Постанова № 29136157, 01.02.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2013 р. Справа № 5023/977/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., судді Плахов О.В., Шутенко І.А.

при секретарі Міракові Г.А.

за участю представників сторін:

прокурора - Кондратюк Н.А.

позивача - Бойко М.О.

відповідача - Солдатенко А.М.

третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків (вх. №1619Х/2-5) на рішення господарського суду Харківської області від 25.04.12 р. по справі № 5023/977/12

за позовом Державного підприємства "Енергоринок", м. Київ

до Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Національна комісія, що здійснює Державне регулювання у сфері енергетики, м. Київ

за участю Прокуратури Харківської області

про стягнення 108 469 046,28 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Державне підприємство "Енергоринок", м. Київ звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Акціонерної компанії "Харківобленерго" м. Харків про стягнення заборгованості в розмірі 108 469 046,28 грн., з яких: 107 501 009,76 грн. - основний борг; 215 002,02 грн. - інфляційні нарахування; 143 371,19 грн. - 3% річних; 502 162,21 грн. - пеня; 107 501,10 грн. -штраф. Крім того, позивачем також були заявлені до стягнення судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 27.02.2012 року по справі № 5023/977/12 прийнято вказану позовну заяву до провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду від 15.03.2012 р. по справі № 5023/977/12 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національну комісію, що здійснює Державне регулювання у сфері енергетики, та задоволено клопотання заступника прокурора Харківської області про вступ прокуратури Харківської області до участі в справі.

Рішенням господарського суду Харківської області (колегія суддів: головуючий суддя Пономаренко Т.О., судді Аюпова Р.М., Бринцев О.В.) від 25.04.2012 р. по справі № 5023/977/12 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з відповідача на користь позивача 107501009,76 грн. основного боргу. Стягнуто з відповідача на користь позивача 215002,02 грн. інфляційних нарахувань; 143371,19 грн. 3% річних; 502162,21 грн. пені; 107501,10 грн. штрафу; 64 380,00 грн. суми судового збору.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що господарський суд при винесенні рішення порушив норми матеріального та процесуального права.

Відповідач зазначає, що поза увагою суду залишився той факт, що ні в позовній заяві, ні в матеріалах справи не зазначено тариф (ціну) за яким визначалась вартість електричної енергії в спірний період та його розрахунок відповідно до Правил ОРЕ (п.3.4 Договору). Суд не встановив розмір та порядок розрахунку ціни електричної енергії як обставини, яка має значення для правильного вирішення спору. При цьому суд взагалі не врахував та не надав оцінку доводам Відповідача, які містять обґрунтовані твердження щодо завищення ціни на електричну енергію ДП «Енергоринок» та відсутність можливості перевірити її розрахунок і формування первинних бухгалтерських документів в спірному періоді, зокрема рахунку-фактури за грудень 2011 року. Відповідач вказує, що невідповідність тарифів фактичній вартості купленої електричної енергії безпосередньо вплинула на стан розрахунків.

Відповідач також зазначає, що суд також безпідставно залишив поза увагою його доводи щодо:

- затвердження НКРЕ України не в повному обсязі суми компенсації втрат від постачання електроенергії окремим категоріям споживачів (побутовим споживачам, міському електричному транспорту та ін.);

- недоотримання коштів призначених для розрахунку з ДП «Енергоринок» в результаті застосування єдиних роздрібних тарифів на електричну енергію у грудні 2011 року; щодо позбавлення можливості сплатити заборгованість, що є предметом позовних вимог за межами коштів та розрахунків, що проводяться з використанням рахунків зі спеціальним режимом використання та за встановленим алгоритмом;

- існуючої заборгованості КП «ВТП «Вода» сума заборгованості якого станом на 01.01.2012 року складала 222 000 000,00 грн., систематично продовжує збільшуватися та перевищує суму позовних вимог;

- неможливості виконання п. 7.2.3 Договору з ДП «Енергоринок» щодо самостійного зменшення обсягів отримання електроенергії до рівнів, що забезпечені платежами та припинити постачання електроенергії підприємству водозабезпечення за наявності відповідного припису прокуратури про заборону такого відключення;

- неврахування практики судів вищих інстанцій, зокрема постанови Вищого господарського суду від 06.10.11 по справі № 2-24/2593-2010;

- правової позиції Прокуратури Харківської області, представник якої обґрунтовано заперечував проти позовних вимог та підтримав доводи відповідача.

- що відповідач позбавлений можливості сплатити заборгованість, що є предметом позовних вимог за межами коштів та розрахунків, що проводяться з використанням рахунків зі спеціальним режимом використання та за встановленим алгоритмом.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на відповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи та вимогам чинного законодавства України.

