Ухвала суду № 29148910, 29.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2013 р.Справа № 2а-7195/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

суддів - Подобайло З.Г., Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Ельбор» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В с т а н о в и л а:

У червні 2012 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Ельбор» (далі по тексту - ТОВ «ТД «Ельбор») звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Київському районі м. Харкова) від 12.04.2012 року №0003271503, яким підприємству внаслідок порушень п. 198.6 ст. 198, п. 201.8 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість на загальну суму 105.399 грн. 00 коп., з яких 70.266 грн. - основний платіж, 35.133 грн. - штрафні санкції, посилаючись на хибність висновків відповідача щодо наявності порушень підприємством податкового законодавства, викладених в акті перевірки від 19.03.2012 року № 85/15-308/34861186.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року позовні вимоги ТОВ «ТД «Ельбор» задоволені в повному обсязі.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі ДПІ у Київському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволені позовних вимог ТОВ «ТД «Ельбор» у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідно до положень ст. 200 КАС України задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ТОВ «ТД «Ельбор» у податковій звітності з податку на додану вартість за січень 2012 року за результатами якої складено акт від 19.03.2012 року № 85/15-308/34861186 (а.с. 43-46), висновками якого встановлено завищення суми податкового кредиту за січень 2012 року, внаслідок чого позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 70.266 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем з'ясовано, що TOB «ТД «Ельбор» до складу податкового кредиту по податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2012 року від 20.02.2012 року № 9006906967 та в додатку №5 до декларації за січень 2012 року «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» від 20.02.2012 року №9006925240, віднесено суму ПДВ 70.265,73 грн. по контрагенту TOB «Промспец консалтинг» (код 37091549), свідоцтво платників податку на додану вартість якого, згідно реєстру платників податку на додану вартість, анульовано 14.10.2012 року з причини надання декларацій з ПДВ про відсутність постачання протягом 12 послідовних податкових місяців.

У зв'явзку з наведеним, податковим органом зроблено висновок про порушення ТОВ «ТД «Ельбор» п. 198.6 ст. 198, п. 201.8, п. 201.10 ПК України та завищення суми податкового кредиту по декларації з ПДВ за січень 1012 року на 70.266 грн. внаслідок чого занижено суму, яка підлягає сплаті в бюджет по декларації за січень 2012 року на 70.266 грн.

На підставі акту перевірки №85/15-308/34861186 від 19.03.2012 року ДПІ у Київському районі м. Харкова прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення №0003271503 від 12.04.12 року (а.с. 7).

Погоджуючись з загальним висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ТОВ «Тд «Ельбор», колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з приписами пп. 14.1.181 п. 14.1 ст.14, п.п. 198.3, 198.6. ст.198 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 138.1 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 статті 138:

- інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5 статті, 138.10 - 138.12 статті 138, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 статті 138 та у статті 139 Кодексу.

Пунктом 138.2 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою

їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положеннями ст. 1 Закону України від 16.07.1999 року N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що позивач - ТОВ «ТД «Ельбор» має документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з ТОВ «Промспец консалтинг».

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування податкового кредиту та об'єкту оподаткування позивача податковим органом не констатовано порушень законодавства, що стосуються обставин виконання договірних відносин.

При цьому, колегія суддів зазначає, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

На думку колегії суддів, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Таких доказів на виконання приписів ч. 2 ст. 71 КАС України судам першої та апеляційної інстанції податковим органом не надано.

Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає підстав, передбачених ст.ст. 201, 202 КАС України для зміни чи скасування судового рішення та приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Інші доводи апеляційної скарги висновки колегії суддів не спростовують.

В порядку, визначеному ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

На підставі наведеного та керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 185, 195, 197, 198 ч. 1 п. 1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року по справі № 2а-7195/12/2070 залишити без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя - (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) З.Г. Подобайло

(підпис) А.М. Григоров

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 04 лютого 2013 року.

Згідно з оригіналом Л.В. Мельнікова