Постанова № 29155663, 04.02.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2013 року Справа № 1170/2а-4180/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя - Пасічник Ю.П., секретар - Побочій О.В.,

за участю представників: позивача - Гуцалюк А.Н., Борисова Н.С., відповідача - участі не приймав, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Кіровограді адміністративну справу за позовом сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю «Манжурка» (надалі - позивач) до Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції (Голованівське відділення) (надалі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень,?

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.06.2012р. №0000182300 та №0000172300, від 06.09.2012р. №0000502300 та №0000472300.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі акту планової виїзної перевірки від 05.06.2012 року № 14/22-00/31667663 та за результатами процедури адміністративного оскарження, відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 06.09.2012р. №0000502300 та №0000472300.

Висновки відповідача щодо збільшення позивачеві грошового зобов'язання за платежем ПДВ в розмірі 172 937 грн., та 136 698,25 грн. штрафні (фінансові) санкції (рішення №0000502300) ґрунтуються на тому, що позивачем протягом перевіреного періоду, як сільськогосподарське підприємство, перебував на спеціальному режимі оподаткування. Разом з тим, в ході перевірки встановлено, що позивач надавав іншим суб'єктам господарювання, сільськогосподарським товаровиробникам, послуги з використанням с/г техніки по культивації, розкиданню мінеральних добрив, дискуванню, а тому, на думку відповідача суми ПДВ у складі вартості вказаних послуг необхідно було відображати у загальній декларації з ПДВ, а не у скороченій, оскільки вказані послуги не відносяться до сільськогосподарської діяльності.

Позивач не погоджуючись з висновками відповідача, з посилання на положення ст. 81 Закону України «Про податок на додану вартість», Перелік видів діяльності, на які поширюється норми ст. 81 Закону України «Про податок на додану вартість», затверджений ПКМУ від 21.01.2009р. №23, ст. 209 ПК України, вказує, що надання послуг іншим суб'єктам господарювання с/г товаровиробникам, відноситься до сільськогосподарської діяльності.

Щодо зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування в розмірі 268 984 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 67 246 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення №0000472300 від 06.09.2012р., відповідач вказує на здійснення позивачем збиткових операцій на підставі зовнішньоекономічного біржового контракту про експорт №555/163Е, які не призводять до збільшення економічних вигод, оскільки реалізація олії соняшникової нерезиденту - Inerco trade S.A. (Швейцарія) відбулася за ціною нижчою, ніж ціна придбання у резидента - ТОВ «Кернел-Трейд».

Позивач не погоджуючись з висновками відповідача вказує, що реалізація олії соняшникової на підставі зовнішньоекономічного біржового контракту про експорт №555/163Е відбулася з отриманням прибутку в розмірі 71 414,66 грн., а також вказує на правомірність віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених у складі вартості транспортно-експедиторських послуг згідно договору №302/0112 від 01.12.2011р. на загальну суму 5358,60 грн. в т.ч. ПДВ 893,10 грн. та на оформлення ГТД згідно договору №027/2011 від 01.12.2011р. на загальну суму 1200 грн. в т.ч. ПДВ 200 грн., оскільки вказані витрати безпосередньо пов'язані із здійсненням експорту олії соняшникової на підставі зовнішньоекономічного біржового контракту про експорт №555/163Е.

Представники позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримали повністю.

Відповідачем подано письмові заперечення на позов, якими вимоги позивача не визнаються та вказується на правомірність дій посадових осіб відповідача під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В судовому засіданні 04.02.2013 року на підставі ст. 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Складення постанови в повному обсязі відкладено до 09.02.2013р.

Розглянувши долучені до справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009р. по 31.03.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009р. по 31.07.2012р.

Результати перевірки оформлені актом від 05.06.2012 року № 14/22-00/31667663 (Т.1а.с.15-55).

