Постанова № 29143337, 22.01.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/4138/2012

22 січня 2013 року 15год. 55хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Клименко О.М. за участю секретаря судового засідання Деркач Н.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник Воробйова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 до Здолбунівська об'єднана державна податкова інспекція Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби (далі - Здолбунівська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 1000251742 від 07.08.2012 року та № 0000471742 від 31.05.2012 року.

Оскаржувані рішення прийнято на підставі акта перевірки, у якому податковий орган зазначив про те, що правочини між ФОП ОСОБА_3 та його контрагентами ПП «НПК Захід-Нафта», ПП «АРТЕ ПЛЮС» та ПП «Тихоход» вчинено без мети настання реальних наслідків, а отже є нікчемним. Позивач вважає такі висновки необґрунтованими, оскільки сума валових витрат та податкового кредиту за березень, квітень, листопад та грудень 2011 року сформована позивачем правомірно, господарські операції підтверджуються належно оформленими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, яким відповідач не надав належної правової оцінки. Зазначає, що платник податків не несе відповідальності за недотримання податкового законодавства контрагентами. Долучені до матеріалів справи документи, на думку позивача, повністю спростовують висновки відповідача про нікчемність таких правочинів, а тому прийняті на основі таких висновків податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню. Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просить позов задовольнити.

Відповідач позов заперечив повністю з підстав, викладених в письмових запереченнях на позовну заяву, зміст яких зводиться до такого. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків акта № 216/1742-НОМЕР_5 від 15.05.2012 року, складеного за наслідками планової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року. В основу акта перевірки ФОП ОСОБА_3 покладено висновки акта від 25.06.2011 року ДПІ у м.Бориславі Львівської області про результати позапланової виїзної перевірки контрагента позивача ПП «НПК Захід-Нафта», висновки акта від 29.07.2011 року Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області про результати документальної позапланової невиїзної перевірки контрагента позивача ПП «Тихоход», висновки акта від 02.03.2012 року Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області про результати документальної позапланової невиїзної перевірки контрагента позивача ПП «АРТЕ ПЛЮС». В даних актах, серед іншого, зазначено про відсутність будь-яких виробничих потужностей та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності та, як наслідок, відсутність реального проведення господарських операцій контрагентами позивача, що свідчить про нікчемність укладених договорів. На цій підставі податковий орган дійшов висновку про здійснення діяльності, спрямованої на надання податкової вигоди третім особам та штучного формування податкового кредиту та валових витрат у зв'язку із відображенням її змісту у первинних документах. У підсумку відповідач зазначив, що до складу валових витрат позивача за 2011 рік не прийнято витрати в сумі 1 629 913,76 грн., як такі, що не пов'язані з господарською діяльністю підприємця та не приймали участь в оподатковуваних операціях звітного періоду, а податковий кредит ФОП ОСОБА_3, що включений до податкових декларацій з ПДВ за квітень, березень, листопад та грудень 2011 року, який сформовано на підставі нікчемних правочинів, відповідно до п.198.1, п.198.4, п.198.5, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України підлягає коригуванню (зменшенню). Саме з цих мотивів податковий орган прийняв податкові повідомлення-рішення № 1000251742 від 07.08.2012 року, яким ФОП ОСОБА_3 донараховано податок на доходи фізичних осіб за основним платежем 274 826,95 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 68 706,74 грн. та № 0000471742 від 31.05.2012 року, яким ФОП ОСОБА_3 донараховано податок на додану вартість за основним платежем 269 583,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 55 847,00 грн., і на думку відповідача підстав для їх скасування немає.

Суд заслухав пояснення представників сторін, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа - підприємець 23.04.1998 року Здолбунівською районною державною адміністрацією. Видами діяльності підприємця, згідно з відомостями, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, відповідно до Витягу Серія НОМЕР_6, серед іншого, є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

15.05.2012 року Здолбунівською ОДПІ проведено планову документальну перевірку суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, за наслідками якої складено акт № 216/1742-НОМЕР_5 від 15.05.2012 року (далі - акт перевірки від 15.05.2012 року).

