Постанова № 29155649, 01.02.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2013 року Справа № 1170/2а-4252/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді - Чубари Н.В.

секретар судового засідання - Черна О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді справу за адміністративним позовом ТОВ виробничо-комерційна фірма "ВЕЛТА" до Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (Новомиргородське відділення) про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «ВЕЛТА» (далі - позивач, ТОВ ВКФ «ВЕЛТА») звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (Новомиргородське відділення) з вимогою визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 23.07.2012 р. № 0000092210 та №0000142210.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем на підставі висновку акта перевірки про порушення позивачем п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.2, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України. Позивачем зазначено, що під час перевірки посадовою особою відповідача зроблено висновок, що договір доручення №2511 є договором поставки не від дати підписання Додаткової угоди №1 (04.04.11р.), а від дати підписання самого договору (25.11.10р.). При отриманні попередньої оплати від ТОВ ВКФ «ВЕЛТА» податкові накладні ТОВ ВП «Спецтеплотехніка» виписані не були. За таких обставин, на думку відповідача, ТОВ ВКФ «Велта» включено до складу податкового кредиту за квітень 2012 року ПДВ в сумі 2518786,8 грн. з порушенням вимог чинного законодавства.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу, викладеному в акті перевірки, оскільки податкові накладні ТОВ ВП «Спецтеплотехніка» були виписані у квітні 2011 року, на підставі додаткової угоди №1 від 04.04.11. до договору доручення №2511 від 25.11.10., які були включені ТОВ ВКФ «Велта» до складу податкового кредиту у квітні 2012 року.

Враховуючи те, що на момент включення сум ПДВ по вищевказаним податковим накладним до податкового кредиту у квітні 2012 року Закон України «Про податок на додану вартість» втратив чинність, право на включення до податкового кредиту регламентує Податковий кодекс України від 02.12.2010 року.

Таким чином, позивач вважає, що податкові повідомлення - рішення винесені з порушенням вимог чинного законодавства, тому підлягають скасуванню.

Відповідачем до суду надано письмове заперечення, відповідно до якого позов ним не визнається в повному обсязі з наступних підстав. Так, відповідачем зазначено, що проведеною документальною позаплановою невиїзною перевіркою ТОВ ВКФ «ВЕЛТА» встановлено, що договір доручення №2511, укладений між ТОВ ВП «Спецтеплотехніка» та ТОВ ВКФ «ВЕЛТА» 25.11.2010 року, є договором поставки не від дати підписання Додаткової угоди №1 (04.04.11р.), а від дати підписання самого договору (25.11.10р.). При отриманні попередньої оплати від ТОВ ВКФ «ВЕЛТА» податкові накладні ТОВ ВП «Спецтеплотехніка» виписані не були. Тому, винесені за результатами перевірки податкові повідомлення -рішення, прийняті згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак адміністративний позов не підлягає задоволенню

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 01.02.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено до 06.02.2013 р., про що сторонам оголошено в судовому засіданні після проголошення вступної та резолютивної частини постанови з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши у судовому засіданні надані сторонами докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивачем 18 травня 2012 року до відповідача подана декларація з податку на додану вартість за квітень 2012 року з додатками (а. с. 92 - 117).

Як вбачається зі змісту декларації, від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, відображене у рядку 19 податкової декларації, складає 800001,00 грн. Сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку, відображена у рядку 23.1 декларації, яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, а саме: березень 2012 року, складає 7083715,00грн. (а. с. 92 - 94)

На підставі наказу Новомиргородського відділення Маловисківської МДПІ Кіровоградської області ДПС №116 від 14.06.2012 р., податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ВКФ «ВЕЛТА» з питань правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за квітень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 10/2210/30912734 від 11.07.2012 року, в якому зроблено висновок, що позивачем включено до складу податкового кредиту за квітень 2012 року ПДВ в сумі 2518786,8 грн. з порушенням п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про ПДВ» та п. 198.2, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України (а. с. 7 - 26).

На підставі акту перевірки Маловисківською МДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 23.07.2012 №0000092210 та №0000142210, якими ТОВ ВКФ «ВЕЛТА» було зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 1718786 грн., зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 800001 грн., та нараховано штрафну санкцію в розмаї 429697 грн. (а. с. 30 - 32).

Дані рішення були оскаржені до ДПС у Кіровоградській області, а згодом до ДПС України.

За результатами повторного оскарження рішенням ДПС України податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга без задоволення (а. с. 37 - 39, 52 - 54).

Судом встановлено, що 25 листопада 2010 року між ТОВ ВП «Спецтеплотехніка» (Повірений) та ТОВ ВКФ «ВЕЛТА» (Довіритель) було укладено договір доручення №2511.

Відповідно до п. 1.1 Договору, Повірений зобов'язується від імені та за рахунок Довірителя закупити товар згідно Специфікації № 1 до Договору (вузли та деталі екскаватора ЄШ 6/45) на загальну суму 15 112 721,00 грн. (в т.ч. ПДВ 2 518 786,83 грн.).

