Постанова № 29142558, 04.02.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2013 р. Справа№ 5028/21/10/2012(4-5028/8/121(8/65/14)/2011)

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Кобець М.О.

За участю представників:

від позивача - Радзевіл А.В. - представник за довіреністю від 11.03.2012 року;

від відповідача 1 - Паламарчук О.А. - представник за довіреністю від 20.09.2012 року;

від відповідача 2 - не з'явились;

від третьої особи - не з'явились,

розглянувши у відкритому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.09.2012 року

у справі № 5028/21/10/2012 (4-5028/8/121(8/65/14)/2011) (суддя Белов С.В.)

За заявою Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»

про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Чернігівської області від 27 грудня 2010 року у справі № 8/65/14

За позовом Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство)

до 1) Закритого акціонерного товариства «Маслозавод «Прилуки»

2) Відкритого акціонерного товариства «Галіївський маслозавод ім. В.Ф. Мазуркевича»

Третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Ризик Менеджмент Груп»

про стягнення 14 119 697, 27 грн.

ВСТАНОВИВ:

13.03.2009 року Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Житомир» звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення солідарно з Закритого акціонерного товариства «Маслозавод «Прилуки» та Відкритого акціонерного товариства «Галіївський маслозавод ім. В.Ф. Мазуркевича» 13 500 000 грн. боргу по кредиту за кредитним договором № 30 від 15.04.2008 року, 542 782,50 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 55 385,48 грн. заборгованості по сплаті комісії за управління кредитом, 18 885, 44 грн. пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом, 2 643,86 грн. пені за прострочення сплати комісії за управління кредитом.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 27.12.2010 року у справі № 8/65/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2012 року, в позові відмовлено повністю оскільки рішенням Господарського суду Житомирської області від 13.07.2010 року у справі № 11/40-Д, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 30.09.2010 року, визнано недійсним кредитний договір № 30 від 15.04.2008 року.

07.09.2011 року Промінвестбанк звернувся до Господарського суду Чернігівської області із заявою про перегляд рішення від 27.12.2010 року у справі № 8/65/14 за нововиявленими обставинами, в якій просив рішення від 27.12.2010 року у справі № 8/65/14 скасувати, а позов задовольнити повністю.

Звертаючись із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, банк посилався на скасування рішення Господарського суду Житомирської області від 13.07.2010 у справі № 11/40-Д, яке було покладено в основу рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.12.2010 року у даній справі та стало підставою для відмови у задоволенні позову щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.

За наслідками розгляду справи у порядку, визначеному главою ХІІІ ГПК України, рішенням Господарського суду Чернігівської області від 12.03.2012 року у справі 4-5028/8/121(8/65/14)/2011 (суддя Тимченко М.Г.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2012 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Дикунської С.Я, суддів - Алданової С.О., Сітайло Л.Г.), скасовано рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.12.2010 року у справі № 8/73 (12/68/9) та припинено провадження у справі.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.07.2012 року, рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.03.2012 року та постанова Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2012 року у справі № 4-5028/8/121 (8/65/14)/2011 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 26.09.2012 року, за результатами розгляду заяви про розгляд справи за нововиявленими обставинами, скасовано рішення суду Чернігівської області від 27.12.2010 року у справі № 8/65/14 та відмовлено у задоволенні позовних вимог, з тих підстав, що позов подано особою права якої не порушені, оскільки між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ризик Менеджмент Груп» було укладено договір № 39/30-150310 відступлення права вимоги.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду у даній справі скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції необґрунтовано прийшов до висновку, що договір про відступлення права вимоги № 39/30-150310 від 15.03.2010 року є чинним, оскільки неправомірно розтлумачив окремо взятий із контексту договору про припинення договору про відступлення права вимоги № 39/30-150310 від 15.03.2010 року термін, визначений в п. 1 договору.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» по справі № 5028/21/10/2012 (4-5028/8/121(8/65/14)/2011) передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Дідиченко М.А.

