Рішення № 29142585, 31.01.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" січня 2013 р. Справа № 7/110-12

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства «Торговий Дім ПОЛЯКОВ», м. Черкаси,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОЛІВЕНКО», Київська область, м. Біла Церква,

про стягнення 32 592,39 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Івлєва Л.П. - представник за довіреністю №333 від 27.08.2012 року;

від відповідача: не з'явились.

секретар судового засідання: Мельничук Л.В.

Обставини справи:

11.12.2012 року Приватне підприємство «Торговий Дім ПОЛЯКОВ» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою №447 від 04.12.2012 року (вх. №4316 від 11.12.2012 року) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОЛІВЕНКО» (далі - відповідач) про стягнення 32 592,39 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №1548-бц від 14.09.2012 року, зокрема, щодо проведення повної та своєчасної оплати за поставлений товар, в результаті чого просить суд стягнути з відповідача 31 605,73 грн. основного боргу, 417,19 грн. пені та 3% річних у розмірі 569,47 грн., а всього 32 592,39 грн.

Ухвалою господарського суду від 11.12.2012 року порушено провадження у справі №7/110-12 та призначено її розгляд на 17.01.2013 року.

16.01.2013 року через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява №7 від 16.01.2013 року (вх. №686) про розгляд справи без участі позивача, а також заява №6 від 16.01.2013 року (вх. №685) про зменшення розміру позовних вимог, у якій позивач просив суд стягнути з відповідача 417,19 грн. пені та 3% річних у розмірі 569,47 грн., у зв'язку з повною оплатою відповідачем основного боргу.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відтак, на розгляд господарського суду передані позовні вимоги з урахуванням заяви позивача №6 від 16.01.2013 року (вх. №685) щодо стягнення з відповідача 417,19 грн. пені та 3% річних у розмірі 569,47 грн.

У судове засідання 17.01.2013 року представники сторін у справі, які у відповідності до ч. 1 ст. 64 ГПК України належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.01.2013 року, у зв'язку з неявкою представників сторін, розгляд справи, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України, відкладено на 31.01.2013 року.

31.01.2013 року присутній в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги, з урахуванням заяви №6 від 16.01.2013 року (вх. №685), підтримав вважаючи їх обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

У судове засідання 31.01.2013 року представник відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить наявне в матеріалах повідомлення про вручення поштового відправлення, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду не виконав, відзиву на позовну заяву не надав.

Пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26 грудня 2011 року передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, належно повідомленого про дату, час та місце судового засідання.

Крім того, у зв'язку з неподанням відповідачем на вимогу суду відзиву на позов, суд, на підставі ст. 75 ГПК України, вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 31.01.2013 року господарським судом, на підставі ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

14.09.2012 року між Приватним підприємством «Торговий Дім ПОЛЯКОВ» (постачальник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОЛІВЕНКО» (покупець за договором, відповідач у справі) було укладено договір поставки №1548-бц (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, продукти харчування та інші товари, надалі по тексту «товар», а покупець зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах даного договору відповідно до виписаних накладних.

Згідно з п. 1.2 договору, сума товару, що передається позивачу, ціна одиниці, асортимент, кількість товару, дата відвантаження визначені у накладній, яка є невід'ємною частиною даного договору. Доставка товару здійснюється за рахунок постачальника у зазначені у заявці терміни.

Прийом товару за кількістю та якістю здійснюється відповідно до накладної постачальника за участю експедитора постачальника. Датою одержання товару вважається дата зазначена у накладній. При отриманні товару покупець засвідчує факт прийняття товару, його якість, та кількість. Після прийняття товару - товар поверненню та обміну не підлягає (п. 3.3 договору).

Пунктом 3.5 договору передбачено, що при прийомі товару оформлюється накладна, що підписується представниками сторін. Накладна засвідчує факт поставки товару, його якість та кількість. Сторони у цьому договорі погодили, що представник покупця який підписав накладну, є уповноваженою особою на підписання накладних з урахуванням асортименту, кількості, якості та ціни продукції, що поставляється.

