Рішення № 29154296, 12.07.2012, Сорокинський міськрайонний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Краснодонський міськрайонний суд Луганської області)

Справа № 2/1210/4302/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2012 року м. Краснодон

Краснодонський міськрайонний суд Луганської області у складі:

головуючого судді: Маньковської О. О.,

при секретарі : Каріковій О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Краснодона цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання кредитного договору та договору застави недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого вказав, що 18.04.2007 року між банком та відповідачем був укладений кредитний договір №LGRWAN 02000047 про надання кредиту для придбання автомобіля в розмірі 9455,98 доларів США строком до 18.04.2012 року. При укладенні договору, відповідач взяв на себе обов'язок своєчасно виплачувати щомісячні внески по кредиту, сплачувати відсотки, винагороду та комісійні. Позивач вказує, що відповідач грубо порушує умови договору, а саме: не виплачує щомісячні внески за основним кредитом, не сплачує щомісячні відсотки. Незважаючи на неодноразові попередження щодо необхідності погашення кредиту та відсотків, відповідач продовжує ігнорувати умови кредитного договору.

На підставі наведеного, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором в сумі 5237,70 доларів США, що за курсом 7,9727 відповідно до службового розпорядження НБУ № 205/380 від 04.10.2011 року становить 41758,61 грн., з яких: 2916,82 доларів США - заборгованість за кредитом, 1070,24 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 370,72 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 879,92 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором. Просив покласти на відповідача судові витрати.

Заперечуючи проти первинного позову, 13.06.2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання кредитного договору та договору застави недійсним, в обґрунтування якого зазначив, що 18.04.2007 року між ним та ПАТ КБ «Приватбанк» був укладений кредитний договір №LGRWAN 02000047 на суму 9455,98 доларів США зі сплатою відсоткової ставки за користування кредитом в розмірі 0,14% щомісячно з кінцевим погашенням заборгованості 18.04.2012 року.

В якості забезпечення вимог ПАТ КБ «Приватбанк» за кредитним договором №LGRWAN 02000047 від 18.04.2007 року був укладений договір застави автотранспорта № LGRWAN 02000047 від 18.04.2007 року, заставною вартістю за згодою сторін в сумі 45240,00 грн.

Пунктом 4 Кредитного договору та Додатком 1 до Кредитного договору передбачено, що сплата суми кредиту та процентів за договором здійснюється в доларах США на рахунок банку. Розрахунки за кредитним договором визначені і проводилися сторонами в іноземній валюті.

Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору, ПАТ КБ «Приватбанк» надав ОСОБА_1 кредит у сумі 9455,98 доларів США на умовах цільового використання, забезпеченості, строковості, платності, зворотності та інших умов, викладених в договорі, які ОСОБА_1 отримав з каси банку у іноземній валюті готівкою. Таким чином, кредит в сумі 9455,98 доларів США був наданий банком в іноземній валюті, внаслідок чого усі розрахунки за користування кредитом також проводились боржником в доларах США. Індивідуальна ліцензія у ПАТ КБ «Приватбанк» відсутня, внаслідок чого використання долару США як засобу платежу за Кредитним договором № LGRWAN 02000047 від 18.04.2007 року суперечить приписам п. г) ч. 4 ст. 5 Декрету КМУ, Постанови НБУ № 119 від 26.03.1998 року. Наявність генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій не звільняє від обов'язку отримати індивідуальну ліцензію відповідно до приписів п. г) ч. 4 ст. 5 Декрету КМУ та не робить укладений кредитний договір законним.

Вичерпний перелік неторговельних операцій в іноземній валюті містить в собі п. 11 Положення «Про порядок та умови торгівлі іноземною валютою», яке затверджено Постановою НБУ від 10.08.2005 року № 281, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 29.08.2005 року № 950/11230 і застосовується до цього спору відповідно до ст. 8 ЦК України. Цей перелік також не містить в собі надання права ПАТ КБ «Приватбанк» використання готівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу. Наявність у Кредитному договорі положень щодо розрахунків за грошовими зобов'язаннями в доларах США за відсутності у ПАТ КБ «Приватбанк» індивідуальної ліцензії на використання готівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу суперечить приписам ст. 99 Конституції України, ст. 524 ЦК України, ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст. 35 ЗУ «Про національний банк України». Стаття 227 ЦК України встановлює, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

На виконання кредитного договору ОСОБА_1 отримав від банку 9455,98 доларів США, що на день отримання становило 45240,00 грн., виходячи з офіційного курсу НБУ на 18.04.2007 року 1 долар США = 5,05 грн. Банк на виконання кредитного договору отримав від ОСОБА_1 4711,98 доларів США. Застава авто DAEWOO Nexia 2006 р. вип. шасі (кузов, рама) № XWB31.31UD7А227284 колір - синій, седан. Р. «ВВ4778АТ» була повернута до ПАТ КБ «Приватбанк» на підставі довіреності від 11.02.2009 року реєстр № 166. У зв'язку з чим, ОСОБА_1 просить суд визнати Кредитний договір № LGRWAN 02000047 від 18.04.2007 року, укладений між ним та ПАТ КБ «Приватбанк» - недійсним. Визнати договір застави автотранспорту № LGRWAN 02000047 від 18.04.2007 року, укладений між ним та ПАТ КБ «Приватбанк» - недійсним. Стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» на його користь державне мито та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи.

