Рішення № 29137532, 31.01.2013, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

31.01.2013

Справа № 0418/1814/2012

2/0203/460/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

31 січня 2013 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого-судді Маймур Ф.Ф.

при секретарі -Авраменко А.М.

за участю представника позивача -Майборода В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс»до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся позивач із вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого з урахуванням подальшого уточнення послався на те, що 07 травня 2007 року між ЗАТ «Агробанк», як кредитором, правонаступником якого є позивач, та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за яким відповідач отримав кредит в сумі 50000 доларів США, зобов'язавшись його повернути до 06 травня 2010 року включно, сплативши відсотки за користування кредитом та інші обов'язкові платежі відповідно до умов договору. Виконання ОСОБА_2 своїх договірних зобов'язань із повернення кредиту в повному обсязі забезпечено договором поруки від 07 травня 2007 року, укладеним між ЗАТ «Агробанк», як кредитором, правонаступником якого є позивач, та відповідачем ОСОБА_3, як поручителем. Посилаючись на те, що відповідачі свої договірні зобов'язання не виконали, кредит не повернули, представник позивача просив суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача суму кредитної заборгованості станом на 17 лютого 2012 року в розмірі 302677,33 гривень, а також покласти на відповідачів судові витрати у справі (а.с.1а-5, 53-56).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. При цьому представником відповідача ОСОБА_2 суду були подані письмові заперечення проти позову, в яких представник просить суд відмовити в задоволенні позову, посилаюсь на погашення вказаним відповідачем заборгованості по кредиту ще у квітні 2010 року, неповідомлення кредитором відповідачів про наявність заборгованості, як підстави для звернення до суду із позовом, а також вказав, що представник вказав на неповідомлення відповідачів позивачем, який є новим кредитором, про відступлення права вимоги (а.с.42-43).

Враховуючи дані обставини, суд вважає за можливе на підставі ст.ст.169, 224 ЦПК України здійснити розгляд даної цивільної справи в заочному порядку відповідно до Глави 8 Розділу ІІІ ЦПК України.

Вислухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що 07 травня 2007 року між ЗАТ «Агробанк», як кредитором, та відповідачем ОСОБА_2, як позичальником, було укладено договір про надання кредитної лінії №27.840.07.17, за яким позичальник отримав кредит в розмірі 50000 доларів США, зобов'язавшись його повернути до 06 травня 2010 року, сплативши 15,5% річних за користування кредитом, а також інші обов'язкові платежі. За порушення строків повернення заборгованості по кредиту та/чи відсотків за його використання позичальник зобов'язався сплачувати пеню в розмірі 0,5% від суми прострочених грошових зобов'язань за кожен день прострочення (а.с.6-8).

Також судом встановлено, що з метою забезпечення виконання відповідачем ОСОБА_2 взятих на себе договірних зобов'язань між ЗАТ «Агробанк», та відповідачем ОСОБА_3, 07 травня 2007 року укладено договір поруки №27.840.07.17/П1. За умовами такого договору відповідач ОСОБА_3, як поручитель, зобов'язалась перед кредитодавцем відповідати солідарно та в повному обсязі із позичальником ОСОБА_2 за невиконання останнім взятих на себе договірних зобов'язань за договором про надання кредитної лінії №27.840.07.17 від 07 травня 2007 року (а.с.8-зворот).

26 вересня 2011 року між ПАТ «Банк Восток», який є правонаступником ЗАТ «Агробанк», та позивачем було укладено договір про відступлення права вимоги №7, за яким позивач набув прав нового кредитора за договором про надання кредитної лінії №27.840.07.17 від 07 травня 2007 року та договором поруки №27.840.07.17/П1 від 07 травня 2007 року (а.с.9-14, 21-22).

Із матеріалів справи встановлено, що позичальник не виконав належним чином взяті на себе грошові зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем, розмір якої станом на 17 лютого 2012 року складає 37929,49 доларів США, за офіційним курсом НБУ на зазначену дату становило 302677,33 гривень, з яких 21901,32 доларів США (174772,53 гривень) -заборгованість за тілом кредиту, 259,22 доларів США (2068,58 гривень) - 3% річних, 15768,95 доларів США (125836,22 гривень) -пеня (а.с.12, 13, 14, 57-62).

Правовідносини, які виникли між сторонами у справі, окрім положень зазначених вище договорів, врегульовані нормами ЦК України.

Так, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм ст.ст.11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір, який є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов'язково укладається в письмові формі (ст.ст.1054, 1055 ЦК України), а також договір поруки (ст.553 ЦК України).

Нормою ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, різновидом якої є пеня (ст.549 ЦК України).

