ «Технопостач-2002», ТОВ «ТПК «Форфейт», ТОВ «РА «Медіалогія», ТОВ «ТФ «Станком-Сервіс», ТОВ «РА «Медіа-Максіліана» за період з 01.04.08р. по 31.01.12р., за результатами якої складено акт №13/1-23-70-31721306.

На підставі акту перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 07.05.12р.:

№0001122270, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 148 268,75 грн., в т.ч. 118 615 грн. основний платіж та 29 653,75 грн. штрафні (фінансові) санкції;

№0001132270, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 101 065 грн., в т.ч. 80 852 грн. основний платіж та 20 213 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Як свідчать обставини справи та матеріали перевірки підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», внаслідок безпідставного формування податкового кредиту за період: січень 2009 р.- лютий 2010 року та валових витрат за період: 2 квартал 2009 року - І квартал 2010 р. по господарських операціях з ТОВ «Фіндакс», ТОВ «РЕСПЕКТ ПЛЮС» та ТОВ «ТПК «Форфейт», які мають ознаки фіктивних, зареєстровані на підставних осіб, що не займались і не мали наміру займатись підприємницькою діяльністю в силу відсутності персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо.

Такий висновок податкового органу ґрунтується і на тому, що в рамках кримінальної справи №070001/11 порушеної відносно засновників ТОВ «Промопторг» ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по факту умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України та кримінальної справи порушеної відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по факту фіктивного підприємництва, тобто придбання суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику шкоду державі, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, пособництва і умисному ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах, за ознаками злочинів, передбачених, ч. ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України встановлено, що вказаними особами було придбано ряд підприємств, серед яких ТОВ «Фіндакс» та ТОВ «ТПК «Форфейт», з метою мінімізації суб'єктами господарювання податкових зобов'язань за рахунок транзитних та фіктивних підприємств.

Також, на думку податкового органу, взаємовідносини позивача з ТОВ «РЕСПЕКТ ПЛЮС» не мали на меті створення реальних правових наслідків, оскільки в рамках кримінальної справи №50-5944 порушеної за фактом фіктивного підприємництва вчиненого невстановленими особами за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України встановлено, що невстановленими слідством особами з метою прикриття незаконної діяльності, а саме надання змоги реально існуючим підприємствам формувати штучний податковий кредит та валові витрати, в 2004 році створено ряд суб'єктів підприємницької діяльності, серед яких є ТОВ «РЕСПЕКТ ПЛЮС».

Апелянт покликається на те, що перевіркою встановлено відсутність у ТОВ «Фіндакс», ТОВ «РЕСПЕКТ ПЛЮС» та ТОВ «ТПК «Форфейт» фактичної можливості здійснення господарських операцій, зокрема: трудових та виробничних ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей тощо, відтак позивачем ні під час виїзної перевірки ні в ході судового розгляду даної справи в суді першої інстанції не спростовано висновки податкового органу, покладені в основу ухвалених ним оспорюваних рішень.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки перевірка позивача була призначена на підставі постанови слідчого в межах кримінальної справи, податковий орган протиправно виніс оспорювані податкові повідомлення - рішення до винесення рішення у кримінальній справі. При цьому, судом першої інстанції не досліджувались обставини реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

Колегія суддів вважає, що судом прийняте рішення при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

В даному випадку, кримінальні справи за фактом умисного ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) порушені не відносно позивача, а тому, на думку колегії суддів, для з'ясування обставин на предмет правомірності відображення у податковому обліку господарської операції при вирішенні спору щодо правомірності визначення платнику податків відповідних грошових зобов'язань, суду слід з'ясовувати обставини щодо реальності вчинення такої господарської операції та ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Так, статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону N 996-XIV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Законів України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року N 168/97-ВР та «Про оподаткування прибутку підприємств» 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (чинних на час виникнення спірних правовідносин).

Так, виходячи з змісту п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Підстави для включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат передбачені пунктом 5.1 статті 5 Закону N 334/94-ВР, згідно якого валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Частиною 2 ст. 195 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що судом необґрунтовано не досліджувались обставини реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

Задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірних господарських операцій апеляційним судом витребувані у позивача докази, які можуть спростувати доводи податкового органу щодо неможливості вчинення господарських операцій ( як от докази перевезення товару, розвантаження, зберігання, використання в господарській діяльності, подальшої реалізації, тощо).

Проте таких доказів позивач апеляційному суду не надав.

