Постанова № 29136238, 05.02.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2013 р. Справа№ 5011-48/6739-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Петренку В.А.,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «МТС Україна»

на рішення господарського суду міста Києва від 16.07.2012р.

у справі № 5011-48/6739-2012 (суддя Р.В. Бойко)

за позовом Заступника прокурора міста Чернігова в інтересах держави

в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області

до Приватного акціонерного товариства «МТС Україна»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Територіальне управління МНС України по Чернігівській області

про внесення змін до договору

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора міста Чернігова (далі - прокурор) звернувся в господарський суд міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області (далі - позивач) з позовом до Приватного акціонерного товариства "МТС Україна" (далі - відповідач) про внесення змін до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 25.10.2010р.

Рішенням господарського суду м. Києва від 16.07.2012р. у справі

№ 5011-48/6739-2012 позов задоволено повністю. Внесено зміни до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №28-11 від 24.02.2011 р., укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області та Приватним акціонерним товариством "МТС Україна", шляхом викладення п. 3.1 Договору в наступній редакції: "Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. №786 з урахуванням змін і доповнень і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (перший місяць оплати за новими орендними ставками) -вересень 2011 р. 6 191,14 грн.", а також стягнуто з відповідача судові витрати. Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції послався на умови договору, Закон України «Про оренду державного та комунального майна» та норми Цивільного кодексу України, дійшовши висновку про наявність правових підстав з якими закон пов'язує можливість внесення змін до договору у судовому порядку з огляду на недосягнення сторонами договору згоди щодо внесення таких змін.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду м. Києва від 16.07.2012р. у справі № 5011-48/6739-2012 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що рішення підлягає скасуванню, оскільки судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а суд при прийнятті рішення припустився порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник вказує на те, що відповідно до умов договору оренди та приписів закону підстави для внесення змін до укладеного між сторонами договору відсутні, а відповідні зміни у даному випадку могли бути внесені лише за згодою сторін, оскільки, на думку скаржника, зміна умов договору в односторонньому порядку, в тому числі направлена на погіршення становища орендаря не допускається.

Відзиву на апеляційну скаргу суду не подано.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2012р. у справі № 5011-48/6739-2012 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «МТС Україна» на рішення господарського суду міста Києва від 16.07.2012р. прийнято до провадження та призначено розгляд скарги на 27.11.2012р.

У судовому засіданні 27.11.2012р. оголошено перерву до 25.12.2012р.

Ухвалою суду від 25.12.2012р. розгляд справи відкладено на 05.02.2013р. у зв'язку з неявкою у судове засідання представника третьої особи.

У судовому засіданні 05.02.2013р. суд заслухав пояснення представника скаржника та прокурора. Представники позивача та третьої особи у судове засідання не з'явилися. Про час та місце розгляду скарги повідомлялися у порядку, встановленому ГПК України. Клопотань та заяв про відкладення розгляду від позивача та третьої особи не надходило.

Колегія суддів не знаходить підстав для відкладення розгляду скарги, передбачених ст. 77 ГПК України, а тому вважає за можливе здійснювати апеляційний перегляд справи за відсутності представників позивача та третьої особи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представника скаржника та прокурора, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.10.2010 р. між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено договір № 28-11 оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності (далі - Договір, а.с.9-14).

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування без права передачі у суборенду, приватизації та переходу права власності третім особам, державне нерухоме майно 1/3 частину даху будівлі тренувальної вежі та нежитлове приміщення будівлі тренувальної вежі площею 10,7 кв.м. (реєстровий номер 08589044.6.ААААЖА873) (надалі -майно), розміщене за адресою: м. Чернігів, вул. Квітнева, 19, що перебуває на балансі Управління Міністерства надзвичайних ситуацій України у Чернігівській області (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 10.11.2010 р. і становить за незалежною оцінкою 169 414,69 грн. та 6 803,78 грн., разом 176 218,47 грн.

Відповідно до п. 1.2 Договору майно передається в оренду для розміщення обладнання стільникового мобільного зв'язку.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Згідно з п. 3.1 Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. №786 з урахуванням змін і доповнень і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку грудень 2010 р. - 4 456,93 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди -лютий 2011 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за січень - лютий 2011 року.

Відповідно до п. 3.5 Договору розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об'єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Пунктом 3.6 Договору встановлено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Відповідно до п. 10.2 Договору умови цього договору зберігають силу протягом усього строку цього Договору, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством установлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов'язань Орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов'язань.

