Постанова № 29136282, 05.02.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2013 р. Справа № 5023/4682/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В. , суддя Плахов О.В.

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників сторін:

позивача - Мельник В.В. за довіреністю № 14-327 від 16.03.2012р.,

відповідача - Гавриленко Т.С. за довіреністю № 34 від 09.01.2013р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ (вх. № 094 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 11.12.2012р. у справі № 5023/4682/12,

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ,

до Ізюмського комунального підприємства теплових мереж, м. Ізюм,

про стягнення коштів у сумі 7 263 758,21 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив стягнути з відповідача 5 741 517,13 грн. основного боргу, 44 118,17 грн. інфляційних, 557 450,17 грн. пені, 110 519,29 грн. 3 % річних, 810 153,46 грн. 7 % штрафу, у зв'язку з не належним виконанням відповідачем обов'язків за договором купівлі-продажу природного газу № 35/П від 30.09.2011 р. та стягнути судові витрати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.12.2012р. у справі № 5023/4682/12 (суддя Жиляєв Є.М.) позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Ізюмського комунального підприємства теплових мереж на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 5 672 320,13 грн. основного боргу, 110 519,29 грн. 3 % річних, 278 725,09 грн. пені, 405 076,73 грн. штрафу, 63 375,66 грн. судового збору; у іншій частині позову відмовлено.

Рішення прийнято з підстав неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань.

Позивач частково не погодившись з рішенням господарського суду Харківської області від 11.12.2012р. у справі № 5023/4682/12 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 44 118,17 грн. інфляційних, 278 725,09 грн. пені та 405 076,73 грн. 7% штрафу; прийняти нове рішення у цій частині, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі; у інший частині рішення господарського суду Харківської області від 11.12.2012р. у справі № 5023/4682/12 залишити без змін; судові витрати покласти на відповідача.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції при вирішенні питання щодо зменшення пені повинен був об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, не відповідності розміру пені наслідкам порушення, в оскаржуваному рішенні не було надано належного обґрунтування підстав для зменшення штрафних санкції (пеня, штраф); ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом, і як державне підприємство є об'єктом , що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

Апелянт вважає, що він скориставшись своїм правом, заявив вимоги про стягнення з відповідача 44 118,17 грн. інфляційних в тій частині, щодо якої поніс збитки.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, у судовому засіданні просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши доводи представників сторін, судова колегія встановила наступне.

30.09.2011 р. між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 35/П (далі - Договір) з додатковими угодами до нього, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача у ІV кварталі 2011 р. та у 2012 р. імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", далі-газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а відповідач зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах цього договору (т.1, а.с. 10-17).

У пункті 1.2. Договору зазначено, що газ, що продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями. Під словом «населення» слід розуміти громадян, які проживають у будинках житлового фонду або приміщеннях (гуртожитках), що перебувають у їх відособленому користуванні та вносять плату за комунальні послуги по затвердженим тарифам.

Відповідно до пункту 2.1 Договору встановлено, що позивач передає відповідачу (покупцеві) з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 14170 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів.

Згідно з пунктом 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання умов за Договором поставив відповідачу природний газ в період з жовтня - грудень 2011 року, січня-квітень 2012 року, всього на загальну суму 12012048,79 грн., що підтверджуються Актами приймання-передачі природного газу з посиланням на договір № 35/П від 30.09.2011р.: від 31.10.2011р. на суму 781 811,03 з урахуванням ПДВ; від 31.10.2011р. на суму 112,59 грн. з урахуванням ПДВ; від 30.11.2011р. на суму 797,30 грн. з урахуванням ПДВ; від 30.11.2011р. на суму 1 905 535,37 грн. з урахуванням ПДВ; від 31.12.2011р. на суму 1 845 090,90 грн. з урахуванням ПДВ; від 31.12.2011р. на суму 731,85 грн. з урахуванням ПДВ; від 31.01.2012р. на суму 2 429 070,05 грн. з урахуванням ПДВ; від 31.01.2012р. на суму 1 165,19 грн., з урахуванням ПДВ; від 29.02.2012р. на суму 2 753 282,95 грн., з урахуванням ПДВ; від 29.02.2012р. на суму 1 526,53 грн., з урахуванням ПДВ; 31.03.2012р. на суму 980,59 грн., з урахуванням ПДВ; від 31.03.2012р на суму 1 996 173,90 грн., з урахуванням ПДВ; від 30.04.2012р. на суму 295 712,93 грн., з урахуванням ПДВ; від 30.04.2012р. на суму 57,61 грн., з урахуванням ПДВ та не заперечуються сторонами (т.1, а. с. 18-31). Вищенаведені акти приймання-передачі природного газу підписані уповноваженими особами підприємств позивача та відповідача та скріплені печатками.