Також позивач вказує на безпідставність доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, та зазначає що сторони в п. 3.5 договору погодили те, що вартість електроенергії, купленої в розрахунковому місяці відповідачем у позивача, визначається відповідно до правил ОРЕ за середньозваженою ціною та фактичними обсягами отриманої відповідачем електроенергії; що підтвердженням відсутності розбіжностей та суперечок між Сторонами щодо вартості купленої в грудні 2011 року Відповідачем у Позивача електроенергії є двосторонньо підписаний та скріплений печатками Сторін акт купівлі-продажу електричної енергії за грудень 2011 року, що є первинним бухгалтерським документом, в якому відображено обсяг та вартість купленої АК "Харківобленерго" у ДП "Енергоринок" електроенергії"; що умови укладеного між сторонами договору не ставлять в залежність недоотримання компенсацій чи інших коштів до взятого на себе відповідачем обов'язку щодо повної оплати вартості купленої електроенергії; що позиція прокуратури щодо спору по даній справі суперечить вимогам Закону, тощо.

В процесі розгляду апеляційної скарги, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.07.2012 р. задоволено клопотання позивача про призначення судово-економічної експертизи; на розгляд експерта поставлено питання: «чи було допущено ДП "Енергоринок" завищення або заниження ціни за отриману АК "Харківобленерго" в період з 01.12.2011 р. по 31.12.2011 р. електроенергію за договором № 4674/01 від 30.04.2008 р.?»; проведення експертизи доручено Науково-дослідному експертно-криміналістичному центру ГУМВС України в Харківській області; провадження по розгляду апеляційної скарги зупинено.

18.12.2012 р. на адресу Харківського апеляційного господарського суду надійшов висновок судово-економічної експертизи Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУМВС України в Харківській області № 56 від 10.12.2012 р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 р. поновлено провадження по розгляду апеляційної скарги по даній справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

Відповідач надав суду клопотання (вх. № 10408 від 29.12.12 р.) в якому просить суд зменшити розмір пені з 502162,21 грн. до 5000 грн., розмір штрафу з 107501,10 грн. до 1000 грн., та розстрочити сплату 215002,02 грн. інфляційних та 143371,19 грн. річних на 1 рік рівними частинами.

В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач посилається на тяжке матеріальне становище АК "Харківобленерго", збитковість підприємства через неможливість відключення певних споживачів, які мають істотну заборгованість перед відповідачем та продовжують споживати електроенергію через припис прокурора, тощо.

Третя особа та прокурор відзиву на апеляційну скаргу не надали.

В судове засідання 28.01.2013 р. з'явилися представники сторін та прокурор.

Представник відповідача просить суд скасувати оскаржуване судове рішення та задовольнити апеляційну скаргу.

Представник позивача просить суд оскаржуване рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Прокурор підтримав позицію, викладену в апеляційній скарзі.

Третя особа надала суду клопотання про розгляд апеляційної скарги за відсутності її представника.

Беручи до уваги викладене, а також те, що неявка в судове засідання представника третьої особи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника третьої особи, за наявними в даній справі документами та матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, 30.04.2008р. між Державним підприємством „Енергоринок" (ДПЕ) та Акціонерною компанією „Харківобленерго" (ЕК) укладено договір № 4674/01, відповідно до умов якого ДПЕ зобов'язалося продавати, а ЕК - купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору (п.2.1 договору).

Згідно з п. п. 4.10., 4.13. договору ДПЕ надсилає ЕК поштою до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим, акт купівлі-продажу електроенергії, підписаний зі свого боку у двох примірниках. Документом, який підтверджує факт переходу права власності на електроенергію від ДПЕ до ЕК, є підписаний з боку ДПЕ та ЕК та скріплений печатками Акт купівлі-продажу електроенергії.

Відповідно до пунктів 6.1, 6.4. договору, оплату за куплену електроенергію ЕК здійснює відповідно до ІВКОР грошовими коштами, що перераховуються на поточні рахунки із спеціальним режимом використання ДПЕ з поточних рахунків із спеціальним режимом використання ЕК, відкритих відповідно до чинних нормативно-правових актів України, які регулюють порядок розрахунків за електроенергію, а також з інших рахунків ЕК. Остаточний розрахунок за куплену ЕК в ДПЕ електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється ЕК до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, з поточних або інших (крім поточного із спеціальним режимом використання) рахунків ЕК. У цьому випадку ЕК зобов'язана обов'язково вказати призначення платежу.

Договір укладено на термін з 01 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року. Дія договору автоматично продовжується на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін не заявила письмово про намір розірвати договір за один місяць до дати закінчення строку дії цього договору (п. 11.6. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, жодна з сторін договору не зверталася із заявами про розірвання договору № 4674/01 від 30.04.2008р. за один місяць до дати закінчення строку дії договору.

Відтак, господарський суд правомірно дійшов висновку про наявність факту продовження строку дії договору №4674/01 від 30.04.2008 р.