Розпорядженням в.о. голови Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2012 року сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 5028/21/10/2012 (4-5028/8/121(8/65/14)/2011) колегію суддів у складі Дідиченко М.А. (головуюча), Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2012 року справу № 5028/21/10/2012 (4-5028/8/121(8/65/14)/2011) прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуюча, Руденко М.А., Пономаренко Є. Ю. та призначена до розгляду на 27.11.2012 року.

Представник позивача у судовому засіданні 27.11.2012 року підтримав апеляційну скаргу та просив апеляційний суд рішення господарського суду Чернігівської області від 26.09.2012 року скасувати.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні 27.11.2012 року заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив апеляційний суд рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.09.2012 року залишити без змін.

Представник відповідача 2 у судове засідання 27.11.2012 року не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучили Товариство з обмеженою відповідальністю «Ризик Менеджмент Груп» та відклали розгляд справи до 11.12.2012 року.

Представник позивача через відділ документального забезпечення суду подав клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею справи № 4/108б про визнання боржника банкрутом, що розглядається Господарським судом Чернігівської області. Дане клопотання представник позивача підтримав в судовому засіданні 11.12.2012 року.

Клопотання про зупинення провадження у справі мотивоване тим, що відповідно до п. 54 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство» закон і ГПК не містять приписів стосовно заборони прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також стосовно вирішення спору за цим позовом по суті. Порушення справи про банкрутство не віднесено статтею 62 ГПК до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви. Тому суди мають у встановленому ГПК порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушено справу про банкрутство і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі частини першої статті 79 ГПК ухвалою суду зупиняє позовне провадження і роз'яснює позивачу зміст і наслідки частини другої статті 14 Закону.

Водночас, якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову на підставі частини другої статті 14 Закону.

У разі звернення позивача із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство після винесення ухвали суду про порушення справи про банкрутство за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі пункту 2 частини першої статті 80 ГПК України (п.п. 54, 55 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство»).

Зважаючи на те, що ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 17.09.2012 року у справі № 4/108б, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2012 року визнано кредиторські вимоги позивача до боржника у справі № 4/108б, тому підстави для зупинення провадження у справі № 5028/21/10/2012 (4-5028/8/121(8/65/14)/2011) відсутні.

Представник відповідача 1 через відділ документального забезпечення суду подав клопотання про припинення провадження у справі, оскільки судом вже прийнято рішення про той же предмет, з тих самих підстав та між тими ж сторонами. Зазначене клопотання представник відповідача 1 підтримав в судовому засіданні 11.12.2012 року.

Крім того, представник позивача та представник відповідача 1 подали клопотання про продовження строку розгляду спору.

Колегія суддів задовольнила клопотання позивача та відповідача 1 про продовження строку розгляду спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 року розгляд справи відкладено на 15.01.2013 року.

Через відділ документального забезпечення суду 08.01.2013 року представник позивача подав доповнення до апеляційної скарги відповідно до яких просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.09.2012 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати повністю. Прийняти нове рішення, яким в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Маслозавод «Прилуки» заборгованості за кредитним договором № 30 від 15.04.2008 року в розмірі 14 119 697, 27 грн. - провадження у справі припинити згідно п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 30 від 15.04.2008 року в розмірі 14 119 697, 27 грн. з Відкритого акціонерного товариства «Галіївський маслозавод ім.. В. Ф. Мазуркевича» як солідарного боржника - задовольнити повністю.

У судове засідання 15.01.2013 року представник позивача не з'явився, однак, через відділ документального забезпечення суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю бути присутнім у судовому засіданні, враховуючи зайнятість в іншому судовому процесі.

Представник відповідача 1, представник відповідача 2 та представник третьої особи у судове засідання 15.01.2013 року не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2013 року розгляд справи відкладено на 22.01.2013 року.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2013, враховуючи велику завантаженість судді Руденко М. А., справу № 5028/21/10/2012(4-5028/8/121(8/65/14)/2011) передано до розгляду колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. - головуюча, Пономаренко Є.Ю., Буравльов С. І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2013 року справу № 5028/21/10/2012(4-5028/8/121(8/65/14)/2011) прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуюча, Пономаренко Є.Ю., Буравльов С. І.