Відповідно до п. 4.2 договору, покупець здійснює розрахунки за отриману кожну поставку товару, окремо, шляхом перерахування 100% вартості отриманого товару на поточний рахунок постачальника, на протязі двадцяти восьми календарних днів з моменту отримання товару, або шляхом внесення 100% вартості отриманого товару готівкою в касу постачальника, на протязі 28 (двадцять вісім) календарних днів з моменту отримання товару.

Згідно з п. 5.2 договору, при порушенні покупцем п. 4.2 даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу до дня фактичного розрахунку відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 року, крім цього, збитки від інфляції та 20% річних від суми боргу за весь час прострочення.

Даний договір вважається укладеним і набирає чинність з моменту його підписання сторонами і діє до «___» ___ 20__ року, а в частині зобов'язань до повного їх виконання. В разі, якщо жодна із сторін не пізніше ніж за 15 календарних днів до закінчення його дії не повідомила письмово іншу сторону про розірвання договору, він вважається щорічно пролонгованим на той же строк та на тих же умовах (п. 6.1 договору).

Дослідивши п. 6.1 договору поставки №1548-бц від 14.09.2012 року, суд дійшов висновку про те, що строк дії даного договору сторонами не визначений.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 ГК України, договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік.

Враховуючи вищевикладене, договір поставки №1548-бц від 14.09.2012 року необхідно вважати укладеним строком на один рік, тобто до 14.09.2013 року, і чинним на момент розгляду спору у суді.

Господарським судом встановлено, що на виконання умов договору поставки №1548-бц від 14.09.2012 року позивач передав відповідачу товар на загальну суму 31 605,73 грн., що підтверджується видатковою накладною №БФ-0201289 від 04.10.2012 року, копія якої долучена до матеріалів справи.

Судом встановлено, що вищевказана видаткова накладна оформлена відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку», затвердженого наказом Міністерства Фінансів України №88 від 24 травня 1995 року, щодо зазначення в ний обов'язкових реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа (форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та\або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши умови договору та наявні в матеріалах справи документи, господарський суд дійшов висновку, що позивачем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором щодо поставки товару.

Однак, в порушення умов договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав та вартість отриманого товару в розмірі 31 605,73 грн. на момент звернення позивача до суду не оплатив.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 31 605,73 грн. основного боргу, 417,19 грн. пені та 3% річних у розмірі 569,47 грн., а всього 32 592,39 грн.

16.01.2013 року через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява №6 від 16.01.2013 року (вх. №685) про зменшення розміру позовних вимог, у якій позивач просив суд стягнути з відповідача 417,19 грн. пені та 3% річних у розмірі 569,47 грн., у зв'язку з повною оплатою відповідачем основного боргу, на підтвердження чого долучив банківську виписку по рахунку позивача б/н за період з 14.12.2012 року до 15.01.2013 року.

Як вбачається з банківської виписки по рахунку позивача б/н за період з 14.12.2012 року до 15.01.2013 року, відповідач здійснив оплату отриманого від позивач товару частинами, а саме: 14.12.2012 року - 2 000,00 грн., 17.12.2012 року - 1 605,73 грн., 25.12.2012 року - 3 000,00 грн., 09.01.2013 року - 10 000,00 грн., 10.01.2013 року - 5 000,00 грн., 15.01.2013 року - 10 000,00 грн., а всього 31 605,73 грн. Таким чином, основний борг повністю сплачений відповідачем після звернення позивача до суду у зв'язку з чим позивачем була подана заява про зменшення розміру позовних вимог.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 417,19 грн. пені та 3% річних у розмірі 569,47 грн., то вони підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач правом участі у судовому засіданні не скористався, відзив на позов та документи, що могли б спростувати доводи позивача, суду не надав.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 цієї статті).