Матеріали справи також свідчать про те, що на виконання п. 2.1. договору № 4674/01 від 30.04.2008 р. позивач за період з 01.12.2011 р. по 31.12.2011 р. передав відповідачу електроенергію в обсязі 626203,752 тис. кВт/г на загальну суму 221222096,74 грн. (без ПДВ), що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії за грудень 2011 р. від 31.12.2011 р. (а. с. 26, т. 1).

Для оплати вартості електроенергії, поставленої у грудні 2011р. на підставі договору № 4674/01 від 30.04.2008 р. позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру № 01301 від 31.12.2011р. на суму 265466516,09 (разом з ПДВ) (а.с.27, т.1).

Відповідач в порушення п. п. 6.1, 6.4. договору № 4674/01 від 30.04.2008 р. за отриману від позивача електроенергію розрахувався частково на суму 157965506,33 грн., що підтверджується довідкою про стан взаємних розрахунків між ДП "Енергоринок" та АК "Харківобленерго" за продану з ОРЕ електроенергію в період з 01.12.2011р. по 31.12.2011 р. станом на 01.03.2012 р. (а. с. 51, т. 2), решту боргу не сплатив, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за електроенергію передану позивачем відповідачу за грудень 2011 р. на підставі договору № 4674/01 від 30.04.2008 р. становить 107501009,76 грн. (265 466 516,09грн. - 157 965 506,33грн.). Зазначене також підтверджується актом звірки розрахунків ДП „Енергоринок" з АК "Харківобленерго" за продану з ОРЕ електроенергію станом на 01.01.2012 р. (а. с. 29, т. 1), підписаного першим заступником директора та головним бухгалтером Державного підприємства „Енергоринок" та скріпленою печаткою підприємства, а також підписаного заступником Голови правління, директором з економіки та головним бухгалтером АК "Харківобленерго" та скріпленою печаткою підприємства.

Обставини щодо несплати заборгованості за отриману електричну енергію за грудень 2011р. по договору № 4674/01 від 30.04.2008 р. в сумі 107501009,76 грн. стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі. Також позивачем, в зв'язку з простроченням виконання відповідачем своїх зобов'язань, нараховані до стягнення 502162,21 грн. пені, 107501,10 грн. штрафу, 215002,02 грн. інфляційних нарахувань та 143371,19 грн. 3 % річних.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позову крім іншого виходив з того, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо сплати існуючої заборгованості за договором № 4674/01 від 30.04.2008 р.

Викладені вище висновки господарського суду відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України „Про електроенергетику" (далі - Закон) купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких більші за граничні показники, а також на електростанціях, які виробляють електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - вироблену лише малими гідроелектростанціями), незалежно від величини встановленої потужності чи обсягів відпуску електричної енергії (крім електричної енергії, виробленої на теплоелектроцентралях, які входять до складу енергопостачальників, для споживання на території здійснення ліцензованої діяльності), та весь її оптовий продаж здійснюється на оптовому ринку електричної енергії України. Функціонування інших оптових ринків електричної енергії в Україні забороняється.

Оптовий ринок електричної енергії України створюється на підставі договору. Сторонами договору є суб'єкти господарської діяльності, пов'язаної з: диспетчерським (оперативно-технологічним) управлінням об'єднаною енергетичною системою України; виробництвом електричної енергії на електростанціях; передачею електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами; постачанням електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами; оптовим постачанням електричної енергії (ч. ч. 4, 5 ст. 15 Закону).

Господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення правомірно встановив, що договором, на підставі якого створюється оптовий ринок електричної електроенергії України є Договір між членами оптового ринку електричної енергії України від 15.11.1996р., затверджений постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України (далі ДЧОРЕ).

Згідно з п. п. „а, в" ч. 1 преамбули ДЧОРЕ Державне підприємство „Енергоринок", яке одержало ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з оптового постачання електричної енергії, має бути стороною цього договору і виконувати положення цього договору, які поширюються на його діяльність як сторони цього договору; постачальник електричної енергії, який одержав ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, має бути стороною цього договору і дотримуватися тих положень цього Договору, які поширюються на його діяльність як сторони цього договору і/або як члена ринку.

Пунктом 1.1. ДЧОРЕ передбачено, що державне підприємство „Енергоринок" (ДПЕ), є стороною цього Договору та здійснює діяльність з оптового постачання електричної енергії. Постачальник електричної енергії - сторона цього договору, що купує електричну енергію на оптовому ринку. Місцевий або незалежний постачальник - постачальник який діє відповідно до умов своє ліцензії. Місцевий постачальник - постачальник, який одержав ліцензію з постачання електричної енергії за регульованим тарифом на закріпленій території.

АК "Харківобленерго" є постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що підтверджується ліцензією Національної комісії регулювання електроенергетики України (НКРЕ) від 29.03.2000р. № 220632.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд правомірно дійшов висновку, що позивач та відповідач є членами оптового ринку електричної енергії.