Згідно з п. 1.3 Договору розмір винагороди Повіреного складає 453 392,00 грн. (в т.ч. ПДВ 75 565,33 грн.).

Відповідно до п. 1.6 Договору графік оплати складає 100% суми договору у вигляді передплати на розрахунковий рахунок. За п. 3.1 Договору Повірений зобов'язується поставити товар на протязі 90 днів з моменту отримання 100% передплати. Відповідно до п.7.5 зміни до Договору набувають сили з часу належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до Договору (а. с. 56 - 59).

На виконання умов Договору доручення позивач 17 грудня 2010 року перерахував ТОВ ВП «Спецтеплотехніка» гроші за техніку в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням та банківськими виписками (а. с. 62 - 64), внаслідок чого, за умовами договору ТОВ ВП «Спецтеплотехніка» мало виконати доручення до 17 березня 2011 року (90 днів з моменту отримання 100% передплати).

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, що підтверджено письмовими доказами, 04 квітня 2011 року у зв'язку з тим, що ТОВ ВП «Спецтеплотехніка» не виконало умови договору доручення №2511, між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до договору доручення № 2511 від 25.11.10 р., якою п. 1.1 Договору викладено в наступній редакції: «В порядку та на умовах, визначених даним Договором, ТОВ «Спецтеплотехніка» (Продавець) зобов'язується передати у власність ТОВ ВКФ «ВЕЛТА» (Покупець) товар, а Покупець в порядку та на умовах, визначеним даним Договором, зобов'язується прийняти та оплатити товар згідно зі специфікацією № 1». П. 1.3 щодо винагороди ТОВ «Спецтеплотехніка» виключено. Згідно з п. 3.1 Продавець зобов'язується поставити товар на протязі 10 днів з моменту укладення даної додаткової угоди. Дана Додаткова угода являється невід'ємною частиною Договору.

З дослідженої в судовому засіданні Додаткової угоди № 1 від 04.04.11 р., наданої позивачем, вбачається, що остання скріплена підписами та печатками сторін, що стверджує про її укладання за взаємною згодою сторін (а. с. 60)

На виконання умов договору з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 04.04.11 р., ТОВ «Спецтеплотехніка»по факту відвантаження товару, що підтверджується видатковими накладними №РН-0000010 від 04.04.2011р., №РН-0000011 від 04.04.2011р.. №РН-0000012 від 04.04.2011р.

№РН-0000013 від 04.04.2011р.,№РН-0000015 від 04.04.2011р., №РН-0000016 від 04.04.2011р. (а. с. 65 - 70), було виписано податкові накладні №1 від 04.04.2011р., №2 від 04.04.2011р., №3 від 04.04.2011р., №4 від 04.04.2011р., №5 від 04.04.2011р., №6 від 04.04.2011р. на загальну

суму 15 112 721,00 грн., у тому числі ПДВ 2 518 786,83 грн. на поставку техніки (а. с. 71 - 76).

Вказана сума ПДВ була включена позивачем до складу податкового кредиту в податковій декларації за квітень 2012 року.

Спір між сторонами виник у зв'язку з тим, що податковий орган вважає, що договір доручення №2511 є договором поставки не від дати підписання Додаткової угоди №1 (04.04.2011р.), а від дати підписання самого договору (25.11.10р.). При отриманні попередньої оплати від ТОВ ВКФ «ВЕЛТА» податкові накладні ТОВ ВП «Спецтеплотехніка» виписані не були, чим, на думку інспектора, було порушено п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) (далі по тексту Закон України «Про ПДВ»), в якій зазначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.3.1 п.7.3. ст.7 Закону України «Про ПДВ» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Підстави для включення до податкового кредиту сум ПДВ по вищевказаній операції передбачені абз.2 п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про ПДВ»: «...у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг)...»

Податкові накладні ТОВ ВП «Спецтеплотехніка» були виписані у квітні 2011 року, на підставі додаткової угоди №1 від 04.04.11. до договору доручення №2511 від 25.11.10., які були включені ТОВ ВКФ «Велта» до складу податкового кредиту у квітні 2012 року.

Враховуючи те, що на момент включення сум ПДВ по вищевказаним податковим накладним до податкового кредиту у квітні Закон України про ПДВ втратив чинність, право на включення до податкового кредиту регламентує Податковий кодекс України.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Відтак, на думку відповідача, ТОВ ВКФ «ВЕЛТА» включено до складу податкового кредиту за квітень 2012 року ПДВ в сумі 2518786,8 грн. з порушенням п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про ПДВ» та п. 198.2, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Су не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Договір є погоджена дія двох або більше сторін спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частини 1, 2, 4 статті 202 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Як було встановлено судом вище між позивачем та ТОВ «Спецтеплотехніка» 25.11.2010 року укладено договір доручення за № 2511.

Частиною 1 статті 1000 ЦК України передбачено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Згідно зі ст. 1003 того ж Кодексу у договорі доручення мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному мають бути правомірними, конкретними та здійсненними. Повірений повинен виконати дане йому доручення особисто.