Під час перевірки податковий орган встановив, що формування показників податкового кредиту за квітень, березень, листопад та грудень 2011 року здійснювалось на підставі податкових накладних, виписаних ПП «НПК Захід-Нафта», ПП «АРТЕ ПЛЮС» та ПП «Тихоход». Даючи оцінку правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у вартості мазуту та бітуму, відповідач врахував висновки:

акта ДПІ у м. Бориславі Львівської області від 25.06.2011 року № 515/230/36562595 «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «НПК Захід-Нафта» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів за березень 2011 року та квітень 2011 року»;

акта Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області від 29.07.2011 року № 5214/15-322/37227770 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Тихоход» по питанню взаємовідносин з ПП «АС ГРУП» за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року»;

акта Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області від 02.03.2012 року № 11/15-322/37015976 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «АРТЕ ПЛЮС» по питанню взаємовідносин з СПД-ФО ОСОБА_3 у листопаді-грудні 2011 року.

У перерахованих актах податковими органами встановлено, що ПП «НПК Захід-Нафта», ПП «АРТЕ ПЛЮС» та ПП «Тихоход» здійснювали діяльність, спрямовану на надання безпідставної вигоди третім особам. Тому діяльність таких підприємства є фіктивним підприємництвом і усі правочини, які були укладені з ним, не створюють жодних правових наслідків. Крім того, відповідач зазначив про те, що у названих контрагентів позивача відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, трудові ресурси, складські приміщення, транспортні засоби. Тому на думку податкового органу фінансово-господарська діяльність зазначених контрагентів здійснюється поза межами правового поля, а отже правочини із ФОП ОСОБА_5 є нікчемними, тобто такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які ними обумовлювались, суперечать моральним засадам суспільства та порушують публічний порядок.

У висновках акта перевірки від 15.05.2012 року відповідач зазначив про порушення ФОП ОСОБА_3 п. 177.1, п. 177.4 ст.177, п.138.4, п.138.6 ст.138 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено витрати за 2011 рік на суму 1 629 913,76 грн. та занижено податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2011 рік в сумі 276 897,14 грн.; п.198.1, п.198.4, п.198.5, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті завищення податкового кредиту на суму 303 163,00 грн., а саме квітень 2011 року на суму 46 200,00 грн., травень 2011 року на суму 14 417,00 грн., серпень 2011 року на 130,00 грн., вересень 2011 року на суму 183,00 грн., листопад 2011 року на суму 156 830,00 грн., грудень 2011 року на суму 85 403,00 грн. було завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за грудень 2011 року на суму 33 580,00 грн. та занижено податок на додану вартість на суму 269 583,00 грн., а саме за квітень 2011 року на суму 46 200,00 грн., липень 2011 року на суму 2 017,00 грн., серпень 2011 року на суму 11 6777,00 грн., жовтень 2011 року на суму 1 036,00 грн., листопад 2011 року на суму 156 830,00 грн., грудень 2011 року на суму 51 823 грн.

На основі таких висновків було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000471742 від 31.05.2012 року та податкове повідомлення - рішення №0000461742 від 31.05.2012 року, які позивач оскаржив в адміністративному порядку.

Рішенням ДПС у Рівненській області від 02.08.2012 року № 13893/10-210/202, прийнятим за розглядом первинної скарги, залишено без змін податкове повідомлення-рішення Здолбунівської ОДПІ від 31.05.2012 року № 0000471742 про визначення грошового зобов'язання по ПДВ та частково скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000461742, в частині визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 2070,19 грн. за основним платежем і в сумі 517,55 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. На підставі Рішення ДПС у Рівненській області від 02.08.2012 року № 13893/10-210/202 Здолбунівською ОДПІ винесено податкове повідомлення - рішення №1000251742 від 07.08.2012 року з податку на доходи фізичних осіб в сумі 274826,95 грн. основного платежу та 68706,74 грн. - штрафної (фінансової) санкції.

За наслідками розгляду повторної скарги на податкові повідомлення - рішення від №1000251742 від 07.08.2012 року та № 0000471742 від 31.05.2012 року, ДПС України 28.09.2012 року прийнято рішення №1455/0/141-12/К/10-2315, яким податкові повідомлення-рішення залишила без змін, а повторну скаргу без задоволення, після чого позивач звернувся з даним позовом до суду.

