Рішення № 29145729, 09.11.2012, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/115/2012

Провадження № 2/0907/3434/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

09 листопада 2012 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Ковалюк І.П.

секретаря Грабар Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2. ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, примусове виселення з житлового приміщення та стягнення судових витрат,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення за договором іпотеки від 26.06.2008року- двокімнатну квартиру , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, визначивши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів та примусове виселення відповідачів із займаного житла.

Позов мотивований тим, що 26.06.2008року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, згідно якого ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 30 000 доларів США. Для забезпечення виконання зобовязання за кредитним договором того ж дня було укладено договір іпотеки, предметом якого є двокімнатна квартира, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Оскільки ОСОБА_2 перед банком не виконав своїх зобов'язань по поверненню кредитних коштів та нарахованих на них відсотків, позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав з мотивів, викладених в позовній заяві, просив задоволити позов в повному об'ємі.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, хоч про час і місце судового розгляду повідомлялися у встановленому порядку, а тому, виходячи зі змісту ч.1 ст. 224 ЦПК України, та того, що відповідачі про причини неявки суд не повідомили, а позивач подав достатньо матеріалів, які свідчать про взаємовідносини сторін, суд вважає, що можливо провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26.06.2008року між ПАТ "Ерсте Банк" та відповідачем ОСОБА_5. було укладено кредитний договір, за умовами якого банк зобов'язався перед позичальником надати йому кредит на умовах, визначених кредитним договором, у розмірі 30 000 доларів США. Банком зобовязання виконане в повному об'ємі.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ВАТ "Ерсте Банк" та ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3. було укладено договір іпотеки, згідно із яким в іпотеку була передана двокімнатна квартира, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 на праві власності. Як зазначено п. 1.2 договору іпотеки, загальна площа даної квартири становить 58,3 кв.м., вартість предмета іпотеки визначено сторонами договору в сумі 236 593, 00грн.

Згідно ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору, в даному випадку - кредитного договору.

Проте, свої зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_2 належним чином не виконував, та станом на 15.12.2011р. загальна заборгованість за кредитним договором становить 39 362,09 дол.США, з яких залишок по кредиту - 29 145,04 дол. США, заборгованість по відсотках - 10 217,05 дол.США. Зазначена обставина нічим не спростована.

Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За вимогами ст.1054, 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

Аналогічні положення містяться й у п.5.6, 6.5 кредитного договору.

Відповідно до ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно ч. 3 даної статті звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися, зокрема, на підставі рішення суду.

Ч.1 ст.35 цього Закону передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

У зв'язку з порушенням строків сплати кредиту та відсотків користування ним, ПАТ «Ерсте Банк» повідомляв відповідачів листом-вимогою про порушення забезпеченого іпотекою зобов'язання від 27.09.2010р., які залишені останніми без задоволення та без відповіді (а.с. 19-21).

Оцінюючи обставини справи у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що внаслідок невиконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань щодо сплати кредиту, позивач має право на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Враховуючи, що відповідачі є власниками двокімнатної квартири під АДРЕСА_1 на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на житло, то позовні вимоги на звернення стягнення на предмет іпотеки підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду повинен бути зазначений спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленої ч. 1 ст.38 цього Закону.

В позовній заяві представник позивача просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, оскільки такий порядок найбільш повно враховує інтереси відповідачів. Приймаючи до уваги, що такий порядок звернення стягнення нерухомого майна закону не суперечить і найбільш повно враховує інтереси відповідачів, суд приходить до висновку про те, що ця вимога позивача підлягає задоволенню.

Враховуючи вимоги ч.6 ст.38 Закону України «Про іпотеку», суд зазначає, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій щодо реалізації майна).

Що стосується позовної вимоги на примусове виселення відповідачів з житлового приміщення, то суд приходить до висновку, що вона не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Пункт 43 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» вказує на те, що згідно з ч.4 ст. 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39-40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Відповідно до ст. ст. 33, 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж тридцятиденний строк. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку».

Як вбачається з матеріалів справи такі листи-вимоги про порушення забезпеченого іпотекою зобов'язання від 24.11.2009р., в яких зазначена вимога позивача добровільно звільнити житлове приміщення, яке є предметом іпотеки є наявними, однак доказів того чи відправлялися вони для поштового вручення відповідачам суду не представлено, як не представлено таких листів в оригіналі для огляду.

А тому, на час ухвалення рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутнє виконання імперативно-диспозитивних приписів, встановлених ч. 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та ч. 3 ст. 109 ЖК УРСР, щодо примусового виселення за рішенням суду мешканців із житлового будинку або житлового приміщення, на які здійснюється звернення як на предмет іпотеки, а тому такі позовні вимоги на цій стадії не можуть бути задоволені, так як відсутні порушення, невизнання або оспорювання прав та свобод іпотекодержателя щодо звільнення таких житлових приміщень їх мешканцями в розумінні вимог ст. 3 ЦПК щодо права особи для звернення до суду за захистом.

Що стосується вимоги позивача на передачу йому нерухоме майно в управління, протягом періоду реалізації предмета іпотеки, оскільки непередача може суттєво ускладнити його подальшу реалізацію, то суд зазначає, що такі заходи по передачі його в управління на період до реалізації, не є необхідні, оскільки співвласники та особи які зареєстровані і фактично проживають в даній квартирі, на думку суду зможуть забезпечити належне управління таким майном.

Пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки, позивачем суду не надано.

За таких обставин та доказів, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому з відповідачів також слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати.

На підставі наведеного, відповідно до ст. 124 Конституції України, ст. 11, 14,15, 16, 526, 530, 589-592,610-612, 1049-1050, 1054 ЦК України, ст.33-40 Закону України «Про іпотеку», керуючись ст.ст. 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2. ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, примусове виселення з житлового приміщення та стягнення судових витрат - задоволити частково.

Звернути стягнення за договором іпотеки №014/0321/3/17841 від 26.06.2008 року на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Івано-Франківської міської ради та належить ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Івано-Франківською госпрозрахунковою групою із приватизації державного житлового фонду 01.12.2005року згідно розпорядження міського голови від 27.09.2005 року №520-р, зареєстрованого в Івано-Франківському обласному бюро технічної інвентаризації 16.02.2006 року згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №9861122 за реєстраційним номером 13876025 за номером запису 545 в книзі 2.

За рахунок вартості предмета іпотеки задоволити вимоги АТ "Ерсте Банк", які випливають із Кредитного договору №014/0321/3/17841 від 26.06.2008року із урахуванням основної суми боргу, відсотків, станом на 15.12.2011 року в загальному розмірі 39 362 (тридцять дев'ять тисяч триста шістдесят два) долари США 09 центів, що за офіційним курсом НБУ станом на15.12.2011року становить 314 499 (триста чотирнадцять тисяч чотириста дев'яносто дев'ять) гривень 16 коп..

Застосувати процедуру продажу предмета іпотеки, передбачену ст.41 Закону України «Про іпотеку» шляхом проведення публічних торгів, зазначивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій щодо реалізації майна.

Стягнути на користь публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» з ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 2 823, 00 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідачів протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя І.П. Ковалюк