У судовому засіданні 22.01.2013 року представник позивача надав додаткові пояснення, якими підтримав свою правову позицію.

Представник відповідача 1, представник відповідача 2 та представник третьої особи у судове засідання 22.01.2013 року не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2013 відкладено розгляд справи до 04.02.2013 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2013, враховуючи перебування судді Буравльова С.І. у відпустці, справу № 5028/21/10/2012(4-5028/8/121(8/65/14)/2011) передано до розгляду колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. - головуюча, Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2013 року справу № 5028/21/10/2012(4-5028/8/121(8/65/14)/2011) прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуюча, Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Представник позивача та представник відповідача у судовому засіданні 04.02.2013 року підтримали свої правові позиції.

Представник відповідача 2 та представник третьої особи у судове засідання 04.02.2013 року не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Зазначена відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Дана позиція, також викладена в п.32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України».

Приймаючи до уваги наявність на ухвалі від 22.01.2013 року штампу канцелярії господарського суду про відправку процесуальних документів учасникам судового процесу, суд дійшов висновку про належне повідомлення сторін про час і місце розгляду справи.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що про дату та час судового засідання учасники апеляційного провадження були повідомлені належним чином, направленими на їх адресу копіями ухвали суду, а також те, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, колегія апеляційного господарського суду прийняла рішення про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача 2 та представника третьої особи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 15 квітня 2008 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (надалі - позивач) та Закритим акціонерним товариством «Маслозавод «Прилуки» (надалі - відповідач 1) укладено кредитний договір № 30, за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачу 1 на рефінансування кредитної заборгованості в АКБ «Укрсоцбанк» кредит у сумі 13 500 000, 00 грн.

Пунктами 3.1., 3.2. кредитного договору № 30 сторони встановили, що кредит надається позивачем відповідачу 1, шляхом оплати протягом дії цього договору розрахункових документів (платіжних доручень) відповідача 1 безпосередньо з позичкового рахунку №20636350175817, відкритого банком в філії «Відділення Промінвестбанку в м. Житомир», на рахунки контрагентів позичальника відповідно до цільового призначення кредиту.

Відповідно до п. 2.2. кредитного договору № 30, відповідач 1 зобов'язався остаточно повернути кредит не пізніше 25 березня 2011 року. Повернення кредиту повинно здійснюватись відповідачем 1 частинами у відповідності до встановленого п. 2.2. договору графіку.

Згідно п. 2.1. кредитного договору № 30, відповідач 1 зобов'язався сплатити позивачу проценти за користування кредитом. Згідно з п. 3.2. договору, проценти за користування кредитом сплачуються відповідачем 1, виходячи з встановленої банком процентної ставки у розмірі 17 % річних. Нарахування банком процентів починається з дати першої оплати розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом.

Крім того, відповідно до п. 3.4. кредитного договору № 30 відповідач 1 зобов'язався сплачувати позивачу за управління кредитом комісійну винагороду, виходячи з встановленої позивачем процентної ставки у розмірі 1 % річних від суми заборгованості за кредитом щомісяця.

Договором № 2 від 27.11.2008 року, сторони внесли зміни до кредитного договору №30 від 15 квітня 2008 року в частині порядку нарахування та строків сплати процентів за користування кредитом та комісії за управління кредитом.

Відповідно до п. 5.3. кредитного договору, за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом та комісій, відповідач 1 зобов'язався сплатити позивачу пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення, та нараховується щоденно.

Пунктом 4.3.4. кредитного договору, сторони встановили право позивача вимагати від відповідача 1 (незалежно від настання строку погашення кредиту) сплати в повному обсязі заборгованості за кредитом та/або процентів за користування ним, комісій, та/або суму неустойки, передбачених договором, у випадку, зокрема коли, позичальник не виконав у строк свої обов'язки по сплаті процентів за користування кредитом, та/або комісійних винагород, та/або інші обов'язки по сплаті грошових коштів, передбачених договором.

