Рішення № 29143566, 28.01.2013, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

№ 0544/15924/2012

Справа № 2/243/397/2013

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

28 січня 2013 року м. Слов'янськ

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Лаптєва М.В.

при секретарі - Хміль О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов'янська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янський комбікормовий завод»про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

В С Т А Н О В И В :

28 грудня 2012 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янський комбікормовий завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку, обгрунтувавши свої вимоги тим, що вона працювала у відповідача з 14 жовтня 1997 року, згідно наказу № 96 -к від 14.10.1997 по 11 грудня 2012 року, згідно наказу № 358 -к від 11.12.2012. Зазначила, що відповідач в порушення норм ст. 116 КЗпП України при звільненні не виплатив їй належні їй суми, а саме заборгованість по заробітній платі, вихідну допомогу в розмірі однієї середньомісячної зарплатні та компенсацію за 3 календарних дні невикористаної відпустки.

Просила суд стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в розмірі 4646 грн. 59 коп., вихідну допомогу при звільненні в розмірі 1430 грн., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 200 грн., та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 1105 грн.

Позивач ОСОБА_1 до судового засідання не з'явилася, надала до суду заяву з проханням слухати справу у її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд їх задовольнити, не заперечувала проти винесення заочного рішення.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янський комбікормовий завод» до судового засідання не з'явився, про час, дату і місце судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи, причини неявки суду не повідомив.

Керуючись ст. 224 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача, що відповідає вимогам ст. 169 ЦПК України.

Дослідивши подані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд в межах заявлених позовних вимог встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом з достовірністю встановлено на підставі наявних у справі доказів, що позивач з 14 жовтня 1997 року, згідно наказу № 96 - к від 14.10.1997 по 11 грудня 2012 року, згідно наказу № 358 - к від 11.12.2012 перебувала у трудових відносинах з відповідачем. 11 грудня 2012 року її було звільнено з підприємства на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України. Однак в порушення вимог ст. 116 КЗПП України при звільнені з ним не було проведено остаточного розрахунку.

Вирішуючи заявлені вимоги про наявну заборгованість по заробітній платі суд дійшов до таких висновків.

Згідно ч. 7 ст. 43 Конституції України, ч. 1 ст. 115 КЗпП України, відповідач має виплачувати працівникам заробітну плату регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженому у встановленому порядку, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У силу ст.116 ч.1 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Ще за час роботи позивача на підприємстві відповідача, останній прострочив виплату заробітної плати, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Оскільки відповідач порушив право позивача на своєчасне та в повному обсязі отримання заробітної плати, таке право підлягає судовому захисту.

Разом з тим суд не може погодитись з розрахунком заборгованості по заробітній платі, наданим позивачем, оскільки згідно довідки виданої ТОВ «Слов'янський комбікормовий завод»заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1 складає 1225 грн. 95 коп. за жовтень; 1335 грн. 64 коп. за листопад.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Жодних розрахункових відомостей про виплату заробітної плати позивач суду не не надла, а тому, дотримуючись принципу диспозитивності у цивільному процесі, в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі, яка підтверджена письмовими доказами в сумі 2561 грн. 59 коп.

Вирішуючи питання стосовно виплати позивачці її середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, суд виходить з наступного.

Як роз'яснено у п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" №13 від 24 грудня 1999 року, не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Крім того, згідно Рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 року в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 116,117,237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого починається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Виходячи з встановлених по справі обставин та наведених законодавчих норм права та роз'яснень Пленуму Верховного суду України суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку підлягають частковому задоволенню. Виходячи з періоду затримки, а також враховуючи розмір заборгованості по заробітній платі та істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком, який просила стягнути позивачка (п.20 постанови Пленуму), суд вважає за можливе відповідно до ст. 117 КЗпП України стягнути з відповідача 500 грн. 00 коп.

Розгдядаючи питання стосовно стягнення з відповідача на користь позивача вихідної допомоги, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Як вбачається з матеріалів справи, та підтверджується наказом № 358 -к від 11.12.2012 року, позивач була звільнена з підприємства на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України.

Таким чином, зважаючи на вищенаведене суд вважає за можливе частково задовольнити вимоги позивача в цій частині позовних вимог, стягнувши з відповідача на її користь в рахунок вихідної допомоги суму в розмірі 500 грн.

Вирішуючи питання щодо стягнення компенсації з відповідача за невикористану відпустку, суд прийшов до висновку, що в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки в порушення ч.1,2 ст. 60 та ч. 1, 2 ст. 64 ЦПК України позивач не надала суду жодних доказів, якіб надали можливість суду розрахувати кількість днів відпустки, що належить позивачу, пропорційно до фактично відпрацьованого нею часу.

В частині заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Разом з тим позивач не надала суду достатньо доказів, які б підтвердили втрату її нормальних життєвих зв'язків чи тривалих моральних страждань або застосування додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв'язку з цим, а також враховуючи обставини справи, а саме визнання судом факту порушень прав позивача з боку відповідача, матеріального стягнення з останнього, суд приходить до переконання, що вищенаведене саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за моральну шкоду, завдану позивачу, а тому в стягненні моральної шкоди з відповідача на користь позивача належить відмовити.

На підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесенні витрати по оплаті правової допомоги в розмірі 170 грн., а на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в сумі 373 грн. 00 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 115, 116,117, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, Пленумом Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" №13 від 24 грудня 1999 року суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янський комбікормовий завод»про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку -задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янський комбікормовий завод», що розташоване за адресою м. Слов'янськ, вул. Демьяна Бедного р/р 26000963495219 МФО 335537, ЄДРПОУ 21973698 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 2561 грн. 59 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку по заробітній платі в розмірі 500 грн., вихідну допомогу в сумі 500 грн., та витрати по оплаті правової допомоги в сумі 170 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янський комбікормовий завод», що розташоване за адресою м. Слов'янськ, вул. Демьяна Бедного р/р 26000963495219 МФО 335537, ЄДРПОУ 21973698 судовий збір на користь держави у розмірі 373 грн. 00 коп. на р/р 31210206700075, код ЄДРПОУ-37803368, отримувач -Слов'янське УК/Слов'янськ/22030001, банк отримувача -ГУДКСУ у Донецькій області МФО -834016, код класифікації доходів бюджету -22030001.

В задоволенні решти позовних вимог -відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 -денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення постановлено та підписано у нарядчий кімнаті у єдиному екземплярі.

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду М.В. Лаптєв