Ухвала суду № 29149375, 06.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2013 року м. Київ К-8672/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В. Бухтіярової І. О. Костенка М. І. розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Кіровограді

на постанову господарського суду Кіровоградської області 19.05.2008 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2009 р.

у справі № 14/90

за позовом обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград»

до державної податкової інспекції у м. Кіровограді

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Обласне комунальне виробниче підприємство «Дніпро-Кіровоград»(далі -позивач, ОКВП «Дніпро-Кіровоград») звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом до державної податкової інспекції у м. Кіровограді (далі - відповідач, ДПІ) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №00014662300/0 від 09.11.2007 р., №0001462300/1 від 26.12.2007 р., №0001462300/2 від 04.03.2008 р., якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 562 651 грн., з яких: 468 876 грн. основний платіж та 93 775 грн. штрафна (фінансова) санкція.

Постановою господарського суду Кіровоградської області 19.05.2008 р., яка залишена без змін ухвалоюДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2009 р., позов задоволено та визнано нечинними податкові повідомлення-рішення №00014662300/0 від 09.11.2007 р., №0001462300/1 від 26.12.2007 р., №0001462300/2 від 04.03.2008 р.; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у справі в розмірі 3,40грн.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Кіровоградської області 19.05.2008 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2009 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позивних вимог відмовити.

Позивач у письмових запереченнях №411/21 від 10.07.2009 р. проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржуване судове рішення законним, обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм діючого законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ були проведена виїзна планова перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004р. по 30.06.2007р., за результатами якої складено акт № 117/23-00/03346822 від 30.10.2007р. і встановлено порушення позивачем вимог п.п.12.1.2 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі -Закон)- підприємством занижено валовий дохід за 1 півріччя 2007р. в розмірі 4 822 050,80 грн.

На підставі зазначеного акту відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення № 0001462300/0 від 09.11.2007р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств, що належать до комунальної власності в сумі 562 651 грн., у т.ч. за основним платежем 468 876 грн. та штрафні (фінансові) санкції 93 775 грн.

За наслідками розгляду скарг позивача, які не були задоволені, податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001462300/1 від 26.12.2007р. та №0001462300/2 від 04.03.2008р.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з безпідставності висновку податкового органу щодо порушення позивачем п.п.12.1.2 п.12.1 ст.12 Закону та заниження валового доходу за 1 півріччя 2007р. в розмірі 4 822 050,80 грн.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Підпунктом 12.1.1 п.12.1 ст.12 Закону передбачено, що платник податку - продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості). Таке право на збільшення суми валових витрат виникає, якщо, зокрема, платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна.

Згідно з п.п. «а»п.12.1.2 п.12.1 ст.12 Закону, платник податку - продавець зобов'язаний збільшити валовий дохід відповідного податкового періоду на суму заборгованості (її частини), попередньо віднесеної ним до складу валових витрат згідно з підпунктом 12.1.1 цього пункту або відшкодованої за рахунок страхового резерву згідно із пунктом 12.3 цієї статті, у разі коли протягом такого податкового періоду суд не задовольняє позов (заяву) продавця або задовольняє його частково чи не приймає позов (заяву) до провадження (розгляду) або задовольняє позов (заяву) покупця про визнання недійсними вимог щодо погашення цієї заборгованості або її частини.

В силу п.п.12.1.3 п.12.1 ст.12 названого Закону, у разі коли платник податку оскаржує рішення суду у порядку, встановленому законом, збільшення валового доходу, передбачене підпунктом 12.1.2 цієї статті, не відбувається до моменту прийняття остаточного рішення відповідним судовим органом.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що рішенням господарського суду Кіровоградської області від 19.06.2007р. у справі № 2/434 у задоволенні позовних вимог ОКВП «Дніпро-Кіровоград»в частині стягнення суми 4 822 050,80 грн. боргу, що виник за період з січня по листопад 2003р., було відмовлено у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.09.2007р. у справі №2/434 рішення господарського суду Кіровоградської області від 19.06.2007р. частково скасовано, проте у задоволенні позову про стягнення суми 4 822 050,80 грн. боргу відмовлено.

Враховуючи викладене, з урахуванням положень п.п.12.1.3 п.12.1 ст.12 Закону, статей 85, 105 Господарського процесуального кодексу України, судами першої та апеляційної інстанцій правомірно зазначено про безпідставність висновку податкового органу щодо порушення позивачем п.п.12.1.2 п.12.1 ст.12 Закону та заниження валового доходу за 1 півріччя 2007р. в розмірі 4 822 050,80 грн., тому відповідачем зроблений необґрунтований висновок про заниження позивачем податку на прибуток за 1 півріччя 2007р. в сумі 468 876 грн.

Отже податковий орган не довів при вирішенні справи у судах попередніх інстанцій заниження податку на прибуток за 1 півріччя 2007р. в сумі 468 876 грн. з боку позивача.

Згідно приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами не встановлено відповідність законодавству винесених податкових повідомлень-рішень №00014662300/0 від 09.11.2007 р., №0001462300/1 від 26.12.2007 р., №0001462300/2 від 04.03.2008 р., позовні вимоги щодо скасування зазначених податкових повідомленнь-рішеннь були задоволені обґрунтовано.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Кіровограді залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Кіровоградської області 19.05.2008 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2009 р. у справі № 14/90 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І. В. Приходько Судді: (підпис) І. О. БухтіяроваПомічник судді (підпис) М. І. Костенко З оригіналом згідно Т. В. Давидовська