Всі учасники оптового ринку електричної енергії укладають договори купівлі-продажу електричної енергії з суб'єктом підприємницької діяльності, який здійснює оптове постачання електричної енергії відповідно до договору, на підставі якого створюється оптовий ринок електричної енергії (абз. 5 ч. 8 ст. 15 Закону).

Відповідно до п. п. 2.3., 2.3.1., 2.3.2. ДЧОРЕ кожний член ринку, починаючи від дати набрання чинності цим Договором зобов'язаний: продавати всю вироблену та імпортовану ДПЕ на Оптовому ринку згідно з цим Договором та двосторонніми договорами, укладеними відповідно до нього. Виняток може становити електрична енергія, яка: - споживається для власних потреб електростанцій; - вироблена на електростанціях із установленою потужністю нижче 20 МВт; - вироблена на електростанціях, у яких загальний відпуск електричної енергії в об'єднану енергетичну систему України становив менше 100 млн. кВт год. за попередній рік; - вироблена на теплоелектроцентралях, які входять до складу постачальників, для споживання на території здійснення ліцензованої діяльності. Укласти двосторонній договір купівлі-продажу електричної енергії з ДПЕ. Купувати електричну енергію у ДПЕ, згідно з цим договором, та двосторонніми договорами, укладеними відповідно до нього.

Рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/2002 від 12.02.2002р. (справа про електроенергетику) встановлено, що запроваджений порядок грошових взаєморозрахунків на оптовому електричної енергії не порушує правову модель господарських відносин.

Постановою НКРЕ № 577 від 11.05.2006 р. схвалено Примірний договір купівлі-продажу електроенергії між оптовим постачальником електричної енергії (Державним підприємством „Енергоринок") та постачальником електроенергії за регульованим тарифом.

Господарський суд правомірно встановив, що на підставі вищевказаних правових актів між позивачем та відповідачем було укладено договір №4674/01 від 30.04.2008р.

Відтак, суд обґрунтовано дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню Закон України „Про електроенергетику", враховуватися Рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2002 від 12.02.2002р. (справа про електроенергетику), Договір між членами оптового ринку електричної енергії України від 15.11.1996р., затверджений постановою Національною комісією регулювання електроенергетики України та Примірний договір купівлі-продажу електроенергії між оптовим постачальником електричної енергії (Державним підприємством „Енергоринок") та постачальником електроенергії за регульованим тарифом", схвалений постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 577 від 11.05.2006р. та положення договору № 4674/01 від 30.04.2008р.

Статтею 151 Закону регламентовано порядок проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії.

Згідно з ч. 2, 3, 4, 5 ст. 151 Закону споживачі, які купують електричну енергію у енергопостачальників, що здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, вносять плату за поставлену їм електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку. Кошти з поточних рахунків із спеціальним режимом використання енергопостачальників, що здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, перераховуються згідно з алгоритмом оптового ринку електричної енергії виключно на: поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії; поточний рахунок підприємства, яке здійснює передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами; поточний рахунок енергопостачальника; поточний рахунок із спеціальним режимом використання для погашення заборгованості оптового постачальника електричної енергії. Кошти за електричну енергію, закуплену на оптовому ринку електричної енергії, всіма енергопостачальниками перераховуються виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії. З поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії зазначені кошти спрямовуються виключно: енергогенеруючим компаніям та іншим суб'єктам підприємницької діяльності, які провадять продаж електричної енергії оптовому постачальнику електричної енергії; підприємству, яке здійснює диспетчерське управління об'єднаною енергетичною системою та передачу електричної енергії магістральними електричними мережами; на поточний рахунок оптового постачальника електричної енергії; іншим особам, які мають право на отримання коштів з інвестиційної складової оптового тарифу на електричну енергію, затвердженої Національною комісією регулювання електроенергетики України, в тому числі на спільне фінансування розвитку нетрадиційних джерел електричної енергії.

Відповідно до ч. 7 ст. 151 Закону умови про оплату електричної енергії коштами та про відкриття поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії (енергопостачальника, що здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території) є обов'язковими умовами договору купівлі-продажу електричної енергії між оптовим постачальником електричної енергії та енергопостачальником (договору на постачання електричної енергії між енергопостачальником, що здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, та споживачем).

Для виконання своїх зобов'язань за цим договором ДПЕ відкриває у банкіра ринку поточний рахунок із спеціальним режимом використання (банківський рахунок ринку), на який перераховуються кошти за електричну енергію, продану постачальником, згідно з законодавством. ДПЕ спрямовує кошти, які надійшли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового ринку, згідно з алгоритмом оптового ринку та Інструкцією про порядок використання коштів оптового ринку (п. 3.5.2. ДЧОРЕ).

