Постанова № 2914676, 20.01.2009, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

20 січня 2009 року                                                                                               м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого          Кривенка В.В.,

суддів:                      Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Самсіна І.Л.,

Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., –

розглянувши за винятковими обставинами в порядку письмового провадження за скаргою Мукачівської об’єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області (далі – ОДПІ) справу за позовом Виробничо-комерційного підприємства “Кристал” до ОДПІ про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и л а:

У липні 2006року Виробничо-комерційне підприємство “Кристал” звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ОДПІ від 17 липня 2006року №0001792340/0/2782/23-01/13587840/15240, прийнятого на підставі акта перевірки від 12 липня 2006року №537/23-01, яким йому визначено податкове зобов’язання за платежем “Податок на прибуток” у сумі 77065 грн 80 коп. (52341 грн 00 коп. – основний платіж і 24724 грн 80 коп. – штрафні (фінансові) санкції).

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 18 серпня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 28 листопада 2006 року, позов задоволено.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 27 травня 2008 року відмовив у задоволенні заяви ОДПІ про поновлення строку на касаційне оскарження, а касаційну скаргу на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 28 листопада 2006року залишив без розгляду, мотивувавши це тим, що причина пропуску ОДПІ строку на подання касаційної скарги не є поважною та обґрунтованою

У скарзі до Верховного Суду України ОДПІ порушила питання про перегляд за винятковими обставинами та скасування ухвали касаційного суду і направлення справи до цього суду для вирішення питання про поновлення строку на оскарження у зв’язку з порушенням ним норм процесуального права та неоднаковим порівняно з іншими справами застосуванням однієї й тієї самої норми права – статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС).

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що висновок суду касаційної інстанції не відповідає фактичним обставинами справи та вимогам чинного законодавства, а тому скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню. При цьому колегія суддів виходить із такого.

Однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини 3 статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

Частиною 2 статті 212 КАС передбачено, що касаційна скарга на судові рішення подається протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 зазначеного Кодексу – з дня складення постанови в повному обсязі.

У частині 3 зазначеної статті передбачено, що касаційна скарга, подана після закінчення строку, встановленого частиною 2 цієї статті, залишається без розгляду, якщо суд касаційної інстанції за заявою особи, яка подала цю скаргу, не знайде підстав для поновлення строку.

Згідно зі статтею 102 КАС процесуальний строк, пропущений із поважних причин, може бути поновлено.

ОДПІ оскаржила ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 28 листопада 2006року і разом із касаційною скаргою подала заяву про поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження. Зазначену заяву скаржник мотивував тим, що ухвалу суду апеляційної інстанції надіслано на його адресу 9 січня 2007року, а отримав він її 11 січня 2007року, внаслідок чого не мав реальної можливості своєчасно подати касаційну скаргу. Касаційний суд, вирішуючи питання про поновлення строку на касаційне оскарження, встановив, що оскаржена ухвала суду апеляційної інстанції була постановлена у присутності представника відповідача, тому дійшов висновку, що того було належним чином повідомлено про винесення оскаржуваної ухвали та її зміст. При цьому суд касаційної інстанції не дав оцінки тій обставині, що в судовому засіданні 28 листопада 2006 року Львівський апеляційний господарський суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення, а з правовою позицією цього суду, на якій ґрунтується оскаржена ухвала, відповідач мав змогу ознайомитися тільки після одержання повного тексту останньої. Залишивши зазначену обставину поза увагою, касаційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку. Цей висновок є помилковим, оскільки не ґрунтується на обставинах справи.

Особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали в ній участі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки, згідно зі статтею 13 КАС забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду у випадках і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 8 КАС суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

Оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на касаційне оскарження, на які заявник посилається як на поважні, суд має виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів і з того, чи мав заявник за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на касаційне оскарження.

Визнаючи поновлення строку на касаційне оскарження у цій справі неможливим, суд не взяв до уваги, що відповідач міг визначити підстави такого оскарження тільки після ознайомлення з повним текстом ухвали, (яку апеляційний суд у порушення вимог частини 3 статті 167 КАС) а також на порушення апеляційним судом вимог частини 3 статті 167 КАС, яка зобов’язувала суд не пізніше наступного дня після ухвалення судового рішення надіслати його копію особі, яка бере участь у справі.

З урахуванням викладеного ухвала Вищого адміністративного суду України підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд до суду касаційної інстанції для вирішення питання про поновлення строку на оскарження.

Керуючись статтями 241–243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Скаргу Мукачівської об’єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 27 травня 2008 року скасувати, справу направити до цього суду для вирішення питання про поновлення строку на оскарження.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                                                                 В.В. Кривенко

Судді                                                                                               В.Л. Маринченко

                                                                                                          П.В. Панталієнко

                                                                                                          І.Л. Самсін

                                                                                                          О.О. Терлецький

                                                                                                          Ю.Г. Тітов