В судовому засіданні представник позивача за первинним позовом - Мусійченко Д. Л. підтримав первинні позовні вимоги, суду пояснив, що згідно кредитного договору Банк зобов'язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 9455,98 доларів США на термін до 18.04.2012 року, а ОСОБА_1 зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строк та в порядок, встановлений кредитним договором. Згідно договору у випадку порушення зобов'язань за кредитно - заставним договором, ОСОБА_1 сплачує Банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом. Вказав,що ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме - видав ОСОБА_1 кредит у розмірі 9455,98 доларів США. Позичальник не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Тому станом на 04.10.2011 року відповідач-позивач має заборгованість в сумі 5237,70 доларів США. Предмет застави було реалізовано на підставі довіреності на реалізацію, відповідно до якої власник предмету застави уповноважив третіх осіб на продаж від власного імені заставного автомобіля, на умовах і за ціну, які вони самі визначили. Однак суми від реалізації предмету застави не було достатньо для погашення заборгованості за договором в повному обсязі. У зв'язку з чим представник ПАТ КБ «Приватбанк» просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість по кредитному договору № LGRWAN 02000047 від 18.04.2007 року у розмірі 5237,70 доларів США, стягнути також судові витрати.

Відповідач -позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні суду первинні позовні вимоги не визнав, пояснив, що заперечує проти суми заборгованості,визначеної позивачем-відповідачем до сплати,оскільки на час вилучення автомобіля в лютому 2009р., мав перед банком заборгованість в сумі 275 доларів США. В березні 2009 році він намагався дізнатись в банку щодо продажу автомобіля,але йому відповіли, що буде проводитись аукціон з приводу продажу автомобіля, приймаючи участь у якому, він зможе викупити свій автомобіль. Однак про час та місце проведення аукціону його не повідомляли. Про те, що у нього заборгованість за кредитом в сумі 5237,70 доларів США він дізнався тільки у 2012 році, до цього часу з боку ПАТ КБ «Приватбанк» йому не було надіслано ніяких повідомлень про наявність заборгованості. Просив в задоволенні первісного позову відмовити за необгрунтованістю.

Як позивач ОСОБА_1 за зустрічним позовом пояснив,що кредит був наданий банком в іноземній валюті, внаслідок чого усі розрахунки за користування кредитом також проводились в доларах США. Індивідуальна ліцензія у ПАТ КБ «Приватбанк» відсутня, тому банк не повинен був надавати кредит у іноземній валюті. Посилаючись на положення ст.227 ЦПК України,зазначив,що правочин юридичної особи,вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.Крім того,вказав,що банк на виконання правочину отримав від нього 4511,98доларів США, а також суму від реалізації автомобіля, в зв'язку з чим банком повинно бути проведено зарахування зустрічних однорідних вимог.Також пояснив,що відповідано до вимог ЦК України, не дійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню,й недійсність основного зобов'язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення. Просив суд його зустрічний позов до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання кредитного договору та договору застави недійсним - задовольнити.

Як представник відповідача за зустрічним позовом - Мусійченко Д. Л. в судовому засіданні позов не визнав, суду пояснив, що при укладенні Кредитного договору № LGRWAN 02000047 від 18.04.2007 року було дотримано всі передбачені законом істотні умови договору, котрі були обумовлені згодою сторін.Вказав,що ОСОБА_1 звернувся до банку з проханням про видачу кредиту у іноземній валюті, з свого боку банком потреби позичальника були задоволені та надані кредитні кошти у іноземній валюті, на що банк має відповідні дозволи та ліцензію. Отримуючи кредит в повному обсязі, позичальник не пред'являв до Банка вимог щодо зміни визначення валюти кредитування, порядку та строків сплати кредиту, ним було надано до банку заяву щодо видачі суми кредиту саме в доларах США.Також просив критично оцінити пояснення відповідача-позивача в частині пояснень відносно залишку заборгованості за ним в сумі 275 доларів США на час передачі автомобіля банку,оскільки на 26.01.2009р. за боржником ОСОБА_1рахувалась заборгованість в сумі 7514,70 доларів США.Після реалізації автомобіля сума заборгованості складала 2756,96 доларів США.Просив в задоволенні зустрічного позову відмовити за необгрунтованістю.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд дійшов до наступного.