Згідно з п. п. 6.3., 6.6. Інструкції про порядок використання коштів оптового ринку електричної енергії (додаток 4 до ДЧОРЕ) (далі ІВКОР) під час проведення розрахунків за електричну енергію: кошти (за винятком коштів, що перераховуються згідно з окремими рішеннями Уряду), що надходять на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника з поточних рахунків із спеціальним режимом використання місцевих постачальників, а також кошти, що перераховуються з поточних рахунків із спеціальним режимом використання оптового постачальника на рахунки виробників та інших учасників розподілу коштів, у розрахунковому періоді, зараховуються як поточна оплата електричної енергії, придбаної в цьому ж періоді; кошти, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптового постачальника з інших рахунків місцевих постачальників у розрахунковому періоді, зараховуються як оплата електричної енергії згідно з призначенням платежу, вказаним у платіжному дорученні. Оплата за куплену в оптовому ринку електричну енергію постачальниками здійснюється на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптового постачальника на підставі договорів купівлі-продажу електричної енергії, які укладаються відповідно до договору

Пунктами 6.1., 6.4. договору № 4674/01 від 30.04.2008р. сторонами погоджено, що оплату за куплену електроенергію ЕК здійснює відповідно до ІВКОР грошовими коштами, що перераховуються на поточні рахунки із спеціальним режимом використання ДПЕ з поточних рахунків із спеціальним режимом використання ЕК, відкритих відповідно до чинних нормативно-правових актів України, а також з інших рахунків ЕК. Остаточний розрахунок за куплену ЕК в ДПЕ електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється ЕК до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, з поточних або інших (крім поточного із спеціальним режимом використання) рахунків ЕК. У цьому випадку ЕК зобов'язана обов'язково вказати призначення платежу.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд правомірно зазначив, що встановлений алгоритм розподілу коштів не звільняє відповідача від обов'язку з оплати отриманої у грудні 2011р. електричної енергії, встановленого п. п. 6.1., 6.4. договору № 4674/01 від 30.04.2008р.

Аналогічна правова позиція зазначена у листі Національної комісії регулювання електроенергетики України № 1415/10/17-11 від 28.02.2011р. (а. с. 109, т. 2), де зазначено, що питання виконання зобов'язань ДП „Енергоринок" з енергопостачальними компаніями не врегульовується алгоритмом розподілу коштів, а регламентується двосторонніми договорами та нормами господарського права.

Відповідно до п.п. 6.2., 6.4., 6.5., 6.6., 6.7. ІВКОР споживачі, яким електрична енергія постачається місцевим постачальником, зобов'язані оплачувати її коштами виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання місцевих постачальників. Оплата за продану виробниками ті іншими суб'єктами електричну енергію оптовому постачальнику здійснюється на їх рахунки згідно з умовами двосторонніх договорів. Банкір ринку здійснює перерахування коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання оптового постачальника, які надійшли від постачальників за попередній день, відповідно до алгоритму та на підставі розпорядження власника рахунку. При проведенні розрахунків за куплену електричну енергію оптовий постачальник обов'язково вказує у призначенні платежу розрахунковий період, за який здійснюється оплата, обсяг та розмір ПДВ. Оплата за куплену в оптовому ринку електричну енергію постачальниками здійснюється на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптового постачальника на підставі договорів купівлі-продажу електричної енергії, які укладаються відповідно до договору. Банкір ринку здійснює перерахування коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання місцевих постачальників на поточні рахунки оптового постачальника відповідно до алгоритму двічі на день. При цьому у призначенні платежу банкіром ринку зазначається: „За електричну енергію згідно з постановою НКРЕ, в тому числі ПДВ".

Згідно з п. 9.1. ІВКОР алгоритм оптового ринку складається з двох складових частин. Перша складова частина стосується порядку розподілу коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання місцевих постачальників, і застосовується відповідно до Порядку визначення відрахувань коштів на поточні рахунки місцевих постачальників та на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника. Друга складова стосується порядку розподілу коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання оптового постачальника.

Пунктом 4 Положення про порядок проведення розрахунків за електричну енергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1136 від 19.07.2000р., встановлено, що уповноважений банк до 12 години операційного дня здійснює перерахування коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії. які надійшли від постачальників за попередній день, відповідно до алгоритму, встановленого НКРЕ, та на підставі розпорядження власника рахунку згідно з режимом, встановленим у договорі про розрахунково-касове обслуговування.

Таким чином, перерахування коштів з поточного рахунку з спеціальним режимом використання ДП „Енергоринок" на рахунки його кредиторів здійснюється на підставі його розпорядження (вказівки), на відміну від ДП „Регіональні електричні мережі", розрахунки якого з ДП „Енергоринок" здійснюються автоматично обслуговуючим банком з його рахунків із спеціальним режимом використання без волі та впливу власника таких рахунків, відповідно до алгоритму встановленого НКРЕ України.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, господарський суд правомірно дійшов висновку, що відповідачем порушено, передбачене договором № 4674/01 від 30.04.2008 р. та законодавством України, право позивача на одержання коштів за продану електроенергію.