Так, з наявних у матеріалах справи актів виконаних робіт (наданих послуг) вбачається, що позивач отримав транспортні та експедиторські послуги у ТОВ «РЕСПЕКТ ПЛЮС» у кількості 620 год. за лютий на суму 42780 грн., в тому числі ПДВ 7130 грн. (акт № Т-0492 а.с.86), за січень у кількості 616 годин на суму 42 504 грн., в тому числі ПДВ 7084 грн. (акт Т-0492 а.с. 89), за грудень 2009 року у кількості 583 год. на суму 40277 грн., в тому числі ПДВ 6704,50 грн. (акт № 4260 а.с. 92), листопад 2009 року у кількості 442,5 год на суму 30532,50 грн., в тому числі ПДВ 5088,75 грн. (а.с.96), жовтень 2009 року у кількості 570 год на суму 3933 грн. , в тому числі ПДВ 6555 грн. (а.с.99)

Такі акти складені на виконання договору перевезення вантажів автомобільним траспортом, укладеного між позивачем та ТОВ «РЕСПЕКТ ПЛЮС» від 01.10.2009р., за умовами якого ТОВ «РЕСПЕКТ ПЛЮС» зобов'язався прийняти вантаж замовника (позивача) для перевезення, надати транспортно - експедиторські послуги водія-експедитора, а замовник (позивач), у свою чергу, забезпечити приймання та відпуск вантажу щоденно у пунктах призначення ватажу.

Вищевказані акти виконаних робіт (наданих послуг) не розкривають зміст та обсяг господарських операцій з перевезення, як того вимагає ст.9 Закону N 996-XIV. Між тим, на вимогу апеляційного суду, позивачем не надано товарно-транспортних документів, як і не надано будь-яких інших доказів, які б свідчили про реальне вчинення господарських операцій, розкривали їх зміст та обсяг (як от найменування та кількість товару, що перевозився, докази його навантаження-розвантаження із зазначенням пунктів призначення вантажу, обліку та зберігання на складських чи то інших приміщеннях, подальшої реалізації, тощо).

Аналогічні акти здачі-приймання транспортних послуг складені позивачем (як замовником) з ТОВ «ТПК «Форфейт» та ТОВ «Фіндакс» - перевізниками (а.с.108, 111,117, 122,124, 129,131,136,138,144,150, 158), з визначенням кількості годин перевезення (720 год.; 386 год.; 807,5 грн.; 262,5 год., 887,5 год.; 300 год.,895 год.; 330 год.; 487 грн., 375 год.; 390 год.; 250 год.; 639 год., 475 год. ), без розкриття змісту та обсягу перевезень, зазначення пунктів завантаження, пунктів перевезення та за відсутності належних доказів перевезення (товарно-транспортних документів).

З урахуванням специфіки господарських операцій з перевезення та значної кількості годин перевезення, представник позивача не зміг пояснити апеляційному суду зміст та обсяг таких операцій, довести фактичне їх здійснення з відповідною кількістю певного товару, як і не зміг пояснити зв'язок витрат на придбані послуги (товари) з господарською діяльністю позивача

Матеріали справи містять також видаткові та податкові накладні, з яких вбачається, що позивач придбав картонні коробки з маркуванням у ТОВ «Фіндакс» та ящики картонні з маркуванням у ТОВ «ТПК «Форфейт».

Між тим, позивачем також не надано доказів отримання товару, перевезення, доказів обліку отриманих картонних коробок на складі, подальшу їх реалізацію або використання у власній господарській діяльності підприємства.

За таких обставин та з урахуванням встановлених перевіркою в рамках кримінальних справ обставин щодо фіктивного підприємництва ТОВ «Фіндакс», ТОВ «ТПК «Форфейт», ТОВ «РЕСПЕКТ ПЛЮС», нездійснення останніми підприємницької діяльності, а лише виготовлення бухгалтерських документів на реалізацію товарно - матеріальних цінностей (послуг) з метою мінімізації податків, а також встановлена перевіркою відсутність фактичної можливості вказаних підприємств здійснювати господарські операції внаслідок відсутності трудових ресурсів (кількість працюючих на вказаних підприємствах станом на 1 квартал 2009 року - 1 особа), виробничного обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності тощо, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до п.1 ст.202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

З огляду на викладене та керуючись ст.ст.195, 196, 202, 205, 207 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.12р. у справі №2а-11149/12/2670 - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.12р. у справі №2а-11149/12/2670 - скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Еллія» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.05.12р. №0001132270 та № 0001122270 - відмовити.

Дана постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання постанови законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Романчук О.М.

Пилипенко О.Є.

Постанова складена в повному обсязі: 05.02.13р.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М

Пилипенко О.Є.