Але відповідач в порушення взятих на себе договірних зобов'язань оплату проводив несвоєчасно, у зв'язку з чим позивач направив 20.08.2012р. на адресу відповідача вимогу, в якій звертається з проханням до відповідача належним чином виконати умови договору, а саме п. 6.1 та 7.2. Договору купівлі-продажу природного газу № 35/П від 30.09.2011 р. та просив відповідача у триденний термін провести оплату суми основного боргу за отриманий природний газ (т.1, а.с. 73-75). Проте відповідач оплату за природний газ здійснив частково, що змусило позивача звернутись до господарського суду 17.10.2012р. з позовом про стягнення з відповідача 5 741 517,13 грн. основного боргу, 44 118,17 грн. інфляційних, 557 450,17 грн. пені, 110 519,29 грн. 3 % річних, 810 153,46 грн. 7 % штрафу (т.1, а.с. 4-6).

З матеріалів справи вбачається, що у відповідача перед позивачем залишилась несплаченою заборгованість за куплений природний газ в розмірі 5672320,13 грн. за договором № 35/П від 30.09.2011р., що підтверджується належним чином засвідченими копіями платіжних доручень № 34 від 22.12.2011р. на суму 606 510,00 грн.; № 357 від 30.12.2011р. на суму 909,89 грн.; №1 від 23.01.2012р. на суму 939 840,00 грн.; №2 від 22.02.2012р. на суму 864 790,00 грн.; № 410 від 13.03.2012р. на суму 956,77 грн.; № 412 від 13.03.2012р. на суму 2 466,80 грн.; № 3 від 22.03.2012р. на суму 899 500,00 грн.; № 4 від 24.04.2012р. на суму 802 300,0 грн.; № 457 від 07.05.2012р. на суму 1 038,20 грн.; № 5 від 21.05.2012р. на суму 114 377,30 грн.; № 6 від 21.05.2012р. на суму 55 962,70 грн.; № 483 від 06.06.2012р. на суму 440 000,00 грн.; № 485 від 07.06.2012р. на суму 1 152 000,00 грн.; № 7 від 21.06.2012р. на суму 30 770,00 грн.; № 501 від 13.07.2012р. на суму 15 200,00 грн.; № 8 від 24.07.2012р. на суму 31 790,00 грн.; № 506 від 31.07.2012р. на суму 7 000,00 грн.; № 9 від 24.09.2012р. на суму 69 197,00 грн.; № 34 від 23.11.2011р. на суму 305 120,00 грн. (т.2. а.с. 11-29) та актом звірки розрахунків за період з 01.10.2011р. по 30.09.2012р. (т.1, а.с. 148). якій було підписано представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач до звернення позивача з позовом відповідно до платіжного доручення № 9 від 24.09.2012 р. перерахував на рахунок позивача грошові кошти на загальну суму 69 197,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за договором № 35/П від 30.09.2011р. (т.2, а.с. 28).

