Рішення № 29142528, 05.02.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2013 року Справа № 07/925/43/13-г

За позовом Канівського комунального підприємства теплових мереж

до приватного підприємства "Канів - Граніт"

про стягнення 63423 грн.

Суддя Дорошенко М.В.

Секретар судового засідання Кучер Ю.В.

Представники сторін:

від позивача: Ганнисик О.Ю. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 63423 грн., у тому числі: 60000 грн. попередньої оплати за товар, 840 грн. інфляційних нарахувань та 2583 грн. три процента річних.

В обґрунтування позову позивач вказав на невиконання відповідачем зобов'язання за укладеним сторонами договором від 03.08.2011р. щодо передачі позивачу асфальтної суміші в кількості 69767 кг і на неповернення відповідачем на вимогу позивача суми попередньої оплати у розмірі 60000 грн.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з викладених у ньому підстав.

Відзив на позов до господарського суду не надійшов.

Відповідач належним чином був повідомлений про дату, час і місце засідання суду, проте його представник у судове засідання не з'явився і про причини нез'явлення суд не повідомив.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Листом від 02.08.2011р. №434 позивач звернувся до відповідача з проханням у строк до 11.08.20011р. здійснити поставку позивачу 69767 кг асфальтної суміші і надати рахунок для оплати.

3 серпня 2011р. відповідач надав позивачу рахунок №17 на оплату 69767 кг асфальтної суміші на суму 60000 грн.

Того ж дня - 03.08.2011р. позивач за платіжним дорученням від 03.08.2011р. №608 оплатив рахунок відповідача від 03.08.2011р. №17, перерахувавши на рахунок відповідача в установі банку за асфальтну суміш 60000 грн.

Звернення позивача з листом від 02.08.2011р. №434 до відповідача, виставлення останнім позивачу на його просьбу рахунку від 03.08.2011р. №17 і оплата цього рахунку позивачем означають, що між сторонами у спрощений спосіб був укладений договір купівлі-продажу 69767 кг асфальтної суміші. В силу цього договору відповідач зобов'язаний був у строк до 11.08.20011р. передати позивачу 69767 кг попередньо оплаченої ним асфальтної суміші.

Відповідач вказане зобов'язання не виконав, асфальтну суміш у кількості 69767 кг позивачу не передав.

11 листопада 2011р. позивач вручив відповідачу лист від 08.11.2011р. №667 з вимогою про повернення попередньої оплати за асфальтну суміш у сумі 60000 грн.

Листом від 27.12.2012р. №831, врученим відповідачу 02.01.2013р., позивач повторно вимагав від відповідача повернення попередньої оплати за асфальтну суміш у сумі 60000 грн.

Відповідач суму попередньої оплати у розмірі 60000 грн. позивачу не повернув.

За прострочення повернення суми попередньої оплати позивач нарахував відповідачу до сплати:

- 840 грн. передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційних нарахувань за період з серпня 2011р. по грудень 2012р.

- 2583 грн. передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України три проценти річних за період з 03.08.2011р. по 09.01.2013р.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 181 Господарського кодексу України, зокрема, встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Частина 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З огляду на викладені вище обставини та норми законодавства, господарський суд прийшов до таких висновків.

Відповідач не виконав зобов'язання щодо передачі позивачу у строк до 11.08.2011р. попередньо оплаченої позивачем асфальтної суміші в кількості 69767 кг на суму 60000 грн., відтак позивач в силу ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України вправі вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати, а останній на таку вимогу позивача зобов'язаний її повернути.

Зобов'язання щодо повернення суми попередньої оплати є грошовим зобов'язанням, тому за прострочення виконання цього зобов'язання позивач вправі застосувати до відповідача відповідальність, передбачену ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Зобов'язання щодо повернення позивачу суми попередньої оплати у розмірі 60000 грн. виникло у відповідача 11.11.2011р. у день отримання листа позивача від 08.11.2011р. №667 з вимогою про повернення суми попередньої оплати. Відповідно саме з цієї дати позивач має право на нарахування відповідачу передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційних нарахувань та трьох процентів річних.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.97 р. №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" та п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості. Якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Отже, за період з листопада 2011р. по грудень 2012р. сума інфляційних нарахувань, виходячи із встановлених індексів інфляції, на стягнення якої з відповідача позивач має право, становить 60 грн.

Сума трьох процентів річних за 426 днів прострочення у період з 11.11.2011р. по 09.12.2012р., на стягнення якої з відповідача позивач має право, становить 2095 грн. 77 коп.

За таких обставин позов Канівського комунального підприємства теплових мереж до приватного підприємства "Канів - Граніт" про стягнення 63423 грн. підлягає задоволенню лише в частині стягнення з відповідача на користь позивача 60000 грн. попередньої оплати, 60 грн. інфляційних нарахувань та 2095 грн. 77 коп. трьох процентів річних.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню 1686 грн. 09 коп. витрат на сплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Канів - Граніт" (вул. Київська, буд. 36А, м. Канів, Черкаська область, 19000, ідентифікаційний код 14207791) на користь Канівського комунального підприємства теплових мереж (вул. Енергетиків, 30, м. Канів, Черкаська область, 19000, ідентифікаційний код 02082657) - 60000 грн. попередньої оплати, 60 грн. інфляційних нарахувань, 2095 грн. 77 коп. три проценти річних та 1686 грн. 09 коп. витрат на сплату судового збору.

У задоволенні решти позову відмовити.

Це рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено і підписано 07.02.2013р.

СУДДЯ М.В. Дорошенко