Ухвала суду № 29148534, 16.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2013 р.Справа № 1604/2а-3919/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Глобинського районного суду Полтавської області від 09.08.2011р. по справі № 1604/2а-3919/11

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення Глобинської райдержадміністрації

про визнання протиправними дій, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату недоплаченої частини щорічної грошової допомоги до 5 травня,

ВСТАНОВИЛА:

Позивачка, ОСОБА_1, звернулась до суду до Управління праці та соціального захисту населення Глобинської райдержадміністрації з позовом, в якому просила визнати дії відповідача незаконними, зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Глобинської райдержадміністрації перерахувати та виплатити щорічну допомогу до 5 травня в розмірі, встановленому п.20 ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та провести відповідні виплати за період з 21.08.1998 року по день винесення справи.

09 серпня 2012 року ухвалою Глобинського районного суду Полтавської області відкрито скорочене провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Глобинської райдержадміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії по перерахунку та виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за період з 04.02.2011 року.

В мотивувальній частині ухвали зазначеної ухвали суд першої інстанції прийшов до висновку про залишення позовних вимог без розгляду за період з 21.08.1998 року по 03.02.2011 року.

В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги за період з 21.08.1998 року по 03.02.2011 року, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що Законом України «Про звернення громадян» у кожного громадянина є можливість для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення, кінцевого терміну звернення зазначеним Законом не встановлено.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Залишаючи позовну заяву без розгляду в частині перерахунку та виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за період з 21.08.1998 року по 03.02.2011 року, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою пропущений строк, встановлений законом, на звернення з зазначеним позовом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Як вбачається з приписів частин 2, 3 ст. 99 КАС України строк звернення до суду, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, для вирішення питання про правильність застосування судом першої інстанції строку звернення до суду з захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.

Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за наявності поважних причин його пропуску (ч.1 ст.102 КАС України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка звернулась до суду з позовом 04.08.2011 року та просила перерахувати та виплатити щорічну допомогу до 5 травня в розмірі, встановленому п.20 ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та провести відповідні виплати за період з 21.08.1998 року по день винесення справи.

В позовній заяві позивачка не обґрунтувала причини пропуску строку на звернення до суду з зазначеним позовом, вважаючи, що в силу ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Крім того, посилається на ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідно до якої суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає, або виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Колегія суддів зазначає, що з врахуванням вказаних норм Закону без обмеження будь-яким строком мають виплачуватися лише нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію.

Предметом розгляду у цій справі є позовні вимоги про зобов'язання здійснити перерахунок щорічної допомоги до 5 травня і вищевказані норми Закону до цих правовідносин застосовуватись не можуть.

З огляду на вищезазначене, строк звернення до суду по справі регламентовано Кодексом адміністративного судочинства України.

Доводи позивачки в апеляційній скарзі про те, що Законом України «Про звернення громадян» у кожного громадянина є можливість для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення, кінцевого терміну звернення зазначеним Законом не встановлено, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки позовна заява не є зверненням громадян в розумінні Закону України «Про звернення громадян».

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду за період з 21.08.1998 року по 03.02.2011 року у зв'язку з пропуском строку на звернення до суду з зазначеним позовом.

Проте, колегія суддів зазначає, що при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 165 КАС України ухвала, що викладається окремим документом, складається з:

1) вступної частини із зазначенням:

дати і місця її постановлення;

найменування адміністративного суду, прізвища та ініціалів судді (суддів);

імен (найменувань) сторін та інших осіб, які беруть участь у справі;

2) описової частини із зазначенням суті клопотання та імені (найменування) особи, що його заявила, чи іншого питання, що вирішується ухвалою;

3) мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов до висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу;

4) резолютивної частини із зазначенням:

висновків суду;

строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, суд першої інстанції прийшов до висновку про залишення частини позовних вимог без розгляду, про що зазначив в мотивувальній частині ухвали.

Однак, в резолютивній частині ухвали зазначений висновок суду першої інстанції не відображений.

Згідно ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права, вирішення не всіх позовних вимог або питань.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни ухвали суду першої інстанції, шляхом доповнення абзацу першого резолютивної частини ухвали.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, ст. 201, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Глобинського районного суду Полтавської області від 09 серпня 2012 року по справі 1604/2а-3919/11 - змінити.

Доповнити абзац перший резолютивної частини ухвали Глобинського районного суду Полтавської області від 09 серпня 2012 року по справі 1604/2а-3919/11 наступним змістом::

"Позовні вимоги в частині перерахунку та виплати щорічної допомогу до 5 травня в розмірі, встановленому п.20 ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та проведення відповідних виплат за період з 21.08.1998 року по 03.02.2011 року - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Жигилій С.П.Судді Дюкарєва С.В. Перцова Т.С.