Дослідивши долучені до справи письмові докази суд встановив наступні обставини щодо взаємовідносин позивача та його контрагента ПП «НПК Захід-Нафта»:

СПД-ФО ОСОБА_3 (Покупець) та ПП «НПК Захід-Нафта» (Продавець) уклали договір купівлі-продажу від 10 січня 2011 року № 10/01-11, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується продати і передати у власність, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити загальну вартість паливно-мастильних матеріалів, пічного палива та мазуту паливного. Товар, відповідно до пункту 3.1. даного договору, постачається Покупцю по частково (товарними партіями), або в повному об'ємі з/д цистернами, автомобільним транспортом на умовах - FCA Інкотермс-200 або самовивозом. На виконання умов даного договору Продавець передав у власність Покупцю мазут паливний відповідно до видаткової накладної № ЗН-0000015 від 12.04.2011 року на суму 106 600,00 грн., в т.ч. ПДВ - 17 766,67 грн.

ПП «НПК Захід-Нафта» у свою чергу, виписало позивачу податкову накладну № 5 від 12.04.2011 року на загальну суму 106 600,00 грн., в т.ч. ПДВ - 17 766,67 грн., що відображено у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Товар, який було придбано у ПП «НПК Захід-Нафта» транспортувався ФОП ОСОБА_4 відповідно до умов договору перевезення вантажу. Факт транспортування підтверджується товарно-транспортною накладною № 0412/1 від 12.04.2011 року.

За отриманий від ПП «НПК Захід-Нафта» мазут паливний, позивач розрахувався, що підтверджується Випискою по рахунку № 26000121727 з 08.04.2011 по 08.04.2011 та не заперечується відповідачем.

Суми ПДВ по взаємовідносинах з ПП «НПК Захід-Нафта» відображено у податковій звітності позивача, про що свідчить копія додатку № 5 до податкової декларації з ПДВ за квітень 2011 року.

Щодо господарських операцій позивача та його контрагента ПП «АРТЕ ПЛЮС», суд встановив наступне:

СПД-ФО ОСОБА_3 (Покупець) та ПП «АРТЕ ПЛЮС» (Продавець) уклали договір від 10 січня 2011 року № 10/01, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується поставити, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити бітум нафтовий (БНД 60/90) та мазут. Транспортування товару, відповідно до пункту 3.1. даного договору, здійснюється автомобільним транспортом Продавця та/або автомобільним транспортом Покупця.

На виконання договірних зобов'язань ПП «АРТЕ ПЛЮС», позивач долучив наступні первинні документи:

- видаткову накладну № РН-0000044 від 25.11.2011 року на загальну суму 186746,50 грн., в т.ч. ПДВ - 31124,42 грн.;

- видаткову накладну № РН-0000041 від 21.11.2011 року на загальну суму 188025,50 грн., в т.ч. ПДВ - 31337,50 грн.;

- видаткову накладну № РН-0000040 від 14.11.2011 року на загальну суму 200170,00 грн., в т.ч. ПДВ - 33361,67 грн.;

- видаткову накладну № РН-0000039 від 10.11.2011 року на загальну суму 180840,00 грн., в т.ч. ПДВ - 30140,00 грн.;

- видаткову накладну № РН-0000038 від 04.11.2011 року на загальну суму 185196,00 грн., в т.ч. ПДВ - 30866,00 грн.;

- видаткову накладну № РН-0000047 від 09.12.2011 року на загальну суму 175205,00 грн., в т.ч. ПДВ - 29200,83 грн.;

- видаткову накладну № РН-0000046 від 05.12.2011 року на загальну суму 169376,00 грн., в т.ч. ПДВ - 28229,33 грн.;

- видаткову накладну № РН-0000048 від 12.12.2011 року на загальну суму 167835,00 грн., в т.ч. ПДВ - 27972,50 грн.;

На підтвердження виконання договірних зобов'язань, позивач також долучив:

- рахунок - фактуру № СФ-0000037 від 25.11.2011 року на загальну суму 186746,50 грн., в т.ч. ПДВ - 31124,42 грн.;

- рахунок - фактуру № СФ-0000036 від 21.11.2011 року на загальну суму 188025,00 грн., в т.ч. ПДВ - 31337,50 грн.;

- рахунок - фактуру № СФ-0000035 від 14.11.2011 року на загальну суму 200170,00 грн., в т.ч. ПДВ - 33361,67 грн.;

- рахунок - фактуру № СФ-0000034 від 10.11.2011 року на загальну суму 180840,00 грн., в т.ч. ПДВ - 30140,00 грн.;

- рахунок - фактуру № СФ-00032.1 від 04.11.2011 року на загальну суму 185196,00 грн., в т.ч. ПДВ - 30866,00 грн.;

- рахунок - фактуру № СФ-00038.2 від 09.12.2011 року на загальну суму 175205,00 грн., в т.ч. ПДВ - 29200,83 грн.;

- рахунок - фактуру № СФ-00038.1 від 05.12.2011 року на загальну суму 169376,00 грн., в т.ч. ПДВ - 28229,33 грн.;

- рахунок - фактуру № СФ-00038.3 від 12.12.2011 року на загальну суму 167835,00 грн., в т.ч. ПДВ - 27972,50 грн.