Враховуючи те, що 107501009,76 грн. боргу відповідача перед позивачем за отриману електричну енергію у грудні 2011 р. на підставі договору № 4674/01 від 30.04.2008 р. на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, і даний розмір боргу відповідачем жодним чином не спростований, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача боргу за отриману електричну енергію за грудень 2011 р. на підставі договору № 4674/01 від 30.04.2008 р. в зазначеній вище сумі.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на завищення позивачем ціни на електроенергію та відсутність можливості перевірити її розрахунок і порядок формування колегія суддів вважає безпідставними виходячи з наступного:

Як вже було зазначено вище, сторони в п. 3.5 договору погодили, що вартість ектроенергії, купленої в розрахунковому місяці АК "Харківобленерго" у ДП "Енергоринок", визначається відповідно до правил ОРЕ за середньозваженою ціною та фактичними обсягами отриманої АК "Харківобленерго" електроенергії.

Даний договір між Сторонами укладено на виконання вимог і положень ст.15 Закону України "Про електроенергетику", п. п.2.3, 2.3.1, 2.3.2 та 2.3.3 Договору між членами Оптового ринку електричної енергії України (ДЧОРЕ), постанови НКРЕ України від 11.05.2006 № 577 "Про схвалення Примірного договору купівлі-продажу електроенергії між оптовим постачальником електричної енергії (Державним підприємством "Енергоринок") та постачальником електроенергії за регульованим тарифом".

Підтвердженням відсутності розбіжностей та суперечок між Сторонами щодо вартості купленої в грудні 2011 року Відповідачем у Позивача електроенергії є двосторонньо підписаний та скріплений печатками Сторін акт купівлі-продажу електричної енергії за грудень 2011 року, що є первинним бухгалтерським документом, в якому відображено обсяг та вартість (без ПДВ) купленої АК "Харківобленерго" у ДП "Енергоринок" електроенергії.

Прийняті відповідачем і надіслані на його адресу ДП "Енергоринок" рахунок-фактура від 31.12.2011 № 01301 та податкова накладна від 31.12.2011 № 239, в яких також відображено вартість купленої АК "Харківобленерго" у ДП "Енергоринок" електроенергії в грудні 2011 року в сумі 221222 096,74 грн. та за ціною 35,327494611 коп./кВт.г.

Використовуючи вищезазначені дані щодо ціни та вартості купленої ДП "Енергоринок" електроенергії, АК "Харківобленерго" відзвітувалося перед органом державного регулювання в сфері енергетики (НКРЕ України), подавши звіт о розрахунки за електричну енергію, закуплену постачальниками на Оптовому ринку електричної енергії та поставлену споживачам за грудень 2011 року в якому, за підписом керівника компанії та головного бухгалтера, (скріплених печаткою підприємства, особисто підтвердило дані про обсяги, ціну вартість купленої у ДП "Енергоринок" електроенергії, що відповідають даним наведеним ДП "Енергоринок" у своїй позовній заяві.

Господарським судом Харківської області досліджено та правильно відображено в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, що між сторонами підписані без розбіжностей двосторонні акти звірки розрахунків за продану з ОРЕ електроенергію станом на 01.01.2012 та станом на 01.02.2012, в яких АК "Харківобленерго" визнає свою заборгованість перед ДП "Енергоринок" за куплену в грудні 2011 року електроенергію в сумі 107501009,76 грн.

Крім того, висновком судово-економічної експертизи № 56 від 10.12.2012 р., виготовленим згідно з вимогами суду за відповідним клопотанням відповідача жодним чином не спростовуються зазначені вище обставини, оскільки експерту не вдалося відповісти на питання чи було завищено позивачем вартість електроенергії при її реалізації відповідачу, тоді як правильність такого призначення підтверджується наданим позивачем висновком аудитора.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на неповне затвердження НКРЕ України компенсаційних витрат від постачання електричної енергії окремим категоріям споживачів та недоотримання коштів в результаті застосування єдиних роздрібних тарифів на електроенергію в грудні 2011 року, а так само на факт невиконання своїх зобов'язань щодо сплати електроенергії контрагентами відповідача (КП ВТП «Вода», КП «Харківводоканал», тощо) суд вважає безпідставними та такими, що не можуть бути підставами для звільнення відповідача від відповідальності за порушення своїх зобов'язань за договором № 4674/01від 30.04.2008 р., оскільки умови вищезгаданого договору не ставлять в залежність недоотримання компенсацій, сплату заборгованості контрагентами та виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати електроенергії за зазначеним вище договором.

До того ж, ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За змістом п. 7 ст. 193 ГК України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За змістом п. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, відповідно до Закону, відповідач не звільняється від відповідальності за порушення своїх зобов'язань через неповне затвердження НКРЕ України компенсаційних витрат від постачання електричної енергії окремим категоріям споживачів та недоотримання коштів в результаті застосування єдиних роздрібних тарифів на електроенергію в грудні 2011 року, а так само через невиконання своїх зобов'язань щодо сплати електроенергії контрагентами відповідача.