Відповідно до умов укладеного договору кредитування, 18.04.2007 року ОСОБА_1 отримав в ПАТ КБ «Приватбанк» кредит у розмірі 9455,98 доларів США для придбання автомобіля.

Ордером -розпорядженням від 18.04.2007р.щодо надання кредиту,на рахунок ТОВ «Автоприват» було перераховано грошові кошти в сумі 9455,98 доларів США з зазначенням позичальника -ОСОБА_1 (а.с.92).

Відповідно з п. 2.2.2, п. 2.2.3 вказаного кредитного договору, позичальник зобов'язався виплачувати отриманий кредит, відсотки за його користування та сплатити банку винагороду та комісію. У п. 4.1 кредитного договору зазначено, що порушення позичальником графіку повернення кредиту та сплати процентів є підставою для нарахування пені. П. 2.3.3. укладеного кредитного договору передбачає право кредитора, в разі порушення позивальником будь - яких взятих на себе зобов'язань, вимагати дострокового погашення кредиту.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти в розмірі та на умовах, вказаних у договорі, а позичальник зобов'язується повернути кредит та виплатити відсотки, встановлені договором.

Сторонами не оспорювалось,що дійсно 11.02.2009р.відбулась передача автомобіля «ДЕУ» «Нексія»,2007р.в.на реалізацію банку ОСОБА_1.(а.с.101).Також не оспорювалось,що всі сплати,здійснені відповідачем-позивачем за укладеним кредитним договором,були зараховані в рахунок оплати заборгованості, в зв'язку з чим дані обставини додатковому доказуванню не підлягають.

10.06.2009 року відбулась реалізація предмета застави - автомобіля на підставі довіреності на реалізацію, відповідно до якої власник предмету застави ОСОБА_1) уповноважив третіх осіб на продаж від власного імені заставний автомобіль, на умовах і за ціну, яку вони самі визначили.

Таким чином, предмет застави було реалізовано внаслідок дій ОСОБА_1 з метою погашення заборгованості за договором,що також підтверджується наданою заявою від імені ОСОБА_1 на ім'я керівника «Приватбанку». Після реалізації предмету застави третіми особами на підставі довіреності, в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором 10.06.2009 року ПАТ КБ «Приватбанк» зараховано 4721,88 доларів США.

Загальна сума заборгованості за кредитним договором станом на 04.10.2011 року складає 5237,70 доларів США, що за курсом 7,9727 відповідно до службового розпорядження НБУ № 205/380 від 04.10.2011 року еквівалентно 41758,61 грн.

Суд критично оцінює пояснення відповідача-позивача щодо обов'язку банку повідомити позичальника щодо суми від реалізації автомобіля,та залишку за кредитним договором. Так, згідно вимог ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином,відповідно до умов договору та вимог ЦК України,інших актів цивільного законодавства,а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2ст.527 ЦК України, Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Крім того, згідно вимог ч.1 ст.543 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Таким чином, й законом,й договором, укладеним сторонами, на них покладено обов'язок щодо належного виконання взятих на себе зобов'язань.Передавши на реалізацію банку автомобіль, відповідач-позивач вподальшому не проявив наміру щодо подальшого виконання зобов'язання.Зі слів самого ОСОБА_1 з березня 2009р. він жодним чином не цікавився й не погашав заборгованість за кредитним договором,оскільки вважав,що банк зобов'язаний повідомити його про наявність заборгованості.

При оцінці пояснень відповідача-позивача в частині залишку суми за кредитним договором на момент передачі для реалізації автомобіля в розмірі 275 доларів США суд виходить з засад співрозмірності відносно дій відповідача-позивача,який передав автомобіль в належному технічному стані на реалізацію банку в зв'язку з наявністю заборгованості в сумі 275 доларів США. Крім того,дані ствердження відповідача-позивача спростовуються наданим розрахунком позивача-відповідача, згідно якого на момент передачі автомобіля станом на 26.01.2009р. за боржником ОСОБА_1рахувалась заборгованість в сумі 7268,94 доларів США.

Таким чином, відповідач-позивач,не впевнившись у тому яка саме сума зарахована в рахунок заборгованості за кредитним договором, не отримавши підтверджуючих документів щодо виконання зобов'язання зі свого боку належним чином, допустив прострочення боржника,що передбачено положеннями ст.612 ЦК України.

Перевіривши надані ПАТ КБ «Приватбанк» розрахунки суми заборгованості по договору кредитування, суд дійшов до висновку про обґрунтованість наданих розрахунків.

