Постанова № 29134584, 01.02.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Черкаси

01 лютого 2013 року Справа № 2а/2370/4783/2012

09 год. 30 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гараня С.М.,

при секретарі - Лисенко С.С.,

за участю:

представника позивача державної податкової інспекції у місті Черкасах Черкаської області Державної податкової служби Павленко М.В. - за довіреністю,

представника відповідача державного підприємства «Підприємство Черкаської виправної колонії управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Черкаській області (№62)» Христославенка С.В. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом державної податкової інспекції у місті Черкасах Черкаської області Державної податкової служби до державного підприємства «Підприємство Черкаської виправної колонії управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Черкаській області (№62)» про стягнення податкової заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До суду з адміністративним позовом звернулася державна податкова інспекція у місті Черкасах, в якому просить стягнути з ДП «ПЧВК - № 62» борг з податку на додану вартість та штрафних санкцій на загальну суму 550 897 грн. 75 коп.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила суд його задовольнити. По суті позовних вимог пояснила, що ДП «ПЧВК - № 62» зареєстроване як платник податку на додану вартість в державній податковій інспекції у місті Черкасах та має заборгованість по його сплаті разом зі штрафними санкціями всього на суму 550 897 грн. 75 коп. Податкове зобов'язання, самостійно визначене відповідачем у поданих ним деклараціях з податку на додану вартість, вважається узгодженим і підлягає до стягнення.

Представник відповідача проти позову заперечив, з приводу чого пояснив, що сплачена відповідачем протягом 2012 року сума по податку на додану вартість складає 533 753,1 грн., на підтвердження чого надані відповідні копії платіжних доручень, що становить значну частину суми, заявленої до стягнення у даному позові.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши письмові докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Державне підприємство «Підприємство Черкаської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Черкаській області (№62)» згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зареєстрований виконавчим комітетом Черкаської міської ради 06.05.2000 р., ідентифікаційний код 08681057, та перебуває на обліку в державній податковій інспекції у місті Черкасах як платник податків і зборів. Зокрема, відповідач згідно свідоцтва № 100297629 зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Податковою інспекцією встановлено, що відповідач не виконав свій обов'язок та не погасив у встановлені законом терміни самостійно визначений борг по податку на додану вартість відповідно до поданих ним декларацій.

Згідно пункту 4.1.1 статті 4 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) однією з основних засад податкового законодавства України є загальність оподаткування - кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

Статтею 9 Кодексу податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків, які є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V Кодексу.

Відповідно до пункту 180.1 статті 180 Кодексу для цілей оподаткування платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України; 4) особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи; 5) особа - управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов'язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном; 6) особа, що проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави (у тому числі майна, визначеного у статті 172 Митного кодексу України), незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій із постачання товарів/послуг, визначеної пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством; 7) особа, що уповноважена вносити податок з об'єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності, що перебувають у підпорядкуванні платника податку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пункт 185.1 статті 185 Кодексу визначає, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно пункту 193.1 статті 193 Кодексу ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: 17 відсотків або 0 відсотків.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, відповідно до пункту 200.1 статті 200 Кодексу визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 203.1 статті 203 Кодексу визначено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

У свою чергу, пунктом 203.2 статті 203 Кодексу встановлений обов'язок платника податку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Статтею 126 Кодексу визначено, що у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно пункту 116.1 статті 116 Кодексу у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення.

Відповідачем подані наступні декларації податкових зобов'язань з податку на додану вартість, в яких визначено і, таким чином, погоджено суму зазначеного податку: від 16.01.2012 № 9013406374 в сумі 46 161,00 грн.; від 17.02.2012 № 9006046266 в сумі 36 988,00 грн.; від 16.03.2012 № 9012139303 в сумі 43 476,00 грн.; від19.04.2012 № 9020017409 в сумі 31 630,00 грн.; від 18.05.2012 № 9027487938 в сумі 28 316,00 грн.; від 19.06.2012 № 9034464746 в сумі 40 181,00 грн.; від 19.07.2012 № 9041708225 в сумі 48 159,00 грн.; від 17.08.2012 № 9049956334 в сумі 43 079,00 грн.; від 19.09.2012 № 9056757422 в сумі 48 976,00 грн.; від 18.10.2012 № 9064138606 в сумі 43 446,00 грн.; від 19.11.2012 № 9072840641 в сумі 45 558,00 грн.

Зазначені суми податку відповідачем сплачені не були у встановлені законом терміни, що призвело до виникнення податкового боргу. З цього приводу податковою інспекцією застосовані штрафні санкції за порушення строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання відповідно до:

- акту перевірки від 27.08.2012 № 3030/15-2/08681057, на підставі якого боржнику нарахована штрафна санкція за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання по ПДВ та винесено податкове повідомлення - рішення від 28.08.2012 № 0007801503 на суму 20 051,44 грн.;

- акту перевірки від 06.09.2012 № 3520/15-3/08681057, на підставі якого боржнику нарахована штрафна санкція за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання по ПДВ та винесено податкове повідомлення - рішення від 06.09.2012 № 0008241503 на суму 26 247,25 грн.;

- акту перевірки від 07.09.2012 № 3531/15-3/08681057, на підставі якого боржнику нарахована штрафна санкція за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання по ПДВ та винесено податкове повідомлення - рішення від 07.09.2012 № 0008741503 на суму 24 870,31 грн.;

- акту перевірки від 06.11.2012 № 4960/15-3/08681057, на підставі якого боржнику нарахована штрафна санкція за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання по ПДВ та винесено податкове повідомлення - рішення від 06.11.2012 № 0011481503 на суму 23 758,75 грн.

Зазначені повідомлення-рішення особисто вручені уповноваженій особі відповідача - головному бухгалтеру підприємства.

Щодо посилань відповідача на погашення значної суми боргу, на підтвердження чого були надані відповідні платіжні документи, суд звертає увагу на положення глави 9 Кодексу, якою регулюється порядок погашення податкового боргу платниками податків, а зокрема - на норму пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу про джерела сплати грошових зобов'язань, де зазначено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Кодексу визначено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

На основі викладеного суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову про стягнення з державного підприємства «Підприємство Черкаської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Черкаській області (№62)» податкової заборгованості в сумі 550 897 грн. 75 коп.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з державного підприємства «Підприємство Черкаської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Черкаській області (№62)», ідентифікаційний код 08681057, на користь бюджету через державну податкову інспекцію в місті Черкасах Черкаської області Державної податкової служби з рахунків у банках, обслуговуючих платника, податковий борг в сумі 550897 (п'ятсот п'ятдесят тисяч вісімсот дев'яносто сім) грн. 75 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. У разі застосування судом частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений 06 лютого 2013 року.

Суддя С.М. Гарань