Постанова № 29156355, 29.01.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2013 р. Справа № 2а/0470/15185/12 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у місті Дніпропетровську у порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом приватного підприємства "Ривал" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про встановлення відсутності повноважень та визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Ривал" (далі - Позивач) 14.12.2012 року звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - Відповідач), в якому просило:

1. Встановити відсутність повноважень у Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на складання акту №2086/22-517/25009114 від 30.11.2012 року "про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Ривал» щодо підтвердження здійснення господарських відносин з контрагентами за грудень 2011 року, січень-травень, липень 2012 року та повноти їх відображення в податковому обліку".

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо встановлення нікчемності правочинів ПП «Ривал» висновками та іншими положеннями акта №2086/22-517/25009114 від 30.11.2012 року "про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Ривал» щодо підтвердження здійснення господарських відносин з контрагентами за грудень 2011 року, січень-травень, липень 2012 року та повноти їх відображення в податковому обліку".

3. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби у вигляді проведення зустрічної звірки ПП «Ривал» (код 25009114) з контрагентами та у вигляді складання акту №2086/22- 517/25009114 від 30.11.2012 року "про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Ривал» щодо підтвердження здійснення господарських відносин з контрагентами за грудень 2011 року, січень-травень, липень 2012 року та повноти їх відображення в податковому обліку.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідачем було порушено законодавчо встановлений порядок та спосіб проведення зустрічної звірки, передбачений п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України та Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232, а відтак, останній не мав правових підстав для проведення зустрічної звірки та для винесення акту №2086/22-517/25009114 від 30.11.2012 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Ривал», а встановлені звіркою висновки не відповідають дійсним обставинам та підлягають скасуванню.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про дату та час судового розгляду повідомлялися належним чином, що підтверджується матеріалами справи, надали до суду заяви про розгляд справи без участі їх представників, в порядку письмового провадження.

Відповідач надав заперечення на адміністративний позов від 29.01.2013, в якому зазначив, що податковий орган діяв у межах та у спосіб, визначений чинним законодавством України, у зв'язку з чим висновки акта №2086/22-517/25009114 від 30.11.2012 року не підлягають скасуванню. В задоволенні позову просив відмовити.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що приватне підприємство "Ривал" перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби було складено акт №2086/22-517/25009114 від 30.11.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Ривал» щодо підтвердження здійснення господарських відносин з контрагентами за грудень 2011 року, січень-травень, липень 2012 року та повноти їх відображення в податковому обліку.

В акті №2086/22-517/25009114 від 30.11.2012 року ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби вказує на неможливість проведення зустрічної звірки у зв'язку з неможливістю співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, види, обсягу і кількості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Крім того в акті №2086/22-517/25009114 від 30.11.2012 року ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська зазначено, що зустрічною звіркою ПП «Ривал» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ПП «Ривал» по ланцюгу з контрагентам, які відображені у складі податкових зобов'язань та податкового кредиту ПП «Ривал» за грудень 2011 року, січень-травень, липень 2012 року.

Що стосується підстав та порядку проведення перевірки, судом встановлено наступне.

Відповідно до п.п. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

П. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Порядок та підстави отримання інформації на письмові запити податкових органів, а також порядок проведення зустрічних звірок передбачено ст. 73 ПКУ.

Відповідно до п. 73.5 ст. 73 ПКУ з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної дгдаткової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості декларацій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та довноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Правовідносини з приводу проведення податковими органами зустрічних звірок платників податків деталізовані нормами Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232; далі за текстом - Порядок №1232), пунктом 3 якого передбачено, що з метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних. Зустрічна звірка може бути проведена органом державної податкової служби (ініціатором) самостійно у разі, коли суб'єкт господарювання перебуває на обліку в тому ж органі державної податкової служби, в якому перебуває платник податків, або в межах одного населеного пункту.

За приписами п.4 Порядку №1232 орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

Також статтею 73.3 Податкового кодексу України встановлено, що запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Таким чином, приписами Податкового кодексу України та постанови КМУ від 27 грудня 2010 p. N 1232 передбачається проведення зустрічної звірки у суб'єкта господарювання виключно в межах проведення перевірок інших платників податків.

Зі змісту акту "про неможливість проведення зустрічної звірки" №2086/22- 517/25009114 від 30.11.2012 ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська не вбачається наявність проведення будь-якої визначеної Податковим кодексом України перевірки жодного платника податків, взагалі не вказані номера, дати запитів та назви органів ДПС - ініціаторів зустрічної звірки, що свідчить про порушення вимог Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232), наказу ДПА України від 22.04.2011 року № 236, та вказує на відсутність законних підстав проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання - ПП «Ривал».