ПП «АРТЕ ПЛЮС», у свою чергу, виписало позивачу:

- податкову накладну № 9 від 25.11.2011 року на загальну суму 186746,50 грн., в т.ч. ПДВ - 31124,42 грн.;

- податкову накладну № 8 від 21.11.2011 року на загальну суму 188025,50 грн., в т.ч. ПДВ - 31337,50 грн.;

- податкову накладну № 5 від 10.11.2011 року на загальну суму 180840,00 грн., в т.ч. ПДВ - 30140,00 грн.;

- податкову накладну № 7 від 21.11.2011 року на загальну суму 200170,00 грн., в т.ч. ПДВ - 33361,67 грн.;

- податкову накладну № 4 від 04.11.2011 року на загальну суму 185196,00 грн., в т.ч. ПДВ - 30866,00 грн.;

- податкову накладну № 4 від 09.12.2011 року на загальну суму 175205,00 грн., в т.ч. ПДВ - 29200,83 грн.;

- податкову накладну № 2 від 05.12.2011 року на загальну суму 169376,00 грн., в т.ч. ПДВ - 28229,33 грн.;

- податкову накладну № 5 від 12.12.2011 року на загальну суму 167835,00 грн., в т.ч. ПДВ - 27972,50 грн., що відображено у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Факт отримання товару у ПП «АРТЕ ПЛЮС» підтверджується актами здачі-прийняття товарно-матеріальних цінностей від 14.11.2011 року; від 10.11.2011 року; 04.11.2011 року; від 09.12.2011 року; від 05.12.2011 року; від 12.12.2011 року.

Факт транспортування підтверджує: товарно-транспортна накладна від 25.11.2011 року; товарно-транспортна накладна від 21.11.2011 року; товарно-транспортна накладна від 14.11.2011 року; товарно-транспортна накладна від 10.11.2011 року; товарно-транспортна накладна від 04.11.2011 року; товарно-транспортна накладна від 09.12.2011 року; товарно-транспортна накладна від 05.12.2011 року; товарно-транспортна накладна від 12.12.2011 року.

Вартість отриманих від ПП «АРТЕ ПЛЮС» бітуму БНД 60/90, позивач оплатив у повному обсязі, на підтвердження чого долучив банківську виписку про рух коштів на рахунку НОМЕР_7 з 21.11.2011 року по 01.03.2012 року.

Зазначені у перелічених вище податкових накладних суми податку на додану вартість, ФОП ОСОБА_3 віднесено до складу податкового кредиту за листопад 2011 року на суму 156 829,58 грн., за грудень 2011 року на суму 85 402,67 грн.

Щодо господарських операцій позивача із ПП «Тихоход», суд зазначає.

СПД-ФО ОСОБА_3 (Покупець) та ПП «Тихоход» (Продавець) уклали договір від 18 лютого 2011 року № 18/02, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується поставити, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити вартість бітуму нафтового (БНД 60/90) та мазуту. Транспортування товару, відповідно до пункту 3.1. даного договору, здійснюється автомобільним транспортом Покупця.

На виконання умов даного договору Продавець передав у власність Покупцю товар відповідно до видаткових накладних: № РН-000002 від 14.03.2011 року на загальну суму 140000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 23333,33 грн., № РН-000003 від 21.03.2011 року на загальну суму 137200,00 грн., в т.ч. ПДВ - 22866,67 грн. Також, позивачем долучено: рахунок - фактуру № СФ-03/06 від 14.03.2011 року на загальну суму 140000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 23333,33 грн., рахунок - фактуру № СФ-03/07 від 21.03.2011 року на загальну суму 137200,00 грн., в т.ч. ПДВ - 22866,67 грн.