В забезпечення належного виконання відповідачем 1 зобов'язань за кредитним договором, 15 квітня 2008 року між позивачем, відповідачем 1 та відповідачем 2 (ВАТ «Галіївський маслозавод ім. В.Ф. Мазуркевича» (поручитель за умовами договору) було укладено договір поруки № 33.

У відповідності до п. 2.1. договору поруки № 33, поручитель (відповідач 2) у випадку невиконання та/або прострочення виконання позичальником (відповідачем 1) зобов'язань за кредитним договором по сплаті кредитору: заборгованості по наданому кредиту в розмірі 13500000,00 грн.; процентів, нарахованих за користування кредитом в розмірі 17 % річних (у тому числі, у разі прострочення виконання зобов'язання по поверненню кредиту, процентів за неправомірне користування кредитом), комісійної винагороди за надання кредиту в сумі 1000,00 грн., комісійної винагороди за управління кредиту в розмірі 1 % річних від суми заборгованості за кредитом щомісячно; неустойки (штрафу, пені); збитків, завданих кредиторові, зобов'язався виконати зобов'язання по сплаті вказаних вище і несплачених позичальником сум кредитору.

Згідно п. 2.2. договору поруки, у випадку невиконання або прострочення виконання позичальником зобов'язань, що виникають із кредитного договору, поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник в тому ж обсязі, що і позичальник.

На виконання умов кредитного договору № 30 від 15 квітня 2008 року, позивачем надано відповідачу 1 кредит у розмірі 13 500 000,00 грн., що підтверджується платіжними доручення № № 006, 003, 001, 002, 005, 007 від 15.04.2008 року.

27.03.2009 року Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Житомир» (заявник) звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Маслозавод «Прилуки» (відповідач 1) та Відкритого акціонерного товариства «Галіївський маслозавод ім. В.Ф. Мазуркевича» (відповідач 2) 13 500 000, 00 грн. боргу по кредиту, наданому на підставі кредитного договору № 30 від 15.04.2008 року, 542 782, 50 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 55 385, 48 грн. заборгованості по сплаті комісії за управління кредитом, 18 885, 44 грн. пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом, 2 643, 86 грн. пені за прострочення сплати комісії за управління кредитом.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 27.12.2010 року у справі №8/65/14 відмовлено у задоволенні позовних вимог на підставі того, що рішенням Господарського суду Житомирської області від 13.07.2010 року у справі № 11/40-Д кредитний договір № 30 від 15.04.2008 року визнано недійсним.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 30.09.2010 року вищевказане рішення, в частині визнання недійсним кредитного договору № 30 від 15.04.2008 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.06.2011 року, рішення господарського суду Житомирської області від 13.07.2010 року та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 30.09.2010 року у справі № 11/40-Д було скасовано, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справи № 11/40-Д, рішенням Господарського суду Житомирської області від 25.08.2011 року, відмовлено позивачу - Закритому акціонерному товариству «Маслозавод «Прилуки» у позові про визнання недійсним кредитного договору № 30 від 15.04.2008 року.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2011 року у справі № 11/40-Д, рішення господарського суду Житомирської області від 25.08.2011 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 11 квітня 2012 року у справі №11/40-Д, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.10.2011 року залишено без змін.

Суд першої інстанції, розглядаючи дану справу, дійшов висновку, що датою набрання законної сили рішення Господарського суду Житомирської області від 25.08.2011 року у справі 11/40-Д є дата набрання законної сили постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 24.10.2011 року. Таким чином, станом на день прийняття рішення судом першої інстанції, кредитний договір № 30 від 15.04.2008 року є дійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