Беручи до уваги те, що позивач звернувся до суду 17.10.2012 р., а сума боргу в розмірі 69 197,00 грн. була сплачена відповідачем 24.09.2012 р., колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо відмови у задоволені позову в цій частині вимог, у зв'язку з безпідставністю та необґрунтованістю.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України та статті 174 ГК України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом статті 193 ГК України та статті 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача 5 672 320,13 грн. основної заборгованості, яка підтверджуються матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; у зв'язку з тим, що в країні відбулися інфляційні процеси, позивач має право на збереження реальної величини несплачених грошей.

З матеріалів справи вбачається, що у розрахунку інфляційних позивач зазначив період з листопада 2011р. по серпень 2012р., але при здійсненні розрахунку інфляційних позивач здійснив розрахунок за період: з листопада 2011 р. по квітень 2012 р., який склав 44 118,17 грн. (т.1, а.с. 33), без урахування дефляційних процесів за травень, червень, липень та серпень 2012 р.

Отже, період нарахування інфляційних втрат не відповідає вимогам статті 625 ЦК України, оскільки є скороченим з метою штучного завищення розміру інфляційних втрат, так як розмір інфляційних втрат, з урахуванням дефляційних процесів за травень, червень, липень та серпень 2012 року, відсутній.

У зв'язку з чим колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, якій враховуючи індекс інфляції за кожний місяць періоду прострочення платежу, в тому числі і від'ємний (дефляцію) відмовив у задоволенні вимог позивача в частині стягнення з відповідача 44 118,17 грн. інфляційних.

Також колегія суддів вважає такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 110 519,29 грн. 3% річних за період з 14.11.2011р. по 21.08.2012р.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання відповідачем умов пункту 6.1. цього Договору він у безспірному порядку зобов'язався сплатити позивачу крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу. Пеня сплачується протягом 3 банківських днів з моменту отримання відповідачем вимоги позивача. У разі несплати пені у вказаний строк відповідач вважається таким, що має заборгованість за цим Договором.

Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом статті 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У частині 6 статті 231 ГК України зазначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктами 1 та 3 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У зв'язку з чим вимоги позивача у частині стягнення з відповідача пені з у розмірі 557 450,17 грн. та 7% штрафу у розмірі 810 153,46 грн. є обґрунтованими.

Господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення правомірно встановив факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов'язань за період з 14.11.2011р. по 21.08.2012р. щодо сплати на користь позивача вартості купленого природного газу за договором № 35/П від 30.09.2011р., в зв'язку з чим, обґрунтовано поклав на відповідача відповідальність у вигляді сплати на користь позивача штрафних санкцій.

Разом з тим, відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вказано, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України

Як вбачається з матеріалів справи та зазначає відповідач у клопотанні про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) (т.2, а.с. 39), газ куплений за договором № 35/П від 30.09.2011р., використовувався покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійним організаціям, про що зазначено у пункті 1.2 договору № 35/П від 30.09.2011р.

Колегія суддів враховує, що основною причиною невиконання зобов'язань відповідача по договору є несвоєчасне та не повне отримання відповідачем платежів від населення та компенсації з різниці у тарифах за послуги з теплопостачання. Згідно з наданою довідкою № 1344 від 07.12.2012 р. заборгованість за теплову енергію споживачів станом на 01.11.2012 р. склала 10 725,7 тис. грн., у тому числі населення яке складало 65% споживачів - 6 969,7 тис. грн., а заборгованість держави з компенсації наданих пільг - 328,6 тис.грн., субсидій - 459,3 тис.грн., відшкодування різниці у тарифах - 12 028,7 тис. грн.

З наданих до матеріалів справи документів вбачається, що тарифи для населення на теплову енергію були затверджені з урахуванням субсидій населенню та пільг відповідним категоріям громадян, що підтверджується зведеними реєстрами укладеними між Ізюмським комунальним підприємством Теплових мереж та Харківською обласною державною адміністрацією, у зв'язку з чим відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 11.01.2005р. № 20 «Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Харківській області, Головним фінансовим управлінням Харківської облдержадміністрації, Ізюмським комунальним підприємством теплових мереж та Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» були укладені спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету (т.1, 111-146), на виконання яких відповідачем без затримки відповідно до платіжних доручень на рахунок позивача перераховувалась заборгованість за договором № 35/П від 30.09.2011р. (т.2, а.с. 11,13,14, 17, 18, 20, 21, 24, 26, 28, 29).