В ході перевірки встановлено порушення:

1) п.п. 14.1.36 п. 14.1, п. 198.3 ПК України в результаті чого було завищено податковий кредит на загальну суму 294 343 грн., в т.ч.:

- березень 2011 р. - 10833 грн.,

- травень 2011 р. - 15000 грн.,

- червень 2011 р. - 9000 грн.,

- липень 2011 р. - 5000 грн.,

- грудень 2011 р. - 254510;

2) п.п. 81.15.1 п. 81.15 ст. 81 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 151338 грн., а саме:

- липень 2009 р. - 5018 грн.,

- серпень 2009 р. - 9387 грн.,

- вересень 2009 р. - 9955 грн.,

- жовтень 2009 р. - 3831 грн.,

- листопад 2009 р. - 14050 грн.,

- березень 2010 р. - 3454 грн.,

- квітень 2010 р. - 13466 грн.,

- травень 2010 р. - 5344 грн.,

- липень 2010 р. - 4575 грн.,

- серпень 2010р. - 2269 грн.,

- вересень 2010р. - 62809 грн.,

- жовтень 2010р. - 17180 грн.

Таким чином, за перевірений період встановлено заниження ПДВ на 209091 грн., завищення на 18939 грн., а саме:

- липень 2009р. - 5018 грн.,

- серпень 2009 р. - 9387 грн.,

- вересень 2009р. - 9955 грн.,

- жовтень 2009р. - 3831 грн.,

- листопад 2009р. - 14050 грн.,

- березень 2010р. - 3454 грн.,

- квітень 2010р. - 13466 грн.,

- травень 2010р. - 5344 грн.,

- вересень 2010р. - 41970 грн.,

- жовтень 2010 р. - 35920 грн.,

- березень 2011р. - 8809 грн.,

- квітень 2011р. - 2024 грн.,

- травень 2011р. - 15000 грн.,

- червень 2011р. - 9000 грн.,

- грудень 2011р. - 12097 грн.,

- лютий 2012р. - 19010 грн.,

- березень 2012р. - 756 грн.,

завищення за листопад 2011 р. - 18939 грн.

Також встановлено завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ всього 268984 грн., в т.ч.: - липень 2010р. 4575 грн., - вересень 2010р. 2269 грн., - жовтень 2010р. 2099 грн., серпень 2011р. 21223 грн., - лютий 2012р. 238818 грн.

На підставі акту перевірки та за наслідками процедури адміністративного оскарження, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.09.2012р.:

- №0000502300 щодо збільшення позивачеві грошового зобов'язання за платежем ПДВ в розмірі 172937 грн., та 136698,25 грн. штрафні (фінансові) санкції (Т. 1 а.с.58);

- №0000472300 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 268984 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 67246 грн. (Т.1 а.с.56).

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000502300 про збільшення позивачеві грошового зобов'язання за платежем ПДВ в розмірі 172937 грн., та 136698,25 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Визначаючи позивачеві суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ відповідач виходив з того (пункт 3.1.1. акту перевірки), що позивач, як с/г підприємство, протягом перевіреного періоду перебуваючи на спеціальному режимі оподаткування (Т.1 а.с.216), надавав послуги працівникам товариства та іншим суб'єктам господарювання послуги по культивації, розкиданню мінеральних добрив, дискуванню, а тому, на думку відповідача суми ПДВ у складі вартості вказаних послуг необхідно було відображати у загальній декларації з ПДВ, а не у скороченій, оскільки вказані послуги не відносяться до сільськогосподарської діяльності. На підтвердження своєї позиції відповідач посилається на лист Міністерства аграрної політики України від 23.04.2009р. № 37-21-1-15/6802, яким роз'яснено, що послуги, надані іншому суб'єкту господарювання, які наведені у Переліку видів діяльності, на які поширюється норми ст. 81 Закону України «Про податок на додану вартість», затверджений ПКМУ від 21.01.2009р. №23, не відносяться до сільськогосподарської діяльності.