Згідно з п. 10.3 Договору зміни до умов цього Договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін та за погодженням з балансоутримувачем при обов'язковій наявності дозволу органу управління. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно - 1/3 частину даху будівлі тренувальної вежі та нежитлове приміщення будівлі тренувальної вежі площею 10,7 кв.м., розміщене за адресою: м. Чернігів, вул. Квітнева, 19, що перебуває на балансі Управління Міністерства надзвичайних ситуацій України у Чернігівській області, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передавання від 24.02.2011 р. (а.с.15).

У зв'язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України 14.09.2011 р. постанови №961 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 р. №629 та від 04.10.1995 р. №786" та зміною (збільшенням) розміру орендних ставок, позивач листом №18.4.03333 від 24.10.2011 р. (разом з проектом угоди про внесення змін до Договору) звернувся до відповідача та просив підписати примірник додаткової угоди щодо перерахунку орендної плати згідно умов п. 3.5 Договору у зв'язку з внесенням змін до Методики розрахунку орендної плати (а.с.19).

Відповідач листом №Т-11-18761 від 16.12.2011 р. погодився на підвищення розміру орендної плати з 30% до 40%, однак за умови, що такі зміни будуть внесені при переукладанні існуючих договорів (а.с.20).

В подальшому, листом №Т-12-2341 від 14.02.2012 р. відповідач повідомив позивача про те, що з умовами додаткової угоди не погоджується, запропонувавши зменшити орендну ставку до 18%. Додаткову угоду відповідачем не було підписано.

Позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що у зв'язку із змінами в Методиці оцінки вартості об'єктів оренди на підставі п. 3.5 Договору необхідно внести зміни до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №28-11 від 24.02.2011 р., оскільки у внесенні таких змін відповідач відмовив позивачу. У звязку з цим, прокурор на підставі ст. 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст. 651, 762 ЦК України та п. 3.5 Договору оренди, просить внести зміни до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №28-11 від 24.02.2011 р., укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області та Приватним акціонерним товариством "МТС Україна", шляхом викладення п. 3.1 Договору в наступній редакції: "Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. №786 з урахуванням змін і доповнень і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (перший місяць оплати за новими орендними ставками) - вересень 2011 р. 6 191,14 грн.

З урахуванням встановлених обставин та наявних доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, з огляду на таке.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, між сторонами виникли правовідносини з договору, який за своєю правовою природою є договором оренди державного майна. Відносини оренди регулюються Главою 58 Цивільного кодексу України, Главою 30 Господарського кодексу України та Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно з ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Частиною 1 ст. 187 ГК України встановлено, що спори, які виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з неналежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також і в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 961 від 14.09.2011 р., яка набрала чинності 20.09.2011 р. внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 "Про Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна" та постанову Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 р. №629 в частині збільшення орендних ставок

Зокрема, Додатком 2 до Методики встановлено ставку орендної плати за використання нерухомого державного майна за цільовим призначенням для розміщення операторів телекомунікацій, які надають послуги з рухомого (мобільного) зв'язку, операторів та провайдерів телекомунікацій, які надають послуги з доступу до Інтернету в розмірі 40%.

Сторонами в п. 3.5 Договору погоджено, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об'єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що сторони відповідно до приписів ст.ст. 6, 627, 628 ЦК України погодили, що внесення змін у Методику розрахунку є підставою для внесення змін до Договору. При цьому, пункт 3.5 Договору є чинним, доказів визнання його недійсним матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 2 ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Як встановлено судом, на підставі п. 3.5 Договору позивач надіслав відповідачу на підпис відповідну пропозицію з проектом угоди до договору (лист №18.4.03333 від 24.10.2011 р.). Із зазначеною пропозицією відповідач спочатку погодився частково за умови, якщо відповідні зміни орендної ставки будуть збільшені при переукладенні існуючих договорів, проте в подальшому відмовився від вказаної пропозиції та не підписав надіслану позивачем додаткову угоду, що свідчить про те, що сторони не досягли згоди щодо її умов.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" умови договору оренди є чинними на весь строк дії Договору, і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством установлено правила, які погіршують становище орендаря. Аналогічне положення міститься в п. 10.2 Договору.

