Постанова № 29143329, 30.01.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/4704/2012

30 січня 2013 року 17год. 25хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Крока Ніна Юріївна, Катеринчик Ніла Феодосіївна, Приходько Тетяна Василівна,

відповідача: представник Троянчук Дмитро Миколайович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Рівнебудпостач" до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомленя-рішення ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Рівнебудпостач" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.11.2012 року №0250221541.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, на їх обґрунтування пояснив, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем за результатами камеральної перевірки податкової звітності Приватного підприємства "Рівнебудпостач" з податку на додану вартість за вересень 2012 року. Зазначив, що позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень 2012 року було включено ПДВ у сумі 25835,00 грн. на підставі податкової накладної від 10.07.2012 року №159, виписаної Товариством з обмеженою відповідальністю "Новосталь" за результатами здійснення операцій з поставки товару. У зв'язку із порушенням даним контрагентом порядку реєстрації такої податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних, суму ПДВ позивачем було включено до складу податкового кредиту звітного податкового періоду, в якому подано заяву із скаргою на постачальника, а не у звітному податковому періоді, в якому виписано податкову накладну. Представник позивача вважає необґрунтованими та безпідставними висновки органу державної податкової служби щодо необхідності подання платником податку заяви із скаргою на постачальника та формування податкового кредиту з податку на додану вартість лише у тому звітному періоді, в якому виписано податкову накладну. Вказав, що подання такої заяви та формування податкового кредиту з податку на додану вартість у наступних податкових періодах не суперечить вимогам п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а також відповідає роз'ясненням Державної податкової служби України, що надані у листі від 17.11.2011 року №6451/7/15-3117-10. Просить позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив. Пояснив, що за результатами камеральної перевірки податкової звітності Приватного підприємства "Рівнебудпостач" з податку на додану вартість за вересень 2012 року було виявлено порушення останнім вимог п. 198.6 ст. 198 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 25834,52 грн. Зазначив, що завищення податкового кредиту спричинено включенням до його складу сум ПДВ згідно податкових накладних, що не відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України, а саме, не зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних. Представник відповідача вважає, що в разі порушення постачальником порядку реєстрації податкової накладної, формування на її підставі податкового кредиту та подання заяви із скаргою на такого постачальника можливе лише у звітному податковому періоді, в якому виписано податкову накладну. При цьому, на думку представника відповідача положення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України щодо можливості включення податкової накладної до складу податкового кредиту з податку на додану вартість протягом 365 календарних днів з дати складання такої податкової накладної не застосовується в разі подання заяви із скаргою на постачальника. Щодо застосування позивачем роз'яснення Державної податкової служби України, представник відповідача вказав на відкликання листа від 17.11.2011 року №6451/7/15-3117-10. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Судом встановлено, що 12.11.2012 року Державною податковою інспекцією у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби проведено камеральну перевірку даних, задекларованих Приватним підприємством "Рівнебудпостач" у податковій звітності з податку на додану вартість, а саме - у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року №9065021644 від 22.10.2012 року із відповідними додатками. Результати перевірки оформлено актом №674/15-200/33450438 (т. 1 а.с. 9-10).

Згідно висновків акту перевірки, платником податку порушено вимоги п. 198.6 ст.198 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення останнім суми податкового кредиту за вересень 2012 року на 25834,52 грн.

21.11.2012 року Приватним підприємством "Рівнебудпостач" подано до органу державної податкової служби заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких висновки акту залишено без змін (т.1 а.с. 11-15).

На підставі матеріалів перевірки Державною податковою інспекцією у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.11.2012 року №0250221541, згідно якого позивачеві збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 38752,50 грн., в тому числі 25835,00 грн. за основним платежем та 12917,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т. 1 а.с. 16).

Надаючи правову оцінку оспорюваному податковому повідомленню-рішенню суд виходив з наступного.

Відповідно до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

Абзацами 1-2 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Абзацом 7 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Як вбачається із матеріалів справи, 07.06.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Новосталь" (Постачальник) та Приватним підприємством "Рівнебудпостач" (Покупець) було укладено договір поставки №07/06/12-1 (т. 1 а.с. 40-42).

На виконання умов даного договору, Товариством з обмеженою відповідальністю "Новосталь" поставлено для Приватного підприємства "Рівнебудпостач" товари, а саме, труби різних діаметрів, а також надано транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 155007,10 грн., в тому числі ПДВ у сумі 25834,52 грн., що підтверджується видатковою накладною від 10.07.2012 року №РНК-000160 (т. 1 а.с. 43).

Факт транспортування товару від продавця до покупця підтверджується товарно-транспортною накладною від 10.07.2010 року №225 (т. 1 а.с. 48).

Розрахунки за поставлений товар здійснювалися між сторонами в безготівковій формі, шляхом перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю "Новосталь" коштів на розрахунковий рахунок Приватного підприємства "Рівнебудпостач", що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача за період з 11.07.2012 року по 06.08.2010 року (т.1 а.с. 50-65).

Отримання позивачем товарів та їх подальше використання у власній господарській діяльності підтверджується: картками рахунку 281 (т. 1 а.с. 99-117); актом переводу отриманого товару від 11.07.2012 року №16 (т. 1 а.с. 118); видатковими та податковими накладними, виписаними Приватним підприємством "Рівнебудпостач" при постачанні кінцевим покупцям, довіреностями на отримання товарів (т. 1 а.с. 135-250, т. 2 а.с. 1-180).

