Рішення № 29142332, 07.02.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "07" лютого 2013 р. Справа № 6/5007/1346/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: Котвицька О.Г. - довіреність б/н від 07.08.2012р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія "Полісся-Продукт" (м. Житомир)

до Приватного підприємства "Торгова компанія СП" (с. Кодня Житомирський район Житомирська область)

про стягнення 14529,70 грн.

Спір розглянуто у більш тривалий строк, ніж передбачено ч.1 ст.69 ГПК України.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 14529,70грн. за неналежне виконання договору №72599 від 04.02.2011р., з яких: 10994,80грн. - основний борг, 655,17грн. - пеня, 2748,70грн. - 25% штраф, 131,03грн. - 3% річних. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

06.02.2013р. на виконання ухвали суду Державна податкова інспекція у Житомирському районі листом від 01.02.2013р. за вих.№792/9/10-0 повідомила про те, що Приватним підприємством "Торгова компанія СП" було включено податкову накладну №44130 від 06.07.2012р. на загальну суму 10994,80грн., видану ТОВ ТК "Полісся-Продукт", до податкового кредиту (а.с.76).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач вимог суду стосовно подачі витребуваних доказів не виконав, зокрема відзиву на позовну заяву не подав, явку свого представника не забезпечив, не зважаючи на те, що про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить вихідна кореспонденція суду в матеріалах справи, а факт належного повідомлення відповідача підтверджується поштовим повідомленням від 02.02.13р. (а.с.75).

Відповідач не скористався своїм правом подачі відзиву на позовну заяву, а тому справа розглянута за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 04.02.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія "Полісся-Продукт" (Постачальник/позивач) та Приватним підприємством "Торгова компанія СП" (Покупець/відповідач) укладено договір №72599 (а.с.9), за умовами якого постачальник зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити переданий товар за цінами, обумовленими сторонами при складанні заявки. Товар передається партіями.

Асортимент та кількість кожної партії товару визначається в заявці на поставку товару, яка надається покупцем постачальнику і яка з ним узгоджується (п.1.2 договору).

Згідно п.1.5 договору сумою цього договору є сума усіх накладних, по яких передавався товар покупцю в термін дії цього договору.

Відповідно до п.2.1 договору поставка (відпуск) товару здійснюється постачальником на підставі отриманої від покупця заявки. Заявка може здійснюватись шляхом листування, телеграмою, через телефонний або факсимільний зв'язок, по електронній пошті або передаватися через представника постачальника.

У пунктах 2.2, 2.6 договору встановлено, що кількість, асортимент та ціна товару зазначаються у видаткових накладних постачальника; поставка товару здійснюється постачальником за рахунок покупця. Вартість поставки товару вказується у видатковій накладній.

Право власності, а також ризик випадкової загибелі чи випадкового пошкодження товару переходить від постачальника до покупця під час підписання видаткових накладних (п.2.5 договору).

Відповідно до п.3.1 договору покупець зобов'язується перерахувати кошти за товар в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок або внести в касу підприємства постачальника не пізніше 1 календарного дня з моменту прийомки товару.

За змістом пункту 3.3 договору сторони домовились, що у випадку виникнення у покупця заборгованості всі кошти, які надійшли від нього, будуть зараховуватись постачальником як оплата за попередньо отриманий товар.

Згідно пункту 3.4 договору сторони погодились щомісячно проводити звірку стану розрахунків за поставлену продукцію, для чого постачальник направляє до покупця свого представника. При відсутності розбіжностей покупець підписує акт взаємозвірки. При наявності розбіжностей покупець акт не підписує і у письмовому вигляді направляє або особисто передає постачальнику свої заперечення по акту. В разі не підписання покупцем акту взаємозвірки і не направлення (передачі) письмових заперечень у 5-ти денний термін, дані акту вважаються прийнятими сторонами.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012 р. включно у частині поставки, в частині оплати - до повного виконання зобов'язань по даному договору (п.7.1 договору).

04.02.2011р. між тими ж сторонами підписано додаткову угоду до договору поставки №72599 (а.с.67), в якій сторони - постачальник та покупець внесли зміни до п.8 договору та погодили адреси торгових точок покупця. Ця додаткова угода є невід'ємною частиною договору поставки №72599 від 04.02.2011 р. (п.4 додаткової угоди).

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач отримав товар на суму 10994,80грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №ПП000044130 від 06.07.2012р., долученою до матеріалів справи (а.с.11).

Як зазначив позивач, відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого йому товару не виконав, внаслідок чого на день звернення позивача з позовом до суду у відповідача перед позивачем існує заборгованість у сумі 10994,80грн., що підтверджується довідкою позивача (а.с.53).

Крім основної суми боргу позивач просить стягнути з відповідача 655,17грн. - пені, 2748,70грн. - 25% штрафу та 131,03грн. - 3% річних.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами договору 04.02.2011 року між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Як зазначалось вище, поставка товару позивачем та отримання його відповідачем підтверджується видатковою накладною №44130 від 06.07.2012р., податковою накладною та листом Державної податкової інспекції у Житомирському районі від 25.01.2013р. №433/9/10-0 з доданою податковою декларацією з податку на додану вартість ПП "Торгова компанія СП" з розшифровкою за липень 2012р. (а.с.65-68) і листом ДПІ від 01.02.2013р. за вих.№792/9/10-0, згідно яких Приватним підприємством "Торгова компанія СП" включено податкову накладну №44130 від 06.07.2012р. на загальну суму 10994,80грн., видану ТОВ ТК "Полісся-Продукт", до податкового кредиту (а.с.76).

Беручи до уваги викладене, а також те, що доказів щодо погашення боргу в сумі 10994,80грн. на день розгляду справи відповідач не надав, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та правомірними, а отже підлягають задоволенню.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені, штрафу та 3% річних господарський суд враховує наступне.

Згідно приписів ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.6.3 договору при порушенні терміну оплати покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочки платежу, а також штраф у розмірі двадцяти п'яти відсотків від суми неоплаченого товару. Загальна сума пені та штрафу розраховуються за весь період прострочення.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача розмір пені складає 655,17грн., штрафу - 2748,70грн, 3% річних - 131,03грн. (а.с.10).

Перевіривши проведені позивачем нарахування пені, 25 % штрафу та 3% річних, суд прийшов до висновку, що вони нараховані правильно, відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.33,43,44,49,69,75,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Торгова компанія СП" (12452, Житомирська область, Житомирський район, с. Кодня, вул. Залізнична, 1, кв.6, код 36710828)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія "Полісся-Продукт" (10001, м. Житомир, вул. Кооперативна, 12, код 32265298) - 14529,70грн., з яких: 10994,80грн. - основний борг, 655,17грн. - пеня, 2748,70грн. - 25% штраф, 131,03грн. - 3% річних, а також 1609,50грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 07 лютого 2013 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - відповідачу (рек. з повід.)