Рішення № 29145423, 12.12.2012, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 1620/3160/2012

Номер провадження 2/1620/1175/2012

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12 грудня 2012 року Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Сидоренка Ю.В.,

при секретарі Калініченко Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миргороді справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль»про стягнення пені, 3% річних від суми боргу та втрат від інфляції,

В С Т А Н О В И В:

16 листопада 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до ПАТ «ОСОБА_2 банк Аваль». В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 1 липня 2005 року між ним та відповідачем (на той час Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль») було укладено договір № 20/02-02/29 на вклад «Універсальний», на підставі якого він передав відповідачу готівкою 62700 грн. під відсоткову ставку 25% річних. 3 липня 2007 року між ним та відповідачем було укладено договір № 20/02-02/24 на вклад «Універсальний», на підставі якого він передав відповідачу готівкою 148800 грн. під відсоткову ставку 25% річних.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду від 29 червня 2011 року було задоволено його позов до ПАТ «ОСОБА_2 Аваль»- стягнуто на його користь по договору на вклад Універсальний № 20/02-02/29 від 01 липня 2005 року 75176,83 грн. та по договору на вклад Універсальний № 20/02-02/24 від 03 липня 2007 року 185999,40 грн.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 27.09.2011 року вказане рішення Миргородського міськрайонного суду було змінено - стягнуто з ПАТ «ОСОБА_2 Аваль»на користь позивача: по договору на вклад Універсальний № 20/02-02/29 від 01 липня 2005 року внесений вклад в сумі 62700,00 грн. та заборговані відсотки по вкладу в розмірі 5965,65 грн.; по договору на вклад Універсальний № 20/02-02/24 від 03 липня 2007 року депозитний вклад в сумі 148800,00 грн. та заборговані відсотки по вкладу в розмірі 17856,00 грн. та 1820 грн. судових витрат. Рішення суду виконане було тільки 30 листопада 2011 року. Посилаючись на обставини, встановлені зазначеними рішеннями, в звязку з тим, що відповідач виконав свій обовязок по договорам тільки 30 листопада 2011 року, просив стягнути з відповідача на його користь за невиконання грошового зобовязання по договорам на вклад: пеню за період з 14.11.2011р. по 29.11.2011р. у розмірі 1882,57 грн., 3% річних від суми боргу за період з 14.11.2009р. по 29.11.2011р. у розмірі 14409,42 грн., суму втрат від інфляції за період з 14.11.2009р. по 29.11.2011р. у розмірі 34827,60 грн., а всього 51119,59 грн. Також просив стягнути з відповідача понесені ним судові витрати.

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_3, що діє на підставі довіреності (а.с.20) позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_4 що діє на підставі довіреності (а.с.21), позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні в звязку з його безпідставністю та неправомірністю. Крім того, у письмовому запереченні на позовну заяву вказувала, що грошові зобовязання у банку перед ОСОБА_1 до набрання чинності рішенням суду від 29.06.2011 року були відсутні, але банк добровільно виконав рішення суду після отримання постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження. До цього моменту підстави для перерахування коштів були відсутні, в т.ч. і з тих підстав, що позивач не звертався до відповідача з вимогою про виплату йому коштів за договором № 20/02-02/29 від 01.07.2005 року. Таким чином, банк належним чином виконав свої зобовязання, які були створені для нього рішенням суду від 29.06.2011р., тому підстави для нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми зобовязання відсутні. Крім того, вказувала, що суми грошового боргу по вкладам відповідно чинного законодавства індексації не підлягають, оскільки мають разовий характер та просила застосувати до вимог позивача передбачену законодавством позовну давність і повністю відмовити у задоволенні його позовних вимог.

Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не зявилась, про час і місце розгляду справи відповідно до ч.5 ст. 74 ЦПК України була повідомлена належним чином (а.с.17).

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду від 29 червня 2011 року по справі № 2-320/2011 (а.с.6-9) встановлено, що 1 липня 2005 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем було укладено договір № 20/02-02/29 на вклад Універсальний строком на 12 місяців. На виконання умов договору ОСОБА_1 передав готівкою відповідачу грошову суму у розмірі 50000 грн. під відсоткову ставку 25% річних. В період дії договору ОСОБА_1 поповнив вкладний рахунок коштами в сумі 12700 грн. 3 липня 2007 року між ОСОБА_1 та відповідачем було укладено договір № 20/02-02/24 на вклад Універсальний строком на 12 місяців. На виконання умов договору ОСОБА_1 передав готівкою відповідачу грошову суму в розмірі 148800 грн. під відсоткову ставку 25% річних. 15 квітня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про повернення суми вкладу, однак відповідач відмовив у задоволенні заяви що змусило позивача звернутись до суду за захистом своїх прав.