З цих же підстав не приймаються судом до уваги посилання відповідача на його тяжкий фінансовий стан, та нібито зумовлену в зв'язку з цим неможливість виконання своїх зобов'язань зі сплати на користь позивача існуючої заборгованості.

Колегія суддів критично ставиться до посилань відповідача на висновки, викладені в постанові Вищого господарського суду України від 06.10.2011 р. по справі № 2-24/2593-2010, оскільки відповідні висновки суд касаційної інстанції робив виходячи з конкретних обставин, які мали місце в межах зазначеної справи. Однак, відповідні обставини не є аналогічними з тими обставинами, які мають місце в межах даної справи.

До того ж, матеріали даної справи містять інші постанови Вищого господарського суду, зокрема від 22.11.2011 р. по справі № 15/072-10/17 та від 08.02.2012 р. по справі № 8/033-11 (т. 2 а. с. 112-123) в яких викладено іншу правову позицію під час розгляду ним справ з подібними правовідносинами. Дані постанови винесені судом касаційної інстанції пізніше ніж постанова від 06.10.2011 р. по справі № 2-24/2593-2010, на яку посилається відповідач.

Колегія суддів вважає безпідставними та недоведеними посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції нібито не врахував правову позицію прокуратури в спорі по даній справі, оскільки по-перше відповідно до Закону прокурор, як і сторони, в господарському процесі має певні права та обов'язки, і під час розгляду даної справи користувався всіма наданими йому процесуальними правами зокрема щодо надання власних доводів та доказів в їх обґрунтування стосовно існуючого між сторонами спору, по-друге, сама по собі правова позиція прокуратури жодним чином не може впливати на існуючі між сторонами правовідносини, зокрема щодо обов'язку відповідача сплатити на користь позивача існуючу заборгованість.

Як свідчать матеріали справи, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 4674/01 від 30.04.2008р. позивачем за період з 20.01.2012р. по 31.01.2012 р. нарахована пеня в сумі 502 162,21грн.

Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.3.2. договору сторін передбачено, що ЕК несе відповідальність за порушення строків оплати за отриману електроенергію, передбачених розділом 6 договору. В разі несплати ЕК за куплену в ДПЕ електроенергію у терміни, встановлені п. 6.4. договору, з 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, ДПЕ має право нарахувати пеню ЕК у розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення) за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягнути штраф у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу. Сплата ЕК пені та штрафу здійснюється з поточного рахунку ЕК на поточний рахунок ДПЕ і не звільняє ЕК від обов'язку відшкодувати збитки, спричинені несплатою або несвоєчасною оплатою отриманої електроенергії.

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також періоди нарахування пені, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку пені (а. с. 30, т. 1), господарський суд правомірно обмежив розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ. Відтак, судом першої інстанції обґрунтовано визначено, що арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 20.01.2012 р. по 31.01.2012 р. становить загалом 502 162,21 грн. Відтак, вимога про стягнення 502162,21 грн. пені правомірно визначена господарським такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, матеріали справи також свідчать про те, що позивач при зверненні до господарського суду просив суд стягнути з відповідача 107501,10 грн. штрафу, що становить 0,1 % від суми простроченого платежу. Дану вимогу обґрунтовано з посиланням на п. 7.3.2. договору № 4674/01 від 30.04.2008 р. та на порушення строків оплати за отриману електроенергію.

Господарський суд правомірно встановив, що зазначені в п. 7.3.2. договору 0,1 процентів від суми простроченого платежу за своєю правовою природою є штрафом (господарсько-правовою санкцію у зв'язку з неналежним виконанням боржником грошового зобов'язання).

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно, кваліфікуючими ознаками штрафу є: а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо); б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 213 ГК України штраф, як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки.

Враховуючи те, що, відповідач не оплатив отриману від позивача електричну енергію протягом більше ніж 30 днів з моменту виникнення обов'язку з оплати отриманої електричної енергії товару, штраф у розмірі 0,1 % від суми боргу (встановлений сторонами п. 7.3.2. договору) у розмірі 107501,10 грн. (0,1 % від 107501099,76 грн. заборгованість за електричну енергію за грудень 2011 р. згідно з договором № 4674/01 від 30.04.2008 р.), відповідачем на час прийняття судового рішення не сплачено, розмір вказаного штрафу відповідає фактичним обставинам справи, господарський суд правомірно визнав вимоги позивача про стягнення з відповідача 107 501,10 грн. штрафу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Вищого господарського суду України від 08.02.2011 р. у справі № 14/137-10, від 22.11.2011р. у справі № 15/072-10/17, від 08.02.2012 р. справа № 8/033-11.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 4674/01 від 30.04.2008р. позивачем також нараховано 215002,02 грн. інфляційних втрат та 141371,19 грн. 3 % річних.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги період нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що вказаний позивачем в поданому ним розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних (а. с. 30, т. 1), арифметично вірний розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих з урахуванням суми заборгованості складає 215002,02 грн. інфляційних втрат та 141371,19 грн. 3 % річних відповідно. Відтак, вимога про стягнення 215 002,02 грн. інфляційних втрат та 141371,19 грн. 3 % річних правомірно визнаний господарським судом таким, що підлягає задоволенню.

