Постанова № 29134596, 20.11.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2012 р. Справа № 2а/0470/7039/11 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чорної В.В.

при секретарі судового засідання Молчановій В.В.

за участі представників сторін:

позивача Чередниченко І.В.

відповідача Стоілової І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мобілочка» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000418821 від 08.06.2011 р., -

в с т а н о в и в :

16 червня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мобілочка» (далі - ТОВ «Мобілочка) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (далі - СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську) № 0000418821 від 08.06.2011 р. про збільшення позивачу податкових зобов'язань по податку на додану вартість на суму 240 409 грн. 90 коп.

В обґрунтування адміністративного позову, позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено податковим органом на підставі висновків, викладених у акті документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Мобілочка» з питань правомірності включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по операціях з ТОВ «Продснабторг» за період з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р., які є неправомірними та необґрунтованими. Зокрема, позивач не погоджується з висновком податкового органу щодо нікчемності правочину, укладеного між ТОВ «Мобілочка» та ТОВ «Продснабторг» 01.12.2010 р., посилаючись на те, що при проведенні перевірки на запит податкового органу ТОВ «Мобілочка» були надані належним чином засвідчені копії первинних документів, які підтверджують факт реальності взаємовідносин між ТОВ «Мобілочка» та ТОВ «Продснабторг» у період з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р., направлених на виконання умов договору суборенди б/н від 01.12.2010 р. Проте, незважаючи на надані позивачем документи, податковий орган дійшов висновку про нікчемність зазначеного договору, та відсутність реального настання його правових наслідків. Не погоджуючись з таким висновком податкового органу, позивач зазначає, що вирішення питання про визнання угод недійсними не належить до компетенції органів державної податкової служби. Недійсність правочину може бути передбачена законом (недійсним правочином є правочин, який суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави), або встановлена судом. Посилаючись на відсутність судового рішення про визнання недійсною угоди від 01.12.2010 р., укладеної між ТОВ «Мобілочка» та ТОВ «Продснабторг», та недоведеність факту нікчемності зазначеного правочину, позивач зазначає про безпідставність висновків податкового органу щодо нікчемності вказаного правочину, а отже, про неправомірність висновку про порушення ТОВ «Мобілочка» п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягає у безпідставному віднесенні підприємством до складу податкового кредиту лютого 2011 року сум ПДВ в розмірі 240 409 грн. 90 коп., сплачених позивачем у складі вартості послуг, отриманих від ТОВ «Продснабторг». Крім того, позивач вказав на те, що акт перевірки від 23.05.2011 р. містить посилання на норми законодавства України, які втратили чинність станом на час його складання, у зв'язку з набранням чинності з 01.01.2011 р. Податковим кодексом України.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю Чередниченко І.В. позовні вимоги підтримала, просила адміністративний позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача за довіреністю Стоілова І.О. позовні вимоги не визнала, посилаючись на правомірність висновків за результатами перевірки позивача. Зокрема, відповідач зазначив, що на час проведення перевірки, відповідно до даних АРМ «Контрагенти», між ТОВ «Мобілочка» та ТОВ «Продснабторг» рахувалися розбіжності між сумами податкового кредиту та сумами податкових зобов'язань за лютий 2011 року, а саме, перевіркою встановлено, що ТОВ «Продснабторг» у лютому 2011 року не відобразило у своїй податковій звітності податкові зобов'язання на суму 240 409 грн. 90 коп., які виникли у зв'язку з наданням послуг суборенди приміщень згідно договору б/н від 01.12.2010 р. Водночас, суми ПДВ, сплачені ТОВ «Мобілочка» в ціні зазначених послуг, отриманих від ТОВ «Продснабторг» згідно договору б/н від 01.12.2010 р., були віднесені позивачем до складу податкового кредиту у повному обсязі. Таким чином, податковий орган дійшов висновку, що правочин, укладений 01.12.2010 р. між ТОВ «Мобілочка» та ТОВ «Продснабторг», спрямований на незаконне отримання податкової вигоди позивачем внаслідок неправомірного формування податкового кредиту без сплати його контрагентом ПДВ до бюджету, а отже, є нікчемним. У зв'язку з цим, сума ПДВ в розмірі 240 409 грн. 90 коп., віднесена ТОВ «Мобілочка» до складу податкового кредиту лютого 2011 року неправомірно, що призвело до заниження платником податків податкових зобов'язань за вказаний період. Враховуючи викладені обставини, представник відповідача просить відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

У зв'язку з реорганізацією відповідача, по справі допущено заміну відповідача на його правонаступника - Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мобілочка» зареєстровано виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 27.11.1996 р. (т. 1 а.с. 243), з 02.12.1996 р. перебувало на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Амур-нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, з 04.01.2007 р. взято на податковий облік у СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську.

