Постанова № 29152274, 22.01.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-3536/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Бабенко К.А

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 січня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Петрика І.Й., Собківа Я.М., секретаря Козійчук О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2012 року за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хуавей Україна» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2012 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, Постанову суду першої інстанції - скасувати та ухвалити нову Постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково, з наступних підстав.

Відповідачем проведено виїзну планову перевірку Позивача з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року, про що складено Акт від 25 листопада 2010 року № 4325/23-12/33501267 (далі - Акт), копія якого наявна в матеріалах справи (т. І, а.с. 19-59).

Перевіркою встановлено порушення Позивачем вимог пп. 1.32 п. 3.1 ст. 3, пп.5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5, п. 6.1 ст.6 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334) та пп.3.1.1 п.3.1 ст. 3, п.4.1 ст.4, абз. а) пп.6.1.1 п.6.1, п. 6.5 ст. 6, пп. 7.4.1 пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР (далі - Закон №168/97-ВР) від 03.04.1997 року, а саме, заниження ним суми податкового зобов'язання з податку на прибуток за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року на загальну суму 1 092 048, 66 грн., в тому числі, по періодах: за 2 квартал 2009 року на суму 15 400,00 грн., за 3 квартал 2009 року на суму 14 500, 00 грн., за 4 квартал 2009 року на суму 1 015 406,00 грн., за 1 квартал 2010 року на суму 1 764,71 грн., за 2 квартал 2010 року на суму 44 977, 95 грн., заниження ним податкового зобов'язання з податку на додану вартість за березень 2010 року на загальну суму 503 150, 00 грн., та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 22 532 547, 00 грн., в тому числі по періодах: липень 2009 року на суму 3 094 317,00 грн., серпень2009 року на суму 2 331 222,00 грн., вересень 2009 року на суму 4 329 412,00 грн., листопада 2009 року на суму 5 350 872,00 грн., грудень 2009 року на суму 7 416 311, 00 грн., березень 2010 року на суму 10 413,00 грн.

На підставі вищезазначених порушень, Відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 13 грудня 2010 року № 0008912312/0, № 0008902312/0, копії яких також наявні в матеріалах справи (том І а.с. 67,68), та якими збільшено Позивачу суму податкових зобов'язань з податку на прибуток на 2 045 339 грн., в тому числі 1 092 049 грн. за основним платежем та 953 290 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), з податку на додану вартість - 34 553 546 грн., в тому числі 23 035 697 грн. за основним платежем та 11 517 849 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позивач скористався правом адміністративного оскарження, за результатами якого Державною податковою адміністрацією України прийнято Рішення про результати розгляду первинних скарг від 23 лютого 2011 року № 2400/10/25-026, копія якого наявна в матеріалах справи (т. ІV, а.с. 125-132), яким вищезазначені податкові повідомлення - рішення Відповідача залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Як вбачається з Договорів поставки від 16 липня 2009 року №000804090710А (далі - Договір № 000804090710А) та від 28 липня 2009 року №0008040907290С (далі - Договір № 0008040907290С), копії яких наявні в матеріалах справи (т. ІІ а.с. 186-194, 173-185), укладених між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Телко Груп», за умовами Договору № 000804090710А контрагент зобов'язався поставити Позивачу Систему Мобільного зв'язку стандарту WCDMA для Західного та Південного регіонів, а Позивач - прийняти Систему та сплатити обумовлену суму, за умовами Договору №0008040907290С Позивач доручив, а контрагент зобов'язався поставити обладнання, програмне забезпечення та ЗІП для розширення мережі доступу ВАТ «Укртелеком» на загальну ємність 247 104 порти АDSL2+.

Відповідно до частини п'ятої ст. 203 та частини першої, другої ст. 215 Цивільного кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається; у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно із пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до ст. 1, частини першої ст. 3 та частини першої, другої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Контрагентом Позивача на виконання господарських зобов'язань та на підтвердження реальності придбання Позивачем продукції за Договорами №000804090710А, № 0008040907290С надано первинні документи, а саме, податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи (т. V, а.с. 80-88), видаткові накладні на загальну суму 135 132 802, 33 грн. з урахуванням ПДВ, копії яких наявні в матеріалах справи (т. ІІІ а.с. 46-62).