15.03.2010 року між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ризик Менеджмент Груп» укладено договір № 39/30-150310 відступлення права вимоги, у відповідності до якого ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», як первісний кредитор, передав ТОВ «Ризик Менеджмент Груп», як новому кредитору, належне ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» право вимоги за кредитним договором № 30 від 15.04.2008 року та договорами про внесення змін до нього, що укладено між Позивачем (Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закритим акціонерним товариством)) та відповідачем 1 (Закритим акціонерним товариством «Маслозавод «Прилуки»). За цим договором до нового кредитора переходить право вимагати (замість первісного кредитора) від боржника, належного та реального виконання обов'язків з повернення грошових коштів в розмірі 13 500 000, 00 грн., що отримані боржником за кредитним договором; повернення нарахованих станом на дату укладення договору процентів за користування кредитом у сумі 2 838 385, 22 грн.; повернення нарахованої, але не отриманої комісійної винагороди в сумі 196 303, 29 грн.; сплати неустойки та інших обов'язків (п. 3. розділу 1 договору). Згідно п. 7 розділу 1 договору, з моменту набрання чинності договором, відповідно до п. 4.1. договору, до нового кредитора переходять всі права кредитора у відношенні до боржника, що належали до цього первісному кредитору по кредитному договору. Згідно п. 1 розділу 4 договору, зазначений договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Таким чином, позивач передав свої права кредитора за кредитним договором №30 від 15 квітня 2008 року іншій особі. (договір відступлення права вимоги № 39/30-150310 від 15 березня 2010 року).

Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні за кредитним договором № 30 від 15 квітня 2008 року замінений.

Однак, 02.11.2011 року позивач та ТОВ «Ризик Менеджмент Груп» уклали договір про припинення договору про відступлення права вимоги № 39/30-150310 від 15.03.2010 року.

Суд першої інстанції, досліджуючи договір про припинення договору про відступлення права вимоги від 02.11.2011 року дійшов до висновку про те, що він не може прийняти до уваги наявність договору про припинення договору про відступлення права вимоги від 02.11.2011 року, оскільки в договорі про припинення договору про відступлення права вимоги зазначено: «припинити дію договору про припинення договору про відступлення права вимоги № 39/30-150310 від 15.03.2010 року», який насправді не існує.

Також, суд першої інстанції вказав, що рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2012 року у справі № 5011-21/135-2012, договір № 39/30-150310 відступлення права вимоги від 15.03.2010 року та сам факт відступлення права вимоги визнано дійсним.

Враховуючи наведене, місцевим господарським судом встановлено, що на час прийняття рішення Господарським судом Чернігівської області за нововиявленими обставинами у даній справі, заявник не виступав кредитором по відношенню до відповідача 1 та відповідача 2 за кредитним договором № 30 від 15.04.2008 року, у зв'язку із існуванням договору про відступлення права вимоги від 15.03.2010 року.

Однак, апеляційний суд не погоджується з даним висновком суду першої інстанції та вважає, що останній зроблений з ненаданням належної юридичної оцінки виконання договору відступлення прав вимоги та відсутність аналізу договору про припинення зобов'язань за договором про відступлення права вимоги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою на підставі правочину відступлення права вимоги.

Згідно із ч. 1 ст. 517 Господарського кодексу України передати новому кредиторові документи, що засвідчують передавані права і інформацію, що є важливою для їх здійснення.

Пунктом 2.1 договору про відступлення права вимоги встановлено, що первісний кредитор зобов'язаний передати оригінали усіх документів, які свідчать про право вимоги за кредитним договором та інформацію, яка важлива для їх здійснення. Факт передачі первісним кредитором новому кредитору документів засвідчується складанням акту прийому-передачі, який підписується повноважними представниками первісного кредитора та нового кредитора.

Водночас суд першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення залишив поза увагою ту обставину, що в матеріалах справи відсутні докази переходу прав до нового кредитора за договором відступлення права вимоги, як того вимагає ч. 1 ст. 517 Цивільного кодексу України.

Також слід зазначити, що договір відступлення прав вимоги було укладено з відкладальною умовою.

В пункті 2.1.1. договору відступлення права вимоги встановлений обов'язок ТОВ «Ризик менеджмент груп», як нового кредитора, переказати ПАТ Промінвестбанк, як первісному кредитору, відшкодування за відступлення прав вимоги за кредитними договорами в строк до 01.05.2011 року.

