Постанова № 29138150, 21.08.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

h

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 0670/4129/12?

категорія 10.1?

21 серпня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Романченка Є.Ю.? ,

при секретарі - Длугаш О.В.?,

за участю позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом приватного підприємця ОСОБА_1? до Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області? про скасування вимоги від 07.02.2012 р. №Ф-144У?,-

встановив:

Позивач звернулася до суду з позовом, у якому просила скасувати вимогу управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області про сплату боргу від 07.02.2012 року № Ф-144У в сумі 4010,30 грн. Вважає, що оскаржувана вимога відповідача є незаконною та підлягає скасування, так як боргу перед Пенсійним фондом у неї не має. При цьому зазначає, що особи, які досягли пенсійного віку не можуть бути платниками страхових внесків. Відповідно до Закону України "Про систему оподаткування", відрахування на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється на добровільних засадах.

Позивач у судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі та просила його задовольнити.

Відповідач свого представника до суду не направив, надійшло клопотання з проханням розгляд справи здійснювати за відсутності їх представника.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстави.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа.

Відповідно до листа Олевського відділення Лугинської МДПІ Житомирської області Державної податкової служби № 3669/17 від 20.08.2012 року, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року перебувала на загальній системі оподаткування з фіксованою сплатою прибуткового податку за патент.

Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010 року, який набрав чинності з 01.01.2011 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон) встановлено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Проаналізувавши наведене, суд приходить до висновку, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Відповідно до п. п. 1, 4 ст. 2 Закону, платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону, єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Частина 5 вказаної статті Закону передбачає, що єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону).

Згідно із ч. 11 ст. 8 Закону, єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Статтею 22 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" було установлено на 2011 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 941 гривня, з 1 квітня - 960 гривень, з 1 жовтня - 985 гривень, з 1 грудня - 1004 гривні.

Таким чином, мінімальний страховий внесок для платників, зазначених у п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону, з січня по березень 2011 року становив по 326,53 грн., з квітня по вересень 2011 року - по 333, 12 грн., з жовтня по листопад 2011 року - по 341, 80 грн., з грудня 2011 року - 348, 39 грн.

В судовому засіданні позивач пояснила, що на протязі 2011 року сплачувала лише плату за патент у розмірі 80, 00 грн., звітності про отримані доходи не подавала, а тому, суд вважає, що сума єдиного внеску для неї не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожен місяць 2011 року.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону, платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 9 Закону).

Судом встановлено та не заперечувалось позивачем, що єдиний внесок у 2011 році у розмірі не меншому за розмір мінімального страхового внеску нею сплачено не було. Внаслідок неналежного виконання позивачем своїх зобов'язань у неї утворилась заборгованість перед відповідачем зі сплати єдиного внеску за січень - грудень 2011 рік у розмірі 4010, 30 грн.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону, сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом, є недоїмкою.

Згідно із ч. 4 ст. 25 Закону, територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до п. 6.3 р. 6 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Пенсійного фонду № 21-5 від 27.09.2010 року, (далі - Інструкція), органи Пенсійного фонду надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках: а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника або актів звірок з органами податкової служби сум доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування сум єдиного внеску або органами Пенсійного фонду у повідомленнях-розрахунках визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті; б) якщо платник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати єдиного внеску; в) якщо платник має на кінець звітного базового періоду борги зі сплати фінансових санкцій. У випадку "а" вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки платника єдиного внеску, або актом про суми розбіжностей щодо сум доходу (прибутку), заявлених у звітності до Пенсійного фонду та задекларованих у річній податковій декларації фізичними особами - підприємцями чи особами, які забезпечують себе роботою самостійно, або повідомленням-розрахунком на всю суму донарахованого єдиного внеску. У випадку "б" та/або "в" вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Сума боргу у вимозі проставляється у гривнях з двома десятковими знаками. Вимога формується на суму боргу, що перевищує 10 грн.

Встановлено, що станом на 07 лютого 2012 року позивач мала недоїмку зі сплати єдиного внеску за 2011 рік у сумі 4010,30 грн.

07 лютого 2012 року управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області винесено вимогу про сплату боргу № Ф-144У, в якій зазначено, що сума боргу (недоїмка) приватного підприємця ОСОБА_1 становить 4010, 30 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вказана вимога винесена на підставі та у порядку встановленому законодавством, а тому підлягає виконанню.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на вимоги Закону України "Про систему оподаткування", оскільки зазначений Закон втратив чинність з 01.01.2011 року.

Крім того, ч. 2 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010 року, який набрав чинності з 01.01.2011 року та визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, встановлено, що єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Податкове законодавство не регулює порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску.

Посилання позивача на те, що вона як пенсіонер не повинна сплачувати єдиний внесок є необґрунтованими, тому що приписами частини 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у редакції з 06.08.2011 року, передбачено, що від сплати за себе єдиного внеску звільняються особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Позивач у 2011 році перебувала на загальній системі оподаткування, що підтверджується довідкою Олевського відділення Лугинської МДПІ від 20.08.12 року №3669/17 тому зазначена норма Закону на неї не поширюється.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 86,158-163,186,254 КАС України, суд ?

постановив:

В задоволенні позовних вимог відмовити.?

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.?

Головуючий суддя Є.Ю. Романченко?

Повний текст постанови виготовлено: 27 серпня 2012 р.

?

?

?