В силу вимог ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.2 договору, покупець здійснює розрахунки за отриману кожну поставку товару, окремо, шляхом перерахування 100% вартості отриманого товару на поточний рахунок постачальника, на протязі двадцяти восьми календарних днів з моменту отримання товару, або шляхом внесення 100% вартості отриманого товару готівкою в касу постачальника, на протязі 28 (двадцять вісім) календарних днів з моменту отримання товару.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Крім цього, п. 3.3 договору передбачено, що датою одержання товару вважається дата зазначена у накладній.

Таким чином, виходячи з умов договору та здійсненої поставки товару, відповідач повинен був оплатити товар, поставлений позивачем згідно видаткової накладної №БФ-0201289 від 04.10.2012 року, - до 01.11.2012 року.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач зобов'язання по оплаті товару виконав з пооушенням терміну, встановленого умовами договору.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у сумі 417,19 грн., нарахованої на суму боргу з вартості неоплаченого товару за період з 02.11.2012 року по 04.12.2012 року.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати вартості товару доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Частиною 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, господарський суд зазначає, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з п. п. 1, 3 якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, згідно з п. 5.2 договору, при порушенні покупцем п. 4.2 даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу до дня фактичного розрахунку відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 року, крім цього, збитки від інфляції та 20% річних від суми боргу за весь час прострочення.

Беручи до уваги вимоги ЦК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», та укладеного між сторонами договору, перевіривши, наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що він є обґрунтованим, однак, у зв'язку з допущенням арифметичних помилок є невірним.

Господарський суд, здійснивши власний розрахунок за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», встановив, що розмір пені складає 427,45 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення31 605,7302.11.2012 - 04.12.2012337.5000 %0.041 %*427,45 Всього427,45 грн.Оскільки арифметично вірний розмір пені за вказаний позивачем період становить 427,45 грн., позивачем заявлено до стягнення 417,19 грн., заяв про збільшення позовних вимог позивачем подано не було, а господарський суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог (п. 2 ст. 83 ГПК України та п. 14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» №01-8/344 від 11.04.05 року), то вимога позивача про стягнення з відповідача 417,19 грн. пені підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 569,47 грн., нарахованих на суму боргу з вартості неоплаченого товару за період з 02.11.2012 року по 04.12.2012 року.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки, відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання, то відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних, нарахованих на суму боргу, є правомірною.

З огляду на викладене, перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних, господарський суд дійшов висновку, що він відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, однак, у зв'язку з допущенням арифметичних помилок є невірним.

Здійснивши власний розрахунок суми 3% річних за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», суд встановив, що він складає 571,50 грн.:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів31 605,7302.11.2012 - 04.12.20123320 %571,50 Всього:571,50 грн.Проте, виходячи з того, що позивачем заявлено до стягнення 569,47 грн. 3 % річних, заяв про збільшення позовних вимог позивачем подано не було, а господарський суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог (п. 2 ст. 83 ГПК України та п. 14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» №01-8/344 від 11.04.05 року), позовні вимоги підлягають задоволенню саме у заявленій до стягнення сумі - 569,47 грн.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) про стягнення з відповідача 417,19 грн. пені та 3% річних у сумі 569,47 грн. підлягають задоволенню повністю.

Судовий збір відповідно до ст. 44, 49 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається, зокрема, в разі зменшення розміру позовних вимог (у розмірі переплаченої суми).

При цьому, якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК може бути покладений на відповідача (абз. 5 п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26 грудня 2011 року).

З огляду на повне задоволення позовних вимог та враховуючи заяву про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку зі сплатою відповідачем основного боргу після звернення до суду, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОЛІВЕНКО» (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Пушкінська, 47, ідентифікаційний код 37865691) на користь Приватного підприємства «Торговий Дім ПОЛЯКОВ» (18005, м. Черкаси, Придніпровський р-н, вул. Чехова, 41, ідентифікаційний код 32268131) 417 (чотириста сімнадцять) грн. 19 коп. пені, 3% річних у сумі 569 (п'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 47 коп. та 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 07.02.2013 року