Згідно свідоцтва № 100041068 від 16.05.2007 р., відповідач є платником ПДВ (т. 1 а.с. 244).

Згідно довідки Дніпропетровського обласного управління статистики № 254003 від 21.09.2010 р. (т. 1 а.с. 245), ТОВ «Мобілочка» здійснює, зокрема, роздрібну торгівлю іншими продовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань (код за КВЕД 52.48.9), оптову торгівлю іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, не віднесеними до інших групувань (код за КВЕД 51.47.9).

23.05.2011 р., на підставі наказу № 341 від 23.05.2011 р. (т. 1 а.с. 12), службовими особами СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Мобілочка» з питання дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Продснабторг» за лютий 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки № 913/08-03/1-24426502 (т. 1 а.с. 13-25).

Підстави та порядок проведення перевірки позивачем не оскаржені.

Перевіркою встановлено порушення платником податків п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, яке полягає у завищенні податкового кредиту в періоді, що перевірявся (лютий 2011 року), на загальну суму 240 409 грн. 90 коп.

Зокрема, перевіркою встановлено, що між ТОВ «Продснабторг» (орендар) та ТОВ «Мобілочка» (суборендар) укладено договір суборенди від 01.12.2010 р. б/н (т. 1 а.с. 27-31), згідно п. 1.1 якого, орендар передає, а суборендар приймає на умовах оренди в строкове, платне користування нежитлові приміщення, площі та адреси місцезнаходження яких зазначені в додатках, що є невід'ємною частиною цього договору, для здійснення торгівельної діяльності та/або гарантійного та післягарантійного обслуговування засобів мобільного зв'язку. Склад нежитлового приміщення, що передається в оренду, визначається в акті прийому-передачі (п. 1.2 договору). Нежитлові приміщення знаходяться у користуванні орендаря у відповідності до договорів оренди, укладених між орендодавцем та орендарем, умовами яких орендареві надано право передавати нежитлові приміщення в суборенду (п. 1.3 договору). Розмір щомісячної орендної плати за користування кожним з приміщень, погоджується сторонами в додатках до даного договору. Загальна сума орендної плати за даним договором складається із сум орендної плати по всім нежитловим приміщенням згідно додаткам до даного договору (п. 3.2 договору).

На запит податкового органу від 22.04.2011 р. № 621, ТОВ «Мобілочка» надало договір суборенди від 01.12.2010 р. № б/н; податкові накладні № 19 від 07.02.2011 р. на суму 312 085 грн. 84 коп., у тому числі ПДВ - 52 014 грн. 31 коп., № 31 від 11.02.2011 р. на суму 19 627 грн. 42 коп., у тому числі ПДВ - 15 271 грн. 24 коп., № 69 від 28.02.2011 р. на суму 1 038 746 грн. 09 коп., у тому числі ПДВ - 173 124 грн. 35 коп.; акт № б/н здачі-прийняття робіт (надання послуг); платіжні доручення (т. 1 а.с. 32-34).

Загальна сума ПДВ в розмірі 240 409 грн. 90 коп. згідно податкових накладних № 19 від 07.02.2011 р., № 31 від 11.02.2011 р., № 69 від 28.02.2011 р. віднесена ТОВ «Мобілочка» до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за лютий 2011 року.

Водночас, за результатами співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту по операціях між ТОВ «Мобілочка» та ТОВ «Продснабторг» за лютий 2011 р. встановлено розбіжність на суму 240 409 грн. 09 коп., внаслідок невідображення ТОВ «Продснабторг» у податковій декларації з ПДВ за лютий 2011 року податкових зобов'язань з вказаного податку за результатами виконання договору суборенди від 01.12.2010 р.