Враховуючи положення п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, п.п.6, 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232), слід зазначити, що зустрічна звірка може бути проведена податковим органом лише в разі наявності у розпорядженні податкового органу первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит податкового органу, так як за своєю правовою суттю зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Як зазначив позивач, ПП «Ривал» не отримувало у встановленому законом порядку жодних запитів від податкового органу щодо надання пояснень та документального підтвердження з питань правильності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за грудень 2011 року, січень-травень, липень 2012 року та документів на підтвердження здійснення господарських операцій, у зв'язку з чим було позбавлено можливості надати первинні документи на адресу ДПІ в Красногвардійському районі м.Дніпропетровська. Зазначені обставини під час судового розгляду справи відповідачем не спростовано.

Таким чином, відповідачем був порушений встановлений законом порядок вручення письмових запитів про подання інформації органам державної податкової служби. Відповідно, були відсутні підстави для проведення зустрічної звірки.

Зі змісту складеного Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська акту вбачається, що відповідачем у ході проведення спірних зустрічних звірок не здійснювалося співставлення бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, оскільки такі документи у суб'єкта владних повноважень були відсутні.

На час складання акту, матеріалів первинного обліку на підтвердження реальності здійснення господарських відносин між позивачем та його контрагентами податковим органом отримано не було, про що відповідачем вказано в акті №2086/22-517/25009114 від 30.11.2012 а відтак, останній не мав правових підстав для проведення зустрічної звірки, а отже і для висновків про відсутність фактів реального здійснення господарських операцій за грудень 2011 року, січень-травень, липень 2012 року і відсутності об'єктів оподаткування у ПП «Ривал» за грудень 2011 року, січень-травень, липень 2012 року.

Відповідно до п. 7 Порядку за результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби та особисто вручається суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку або надсилається суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом із. повідомленням про вручення.

Згідно п. 8 Порядку довідка про проведення зустрічної звірки підлягає реєстрації в органах державної податкової служби (як ініціатора, так і виконавця).

Таким чином, ані п. 73.5 ПКУ, ані Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок не передбачено складання Акту перевірки за результатами проведення зустрічних звірок. Окрім того, п. 73.5 ПКУ зазначено, що зустрічна звірка не є перевіркою.

Разом із тим, відповідно до п. 86.1. ст. 86 ПКУ результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка

Тобто акт може бути складений лише за результатами проведення перевірки, передбаченої ПКУ. Складання акту за результатами проведення зустрічної звірки ПКУ не передбачено.

З огляду на викладене, відповідачем було порушено законодавчо встановлений порядок та спосіб проведення зустрічної звірки, передбачений п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України та Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232. а відтак, останній не мав правових підстав для проведення зустрічної звірки, а отже і для винесення акту "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Ривал».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІУ, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

· придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

· придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судом встановлено, що висновки акту №2086/22-517/25009114 від 30.11.2012 обґрунтовуються тим, що позивачем було порушено ч. 1 ст. 203, ч. Іст.207, ст. 215, ст. 216, ст.228, ст. 662, ст. 655 та 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, та положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочнном є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У статті 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Оскаржуваний Акт не тільки не містить таких посилань, а й не доводить умислу ПП «Ривал» щодо порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

Згідно частин 2, 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний дравочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Недійсними правочини можуть вважатися лише за умови доведеності фактів, що свідчать про нікчемність даного правочину. Укладені між відповідачами правочини відповідають обов'язковим загальним вимогам, що передбачені статтею 203 Цивільного Кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Оскільки при укладенні договорів не порушено жодної з перелічених умов, такий правочин не може тягнути за собою його недійсність.

Як вбачається із змісту оскаржуваного Акту висновок відповідача про нікчемність правочинів є необгрунтованим, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди - нікчемними правочинами.

Відповідно до частин 1, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочини, зазначені в Акті, до теперішнього часу не визнані недійсними у судовому порядку. Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

У п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Під час звірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел ПП «Ривал» на укладення договорів з контрагентами (та його умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договорами.

Позивачем документально доведено виконання зобов'язань щодо надання та оплати наданих та отриманих послуг. Це підтверджується не лише документами, але й фактичним використанням вказаних послуг платником податків у своїй діяльності.

Відтак, протиправного умислу сторін, зокрема позивача, на укладення фіктивного правочину не встановлено, що виключає його кваліфікацію як нереального. З огляду на відсутність доказів умислу сторін, вищезгадані правочини не можуть вважатися нікчемними як такі, що порушують публічний порядок за ст. 228 ЦК України.

Виходячи з вище викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не наведено та не надано доказів наявності підстав, з якими закон пов'язує настання наслідків нікчемності угод передбачених ст. 215 ЦК України, а тому суд не може погодиться з висновком відповідача, що правочини укладені між позивачем та іншими контрагентами є нікчемними та суперечать інтересам держави та суспільства.