Вказані обставини не підлягають доказуванню, оскільки згідно ст. 61 ч.3 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згаданим рішенням Миргородського міськрайонного суду, із змінами, внесеними рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 27.09.2011 року з відповідача на користь позивача було стягнуто: по договору на вклад Універсальний № 20/02-02/29 від 01 липня 2005 року внесений вклад в сумі 62700,00 грн. та заборговані відсотки по вкладу в розмірі 5965,65 грн.; по договору на вклад Універсальний № 20/02-02/24 від 03 липня 2007 року депозитний вклад в сумі 148800,00 грн. та заборговані відсотки по вкладу в розмірі 17856,00 грн.; а також 1820 грн. судових витрат. Виконане вказане рішення було 30 листопада 2011 року (а.с.12, 31).

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобовязання мають виконуватися відповідно умов договору та вимог Цивільного кодексу України. Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. При цьому наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Ч. 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз цієї норми закону вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобовязання.

Відповідно до п. 3.2.3. вищезгаданих договорів (а.с.10-11) вкладник має право по закінченню строку договору отримати всі належні йому суми коштів за договором готівкою або шляхом безготівкового перерахування на рахунки вкладника.

Стаття 1060 ЦК України встановлює, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобовязаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умови договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Виходячи з системного аналізу вищенаведеного законодавства, враховуючи обставини встановлені рішенням суду від 29 червня 2011 року, суд вважає, що зобовязання про повернення сум вкладів було виконане відповідачем 30 листопада 2011 року, отже по цю дату відповідач повинен сплатити позивачу по договорам на вклад Універсальний № 20/02-02/29 від 01.07.2005р. та № 20/02-02/24 від 03.07.2007р. пеню в розмірі, передбаченому п.4.1. цього договору тільки від неповерненої суми вкладу 3% річних від усієї заборгованої суми та втрати від інфляції.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача пені 16.11.2012 року, відповідно до ч.3 ст. 549 пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, отже у задоволенні цієї вимоги за період до 16.11.2011р. слід відмовити.

Сума пені за період з 16.11.2011 р. по 29.11.2011р. складає:

211500 грн. ? 0,05% ? 14 днів = 1480,50 грн.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції в межах позовних вимог та із застосуванням загального терміну позовної давності, за період з грудня 2009р. по листопад 2011р. включно становить:

114,8%(загальний індекс інфляції за вказаний період) ? 235321,67 грн. : 100% = 270149,27 грн.

Відповідно втрати від інфляції складають: 270149,27 грн. 235321,67 грн. = 34827,60 грн.

Сума 3% річних в межах заявлених позовних вимог та із застосуванням загального терміну позовної давності, за період з 16.11.2009р. по 29.11.2011р. складає:

3% : 365 днів ? 235321,67 грн. ? 143 дні = 14370,43 гривень.

Посилання відповідача на те, що перебіг терміну загальної позовної давності по вказаним договорам закінчився 2 липня 2009 року та 4 липня 2011 року відповідно є безпідставним, оскільки згідно ч.ч.2, 3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Таким чином позовна давність перервалася 24 лютого 2011 року, коли позивач звернувся до суду з позовом про стягнення вкладів і відсотків, до того ж пропущений строк був поновлений рішенням Миргородського міськрайонного суду від 29 червня 2011 року.

Посилання відповідача на відсутність у нього зобовязань перед позивачем за спірними договорами до набрання чинності рішенням суду від 29.06.2011 р, яким штучно встановлено чинність договорів, та на наявність вини позивача у простроченні виконання зобовязання, не заслуговують на увагу, оскільки рішенням місцевого суду встановлені фактичні обставини, які не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини. Рішення місцевого суду набрало чинності і виконане відповідачем. Посилання відповідача в цій частині суперечать засадам цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України в звязку з частковим задоволенням позову підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог документально підтверджені судові витрати в сумі 506,79 грн (а.с.1).

Керуючись ст. 9 Конституції України, ст.ст. 258, 267, 525, 526, 533, 599, 625, 1060, 1061 ЦК України, ст.ст. 8, 10, 11, 60, 61, 88, 208, 209, 212, 215, 223, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль»(01011, м. Київ, вул.Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909) на користь ОСОБА_1 1480,50 (одну тисячу чотириста вісімдесят гривень 50 коп.) пені за несвоєчасне повернення суми вкладу по договорам на вклад Універсальний № 20/02-02/29 від 1 липня 2005 року і № 20/02-02/24 від 3 липня 2007 року, 14370,43 грн. (чотирнадцять тисяч триста сімдесят гривень 43 коп.) три проценти річних від простроченої суми зобовязань по цим договорам та 34827,60 грн. (тридцять чотири тисячі вісімсот двадцять сім гривень 60 коп.) у відшкодування втрат від інфляції.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «ОСОБА_2 Аваль»- відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль»(01011, м. Київ, вул.Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909) на користь ОСОБА_1 506,79 грн. (пятсот шість гривень 79 коп.) у відшкодування понесених судових витрат.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення через Миргородський міськрайонний суд до Апеляційного суду Полтавської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя:

ОСОБА_6