Службовими особами Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Продснабторг» за лютий 2011 року, за результатами якої встановлено, що підприємство за своїм місцезнаходженням не знаходиться, має стан « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Жодної декларації з податку на прибуток підприємством не надано, що свідчить про відсутність основних засобів та нематеріальних активів на підприємстві, відсутність залишків ТМЦ. З облікової справи ТОВ «Продснабторг» вбачається, що підприємство не має власних, орендованих, одержаних за договором лізингу, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, які могли бути використані ним у власній фінансово-господарській діяльності. Згідно податкової звітності за формою 1-ДФ, на підприємстві працює 4 особи, що при проведенні перевірки не підтверджено, у зв'язку з відсутністю платника податків за своїм місцезнаходженням. З огляду на викладені обставини, Державною податковою інспекцією у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська зроблено висновок, що правочини, укладені ТОВ «Продснабторг» у періоді, що перевірявся (лютий 2011 року), в порушення ч.ч. 1. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, не спрямовані на настання реальних наслідків, суперечать інтересам держави, та мають ознаки нікчемних.

Таким чином, податковим органом зроблено висновок про те, що договір суборенди від 01.12.2010 р., укладений між ТОВ «Продснабторг» та ТОВ «Мобілочка», в силу своєї нікчемності не породжує ніяких реальних правових наслідків для обох сторін. Отже, суми ПДВ, сплачені ТОВ «Мобілочка» у складі вартості послуг суборенди, отриманих від ТОВ «Продснабторг» за нікчемним правочином від 01.12.2010 р., віднесені позивачем до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за лютий 2011 року неправомірно, внаслідок чого платником завищено податковий кредит з ПДВ на суму 240 409 грн. 90 коп., та, відповідно, занижено податкові зобов'язання з вказаного податку на зазначену суму.

Акт перевірки підписано директором та головним бухгалтером ТОВ «Мобілочка» без заперечень (т. 1 а.с. 25).

Проте, 30.05.2011 р. платник податків звернувся до СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську із запереченнями на акт перевірки від 23.05.2011 р., за результатами розгляду яких, висновки акту перевірки були залишені без змін, про що платника податків повідомлено листом від 06.06.2011 р. № 22216/10/08-03/1-98 (т. 2 а.с. 81-83).

Враховуючи висновки акту перевірки від 23.05.2011 р., СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську винесено податкове повідомлення-рішення № 0000418821 від 08.06.2011 р. на суму 240 410 грн. 09 коп., у тому числі: 240 409 грн. 09 коп. - за основним платежем, 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 26).

Штрафні (фінансові) санкції, застосовані до позивача згідно зазначеного податкового рішення, ґрунтуються на п. 7 розділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України, яким передбачено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Не погодившись із податковим повідомленням-рішенням відповідача № 0000418821 від 08.06.2011 р., позивач, відповідно до п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України, оскаржив його в судовому порядку, звернувшись до суду із зазначеним адміністративним позовом.

Встановивши обставини справи, проаналізувавши норми законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Частинами 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, тощо. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначеними ст. 228 ЦК України, є:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочинами, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема, є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу-землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Нормами ст. 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що, відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути вирішено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

З матеріалів справи вбачається, що висновки СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську щодо порушення ТОВ «Мобілочка» п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого підприємством завищено податковий кредит з ПДВ за лютий 2011 року, обґрунтовані посланням на те, що відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин, укладений 01.12.2010 р. між ТОВ «Продснабторг» та ТОВ «Мобілочка», має ознаки нікчемності, та є нікчемним в силу припису закону.

Водночас, висновки відповідача щодо нікчемності зазначеного правочину зроблені податковим органом виключно на підставі висновків акту документальної невиїзної перевірки ТОВ «Продснабторг» за лютий 2011 року, згідно яких, правочини, здійснені ТОВ «Продснабторг» у періоді, що перевірявся, з контрагентами - постачальниками можуть бути такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків (т. 2 а.с. 61-68).