Відповідно до пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку; право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження); не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як вбачається з матеріалів справи, в Договорах, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Телко Груп» з Товариствами з обмеженою відповідальністю «УПК Титан» та «ВТО Памир», підписи керівників його контрагентів їм не належать, крім того, в накладних та податкових накладних, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю «УПК Титан» Позивачу, підпис не належить його директору, що підтверджується Висновком судово-почеркознавчої експертизи №11889 від 24.12.2009 року, проведеної на підставі порушеної кримінальної справи №54-2628. Більш того, зазначені в договорах, укладених між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «УПК Титан», службові особи Дудніков С.І., Кузьмин І.М., не є посадовими особами цього Товариства. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.11.2011 року, залишеною без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду у справі №2а-1250/11/2670 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телко Груп» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва підтверджено правомірність висновків Акта перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Телко Груп», встановлено відсутність реальності господарських операцій, здійснених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Телко Груп» та його контрагентами - Товариствами з обмеженою відповідальністю «УПК Титан» та «ВТО Памир». При співставленні первинних документів (специфікацій на товар, накладних), виданих Товариствами з обмеженою відповідальністю «УПК Титан» та «ВТО Памир» Товариству з обмеженою відповідальністю «Телко Груп», телекомунікаційне обладнання зазначене в Договорах та накладних, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Телко Груп» Позивачу, є відмінним одне від одного.

Згідно із частиною першою ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів дійшла висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій та фактичну неможливість надходження товару від контрагента до Позивача, тому, як контрагент Позивача не міг здійснити поставку телекомунікаційного обладнання, оскільки, він у своїх контрагентів його не придбавав, що судом першої інстанції досліджено не було.

На підставі Договорів оренди житлового приміщення, копії яких наявні в матеріалах справи (т. ІІ), Позивачем забезпечено своїх іноземних працівників, що підтверджується також наявними в матеріалах справи дозволами на працевлаштування їх (т. ІІ), житлом.

Згідно із п. 5.1, пп. 5.3.1 п. 5.3 пп. 5.6.1 п. 5.6 ст. 5 Закону № 334, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності; потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерей, участь в азартних іграх; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону; з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

В зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів дійшла висновку про неправомірне включення Позивачем до валових витрат орендної плати за оренду квартир для його іноземних працівників та оплати їм послуг пасажирських перевезень автомобільним транспортом.

Щодо встановлення Відповідачем розбіжностей обсягів продажу у Деклараціях з податку на додану вартість та з податку на прибуток за І півріччя 2010 року, копії яких наявні в матеріалах справи (т. ІV, а.с. 73-75), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4 Закону № 168/97-ВР, поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом; база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно із п. 6.2 ст. 6 Закону № 168/97-ВР, при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.

На запит суду першої інстанції щодо здійснення експортних операцій Позивачем, Київською регіональною митницею надано відповідь від 17 жовтня 2011 року №40/2-20/13462, копія якої також наявна в матеріалах справи (т. VI, а.с. 26), що у їх зоні було проведено митне оформлення Вантажно-митних декларацій: від 20.03.10 №1000000019/2010/26176, №1000000019/2010/26181, від 05.03.10 №1000000019/2010/26005, від 09.12.09 №100000008/9/934120 у митному режимі «експорт» на суму 1 871 531, 40 грн., проте, як вбачається з Вантажно-митних декларацій та Проформів - інвойсів, копії яких наявні в матеріалах справи (т. IV, а.с. 76-108), Позивачем здійснено експортні операції на загальну суму 4 387 280 грн., в зв'язку з чим, виявлені Відповідачем розбіжності між обсягами продажу по деклараціях з податку на додану вартість та з податку на прибуток в сумі 2 515 7249 грн. спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

Згідно із пп. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 та п. 6.1 ст. 6 Закону № 168/97-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті; не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку; якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Відповідно до пп.17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (далі - Закон № 2181-ІІІ), в чинній на момент вчинення спірних правовідносин редакції, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули, в зв'язку з чим, Відповідачем правомірно донараховано 1 092 049, 66 грн. суми податкового зобов'язання з податку на прибуток та 430 637, 40 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

А згідно із пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ, у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Заниженням податкового зобов'язання у великих розмірах вважається сума недоплати, яка встановлюється на рівні, визначеному Кримінальним кодексом України.

В зв'язку з тим, що Позивачем за період з ІІ кварталу 2009 року по ІVквартал 2009 року задекларовано переоцінені об'єкти оподаткування, що призвело до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах на суму 1 045 306 грн., Відповідачем правомірно додатково до вище зазначеного штрафу накладено на Позивача штраф у розмірі 50% від суми недоплати, а саме, 522 653 грн.

Згідно із ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, апеляційна скарга задовольняється частково, Постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2012 року скасовується, з ухваленням нової Постанови, якою адміністративний позов задовольняється частково.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва задовольнити частково, Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2012 року скасувати, ухвалити нову Постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 13 грудня 2010 року №0008902312/0 в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 754 725 грн., в тому числі 503 150 грн. за основним платежем і 251 575 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В іншій частині адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Постанову складено у повному обсязі 25.01.2013 року.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.

Головуючий суддя Бабенко К.А

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.