Згідно частини 4 пункту 8 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 25.05.2000 р.№02-5/237 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що частиною третьою статті 10 Закону встановлено загальне правило, згідно з яким прийняті після укладення договору оренди законодавчі акти, які погіршують становище орендаря, не поширюються на взаємини останнього з орендодавцем за раніше укладеним договором. Винятком з цього правила є стаття 21 Закону, згідно з якою збільшення цін і тарифів може бути підставою для відповідної зміни на вимогу однієї з сторін розміру орендної плати, хоча б це і погіршувало фінансове становище орендаря. Отже збільшення цін і тарифів може тягти за собою внесення відповідних змін до договору оренди.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки пункт 10.2 Договору дублює ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а зміна розміру орендної плати у випадку внесення змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна є винятком згідно п. 3.5 Договору, таким чином внесення змін до Договору в частині збільшення орендної плати на підставі п. 3.5 Договору не вважається погіршенням становища орендаря.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 31.10.2006 р. у справі №5/200-2902.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів враховує вимоги п.п. 9.8, 9.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення", згідно з якими господарські суди повинні зазначити: у рішенні зі спору, що виник при укладанні або зміні договору, - рішення з кожної спірної умови договору у вигляді конкретного формулювання відповідної умови (розділу, пункту, підпункту) договору; у рішенні про спонукання укласти договір -умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект цього договору, а вразі необхідності - з викладенням у рішенні умов (пунктів) договору повністю або в певній частині.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що у даному випадку, право позивача вимагати внесення змін до договору у судовому порядку, зумовлене з однієї сторони відхиленням такої пропозиції відповідачем, а з іншої прямо передбачено умовами договору (п.3.5), який кореспондується з іншими умовами договору та положеннями закону. Отже, перегляд розміру орендної плати, шляхом внесення змін до договору оренди у зв'язку з внесенням змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, а також законодавчим встановленням розміру ставки орендної плати (40%) є достатніми підставами для звернення до суду з даним позовом та його задоволення.

Посилання відповідача на те, що для зміни Договору оренди мала б бути наявною обов'язкова згода відповідача, колегією суддів відхиляється, оскільки згідно з п. 10.3 Договору, який передбачає зміни до умов цього Договору або його розірвання за взаємної згоди сторін та за погодженням з балансоутримувачем при обов'язковій наявності дозволу органу управління, в даному випадку не застосовується, тому що пропозиція позивача переглянути розмір орендної плати зумовлена внесенням змін постановою Кабінету Міністрів України до Методики її розрахунку. За таких обставин, слід дійти висновку, що погодження іншою стороною (відповідачем) внесення таких змін не є обов'язковим.

Аналогічну правову позицію викладено Вищим господарським судом України у справах № 5011-32/4602-2012, № 5011-3/4960-2012 між тими ж сторонами (постанови від 17.10.2012р. та від 12.11.2012р. відповідно).

Колегією суддів також враховуються вказівки Вищого господарського суду України, викладені у пункті 20.5 постанови Пленуму від 24.10.2011р. № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам», відповідно до якого, згідно з частиною першою статті 15 ГПК справи зі спорів, зокрема, про визнання договорів недійсними, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо. При цьому стороною, зобов'язаною здійснити певні дії, може бути будь-яка із сторін, у якої з огляду на умови договору та з урахуванням фактичних обставин справи відповідний обов'язок існує на момент подання позову.

На момент подання позову, позивачем виконано свій обов'язок, а саме об'єкт оренди передано за Актом від 24.02.2011р. відповідачу у користування. У відповідача ж, у зв'язку з цим, виник обов'язок щодо сплати орендних платежів за користування об'єктом оренди згідно з умовами Договору, який існував на момент подання позову.

Отже, слід дійти висновку, що вимоги ст. 15 ГПК України щодо територіальної підсудності при прийнятті позову у даній справі судом першої інстанції дотримано.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України.

Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні не спростовують, з підстав наведених вище, а тому відхиляються колегією суддів.

Отже, позовні вимоги у даній справі доведено і відповідачем не спростовано, а тому їх слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 16.07.2012р. у справі № 5011-48/6739-2012 відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а тому не підлягає зміні або скасуванню з підстав, передбачених ст. 104 ГПК України. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «МТС Україна» залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 16.07.2012р. у справі № 5011-48/6739-2012 без змін.

2. Матеріали справи № 5011-48/6739-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Суховий В.Г.

Судді Агрикова О.В.

Чорногуз М.Г.

Повний текст складено та підписано 07.02.2013р.