За таких обставин господарський суд правомірно вважав, що позовні вимоги про стягнення 107501 009,76 грн. боргу за отриману електричну енергію за грудень 2011 р. на підставі договору № 4674/01 від 30.04.2008 р., 502162,21 грн. пені, 107501,10 грн. штрафу, 215002,02 грн. інфляційних втрат та 143371,19 грн. 3 % річних правомірно визнані господарським судом обґрунтованими, оскільки вони підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, про що також правомірно зазначив господарський суд в оскаржуваному рішенні.

Клопотання відповідача про зменшення судом апеляційної інстанції після винесення судом першої інстанції оскаржуваного рішення розміру штрафних санкцій, інфляційних та річних, а також про розстрочку виконання рішення щодо стягнення інфляційних та річних не підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Згідно зі ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Як свідчать матеріали справи, клопотання про зменшенню розміру штрафних санкцій, інфляційних та річних, а також про розстрочку виконання рішення щодо стягнення інфляційних та річних ні відповідач ні прокурор під час розгляду даної справи в суді першої інстанції не подавав.

Суд першої інстанції при вирішенні даного питання правомірно виходив з залучених до матеріалів справи документів, які засвідчують факт прострочення; положень укладеного між сторонами договору та вимог чинного Законодавства України, які регулюють питання щодо наслідків прострочення боржником грошового зобов'язання.

В пункті 8 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. зазначено, наступне: згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК. Отже, правила, які встановлено тільки для розгляду справ у першій інстанції, застосуванню апеляційним судом не підлягають. Положення розділів I-XI ГПК мають загальний характер і можуть застосовуватись апеляційним судом з урахуванням конкретних обставин, оскільки під час розгляду справи в апеляційній інстанції суд відповідно до частини першої статті 101 ГПК повторно розглядає справу та згідно із статтею 103 ГПК має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення. Норми ГПК щодо вчинення господарським судом першої інстанції певних процесуальних дій не застосовуються судом апеляційної інстанції у випадках, коли відповідною нормою ГПК прямо передбачено, що процесуальна дія вчиняється лише до прийняття рішення судом першої інстанції, крім передбаченого статтею 24 ГПК права залучати до участі у справі іншого відповідача, здійснити за згодою позивача заміну первісного відповідача належним відповідачем та зазначеного у статті 27 ГПК права залучити до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Апеляційна інстанція не застосовує положення ГПК щодо затвердження господарським судом мирової угоди та відмови позивача від позову.

Згідно з ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Тобто повноваженням суду апеляційної інстанції є перегляд вже прийнятого по даній справі рішення на предмет його відповідності вимогам чинного законодавства України.

Статтею 104 ГПК України визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких прийняте по справі рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Відповідне клопотання про зменшення штрафних санкцій, інфляційних та річниха також про розстрочку виконання рішення щодо стягнення інфляційних та річних було подано відповідачем всупереч положенням ст. 84 ГПК України, ст. 233 ГК України, оскільки останній, в контексті зазначених положень Закону, подаючи апеляційну скаргу не навів яку саме норму права порушив суд при прийнятті рішення про стягнення з відповідача штрафних санкцій, інфляційних та річних. До того ж, останній під час розгляду даної справи в суді першої інстанції не наводив підстав та не надавав відповідних клопотань щодо необхідності зменшення розміру штрафних санкцій, інфляційних та річних.

За таких обставин, вимоги про скасування оскаржуваного рішення в частині стягнення штрафних санкцій, інфляційних та річних а також прийняття рішення про розстрочку його виконання з підстав подання відповідного клопотання про їх зменшення та розстрочення не відповідають вимогам ст. ст. 99, 101, 104 ГПК України, а тому задоволенню не підлягають

Крім того, за змістом ст. 83 ГПК України, зменшення розміру штрафних санкцій є правом суду, яке останній реалізує у виняткових випадках оцінивши в сукупності всі надані сторонами докази та у взаємозв'язку з іншою відповідною нормою матеріального права, зокрема ст. 233 ГК України.

Згідно з ч. 1 ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Обставин щодо зменшення розміру інфляційних, річних та штрафних санкцій, а також надання відстрочки у виконанні рішення щодо стягнення інфляційних та річних в контексті відповідних положень Закону колегія суддів не вбачає.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 25.04.12 р. по справі № 5023/977/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 01.02.2013 р.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Шутенко І.А.