Згідно з п. 8 ст.1 договору відступлення права вимоги, відступлення права вимоги за договорами забезпечення здійснюється шляхом укладення окремих договорів відступлення права вимог протягом трьох робочих днів з моменту зарахування у повному обсязі суми відшкодування за відступлення права вимоги за кредитними договорами. Тільки після цієї події до ТОВ «Ризик менеджмент груп», як нового кредитора, переходять в повному обсязі всі права за договорами забезпечення та договором поруки.

Крім того, щодо неможливості суду першої інстанції прийняти до уваги наявність договору про припинення договору про відступлення права вимоги від 02.11.2011 року, оскільки в договорі про припинення договору про відступлення права вимоги зазначено: «припинити дію договору про припинення договору про відступлення права вимоги № 39/30-150310 від 15 березня 2010 року», який насправді не існує, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Дійсно, як вбачається із п. 1 договору про припинення договору відступлення права вимоги № 39/30-150310 від 15.03.2010 року передбачено, що сторони дійшли згоди припинити дію договору про припинення договору відступлення права вимоги № 39/30-150310 від 15.03.2010 року з дати підписання сторонами цього договору.

Однак, як встановлено, апеляційним судом, іншого договору про припинення договору відступлення права вимоги № 39/30-150310 від 15.03.2010 року, окрім наявного в матеріалах справи, сторони не укладали.

До того ж, з преамбули вказаного договору, із самої назви та п. 4 вбачається, що сторони уклали саме договір про припинення договору про відступлення права вимоги № 39/30-150310 від 15.03.2010 року.

Аналізуючи вищенаведене апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції неправомірно розтлумачив взявши із контексту договору окремий термін, визначений в п. 1 договору, так як відповідно до ст. 213 ЦК України тлумаченню підлягає саме зміст правочину, а не його конкретні терміни в окремих пунктах договору.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку, щодо договір відступлення права вимоги № 39/30-150310 від 15.03.2010 року припинений з 02.11.2011 року.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2012 року у справі № 4/108б визнано кредиторські вимоги ПАТ «Промінвестбанк» до боржника - ЗАТ «Маслозавод «Прилуки» у розмірі 80 523 088,94 грн. за кредитними договорами № 30 та№ 31 від 15.04.2008 року.

Закритим акціонерним товариством «Маслозавод «Прилуки» зазначена вище постанова була оскаржена в касаційному порядку, однак касаційна скарга ЗАТ «Маслозавод «Прилуки» від 13.12.2012 року на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2012 року у справі № 4/1086 ухвалою Вищого господарського суду України від 27.12.2012 року повернута скаржнику в порядку п.2 ч.І статті 111-3 ГПК України.

Тобто, станом на сьогоднішній день є рішення господарського суду, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами про той же предмет і з тих же підстав в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 30 від 15.04.2008 року з ЗАТ «Маслозавод «Прилуки».

У разі звернення позивача із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство після винесення ухвали суду про порушення справи про банкрутство за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі пункту 2 частини першої статті 80 ГПК України (п.п. 54, 55 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство»).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Враховуючи наведене, колегія суддів припиняє провадження у справі в частині позовних вимог до ЗАТ «Маслозавод «Прилуки».

Щодо позовних вимог до Відкритого акціонерного товариства «Галіївський маслозавод ім. В.Ф. Мазуркевича», то колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначалося вище, 15.04.2008 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та Закритим акціонерним товариством «Маслозавод «Прилуки» укладено кредитний договір № 30, за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачу 1 на рефінансування кредитної заборгованості в АКБ «Укрсоцбанк» кредит у сумі 13 500 000, 00 грн.

Пунктами 3.1., 3.2. кредитного договору № 30 сторони встановили, що кредит надається позивачем відповідачу 1, шляхом оплати протягом дії цього договору розрахункових документів (платіжних доручень) відповідача 1 безпосередньо з позичкового рахунку №20636350175817, відкритого банком в філії «Відділення Промінвестбанку в м. Житомир», на рахунки контрагентів позичальника відповідно до цільового призначення кредиту.