Суд вважає, що вказані висновки відповідача є помилковими та такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно п. 81.1 ст. 81 Закону України „Про податок па додану вартість" резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 8-1.2 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Відповідно до п. 81.2 ст. 81 Закону України „Про податок па додану вартість" встановлено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Згідно п. 81.6. ст. 81 Закону України „Про податок па додану вартість" сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Згідно пп. 81.15.1 п. 81.15 ст. 81 Закону України „Про податок на додану вартість" для цілей цієї статті застосовуються терміни „виробничі фактори":

- послуги, супутні поставці сільськогосподарського товару, який вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку:

- сіяння та саджання рослин, збирання врожаю, його брикетування чи складування, введення інших польових робіт, включаючи внесення добрив та засобів захисту рослин;

- пакування та підготовка до продажу, в тому числі сушіння, очищення, розмелювання, дезінфекція та силосування сільськогосподарської продукції; вберігання сільськогосподарської продукції;

- вирощування, розведення, відгодівля та забій свійських сільськогосподарських тварин, застосування засобів захисту тварин, проведення протиепізоотичних заходів;

- надання послуг іншим сільськогосподарським підприємствам з використанням сільськогосподарської техніки, крім надання її у фінансову оренду (лізинг);

- надання послуг, супутніх веденню сільськогосподарської діяльності, а саме: з питань оподаткування, бухгалтерської звітності та обліку, організації внутрішнього виробничого управління;

- знищення бур'яну та шкідливих комах, оброблення посівів і сільськогосподарських площ засобами захисту рослий, а також використаний засобів захисту тварин;

- експлуатація меліоративних зрошувальних та осушувальних систем для посівних площ та сільськогосподарських угідь;

- розділ м'яса для товарної кондиції.

Роботи, надані іншому суб'єкту господарювання, які наведені у переліку видів діяльності, на які поширюються норми статті 81 Закону України „Про податок на додану вартість" та Постанова Кабінету Міністрів України № 23 від 21.01.2009р. „Про затвердження переліку видів діяльності, на які поширюються норми статті 81 Закону України „Про податок на додану вартість", відносяться до сільськогосподарської діяльності: надання послуг у рослинництві; надання послуг у рослинництві за винагороду або на договірній основі: передпосівна підготовка полів і насіння сільськогосподарських культур; посів і садіння сільськогосподарських культур; обприскування сільськогосподарських культур, у тому числі з повітря; надання послуг із збирання врожаю та підготування продукції до первинної реалізації: очищення; надання послуг сільськогосподарською технікою разом з обслуговуючим персоналом".

Посилання відповідача на лист від 23.04.2009р. №37-21-1-15/6802 Міністерства Аграрної політики України, в якому зазначено, що послуги, надані іншому суб'єкту господарювання, які наведені у Переліку видів діяльності на які поширюються ст. 81 ЗУ „Про податок на додану вартість", затвердженого постановою КМУ від 21.01.2009р. №23 не відносяться до сільськогосподарської діяльності є помилковим.

Висновок відповідача базується виключно на тому, що надання зазначених послуг не входить у поняття діяльності в сфері сільського господарства, визначене в пп. 81.15.2 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме згідно з зазначеним підпунктом діяльність у сфері сільського господарства включає в себе: виробництво продукції рослинництва, а саме рослинних культур, а також вирощення фруктів та овочів, квітів та декоративних рослин (у відкритих або закритих ґрунтах), грибів, насіння, прянощів, саджанців та водоростей, а також їх обробку, переробку та/або консервацію; виробництво продукції тваринництва, а саме свійських сільськогосподарських тварин, птахівництва, кролівництва, бджільництва, а також розведення шовкопрядів, змій та інших плазунів або слимаків та інших наземних ссавців, безхребетних та комах; а також їх обробку, переробку та/або консервацію.