Як вбачаться зі змісту договору від 25.11.2010 року № 2511, пунктом 1.1 «Предмет договору» визначено, що Повірений (ТОВ «Спецтеплотехніка») зобов'язується від імені та за рахунок Довірителя (ТОВ ВКФ «ВЕЛТА») здійснити наступні юридичні дії: придбання товару, згідно Специфікації № 1, на загальну суму 15 112 721,00 грн., які іменуються в подальшому Доручення (а. с. 56)

Відповідно до ст. 1002 ЦК України повірений мас право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 1.3 Договору від 25.11.2010 року № 2511 передбачено розмір винагороди Повіреного в сумі 453 392 грн. (а. с. 56)

Виконання повіреним таких юридичних дій, як придбання товару від імені та за рахунок довірителя (позивача) також відповідає змісту договору доручення. При цьому законодавством не встановлено обмежень, що вказані юридичні дії не можуть виконуватися на підставі договорів доручення.

Отже, договір від 25.11.2010 року № 2511 за своєю юридичною природою відповідає вимогам до договору доручення.

Частиною 1 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч. 2 цієї ж статті, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається зі змісту Додаткової угоди № 1 від 04.04.2011 р. пункт 1.1 «Предмет договору» було змінено та викладено в редакції, з якої вбачається, що ТОВ «Спецтеплотехніка» іменується в подальшому «Продавець» зобов'язується передати у власність ТОВ ВКФ «ВЕЛТА», яке іменується в подальшому «Покупець», товар, а Покупець в порядку та на умовах, визначеним даним Договором, зобов'язується прийняти та оплатити товар згідно специфікації № 1. За п. 1.2 Продавець гарантує, що товар належить йому на правах власності, не знаходиться під забороною відчуження, арештом, не є предметом залогу та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними чи юридичними особами. Пункт 1.3 щодо винагороди ТОВ «Спецтеплотехніка» виключено. П. 1.4 зазначена загальна сума договору 15 112 721,00 грн. (в т. ч. ПДВ 2 518 786,83 грн.) (а. с. 60).

Отже, аналізуючи вказані пункти договору після укладення сторонами Додаткової угоди 04.04.11 р., вбачається, що за своєю юридичною природою Договір № 2511 з 04.04.2011 р. відповідає вимогам ст. 712 ЦК України як договір поставки.

Зважаючи на зміст істотних умов договору суд дійшов висновку про те, що вказаний договір є змішаним договором (ч. 2 ст. 628 ЦК України), і його ознаки відповідають ознакам договору доручення (глава 68 ЦК України) та договору поставки (ст. 712 ЦК України).

З урахуванням встановлених судом обставин щодо договірних відносин позивача та системного аналізу положень Цивільного кодексу України суд дійшов висновку про те, що позивачем 17.12.2010 р. перераховано попередню оплату в розмірі 100% суми договору в межах договору доручення № 2511. Тому правила першої події, закріплені в ст. п.п.7.3.1 п.7.3. ст.7 Закону України «Про ПДВ», п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, на чому наполягає представник податкового органу, не могли бути застосовані до даних взаємовідносин на той час, оскільки перерахування коштів за договором доручення на рахунок повіреного не охоплюється поняттям продажу товару.

Відповідно до п.14.1.202. ст. 14 ПКУ продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Об'єктом оподаткування податком на додану вартість у розумінні ст. 185 ПК України (розділ У «Податок на додану вартість» ПК України) є операції платників податку з постачання товарів, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу (орендарю).

Отже, об'єктом оподаткування ПДВ можуть бути лише операції, за якими відбувається перехід права власності на товар до платника податку. В даному конкретному випадку, перехід права власності на товар було здійснено лише після укладання Додаткової угоди № 1 між сторонами договору та отримання товару.

Тому, позивачем правомірно, у відповідності з пп. 198.2, п.198.6 ст. 198 ПКУ, після отримання товару та надання контрагентом 04.04.2011 р. податкових накладних на загальну суму ПДВ в розмірі 2 518 786,83 грн., було включено останню до складу податкового кредиту за квітень 2012 року.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про помилковість висновків податкового органу про те, що позивачем 25.11.2010 року було укладено договір поставки, а не договір доручення. Та, як наслідок, застосування до договірних відносин позивача по договору доручення правил формування податкового кредиту, визначених Законом України «Про податок на додану вартість».

Отже, відповідачем в процесі проведення перевірки невірно дано оцінку договірним відносинам позивача з ТОВ «Спецтеплотехніка», що потягло винесення протиправних податкових повідомлень-рішень.

В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, суд також вважає за необхідне присудити з Державного бюджету України на користь ТОВ ВКФ «ВЕЛТА» судові витрати у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 липня 2012 року № 0000092210 та податкове повідомлення-рішення від 23 липня 2012 року № 0000142210, прийняті Маловисківською міжрайонною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби (Новомиргородське відділення).

Присудити ТОВ виробничо-комерційна фірма "ВЕЛТА" судові витрати з державного бюджету шляхом зобов'язання Державної казначейської служби безспірно списати з рахунку Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (Новомиргородське відділення) грошові кошти в розмірі 2146 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 06 лютого 2013 року.

Суддя Н.В. Чубара