ПП «Тихоход», у свою чергу, виписало позивачу податкові накладні: № 5 від 14.03.2011 року на загальну суму 140000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 23333,33 грн. та № 6 від 21.03.2011 року на загальну суму 137200,00 грн., в т.ч. ПДВ - 22866,67 грн., що відображено у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Факт транспортування мазуту та бітуму підтверджується товарно-транспортними накладними від 14.03.2011 року №0314 та від 21.03.2011 року №0321.

За отриманий від ПП «Тихоход» мазут М-100 та бітум позивач розрахувався, що підтверджується банківською випискою про рух коштів на рахунку НОМЕР_7 з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року та не заперечується відповідачем.

Зазначені у перелічених вище податкових накладних суми податку на додану вартість, ФОП ОСОБА_3 віднесено до складу податкового кредиту за березень 2011 року на суму 46 200,00 грн.

Вирішуючи спір, суд керується наступними положеннями чинного законодавства:

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Одночасно Конституцією встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Податковий кодекс України містить наступні нормативні положення щодо порядку формування податкового кредиту та сплати зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно із приписами п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

До витрат операційної діяльності відносяться витрати, визначені пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

При вирішенні спору суд виходить з наступного:

Одним із видів діяльності ФОП ОСОБА_3 є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами .

Для здійснення обраного ним виду господарської діяльності, підприємцем було придбано і оплачено бітум та мазут. По факту продажу продукції ПП «НПК Захід-Нафта», ПП «АРТЕ ПЛЮС» та ПП «Тихоход» виписано ФОП ОСОБА_3 податкові накладні, на підставі яких позивач відніс до складу податкового кредиту на суму 46 200,00 грн., що включений до податкової декларації з ПДВ за березень 2011 року, на суму 14 416,67 грн., що включений до податкової декларації з ПДВ за квітень 2011 року, на суму 156 829,58 грн., що включений до податкової декларації з ПДВ за листопад 2011 року, на суму 85 402,67 грн., що включений до податкової декларації з ПДВ за грудень 2011 року. Факт реальності купівлі-продажу продукції підтверджується первинними документами встановленої форми, про які зазначено вище. Долучені позивачем документи мають усі необхідні реквізити та відомості, у повній мірі відображають зміст господарської операції, і в суду немає підстав ставити під сумнів їх достовірність. Податкові накладні, які засвідчують факт продажу товарів, також належно оформлені, що відповідно дає позивачу право на віднесення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, включену у вартість ціни товарів за договорами купівлі-продажу.

На підтвердження реального виконання договірних зобов'язань, позивач також долучив наступні документи: щодо відшкодування витрат по наданню послуг по користуванню залізничною колією - рахунок-фактуру №ДК-0000117 від 30 вересня 2001 року, акт здачі-прийняття (надання робіт) №ДК-0000095, податкова накладна №16 від 30.09.2011 року; щодо транспортування товару автомобільним транспортом - договір перевезення вантажу б/н від 12 січня 2009 року, укладений між ФОП ОСОБА_4 та позивачем. Надані Перевізником послуги виконані і оплачені, що підтверджується: актами виконаних робіт №01/30 від 30.03.2011 року, №01/30 від 30.11.2011 року, №01/30 від 31.12.2011 року; податковими накладними №1 від 30.03.2011 року, №1 від 30.11.2011 року, №1 від 31.12.2011 року та банківською випискою по рахунку № 26000121727 з 30.03.2011 року до 30.03.2011 року.

На підтвердження наявності у позивача матеріально - технічної бази, необхідної для здійснення обраного ним виду господарської діяльності долучено: трудові договори між працівником і фізичною особою від 13 лютого 2004 року, від 05 березня 2007 року, від 10 листопада 2011 року. Крім цього, ФОП ОСОБА_3 було орендовано приміщення для розміщення офісу у ЗАТ Фірма «Рівнебуд», згідно договору № 4 від 01.09.2006 року, договір оренди продовжений з 01.11.2010 року терміном на 3 роки, розмір орендної плати складає 631,80 грн. в місяць. Зберігання продукції ФОП ОСОБА_3 здійснювалось у відповідності до укладеного договору № 01-01 від 01.01.2011 з ВАТ «Ковальський ШБУ - 63» та договору зберігання мазуту № 4 від 22.06.2011 р. з Філією «Рівненський райавтодор» ДП «Рівненський облавтодор» ВАТ «Автомобільних доріг України».

Натомість, мотиви, з яких орган ДПС дійшов висновку про нікчемність правочинів, судячи зі змісту акта перевірки, зводяться до власних припущень про неможливість реального виконання договірних зобов'язань, без аналізу будь-яких первинних документів.