Закон України „Про податок на додану вартість" містить пп. 81.15.7, який визначає та оприлюднює повний перелік видів діяльності, на які поширюються норми цієї статті, згідно з Національним класифікатором України „Класифікація видів економічної діяльності", затвердженим відповідно до Закону України „Про стандартизацію".

Зазначений перелік затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2009 р. №23.

Зокрема, в зазначений перелік (п. 13) включено надання послуг у рослинництві:

- надання послуг у рослинництві за винагороду або на договірній основі: передпосівна підготовка полів і насіння сільськогосподарських культур; посів і садіння сільськогосподарських культур; обприскування сільськогосподарських культур, у тому числі з повітря; обрізання плодових дерев та винограду; пересаджування рису, розсаджування буряку;

- надання послуг із збирання врожаю та підготування продукції до первинної реалізації: очищення, різання, сортування, сушіння, дезінфекція, покривання воском, полірування, пакування, лущення, замочування, охолодження чи пакування навалом включно з фасуванням у безкисневому середовищі; захист рослин від хвороб і шкідників; агрохімічне обслуговування;

- надання послуг сільськогосподарською технікою разом з обслуговуючим персоналом;

- експлуатація зрошувальних і осушувальних систем;

- насадження та облаштування ландшафту для захисту від шуму, вітру, ерозії, видимості та засліплення;

- облаштування і догляд ландшафту з метою захисту навколишнього середовища (відновлення природного стану, рекультивація, меліорація земель, створення зон затримки вологи, відстійників дощової води тощо).

Таким чином, висновки, викладені в зазначеному листі Мінагрополітики від 23.04.2009 р. № 37-21-1-15/6802, не відповідають вимогам ст. 81 Закону України «Про податок на додану вартість».

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000472300 про зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 268984 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 67246 грн.

Зменшуючи позивачеві суму бюджетного відшкодування та застосовуючи штрафні санкції відповідач виходив з наступного (пункт 3.1.2. акту перевірки).

Між позивачем (покупець) та ТОВ «Кернел-Трейд» (продавець) було укладено договір №ЕО-11/МНЖ від 22.01.2010р., відповідно до умов якого позивач придбав олію соняшникову в кількості 180 тон на загальну суму 1759500 грн., в т.ч. ПДВ 293250 грн. (Т.1.а.с. 84-87, 221-231).

В подальшому позивачем (продавець) укладено зовнішньоекономічний біржовий контракт про експорт №555/16ЗЕ від 07.12.2011р. з Inerco trade S.A. (Швейцарія) (покупець) на реалізацію олії соняшникової отриманої за договором №ЕО-11/МНЖ від 22.01.2010р., при цьому ціна реалізації олії визначена сторонами контракту в розмірі 1543130,66 грн., що також підтверджується вантажною митною декларацією (Т.1а.с.88-95).

Крім того, позивачем, з метою належного виконання умов зовнішньоекономічного біржового контракту про експорт №555/16ЗЕ від 07.12.2011р., укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування №302/0112 від 01.12.2011р. та договір-доручення про надання послуг по декларуванню вантажу (товару) №027/2011 від 01.12.2011р. (Т.1.а.с.70-83).

Відповідно до умов вказаних договорів позивачем сплачено за отримані послуги 5358,60 грн., в т.ч. ПДВ 893,10 грн. (Т.1а.с.217) та 1200 грн., в т.ч. ПДВ 200 грн. (Т.1 а.с.219) відповідно.

Крім того, позивачеві виписані податкові накладні на суму ПДВ сплачену у складі вартості одержаних послуг, які позивачем включені до складу податкового кредиту грудня 2011р. (Т.1 а.с. 108-110, 218, 220).

Відповідачем зроблено висновок, що в результаті проведення вказаних господарських операцій позивачем отримано збиток в сумі 222927,94 грн. (1543130,66-1759500-5358,6-1200), тобто при отриманні від покупця 1543130,66 грн. необхідно провести оплату постачальникам 1766058,60 грн.

