Рішення № 29142561, 06.02.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/129/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Запоріжжя

06.02.13 Справа № 5009/4621/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія", (юридична адреса: 97530, с. Мазанка Сімферопольського району Автономна Республіка Крим, вул. Садова, буд. 19; поштова адреса: 69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 52)

до відповідача Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, (АДРЕСА_2)

про стягнення 7 870,10 грн. основного борг за договором поставки № 1367 від 29.04.2011 р., 580,58 грн. пені, 1 574,02 грн. штрафу та 135,47 грн. 3 % річних

суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

Від позивача - Жукова Л.М., довіреність б/н від 01.10.2011р.;

Від відповідача -не з'явився.

10.12.2012 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія", с.Мазанка Сімферопольського району Автономна Республіка Крим з позовною заявою до відповідача Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м. Мелітополь Запорізької області про стягнення 7 870,10 грн. основного борг за договором поставки №1367 від 29.04.2011 р., 580,58 грн. пені, 1 574,02 грн. штрафу та 135,47 грн. 3 % річних.

Ухвалою від 10.12.2012р. порушено провадження у справі № 5009/4621/12, справі присвоєно номер провадження 4/129/12, судове засідання призначено на 16.01.2013 р. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.01.2013р., на підставі ст. 77 ГПК Ураїни, розгляд справи відкладено на 06.02.2013р.

В судовому засіданні 06.02.2013р. справу розглянуто, прийнято та оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст. 193 ГК України, ст. 15, 16, 509, 526 ЦК України і полягають в тому, що 29.04.2011 року між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки №1367. Відповідно до п.1.1. договору позивач зобов'язався передати у власність відповідача алкогольні та безалкогольні вироби -продукцію, в асортименті, партіями згідно накладних на умовах договору. Згідно видаткових накладних № РН-42-011157 від 11.04.2012р. та № РН-42-013334 від 27.04.2012р. позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 10 430,10 грн. Згідно п.2.8 договору відповідач зобов'язався оплатити придбану продукцію протягом 7 календарних днів з моменту її передачі. Відповідачем поставлена продукція була сплачена частково в сумі 2 560, 00 грн., що підтверджується прибутково-касовими ордерами. Враховуючи викладене та норми чинного законодавства, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Мелітополь Запорізької області 7 870,10 грн. основного борг за договором поставки № 1367 від 29.04.2011 р., 580,58 грн. пені, 1 574,02 грн. штрафу та 135,47 грн. 3 % річних.

Відповідач в жодне судове засідання не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребуваний ухвалами суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд не попереджав.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Позивачем надана суду Довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України НОМЕР_2 станом на 21.01.2013р., згідно з якою юридичною адресою Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) є: АДРЕСА_2, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

Ухвала суду від 10.12.2012 р. про порушення провадження у справі № 5009/4621/12 та ухвала суду від 16.01.2013р. про відкладення розгляду справи, які направлялися за юридичною адресою відповідача, на адресу господарського суду Запорізької області не поверталися.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 5009/4621/12 .

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що вся відповідальність за несвоєчасне повідомлення органів реєстрації про зміну місцезнаходження покладається на юридичну особу, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

29.04.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" (позивачем у справі) та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 (відповідачем у справі) був укладений договір поставки №1367 (надалі за текстом - Договір).

За умовами Договору позивач (постачальник) зобов'язався передати продукцію (алкогольні та безалкогольні вироби) у власність Відповідача (покупця), в асортименті, партіями згідно накладних на умовах договору.

Відповідно до пункту 7.1 Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2012р.

Відповідно до п.2.8 договору відповідач зобов'язався оплатити придбану продукцію протягом 7 календарних днів з моменту її передачі.

На виконання умов Договору позивач у період з 11.04.2012р. по 27.04.2012р. поставив відповідачу товар на загальну суму 10 430,10 грн, що підтверджується видатковими накладними: № РН-42-011157 від 11.04.2012р. та № РН-42-013334 від 27.04.2012р. (Оригінали зазначених документів досліджувалися судом в судовому засіданні, належним чином посвідчені копії - залучені до матеріалів справи).

Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як свідчать фактичні обставини справи, відповідачем на користь позивача згідно Договору поставки № 1367 від 29.04.2011р. за поставлену продукцію було перераховано 2 560, 00 грн., що підтверджується прибутково-касовими ордерами № ПК-42-014229 від 11.05.2012р. на суму 500, 00 грн., № ПК-42-015556 від 25.05.2012р. на суму 300, 00 грн., № ПК-42-016679 від 05.06.2012р. на суму 450, 00 грн., № ПК-42-018424 від 22.06.2012р. на суму 200, 00 грн., № ПК-42-019862 від 06.07.2012р. на суму 400, 00 грн., № ПК-42-020754 від 16.07.2012р. на суму 310, 00 грн., № ПК-42-021794 від 26.07.2012р. на суму 400, 00 грн.

Решту вартості поставленої продукції за Договором поставки № 1367 від 29.04.2011р. в розмірі 7 870,10 грн. відповідач не сплатив.

29.11.2012 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія-вимога про сплату заборгованості за поставлену продукцію по договором поставки № 1367 від 29.04.2011 р. Вказана претензія була направлена за належною юридичною адресою відповідача, що підтверджується описом вкладення поштового відправлення, який скріплений відбитком календарного штемпелю відділення зв'язку 30.11.2012 р.

Відповідачем претензія-вимога залишена без відповіді та задоволення.

Станом на час вирішення справи в судовому засіданні відповідач заборгованість перед позивачем не погасив.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м. Мелітополь Запорізької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія", с. Мазанка Сімферопольського району Автономна Республіка Крим 7 870,10 грн. основного боргу за отриману продукцію документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Пунктом 4.1 зазначеного Договору сторони визначили, що за прострочення оплати відповідач сплачує пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожний день затримки розрахунку та у вигляді штрафу в розмірі 20% від вартості неоплаченого товару за прострочення понад тридцяти днів.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (з наступними змінами та доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем пред'явлена до стягнення пеня в розмірі 580,58 грн., яка розрахована за період з 05.05.2012 року по 31.10.2012р. Розрахунок позивачем виконано вірно.

З огляду на вищенаведені норми законодавства, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача пені в сумі 580,58 грн. за неналежне виконання грошових зобов'язань за договором поставки № 1367 від 29.04.2011р. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також позивачем, на підставі п.4.1 договору, нарахований відповідачу штраф в розмірі 1 574,02 грн., в розмірі 20% від вартості неоплаченого товару за прострочення понад тридцяти днів. Розрахунок позивачем виконано вірно.

З огляду на вищенаведені норми законодавства, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача штрафу в сумі 1 574,02 грн. за неналежне виконання грошових зобов'язань є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться інфляційні витрати та 3% річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення 135, 47 грн. 3 % річних, які розраховані за період з 05.05.2012 р. по 30.11.2012 р.

Зазначений розрахунок судом перевірений та визнаний таким, що виконаний вірно.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 135,47 грн. заявлена позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

На підставі викладеного, керуючись ст. 193 ГК України, ст., ст. 525, 526, 655, 692 ЦК України, ст., ст. 44, 47, 49, 75, 78, 82-84 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія", Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Мелітополь Запорізької області задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія", (юридична адреса: 97530, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, с. Мазанка вул.Садова, буд. 19; поштова адреса: 69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 52, код ЄДРПОУ 36499654) 7 870 (сім тисяч вісімсот сімдесят) грн. 10 коп. основного боргу, 580 (п'ятсот вісімдесят) грн. 58 коп. пені, 1 574 (одну тисячу п'ятсот сімдесят чотири) грн. 02 коп. штрафу, 135 (сто тридцять п'ять) грн. 47 коп. 3% річних, 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ.

Суддя Н.Г.Зінченко

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "07" лютого 2013 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.