Рішення № 29145354, 12.12.2012, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 1620/3171/2012

Номер провадження 2/1620/1178/2012

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12 грудня 2012 року Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Сидоренка Ю.В.,

при секретарі Калініченко Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миргороді справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль»про стягнення пені, 3% річних від суми боргу та втрат від інфляції,

В С Т А Н О В И В:

16 листопада 2012 року позивачка звернулася до суду із вказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 25 вересня 2002 року вона уклала з відповідачем договір № 20/02-02/1150 на вклад «Святковий»на підставі якого передала готівкою відповідачу 5000 грн. під відсоткову ставку 25% річних. 25.09.2003 року між нею і відповідачем було укладено договір № 20/02-02/974 на вклад «Святковий», на підставі якого передала відповідачу готівкою 35000 грн. під відсоткову ставку 25% річних. Рішенням Миргородського міськрайонного суду від 16 листопада 2011 року у справі № 2-1057/11, яке набрало законної сили відповідно ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 червня 2012 року, було задоволено її позов до ПАТ «ОСОБА_2 Аваль»- стягнуто на її користь з відповідача 32316 грн. 20 коп. в рахунок повернення банківських вкладів по договорам на вклад «Святковий»№20/02-02/1150 від 25 вересня 2002 року та на вклад «Святковий»№ 20/02-02/974 від 25 вересня 2003 року, а також 443 грн. 16 коп. в рахунок відшкодування судових витрат. Відповідач виконав рішення суду 16 серпня 2012 року, повернувши вклад у вказаному розмірі. В звязку з тим, що відповідач виконав свій обовязок по договору тільки 16 серпня 2012 року, просила стягнути з відповідача на її користь за невиконання грошового зобовязання по договору на вклад: пеню за період з 17.11.2011р. по 15.08.2012р. у розмірі 4411,16 грн., 3% річних від суми боргу за період з 17.11.2009р. по 15.08.2012р. у розмірі 2664,09 грн., суму втрат від інфляції за період з 17.11.2009р. по 15.08.2012р. у розмірі 4847,43 грн. Також просила стягнути з відповідача понесені нею судові витрати.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_3, що діє на підставі довіреності (а.с.18) позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_4 що діє на підставі довіреності (а.с.25), позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні в звязку з його безпідставністю та неправомірністю. Крім того, у письмовому запереченні на позовну заяву вказувала, що грошові зобовязання у банку перед ОСОБА_1 до набрання чинності рішенням суду від 16.11.2011 року були відсутні, але банк добровільно виконав рішення суду після надходження відповідного звернення від позивачки. До цього моменту підстави для перерахування коштів були відсутні. Таким чином, банк належним чином виконав свої зобовязання, які були створені для нього рішенням суду від 16.11.2011р., тому підстави для нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми зобовязання відсутні. Крім того, вказувала, що суми грошового боргу по вкладам відповідно чинного законодавства індексації не підлягають, оскільки мають разовий характер та просила застосувати до вимог позивачки передбачену законодавством позовну давність і повністю відмовити у задоволенні її позовних вимог.

Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не зявилась, про час і місце розгляду справи відповідно до ч.5 ст. 74 ЦПК України була повідомлена належним чином (а.с.15).

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 25 вересня 2002 року між позивачкою ОСОБА_1 та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», назва якого згодом змінена на Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_2 Аваль», було укладено договір № 20/02-02/1150 на вклад «Святковий»за умовами якого ОСОБА_1 передала останньому 5000 грн. терміном на 12 місяців з виплатою банком 25% річних. 25 вересня 2003 року між ними укладено договір № 20/02-02/974 на вклад «Святковий», за умовами якого ОСОБА_1 передала відповідачу 5000 грн. терміном на 12 місяців, з виплатою банком 25% річних. Даний договір був поповнений позивачкою вкладами 14 липня 2005 року на суму 2500 грн., а 3 жовтня 2006 року на суму 5000 грн. Відповідно видаткових касових ордерів № 6 від 3 жовтня 2006 року та № 7 від 5 листопада 2007 року ОСОБА_1 отримала в банку кошти за договорами на суму 10183 грн. 76 коп.

Зазначені факти були встановлені рішенням Миргородського міськрайонного суду від 16 листопада 2011 року (а.с.6-7), яке набрало законної сили 13.06.2012 року, що визнається сторонами.