Вказані висновки суд вважає необґрунтованими зважаючи на таке.

По-перше, господарські операції з отримання послуг за договором на транспортно-експедиторське обслуговування №302/0112 від 01.12.2011р. та договором-доручення про надання послуг по декларуванню вантажу (товару) №027/2011 від 01.12.2011р. є окремими господарськими операціями, які не передбачали подальшу передачу результатів цих послуг третім особам, а тому є незрозумілим про яку збитковість в результаті вчинення цих операцій може йти мова.

Пунктом 198.6 ст. 198.6 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належно оформленої та виданої податкової накладної.

Зважаючи на те, що у позивача наявні належним чином складені податкові накладні, останній мав право віднести до складу податкового кредиту грудня 2011р. суми ПДВ сплачені у складі вартості послуг на підставі договору на транспортно-експедиторське обслуговування №302/0112 від 01.12.2011р. та договору-доручення про надання послуг по декларуванню вантажу (товару) №027/2011 від 01.12.2011р.

По-друге, пунктом 185.1 ст. 185 ПК України визначено перелік операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з ст. 194 ПК України операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною. Податок становить 17 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

Відповідно до п.п. 195.1.1. п. 195.1. ст. 195 ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції з експорту товарів (супутніх послуг), якщо їх експорт підтверджений митною декларацією, оформленою відповідно до вимог митного законодавства.

Таким чином, позивач придбавав у резидента олію соняшникову за ставкою оподаткування 20% (враховуючи положення п. 10 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПК України), в той час як реалізовував нерезиденту за нульовою ставкою що повністю відповідає вимогам ПК України.

Зважаючи на те, що будь-яких заперечень чи зауважень, як під час перевірки так і вході розгляду справи, до змісту господарської операції між позивачем та ТОВ «Кернел-Трейд», податкової накладної виписаної останнім, у відповідача не виникало, то позивачем правомірно сформовано податковий кредит по господарській операції з придбання олії соняшникової у ТОВ «Кернел-Трейд».

Щодо застосування поняття «ціна» для визначення доходності чи збитковості операцій з поставки товарів/послуг, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 188.1. ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Тобто, відповідно до вказаної норми ціна не включає в себе ПДВ, який є податком, який нараховується до ціни товару.

В даному випадку, ціна продажу олії соняшникової (1543130,66 грн.) є вище ціни, за яку позивач придбав товар у резидента (1466250 грн).

Щодо прибутковості вказаних операцій суд зазначає наступне.

Ціна реалізації олії соняшникової на експорт відрізняється від ціни придбання товару у резидента на 76880,66 грн. (1543130,66 грн. - 1466250грн.) у бік збільшення, що свідчить про наявність прибутку.

Зважаючи на те, що ставка ПДВ при олії соняшникової становила 0%, то його продаж за ціною вищою від ціни придбання - 76880,66 грн. (1543130,66 грн. - 1466250грн.), не є збитковим, а валові доходи перевищують валові витрати, що свідчить про наявність економічної вигоди.

Таким чином, господарські операції з придбання та реалізації олії соняшникової були спрямовані на отримання доходу, внаслідок здійснення яких позивачем отримано дохід в розмірі 76880,66 грн., що повністю співпадає з вимогами пункту 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід».

Враховуючи фактичні обставини справи, суд не вбачає в діях позивача порушень податкового законодавства, а тому висновки відповідача є хибними.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що представником відповідача не доведена обґрунтованість та законність прийнятих відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

У відповідності до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції (Голованівське відділення) Кіровоградської області Державної податкової служби від 19.06.2012 року №0000182300 та №0000172300 та від 06.09.2012 року №0000502300 та №0000472300.

Присудити позивачеві судові витрати з державного бюджету шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції (Голованівське відділення) Кіровоградської області Державної податкової служби грошові кошти в розмірі 2 146,00 грн.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 07.02.2013 р.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Пасічник Ю.П.