Постанова № 29139987, 04.02.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2013 року Справа № 5013/1236/12

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чимбар Л.О. - доповідача

суддів:Дмитренко А.К., Антонік С.Г.

секретар судового засідання Ненарочкін І. О.

представники сторін:

від позивача: Заєць Б.Б., директор, наказ №1 від 14.03.07р.;

від відповідача: Стахєєв О.О., представник, довіреність б/н від 01.02.11;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фермерського господарства «Родючість», с. Розкішне Голованіського району, Кіровоградської області на рішення господарського суду Кіровоградської області від 05.11.12р. у справі №5013/1236/12

за позовом приватного товариства «Піраміда-Агро», м. Черкаси

до фермерського господарства «Родючість», с. Розкішне Голованіського району, Кіровоградської області

про стягнення 66 770,6 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 05.11.12р. у справі №5013/1236/12 (суддя Мохонько К.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з фермерського господарства «Родючість» на користь приватного товариства «Піраміда-Агро» 38 122,92 грн. пені, 3451,91 грн. інфляційних збитків, 25194,51 грн. 10 % річних, 1 609,5 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що немає правових підстав для нарахування додаткових санкцій на суму боргу, встановлену в судовому рішенні. Вказує на наявність обставин, які відповідно до ст.233 ГК України та ч.3ст.551 ЦК України давали підстави зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, однак господарський суд необґрунтовано не застосував вказані норми закону та не врахував наявність скрутного фінансового становища відповідача.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.12.2012 року апеляційна скарга прийнята до провадження та розгляд справи призначено в судовому засіданні на 24.12.2012р.

В відзиві на апеляційну скаргу позивач просив оскаржуване рішення господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав його законності та обґрунтованості.

Слухання справи відкладено на 14.01.2013р. та на 04.02.2013 р. В судовому засіданні 04.02.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково враховуючи наступне.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, рішенням господарського суду Кіровоградської області від 14.02.12р. у справі №5013/2585/11 з фермерського господарства «Родючість» на користь приватного підприємства «Піраміда-Агро» за невиконання умов договору товарного кредиту № 11/130 від 25.08.11р. стягнуто 493130 основного боргу, 1504 грн. 17 коп. втрат від інфляції, 2319 грн. 60 коп. пені 14965 грн. 25 коп. 10% річних, 49313 грн. штрафу, 20518 грн. 51 коп. судового збору. Рішення суду набрало законної сили.

Причиною виникнення спору у справі є не погашення відповідачем суми основного боргу за договором, стягнутого вищевказаним рішенням господарського суду Кіровоградської області від 14.02.12р. у справі №5013/2585/11.

Як визначено в ч.2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, господарський суд прийшов до правильного висновку, що факт укладання між сторонами договору товарного кредиту № 11/130 від 25.08.11р., його подальше невиконання відповідачем, не доводиться при вирішенні даної справи.

8 серпня 2012 року відповідач виконав рішення суду від 14.02.12р., що визнається сторонами і копією виписки з банківського рахунку наданої позивачем (а.с. 16).

Господарський суд обґрунтовано визначив у рішенні, що у даній справі позивач нарахував штрафні санкції за невиконання договору за інший період часу, ніж у справі № 5013/2585/11, з 3 лютого 2012 року до моменту здійснення відповідачем повного розрахунку (8 серпня 2012 року). Наведене підтверджується рішенням суду від 14.02.12р., копіями позову від 22.12.11р. та заяви від 02.02.12р.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума інфляційних витрат в період з січня по липень 2012 року правильно визначена судом у розмірі 3451 грн. 91 коп.

В пункті 7.3.3 договору сторони встановили відсотки в розмірі 10% річних. В період з 3 лютого по 8 серпня 2012 року (187 днів) 10% річних на борг 493130 грн. нараховані господарським судом правильно у розмірі 25194,51 грн.

Як визначено в ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність стягнення з відповідача інфляційних втрат та 10 % річних, оскільки судом встановлено факт прострочення відповідачем грошового зобов'язання.

Втрати, пов'язані з інфляційними процесами в державі за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а 10% річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, а тому їх не можна відносити до штрафних санкцій.

Діючим законодавством не передбачено обмежень щодо звернення кредитора з позовом до боржника про стягнення інфляційних втрат та річних після винесення рішення судом про стягнення боргу, оскільки зобов»язання припиняється виконанням (ст.599 ЦК України).

З врахуванням викладеного доводи апеляційної скарги про відмову в задоволенні позову чи зменшення стягнутих сум інфляційних збитків та 10% річних слід визнати необґрунтованими.

Господарським судом правильно визначено розмір пені за період з 3 лютого по 8 серпня 2012 року, однак колегія суддів вважає, що розмір пені, який було стягнуто судом першої інстанції не відповідає наслідкам порушення, а тому суму нарахованої пені слід зменшити.

Згідно ст.83 ч.1 п.3 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною першою ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Апеляційний суд вважає наявними у справі обставини, які мають істотне значення і можуть слугувати підставою для зменшення розміру пені до 50%: на момент подачі даного позову основний борг відповідачем був погашений в повному обсязі, скрутне фінансове становище відповідача як сільгоспвиробника підтверджується довідкою Голованіської райдержадміністрації про посуху на території району в 2012 році та наявністю заборгованості по кредитному договору в розмірі 460 668,38 грн. Крім того, апеляційний суд враховує, що загальний розмір, стягнутих за двома рішеннями, штрафних і фінансових санкцій порівняно з сумою боргу є надмірним і складає майже 30%.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що з врахуванням викладених обставин, відповідно до положень вищенаведених положень закону розмір пені належить зменшити до 50% від нарахованої суми, а саме: до 19 061,46 грн., змінивши рішення господарського суду в цій частині.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фермерського господарства «Родючість», с. Розкішне Голованіського району, Кіровоградської області задовольнити частково.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 05.11.12р. у справі №5013/1236/12 змінити, зменшивши розмір пені до 19 061,46 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий Л.О. Чимбар

Суддя А.К. Дмитренко

Суддя С.Г. Антонік

Постанова виготовлена в повному обсязі 05.02.2013 року.