Відповідно до п. 2.2. кредитного договору № 30, відповідач 1 зобов'язався остаточно повернути кредит не пізніше 25 березня 2011 року. Повернення кредиту повинно здійснюватись відповідачем 1 частинами у відповідності до встановленого п. 2.2. договору графіку.

На виконання умов кредитного договору № 30 від 15 квітня 2008 року, позивачем надано відповідачу 1 кредит у розмірі 13 500 000,00 грн., що підтверджується платіжними доручення № № 006, 003, 001, 002, 005, 007 від 15.04.2008 року.

Згідно п. 2.1. кредитного договору № 30, відповідач 1 зобов'язався сплатити позивачу проценти за користування кредитом. Згідно з п. 3.2. договору, проценти за користування кредитом сплачуються відповідачем 1, виходячи з встановленої банком процентної ставки у розмірі 17 % річних. Нарахування банком процентів починається з дати першої оплати розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом.

Договором № 2 від 27.11.2008 року, сторони внесли зміни до кредитного договору №30 від 15 квітня 2008 року в частині порядку нарахування та строків сплати процентів за користування кредитом та комісії за управління кредитом.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановлено колегією суддів, у строк до 25.03.2011 року відповідач 1 кредит не повернув. Крім того, останнім не сплачено проценти за користування кредитом за період з 03.11.2008 року по 18.03.2009 року у сумі 542 782, 50 грн.

До того, ж відповідно до п. 3.4. кредитного договору № 30 відповідач 1 зобов'язався сплачувати позивачу за управління кредитом комісійну винагороду, виходячи з встановленої позивачем процентної ставки у розмірі 1 % річних від суми заборгованості за кредитом щомісяця.

Так, заборгованість відповідача 1 перед позивачем за прострочення комісії за управління кредитом за період з 03.11.2008 року по 18.03.2009 року становить 55 385, 48 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості за кредитним договором № 30 від 15.04.2008 року по кредиту у розмірі 13 500 000,00 грн., заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом у розмірі 542 782, 50 грн. та заборгованості по сплаті комісії за управління кредитом у сумі 55 385, 48 грн., позичальника перед кредитором належним чином доведений, документально підтверджений та позичальником не спростований.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за кредитним договором кредитор нарахував позичальнику пеню за несвоєчасне сплату відсотків за користування кредитом у сумі 18 885, 44 грн. та пеню за прострочення сплати комісії за управління кредитом у розмірі 2 643, 00 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно із статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положеннями 5.3 кредитного договору передбачено, що за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, та/або комісійних винагород, та/або процентів за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення та нараховується щоденно.

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем, колегія суддів приходить до висновку, що він є обґрунтований, здійснений з дотриманням норм законодавства та умов договору.

Крім того, в забезпечення належного виконання відповідачем 1 зобов'язань за кредитним договором, 15.04.2008 року між позивачем, відповідачем 1 та відповідачем 2 (ВАТ «Галіївський маслозавод ім. В.Ф. Мазуркевича» (поручитель за умовами договору) було укладено договір поруки № 33.

У відповідності до п. 2.1. договору поруки № 33, поручитель (відповідач 2) у випадку невиконання та/або прострочення виконання позичальником (відповідачем 1) зобов'язань за кредитним договором по сплаті кредитору: заборгованості по наданому кредиту в розмірі 13500000,00 грн.; процентів, нарахованих за користування кредитом в розмірі 17 % річних (у тому числі, у разі прострочення виконання зобов'язання по поверненню кредиту, процентів за неправомірне користування кредитом), комісійної винагороди за надання кредиту в сумі 1000,00 грн., комісійної винагороди за управління кредиту в розмірі 1 % річних від суми заборгованості за кредитом щомісячно; неустойки (штрафу, пені); збитків, завданих кредиторові, зобов'язався виконати зобов'язання по сплаті вказаних вище і несплачених позичальником сум кредитору.

Згідно п. 2.2. договору поруки, у випадку невиконання або прострочення виконання позичальником зобов'язань, що виникають із кредитного договору, поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник в тому ж обсязі, що і позичальник.