Надані позивачем в судове засідання документи є первинними в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, відповідають всім необхідним вимогам, передбаченим цим Законом, та приймаються судом як належні та достатні докази на підтвердження факту здійснення господарської операції з поставки товару Товариством з обмеженою відповідальністю "Новосталь" для Приватного підприємства "Рівнебудпостач".

Крім того, в акті перевірки від 12.11.2012 року за №674/15-200/33450438 відповідачем зазначається про надання позивачем підтверджуючих документів на придбання товарів у Товариства з обмеженою відповідальністю "Новосталь".

Товариством з обмеженою відповідальністю "Новосталь" для Приватного підприємства "Рівнебудпостач" виписано податкову накладну від 10.07.2012 року №159 на суму 155007,10грн., в тому числі ПДВ у сумі 25834,52 грн., яку також відображено в податковій звітності постачальника (т. 1 а.с. 115, 119-129).

Дану податкову накладну постачальником не було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних у строк, встановлений абз. 7 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

У зв'язку з цим, податок на додану вартість у сумі 25835,00 грн. позивачем було включено до складу податкового кредиту у звітному податковому періоді, в якому фактично отримано податкову накладну від 10.07.2012 року №159, а саме, у вересні 2010 року. При цьому, до податкової декларації за вересень 2012 року позивачем було додано заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (додаток Д8) (т. 1 а.с. 10-39).

Відповідно до абз. 11 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Проте, нормами податкового законодавства не визначено, в якому саме звітному податковому періоді платнику податків необхідно подавати заяву зі скаргою на постачальника, яким порушено порядок реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, тобто, у періоді фактичного здійснення господарської операції чи у періоді включення суми податку на додану вартість на підставі такої податкової накладної до складу податкового кредиту.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас, абзацом 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що в разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

З системного аналізу наведених норм, суд приходить до висновку, що заява зі скаргою на постачальника повинна подаватися з податковою декларацією за той звітний період, у якому платник податку включив суму ПДВ до складу податкового кредиту.

Крім того, суд зазначає, що в силу положень ст. 198 Податкового кодексу України та з огляду на фактичне дотриманням Приватним підприємством "Рівнебудпостач" вимог абз. 7 п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, оцінку права позивача на віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по податковій накладній від 10.07.2012 року №159 слід здійснювати з урахуванням результатів дослідження реального здійснення господарської операції, її суті та змісту, а також виконання платником податку зобов'язань перед бюджетом.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що при вирішенні питання щодо визначення звітного податкового періоду, в якому слід подавати заяву зі скаргою на постачальника, підприємство керувалось роз'ясненнями, наданими Державною податковою службою України у листі "Щодо розгляду листа порядку включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту" від 17.11.2011 року №6451/7/15-3117-10 (т. 1 а.с. 91-92, 130).

Суд не бере до уваги твердження представника відповідача, що у зв'язку із відкликанням даного листа листом Державної податкової служби України "Про відкликання листа" від 21.11.2012 року №9455/0/71-12/15-3117-16, його застосування є безпідставним (т.1 а.с. 88-93).

Відповідно до п. 53.1 ст. 53 Податкового кодексу України, не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Отже, застосування позивачем роз'яснень, наведених у листі Державної податкової служби України "Щодо розгляду листа порядку включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту" від 17.11.2011 року №6451/7/15-3117-10, який був чинним на момент подання ним податкової звітності за вересень 2012 року, здійснено із дотриманням вимог Податкового кодексу України.

З огляду наведене, збільшення позивачеві грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 25835,00 грн. згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення є неправомірним.

Що стосується застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 12917,50 грн., то суд зазначає наступне.

Як вбачається із розрахунку штрафних санкцій, доданого до оспорюваного податкового повідомлення-рішення, розмір штрафу позивачеві визначено на рівні 50% від суми збільшеного податкового зобов'язання (т. 2 а.с. 184).

Згідно з п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, в разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Представник відповідача у судовому засіданні вказав на повторність визначення позивачеві податкового зобов'язання із податку на додану вартість за вчинення останнім протягом 1095 днів одного і того ж самого податкового порушення - завищення розміру податкового кредиту з податку на додану вартість.

Проте, у матеріалах справи наявна постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 24.09.2012 року по справі №2а/1770/33162012 за позовом Приватного підприємства "Рівнебудпостач" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, що залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2013 року. Вказаною постановою суду, серед інших, скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.08.2012 року №0003692342 про визначення платнику податку грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 276903,25 грн. (т. 1 а.с. 66-69, т. 2 а.с. 181-183)

Оскільки скасування вказаного податкового повідомлення-рішення означає неправомірність визначення органом державної податкової служби податкового зобов'язання Приватному підприємству "Рівнебудпостач", то станом на дату розгляду справи, суд не вбачає повторності, передбаченої п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

За наведених обставин, податкове повідомлення-рішення від 28.11.2012 року №0250221541 є неправомірним та підлягає скасуванню, а позов слід задовольнити повністю.

В силу положень ст. 94 КАС України, судові витрати присуджуються на користь позивача із Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби форми "Р" № 0250221541 від 28 листопада 2012 року.

Присудити на користь позивача Приватного підприємства "Рівнебудпостач" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 387,53 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зозуля Д. П.