Нормою ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Божник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст.ст.546, 547 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись порукою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватись виконання зобов'язання частково або в повному обсязі. Поручителем може бути одна або кілька осіб.

Згідно ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За змістом ст.ст.512-514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), правонаступництвом. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Вирішуючи питання щодо позовних вимог позивача за договором про надання кредитної лінії №27.840.07.17 від 07 травня 2007 року, договором поруки №27.840.07.17/П1 від 07 травня 2007 року, приймаючи до уваги, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт укладення між ЗАТ «Агробанк»та відповідачами даних договорів із дотриманням вимог законодавства, а також встановлено, що новим кредитором за даними зобов'язаннями є позивач, та підтверджено невиконання відповідачами, на відміну від кредитодавця, своїх зобов'язань за даними договорами, що зумовило виникнення в них заборгованості перед позивачем в сумі 37929,49 доларів США (302677,33 гривень), суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

В той же час, суд не приймає до уваги посилання представника відповідача ОСОБА_2 на повне погашення вказаним відповідачем кредиту, отриманого за договором про надання кредитної лінії №27.840.07.17 від 07 травня 2007 року. Такі посилання представника не підтверджені жодними доказами, а відтак за змістом ст.60 ч.4 ЦПК України не можуть бути покладені в основу рішення суду.

Не може погодитись суд із твердженнями представника відповідача ОСОБА_2 про необхідність відмови в задоволенні позову через неотримання відповідачами повідомлень від кредитора про необхідність погашення заборгованості. Правова позиція суду з цього приводу ґрунтується на тому, що положення п.9.1 кредитного договору, на які послався представник відповідача, стосуються дострокового погашення кредиту, однак на час звернення позивача до суду із даним позовом передбачений договором загальний термін повернення кредиту вже настав, а отже такі положення договору не можуть бути застосовані до спірних правовідносин. Крім того, за змістом ст.3 ЦПК України, ст.ст.15, 16 ЦК України, а також ст.124 Конституції України кожна особа, в тому числі юридична -кредитор, має право на звернення до суду за захистом свого майнового права або інтересу в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відтак, наявність в договорі умови щодо попереднього надіслання боржнику вимоги про погашення ним заборгованості та виконання своїх зобов'язань у відповідності до наведених норм та ст.6 ЦК України не може бути перешкодою для звернення кредитора до суду задля захисту своїх порушених майнових прав без надіслання боржнику вказаного повідомлення. При цьому, не має підстав вважати порушеними права позичальника, поручителя у випадку звернення кредитора за таких обставин до суду, оскільки позичальник/поручитель в судовому засіданні мають можливість заперечувати проти вимог кредитора, що відповідає положенням ст.124 Конституції України. Такий висновок суду кореспондуються із правовою позицією Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеною стосовно аналогічних правовідносин в п.37 Постанови «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»№5 від 30 березня 2012 року.

Суд критично ставиться та не приймає до уваги як підставу для відмови в позові і посилання представника відповідача ОСОБА_2 на неповідомлення позивачем відповідачів про заміну кредитора у зобов'язанні. За змістом ст.516 ЦК України факт такого неповідомлення не позбавляє нового кредитора права на звернення до суду із вимогою про погашення заборгованості, а також не скасовую обов'язку позичальника, поручителя погасити кредитну заборгованість, а лише встановлює, що новий кредитора несе ризик настання для нього несприятливих наслідків у вигляді виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові. Доказів щодо такого виконання кредитного зобов'язання сторонами, їх представниками суду не надано.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст.88 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне стягнути з відповідачів в рівних частках на користь позивача понесені останнім при зверненні до суду із даним позовом судові витрати в розмірі 3026,77 гривень, тобто по 1513,39 гривень з кожного (а.с.1, 52).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст.11, 15, 16, 512-514, 516, 525, 526, 530, 546, 547, 549, 553, 554, 610, 611, 625, 629, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст.3, 10, 11, 57-60, 64, 88, 208, 209, 212-215, 218, 223, Глави 8 Розділу ІІІ ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1), ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс»(ЄДРПОУ 36799749) заборгованість за договором про надання кредитної лінії №27.840.07.17 від 07 травня 2007 року в розмірі 302677,33 гривень, що складається із заборгованості за тілом кредиту - 174772,53 гривень, 3% річних - 2068,58 гривень, пені - 125836,22 гривень.

У рахунок повернення судових витрат стягнути в рівних частках з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс»(ЄДРПОУ 36799749) 3026,77 гривень, тобто по 1513,39 гривень з кожного.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.223 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя Ф.Ф. Маймур