Також суд визнає обґрунтованими вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» щодо стягнення з ОСОБА_1 пені за несвоєчасні розрахунки по кредиту в сумі 879,92 долари США, що еквівалентно 7015,34 грн., оскільки це передбачено договором, укладеним між сторонами.

Враховуючи наведене, суд вважає необхідним стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість по кредитному договору: невиплачене тіло кредиту, відсотки за користування кредитом, пеню за порушення умов договору, комісію за користування кредитом , всього в сумі 5237,70 доларів США, що за курсом 7,9727 відповідно до службового розпорядження НБУ № 205/380 від 04.10.2011 року еквівалентно 41758,61 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд вважає необхідним покласти на відповідача судові витрати, сплачені позивачем при зверненні до суду, які знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду справи: 417,59 грн. сплаченого судового збору та 120 гр. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді.

Розглянувши вимоги зустрічного позову, суд дійшов до наступного.

Так, 18.04.2007 року між сторонами був укладений кредитний договір №LGRWAN02000047, відповідно до якого позичальник отримав кредитні кошти в сумі 9455,98 доларів США. Період сплати встановлено з 18 по 23 число кожного місяця. Щомісячний платіж встановлено 224,38 доларів США. Строк з 18.04.2007 року по 18.04.2012 року включно.

Відповідно до положень ст.6 ЦПК України, сторони мають право укласти договір,який не передбачений актами цивільного законодавства,але відповідає загальним засадам цивільного законодаства.

Згідно заяви ОСОБА_1, ПАТ КБ «Приватбанк» було надано кредит в іноземній валюті. з свого боку Банком потреби позичальника були задоволені та надані кредитні кошти у іноземній валюті, на що банк має відповідні дозволи та ліцензії .Так,згідно банківської ліцензії,виданої Нацбанком України 29.07.2009р., ПАТ КБ «Приватбанк» надано право здійнювати банківські операції,визначені ч.1 та пунктами 5-11 частини 2 ст.47 ЗУ «Про банки та банківську діяльність». (а.с. 104, 105, 106 - 107, 108), що також не суперечить положенням ст.49 ЗУ «Про банки та банківську діяльність».

Крім того, судом враховується, що, отримуючи кредит, позичальник не пред'являв до ПАТ КБ «Приватбанк» вимог щодо зміни визначення валюти кредитування, порядку та строків сплати кредиту.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цього Кодексу. На момент укладення кредитного договору всі передбачені законом істотні умови договору, котрі були обумовлені згодою сторін, узгоджені сторонами та прийняті ними. На момент укладення вказаного договору обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, що підтверджується власноручними підписами та печатками сторін; правочин був спрямований на отримання кредиту та на його погашення, згідно умов зазначеного договору.

Відповідно до постанови № 5 Вищого Спеціалізованого суду України від 30.03.2012 року, стаття 99 Конституції України визначає грошовою одиницею України - гривню. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, а ст. 192 ЦК України передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. ПАТ КБ «Приватбанк» як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення НБУ відповідних ліцензій на виконання вимог п. 1 розділу II ЗУ від 15.02.2011 року № 3024 - VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (п. 2 ст. 5 Декрету про валютне регулювання).

Згідно з п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти та території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14.10.2004 року № 483 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 09.11.2004 року № 1429/10028), використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких НБУ видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями, який до переоформлення НБУ відповідних ліцензій на виконання вимог п. 1 розділу II ЗУ від 15.02.2011 року № 3024 - VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій). У зв'язку з наведеним, надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.

Таким чином, суд вважає,що підстави для визнання кредитного договору від 18.04.2007р. недійсним - відсутні, а також відсутні підстави для визнання недійсним договору застави.

Враховуючі вищевикладене, суд вважає за необхідне в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання кредитного договору та договору застави недійсним - відмовити за необгрунтованістю

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 22, 203, 215, 216, 526, 529 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Молодогвардійськ Луганської області на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № LGRWAN02000047 від 18.04.2007 року в сумі 5237,70 доларів США, що за курсом 7,9727 гривен, відповідно до службового розпорядження НБУ № 205/380 від 04.10.2011 року еквівалентно 41 758,61 грн., перерахувавши їх на рахунок № 29092829003111 ПАТ КБ «Приватбанк», Код 14360570, МФО 305299.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Молодогвардійськ Луганської області на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» сумі в розмірі 417,59 грн. у рахунок компенсації сплаченого при звертанні до суду судового збору; та суму в розмірі 120 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді, перерахувавши їх на р\р 64993919400001 у ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 305299.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання кредитного договору та договору застави недійсним - відмовити за необгрунтованістю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Краснодонський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: О. О. Маньковська

Суддя:О. О. Маньковська