Згідно умов ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності у відповідача 1 перед позивачем заборгованості за кредитним договором № 30 від 15.04.2008 року встановлений судом, тому позовні вимоги позивача про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Галіївський маслозавод ім. В.Ф. Мазуркевича» як солідарного боржника заборгованості по кредиту у розмірі 13 500 000,00 грн., заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом у сумі 542 782, 50 грн., заборгованості по сплаті комісії за управління кредитом у сумі 55 385, 48 грн., пені за прострочення погашення відсотків за користування кредитом у розмірі 18 885, 44 грн. та пені за прострочення сплати комісії за управління кредитом у сумі 2 643, 00 грн., визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження матеріалами справи. Натомість, оскаржуване рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального права, що є підставою для його скасування відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 104 ГПК України.

За таких обставин, рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.09.2012 року у справі № 5028/21/10/2012 (4-5028/8/121(8/65/14)/2011) підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення, яким в частині позовних вимог до Закритого акціонерного товариства «Маслозавод «Прилуки» - припинити провадження у справі, а в частині позовних вимог до Відкритого акціонерного товариства «Галіївський маслозавод ім. В.Ф. Мазуркевича» - позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на солідарно на відповідача 1 та відповідача 2.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.09.2012 року у справі № 5028/21/10/2012 (4-5028/8/121(8/65/14)/2011) скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким припинити провадження у справі в частині позовних вимог до Закритого акціонерного товариства «Маслозавод «Прилуки».

4. Позовні вимоги до Відкритого акціонерного товариства «Галіївський маслозавод ім. В.Ф. Мазуркевича» задовольнити повністю.

5. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Галіївський маслозавод ім. В.Ф. Мазуркевича» (13251, Житомирська область, Чуднівський район, с. Галіївка, вул. Заводська, 20; код ЄДРПОУ 00445363) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12; код ЄДРПОУ 00039002) заборгованість по кредиту у розмірі 13 500 000 (тринадцять мільйонів п'ятсот тисяч) грн. 00 коп., заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом у сумі 542 782 (п'ятсот сорок дві тисячі сімсот вісімдесят дві) грн. 50 коп., заборгованість по сплаті комісії за управління кредитом у сумі 55 385 (п'ятдесят п'ять тисяч триста вісімдесят п'ять) грн. 48 коп., пеню за прострочення погашення відсотків за користування кредитом у розмірі 18 885 (вісімнадцять тисяч вісімсот вісімдесят п'ять) грн. 44 коп. та пеню за прострочення сплати комісії за управління кредитом у сумі 2 643 (дві тисячі шістсот сорок три) грн. 00 коп.

6. Стягнути солідарно з Відкритого акціонерного товариства «Галіївський маслозавод ім. В.Ф. Мазуркевича» (13251, Житомирська область, Чуднівський район, с. Галіївка, вул. Заводська, 20; код ЄДРПОУ 00445363) та Закритого акціонерного товариства «Маслозавод «Прилуки» (17500, Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Дружби Народів, 36; код ЄДРПОУ 30713561) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12; код ЄДРПОУ 00039002) витрат по сплаті державного мита у сумі 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

7. Стягнути солідарно з Відкритого акціонерного товариства «Галіївський маслозавод ім. В.Ф. Мазуркевича» (13251, Житомирська область, Чуднівський район, с. Галіївка, вул. Заводська, 20; код ЄДРПОУ 00445363) та Закритого акціонерного товариства «Маслозавод «Прилуки» (17500, Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Дружби Народів, 36; код ЄДРПОУ 30713561) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12; код ЄДРПОУ 00039002) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 32 190 (тридцять дві тисячі сто дев'яносто) грн. 00 коп.

8. Доручити Господарському суду Чернігівської області видати відповідні накази.

9. Матеріали справи № 5028/21/10/2012 (4-5028/8/121(8/65/14)/2011) повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Дідиченко М.А.

Судді Руденко М.А.

Пономаренко Є.Ю.