При цьому, факту реального виконання договору суборенди від 01.12.2010 р. відповідачем в межах документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Мобілочка» досліджено не було. Згідно акту перевірки (стор. 6 акту), при перевірці були використані: матеріали документальної невиїзної перевірки ТОВ «Продснабторг» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за лютий 2011 року (акт від 21.04.2011 р. № 834/23-2/37211320) (т. 2 а.с. 61-68), декларація з ПДВ за лютий 2011 року, податкові накладні за лютий 2011 року, реєстр отриманих податкових накладних за лютий 2011 року, договір суборенди від 01.12.2010 р. № б/н, платіжні доручення, акт № б/н здачі-приймання робіт (надання послуг) (т. 1 а.с. 18). Як зазначив в судовому засіданні представник позивача, документи на підтвердження реальності виконання угоди до перевірки не надавалися, оскільки позивач надав виключно ті документи, які були зазначені у запиті податкового органу. Документи ж на підтвердження реальності угод не витребовувалися, оскільки це питання під час перевірки не досліджувалося.

Натомість, під час судового розгляду справи на вимогу суду, окрім наданих при проведенні перевірки документів (договору від 01.12.2010 р. (т. 1 а.с. 27-31), податкових накладних № 19 від 07.02.2011 р., № 31 від 11.02.2011 р., № 69 від 28.02.2011 р. (т. 1 а.с. 32-34), актів приймання-передачі нежитлових приміщень (т. 1 а.с. 35-38), платіжних доручень (т. 1 а.с. 39-75)), які оформлені належним чином, та містять усі необхідні реквізити, позивачем були надані також додатки до договору від 01.12.2010 р. (т. 1 а.с. 76-159), акти прийому-передачі нежитлових приміщень, складені по кожному окремому нежитловому приміщенню, зазначеному у додатках до договору від 01.12.2010 р. (т. 1 а.с. 76-159), реєстраційні посвідчення реєстраторів розрахункових операцій та торгові патенти із зазначенням адрес пунктів продажу, на які вони видані (т. 2 а.с. 104 - т. 3 а.с. 30). Зазначені документи підтверджують факт здійснення ТОВ «Мобілочка» торгівельної діяльності саме у нежитлових приміщеннях, зазначених у додатках до договору від 01.12.2010 р.

Також, в судовому засіданні досліджені документи, якими оформлено право оренди ТОВ «Продснабторг» на нежитлові приміщення, які в подальшому були передані в суборенду ТОВ «Мобілочка». Зокрема, це договори оренди з власниками цих приміщень, якими переважно є фізичні особи-підприємці, реєстрація яких підтверджена відповідними довідками про державну реєстрацію, акти приймання-передачі нежитлових приміщень, а також заяви, що підтверджують згоду зазначених осіб на передачу нежитлових приміщень, що є предметом оренди, в суборенду ТОВ «Мобілочка» (т. 3 а.с. 38 - т. 4 а.с. 150, т. 4 а.с. 156-179).

Свідок ОСОБА_3, яка є представником ТОВ «Продснабторг» за довіреністю від 01.06.2011 р., підтвердила в судовому засіданні факт укладення між ТОВ «Продснабторг» та ТОВ «Мобілочка» договору суборенди від 01.12.2010 р., та його виконання. Аналогічні пояснення були викладені нею письмово, та долучені до матеріалів справи (т. 2 а.с. 93).

Отже, в судовому засіданні встановлено, та матеріалами справи підтверджено факт виконання договору суборенди від 01.12.2010 р. його сторонами.

Висновки акту перевірки позивача від 23.05.2011 р. зазначеного не спростовують, оскільки зроблені податковим органом виключно на підставі висновків акту перевірки ТОВ «Продснабторг» щодо можливої наявності ознак нікчемності правочинів, укладених ТОВ «Продснабторг» з контрагентами, а також на підставі податкової звітності ТОВ «Мобілочка» за лютий 2011 року та первинних документів щодо укладення договору суборенди від 01.12.2010 р., без дослідження первинних документів, що стосуються виконання угоди її сторонами (реальності виконання угоди).

На вимогу суду, відповідач не надав письмових запитів, які б надсилалися позивачу під час перевірки, щодо надання ТОВ «Мобілочка» первинних документів на підтвердження реальності виконання угоди з ТОВ «Продснабторг», що підтверджує доводи позивача про те, що вказані вище документи податковим органом не запитувалися, та, відповідно, не досліджувалися.