Крім того, судом критично оцінюються посилання відповідача на:

акт про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Профі Трейдінг - 78», код за ЄДРПОУ37877471, щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за грудень 2011 року та січень 2012 року та повноти їх відображення в податковому обліку, 27.07.2012 року № 494/22-406/37877471;

акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ПІК ПРОМ», код за ЄДРПОУ 34468074, щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період грудень 2011 року, березень 2012 року, 03.08.2012 року за №521/22-406/34468074;

акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Леда Ком», код за ЄДРПОУ 37740565, щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за липень 2012 року, 06.09.2012 за № 800/22-317/37740565;

акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Компанія «Терра Агро», код за ЄДРПОУ 37374969, Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України за березень, листопад, грудень 2011 року, червень, липень 2012 року, 09.11.2012 № 309/152/37374969,

оскільки у відповідності до роз'яснень Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Листом Вищого Адміністративного Суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11 надано роз'яснення шо, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини.

1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

2. Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Під час судового розгляду справи позивачем доведено наявість фізичних, технічних та технологічних можливостеї ПП «Ривал» для вчинення правочинів з іншими контрагентами, що становлять зміст господарської операції. Зазначені обставини підтверджуються первинною документацією ПП «Ривал», яка була надана представником позивача та міститься в матеріалах справи.

Відповідачем не надано суду достовірних доказів, якими б спростовувався рух активів у процесі здійснення вказаних господарських операцій, відсутність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій та відсутність зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю позивача.

Таким чином, позивачем були надані первинні документи, достатні для висновку про реальність вчинених правочинів з придбання товарів (послуг). В свою чергу відповідачем не надано жодних доказів про відсутність змін в активах ПП «Ривал» внаслідок укладання нереальних правочинів та здійснення вищевказаних оподатковуваних операцій.

Таким чином, висновки акту №2086/22-517/25009114 від 30.11.2012, що позивачем було порушено ч. 1 ст. 203, ч. Іст.207, ст. 215, ст. 216, ст.228, ст. 662, ст. 655 та 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, та положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Податкового кодексу України, є необґрунтованими та незаконними.

У зв'язку з викладеним вище, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо встановлення нікчемності правочинів ПП «Ривал» висновками та іншими положеннями акта №2086/22-517/25009114 від 30.11.2012 року "про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Ривал» щодо підтвердження здійснення господарських відносин з контрагентами за грудень 2011 року, січень-травень, липень 2012 року та повноти їх відображення в податковому обліку"; визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби у вигляді проведення зустрічної звірки ПП «Ривал» (код 25009114) з контрагентами та у вигляді складання акту №2086/22- 517/25009114 від 30.11.2012 року "про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Ривал» щодо підтвердження здійснення господарських відносин з контрагентами за грудень 2011 року, січень-травень, липень 2012 року та повноти їх відображення в податковому обліку, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги Позивача про встановлення відсутності повноважень у Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на складання акту №2086/22-517/25009114 від 30.11.2012 року "про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Ривал» щодо підтвердження здійснення господарських відносин з контрагентами за грудень 2011 року, січень-травень, липень 2012 року та повноти їх відображення в податковому обліку", слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: (…) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Згідно п. 6 ч. 4 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про: (…) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Під компетенційними спорами розуміються спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень. Особливістю таких спорів є те, що сторонами у них - як позивачем, так і відповідачем - є суб'єкти владних повноважень.

Суд вважає, що ця вимога може бути поєднана з оскарженням рішення чи дії, якими один орган втрутився в компетенцію іншого або спосіб захисту при оскарженні рішень чи дій суб'єкта владних повноважень фізичною і юридичною особою, що було б підставою для скасування рішення, визнання дій протиправними але не встановлювати на вимогу позову. наявність або відсутність компетенції за зверненням фізичних або юридичних осіб.

Таким чином вимоги позову щодо визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень, це спосіб захисту у компетенційних спорах, тобто спорах між суб'єктами владних повноважень щодо реалізації компетенції у сфері управління та в межах заявленого позову не підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства "Ривал" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про встановлення відсутності повноважень та визнання дій протиправними - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо встановлення нікчемності правочинів ПП «Ривал» висновками та іншими положеннями акта №2086/22-517/25009114 від 30.11.2012 року "про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Ривал» щодо підтвердження здійснення господарських відносин з контрагентами за грудень 2011 року, січень-травень, липень 2012 року та повноти їх відображення в податковому обліку".

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби у вигляді проведення зустрічної звірки ПП «Ривал» (код 25009114) з контрагентами та у вигляді складання акту №2086/22- 517/25009114 від 30.11.2012 року "про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Ривал» щодо підтвердження здійснення господарських відносин з контрагентами за грудень 2011 року, січень-травень, липень 2012 року та повноти їх відображення в податковому обліку.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Ривал" судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 96 грн. 60 коп. (дев'яносто шість грн. 60 коп.).

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Суддя В.С. Парненко