Вказані обставини не підлягають доказуванню, оскільки згідно ст. 61 ч.3 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згаданим рішенням Миргородського міськрайонного суду з відповідача на користь позивачки було стягнуто 32316 грн. 20 коп. в рахунок повернення банківських вкладів по вказаним вище договорам на вклад «Святковий». Виконане вказане рішення було 16 серпня 2012 року (а.с.10, 29).

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобовязання мають виконуватися відповідно умов договору та вимог Цивільного кодексу України. Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. При цьому наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Ч. 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз цієї норми закону вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобовязання.

Відповідно до п. 3.3.2. вищезгаданих договорів (а.с.8, 9) банк зобовязаний повернути фактичну суму за вкладом та суму нарахованих відсотків, згідно з умовами цього договору.

Стаття 1060 ЦК України встановлює, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобовязаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умови договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Виходячи з системного аналізу вищенаведеного законодавства, враховуючи обставини встановлені рішенням суду від 16 листопада 2011 року, суд, приймаючи до уваги те, що зобовязання про повернення сум вкладів було виконане відповідачем лише 16 серпня 2012 року, вважає, що саме по цю дату відповідач повинен сплатити позивачці по договорам на вклад Святковий № 20/02-02/1150 від 25.09.2002р. і № 20/02-02/974 від 25.09.2003р. пеню в розмірі, передбаченому п.4.2. цих договорів; а крім цього, ще і 3% річних та втрати від інфляції.

Посилання відповідача на те, що перебіг терміну загальної позовної давності за зазначеними договорами закінчився 26 вересня 2006 року та 26 вересня 2010 року відповідно є безпідставним, оскільки згідно п.2 ч.1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу, а кошти за рішенням суду від 16 листопада 2011 року були стягнуті з відповідача саме в рахунок повернення вкладів.

Отже сума 3% річних в межах заявлених позовних вимог складає:

3% : 365 днів ? 32316,20 грн. ? 1003 дні = 2664,09 гривень.

Сума пені за період з 17.11.2011 р. по 15.08.2012р. складає:

32316,20 грн ? 0,05% ? 273 дні = 4411,16 гривень.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції в межах позовних вимог за період з 17.11.2009р. по 15.08.2012р. становить:

32316,20 грн?115,0%(загальний індекс інфляції за вказаний період) : 100% = 37163,63 грн.

Відповідно втрати від інфляції складають: 37163,63 грн. 32316,20 грн. = 4847,43 грн..

Посилання відповідача на відсутність у нього зобовязань перед позивачкою за спірними договорами до набрання чинності рішенням суду від 16.11.2011 р, яким штучно встановлено чинність договорів, та на наявність вини позивачки у простроченні виконання зобовязання, не заслуговують на увагу, оскільки рішенням місцевого суду встановлені фактичні обставини, які не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини. Рішення місцевого суду набрало чинності і виконане відповідачем. Посилання відповідача в цій частині суперечать засадам цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України в звязку з задоволенням позову підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки документально підтверджені судові витрати в розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір»- 214,60 грн. (а.с.1).

Керуючись ст. 9 Конституції України, ст.ст. 258, 267, 525, 526, 533, 549, 599, 625, 1060, 1061 ЦК України, ст.ст. 8, 10, 11, 60, 61, 88, 208, 209, 212, 215, 223, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль»(01011, м. Київ, вул.Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909) на користь ОСОБА_1 4411,16 (чотири тисячі чотириста одинадцять гривень 16 коп.) пені за несвоєчасне повернення суми вкладу по договорам на вклад Святковий № 20/02-02/1150 від 25 вересня 2002 року і № 20/02-02/974 від 25 вересня 2003 року, 2664,07 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят чотири гривні 07 коп.) три проценти річних від простроченої суми зобовязань по цим договорам та 4847,43 грн. (чотири тисячі вісімсот сорок сім гривень 43 коп.) у відшкодування втрат від інфляції.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль»(01011, м. Київ, вул.Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909) на користь ОСОБА_1 214,60 грн. (двісті чотирнадцять гривень 60 коп.) у відшкодування понесених судових витрат.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення через Миргородський міськрайонний суд до Апеляційного суду Полтавської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя:

ОСОБА_6