Відповідно до належним чином засвідчених копій розрахунків обсягів заборгованості за минулі роки з різниці в тарифах на теплову енергію, що надана населенню Ізюмським комунальним підприємством теплових мереж було узгоджено обсяги заборгованості за 2011р. та за три квартали 2012р. фактичних витрат з надання послуг населенню та різниці між фактичними витратами та фактичними нарахуваннями, узгоджених начальником Головного управління Житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської облдержадміністрації Грива Р.С., начальником Головного фінансового управління Харківської обласної державної адміністрації Овсяннікова С.І., міським головою м. Ізюм Божковим О.А., начальником фінансового управління м. Ізюм Семенча Т.М. із засвідченням печатками даних організацій, відповідно яких обсяг заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що надана населенню Ізюмським комунальним підприємством теплових мереж за 2011р. визначено та узгоджено у сумі 7 184 080 грн.; за 1 квартал 2012 р. - 3 260 391 грн.; 2 квартал 2012 р. - 1 531 864 грн.; 3 квартал 2012 р. - 1 527 862 грн. (т.2, а.с. 31, 33, 35, 37).

Також відповідно до належним чином засвідчених копій виписок з протоколів засідання територіальної комісії Харківської області з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу було узгоджено обсяги заборгованості з різниці в тарифах за 2011р. та за три квартали 2012р. на теплову енергію, надану населенню «Ізюмський комунальним підприємством теплових мереж», яка відповідно до статті 23 Закону України «Про державний бюджет на 2012 рік» та з урахуванням Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» підлягає відшкодуванню у загальній сумі 13 504 197,00 грн., за підписом Голови територіальної комісії першого заступника голови обласної державної адміністрації В.Г. Дулубом та секретарем комісії Н.О. Ачкасовою із засвідченням печаткою Харківської обласної державної адміністрації, вирішено за надану населенню теплову енергію Ізюмським комунальним підприємством теплових мереж (т.2, а.с. 30, 32, 34, 36).

Колегія суддів прийшла до висновку, що заявник обґрунтував винятковість обставин по даній справі, оскільки прострочка з оплати газу за договором № 35/П від 30.09.2011 р. виникла через значну заборгованість населення та несвоєчасне надходження компенсації за поставлену відповідачем теплову енергію громадянам яким надаються пільги та субсидії, і яка у разі її надходження негайно перераховувалась на рахунок позивача.

Враховуючи інтереси сторін та ступень вини відповідача у виконанні покладених на нього договірних зобов'язань щодо оплати отриманого природного газу, які виникли внаслідок несвоєчасних платежів від населення, несвоєчасного відшкодування різниці в тарифах за надані відповідачем послуги з теплопостачання, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції у частині зменшення розміру штрафних санкцій (пені, штрафу) до 50% 278 725,09 грн. пені та 405 076,73 грн. штрафу та вважає, що суд першої інстанції правомірно відхилив клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкції до 90%.

Позивач відповідно до статті 33 ГПК України, не надав належних та відповідних доказів наявності збитків через несвоєчасну сплату відповідачем заборгованості за договором № 35/П від 30.09.2011 р. у більшому розмірі, ніж 683 801, 82 грн.(278 725,09 грн. пені та 405 076,73 грн. штрафу).

На підставі викладеного колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 11.12.2012р. у справі № 5023/4682/12 прийняте у відповідності до норм чинного законодавства та матеріалів справи і підстави для його скасування відсутні, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 11.12.2012р. у справі № 5023/4682/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 04.02.2013р.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Лакіза В.В.

Суддя Плахов О.В.