Щодо доводів відповідача про те, що ТОВ «Продснабторг» у лютому 2011 року не відобразило у своїй податковій звітності податкові зобов'язання на суму 240 409 грн. 90 коп., які виникли у зв'язку з наданням ТОВ «Мобілочка» послуг суборенди приміщень згідно договору б/н від 01.12.2010 р., суд зазначає наступне.

Під час розгляду справи, судом досліджено роздруківку податкової декларації ТОВ «Продснабторг» з ПДВ за лютий 2011 року, та додатки до неї (т. 2 а.с. 71-76), надані на вимогу суду відповідачем.

Згідно додатку 5 до декларації «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», податкові зобов'язання, що виникли у ТОВ «Продснабторг» внаслідок виконання договору суборенди від 01.12.2010 р., відображені ним у податковій звітності у повному обсязі, в сумі 240 409 грн. 89 коп. (т. 2 а.с. 77-78).

За викладених обставин, твердження податкового органу про те, що діяльність ТОВ «Продснабторг» була спрямована на сприяння ТОВ «Мобілочка» у безпідставному формуванні податкового кредиту за лютий 2011 року та ухилення від сплати податків, що призвело до втрат державного бюджету та порушення публічного порядку, не підтверджено матеріалами справи.

Навпаки, з матеріалів справи вбачається виконання ТОВ «Продснабторг» та ТОВ «Мобілочка» умов договору суборенди від 01.12.2010 р., а також відображення останніми фінансових результатів зазначеної операції у їх податковій звітності.

Згідно п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (який був чинний на момент укладання договору № 113/11-10 від 01.12.2010 р., та його виконання), платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної, дату виписування податкової накладної, повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, податковий номер платника податку (продавця та покупця), місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм), повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача, ціну поставки без врахування податку, ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податкові накладні № 19 від 07.02.2011 р., № 31 від 11.02.2011 р., № 69 від 28.02.2011 р. (т. 1 а.с. 32-34), складені з дотриманням вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час їх складання, в частині додержання обов'язкових реквізитів, які має містити податкова накладна, а тому, відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону, є підставою для нарахування платником податкового кредиту з ПДВ.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено ставку податку на рівні 20 відсотків.

Враховуючи зазначені норми Закону, а також висновок суду про підтвердження наданими позивачем доказами факту отримання послуг суборенди згідно договору від 01.12.2010 р., що не спростовано обставинами, викладеними у акті перевірки від 23.05.2011 р., суд дійшов висновку про безпідставність висновків СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську, викладених у акті перевірки від 23.05.2011 р., щодо неправомірності віднесення ТОВ «Мобілочка» до складу податкового кредиту лютого 2011 року сум податку на додану вартість в розмірі 240 409 грн. 90 коп., сплачених ним у ціні послуг, отриманих від ТОВ «Продснабторг» згідно договору суборенди від 01.12.2010 р.

З огляду на відсутність підстав для донарахування основного зобов'язання, підстави для нарахування штрафних санкцій також відсутні. При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 11 КАС України, з метою повного захисту прав та законних інтересів позивача, суд вважає за можливе вийти за межі заявлених позовних вимог та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000418821 від 08.06.2011 р. також і в частині донарахованих штрафних санкцій в сумі 1 (одна) гривня, оскільки у позовних вимогах позивач просить скасувати зазначене рішення лише в частині донарахованого основного зобов'язання в сумі 240 409 грн. 90 коп. (т. 1 а.с. 9).

За викладених обставин, адміністративний позов ТОВ «Мобілочка» підлягає задоволенню, а податкове повідомлення-рішення № 0000418821 від 08.06.2011 р. СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську - скасуванню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 122, 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мобілочка» - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську № 0000418821 від 08.06.2011 р. про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Мобілочка» податкових зобов'язань по податку на додану вартість на суму 240 410 грн. 90 коп., у тому числі: 240 409 грн. 90 коп. - за основним платежем, 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 24.09.2012 року.

Суддя В.В.Чорна