Доводи відповідача щодо нікчемності правочину позивача по суті ґрунтуються на однних лише актах перевірки від 25.06.2011 року ДПІ у м.Бориславі Львівської області про результати позапланової виїзної перевірки контрагента позивача ПП «НПК Захід-Нафта», від 29.07.2011 року Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області про результати документальної позапланової невиїзної перевірки контрагента позивача ПП «Тихоход», від 02.03.2012 року Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області про результати документальної позапланової невиїзної перевірки контрагента позивача ПП «АРТЕ ПЛЮС», в яких податковий орган встановив, що зазначеними підприємствами здійснювалась діяльність, спрямована на надання безпідставної вигоди третім особам.

З приводу такого підходу відповідача до перевірки правомірності декларування платником сум податку на додану вартість, сплаченого у ціні придбаного ним товару, а також правомірності формування валових витрат підприємця слід зазначити наступне. Закон не ставить у залежність право платника податку на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати податку до бюджету як його контрагентами, так і іншими учасниками (контрагентами) по всьому ланцюгу товарообігу. Чинне законодавство не передбачає за покупцем обов'язку сплачувати ПДВ повторно, якщо такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, оскільки ПДВ, який включено до ціни товару, є податковим зобов'язання продавця товару і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Невиконання чи неналежне виконання контрагентом покупця свого обов'язку, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської діяльності таким контрагентом, не може створювати наслідки для самого покупця, а тим більше бути підставою для однозначного висновку про нікчемність його правочинів та фіктивне підприємництво.

Суд погоджується з доводами позивача про недопустимість такого підходу відповідача до правової оцінки правовідносин щодо формування податкового кредиту.

Також слід зазначити, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові Пленуму від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» для того, щоб вважати правочин нікчемним, необхідні передбачені виключно законом для цього підстави; встановлення цього факту не входить до компетенції органу ДПС.

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел ПП «НПК Захід-Нафта», ПП «АРТЕ ПЛЮС» та ПП «Тихоход» на укладення договорів із позивачем (та його умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договорами. Не надано цих доказів і під час судового розгляду справи. Відтак, протиправного умислу сторін, зокрема позивача та його контрагентів, на укладення фіктивних правочинів не встановлено, що виключає їх кваліфікацію як недійсних. З огляду на відсутність доказів умислу сторін, вищезгадані правочини не можуть вважатися нікчемними як такі, що порушують публічний порядок за ст. 228 ЦК України.

Суд відзначає, що в силу п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

З огляду на приписи наведених вище норм права, суд доходить висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит та заявлено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Під час складення акту перевірки ці вимоги податковим органом не виконані. Фактично, висновки перевірки ґрунтуються на припущенні про не реальне проведення господарських операцій та здійснення діяльності, спрямованої лише на формування платником податкового кредиту та валових витрат у зв'язку із відображенням її змісту у первинних документах. Натомість, первинні документи, надані платником податків, невмотивовано не взяті до уваги і не вплинули на висновки податкового органу.

Висновки податкового органу прямо суперечать не лише нормам Податкового кодексу України, а й практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується національними судами як джерело права. Так, Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Суд враховує також і те, що відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 71 КАС України, ці обставини повинен довести суб'єкт владних повноважень, який є відповідачем, оскільки саме з встановленням цих обставин пов'язана правомірність прийнятих рішень.

Як наслідок безпідставності висновків про нікчемність правочинів та відсутність мети до реального настання правових наслідків, не відповідають закону і висновки податкового органу про відсутність реального виконання господарської операції на підставі договорів, укладених між позивачем та ПП «НПК Захід-Нафта», ПП «АРТЕ ПЛЮС» та ПП «Тихоход», а тому прийняті на основі таких висновків податкові повідомлення-рішення № 1000251742 від 07.08.2012 року та № 0000471742 від 31.05.2012 року не відповідають критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийняті необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 162 КАС України суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, а такі податкові повідомлення-рішення скасувати як протиправні.

Понесені позивачем судові витрати у формі судового збору на підставі статті 94 КАС України присуджуються з державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби № 1000251742 від 07 серпня 2012 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби № 0000471742 від 31 травня 2012 року.

Присудити на користь позивача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (35700, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_4) з Державного бюджету судовий збір у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Клименко О.М.