Постанова № 29133486, 06.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9538/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О.

Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 лютого 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Старової Н.Е.

суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В.

розглянувши у письмовому провадженні ум. Києві апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва ДПС, та Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітіс Груп» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.10.2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітіс Груп» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва ДПС, про скасування податкових повідомлень - суд

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітіс Груп» (надалі -позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва ДПС, (надалі відповідач або ДПІ, або апелянт) про скасування податкових повідомлень -рішень від 27.02.2012 року № 0001002309, № 0000852305.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 жовтня 2012 року адміністративний позов задоволено частково. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, представник відповідача та представник позивача подали апеляційні скарги, в яких просять відповідач: постанову суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, позивач: скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а в іншій частині- залишити без змін. В своїх апеляційниї скаргах апелянти посилаються на невірне застосування норм матеріального права, що призвело до невірного вирішення справи.

Справа розглянута відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарги та дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а відповідача- не підлягає , з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 р. по 30.09.2011 р. та складено акт № 118/23-09/36126345 від 03.02.2012 р.( а.с. 10), в якому були зазначені порушення, а саме: п. 4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстратора розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», п.185.1 ст.185, п.186.4 ст.186, п.188.1 ст.188, абзацу 2 п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 342052,00 грн., та завищення показників відображених у рядку 26 декларації з податку на додану вартість на загальну суму 206 161,00 грн.

З цих підстав прийняті повідомлення рішення №0001002309 від 27.02.12 р. (а.с.8), яким позивачу за порушення п.4.1. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», п.185.1 ст.185, п.186.4 ст.1863 п.188.1 ст.188, абзацу 2 п.198.3 ст.198 ПК України, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 424912,00 грн, за основним платежем - 342 052,00 грн. за штрафними санкціями - 82 860,00 грн., та повідомлення рішення №0000852305 (а.с.9), яким позивачу за порушення п.9 ст.З Закону України « Про застосування реєстратора розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського эчування та послуг» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 86 700,00 грн.

В результаті адміністративного оскарження позивачем податкових рішень, Державної податковою службою у м. Києві було скасовано частину штрафних санкцій, визначених податковим повідомленням-рішенням №0001012309 від 27.02.2012р. і податковим повідомленням-рішенням №0001002309 від 27.02.2012р. у частині зменшення на 125278 податкового кредиту з ПДВ за послуги з марчендайзингу та в зазначеній частині рішення ДПС у м.Києві від 18.05.2012 року №2944/10/12-114, прийняте за розглядом скарги, а скаргу -задоволено було частково. В іншій частині податкові повідомлення-рішення залишені були без змін.

Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення, дійшов не обгрунтованого висновку, з яким колегія суддів апеляційної інстанції частково не погоджується виходячи з наступного.

Абзацом «д» пункту 6.5 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість», визначено, що місцем поставки рекламних послуг та інших послуг з просування товарів на ринку (промовтерства) вважається місце реєстрації покупця або його постійного представництва.

Як встановлено судом першої інстанції, обидві компанії «Les Caves de Landiras - Lois Eschenauer» та «Les Grands Chais de France», яким позивач надавав послуги, відповідно до договорів від 14.12.2009р. та від 14.12.2009р. зареєстровані у Франції, постійних представництв на території України не мали. А тому, поставка послуг у даному випадку не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, позивачем правомірно не нарахувано до податкового зобов'язання з податку на додану вартість. Отже відповідачем були неправомірно зроблено висновок, що податок на додану вартість є внутрішнім непрямим податком, та не міг бути обумовлений сторонами зовнішньоекономічного договору, враховуючи, що на податок на додану вартість не розповсюджується дія договірної вартості за укладеним договором. З огляду на це, відповідач неправомірно вказав на те, що сума податкових зобов'язань мала складати 95 024,41 грн. (у т.ч. за січень 2010 р.- 23 461,46 грн., за травень -2010р.- 7 888,95 грн., за січень 2011 р.- 63 675,00 грн.).

Судом першої інстанції вірно було встановлено незаконність донарахування відповідачем грошового зобовязання з ПДВ на 15 838,00 грн. за основним платежем та 1 307,00 грн. штрафних санкцій по взаємовідносинах з вищенаведеними компаніями.

Також судом першої інстанції вірно було враховано те, що при процедурі адміністративного оскарження податковим органом було скасовано частину штрафних санкцій, визначену податковим -повідомленням-рішенням №0000852305 від 27.02.2012 на суму 340,00 грн. та зменшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 125 278,00 грн. за податковим повідомленням -рішенням № 0001002309 від 27.02.2012, однак не враховано зменшення суми за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 31319.00 грн. за період серпень 2011 року та вересень 2011 року.

Абзацом 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, визначено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до наданого розрахунку штрафних санкцій з податку на додану вартість податковим органом визначено суму основного платежу за податковим повідомленням -рішенням від 27.02.2012 №0001002309, однак не враховано те, що рішенням ДПА України від 22.06.2012 №10653/6/10-2415, під час розгляду скарги податкове повідомлення від 27.02.2012 №0001002309 задоволено частково та зменшене на 125278,00 грн., що не враховано податковим органом під час здійснення відповідного розрахунку.

З висновків суду першої інстанції вбачається, що наданий відповідачем розрахунок штрафних санкцій під час судового засідання(.4.10.2012р), містить інформацію, яка підтверджує, що відповідач самостійно зменшив суму штрафної (фінансової) санкції на суму 31319,00 грн., а тим самим визнав неправомірним зазначення у податковому повідомленні-рішенні №0001002309 штрафної (фінансової) санкції у розмірі 31319,00 грн.

У задоволені решти позовних вимог було відмовлено, та залишено в силі донараховану Відповідачем суму зобов'язань з ПДВ за період вересень 2009 року - лютий 2010 року в розмірі 200 938,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 50 234,00 грн., визначені у податковому повідомленні-рішенні № 0001002309 від 27.02.2012р.

Проте дослідивши матеріали справи, та доводи апеляційних скарг, колегія суддів не погоджується з даним висновком першої інстанції щодо відмови в частині позовних вимог, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що донарахування вказаних зобов'язань здійснене Відповідачем безпідставно, без будь-якого документального підтвердження походження даної суми. Жодної інформації щодо того, на підставі яких документів перевіряючими було донараховано зобов'язання з ПДВ у сумі 200 938,00 грн., ні в Акті перевірки, ні у рішеннях, що приймалися за результатами розгляду скарг, не наведено.

Акт, який оформляється за результатами перевірки платника податків, має містити посилання на той перелік документів, який був використаний перевіряючими при співставлені даних, вказаних у податкових деклараціях позивача.

Відповідно до абз.1,5 ст.3 «Рекомендації щодо розділу 3 Акта «Перевірка повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків, зборів (обов'язкових платежів), неподаткових доходів, встановлених законодавством, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства» Методичних рекомендацій (додаток 7 до Наказу) встановлено: «Розділ 3 акта перевірки містить інформацію про обсяг задекларованих показників, загальні підсумки встановлених порушень при проведенні перевірки повноти та своєчасності сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), неподаткових доходів, встановлених законодавством, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства, детальний опис використаних при проведенні перевірки документів із зазначенням періодів, що підлягали перевірці, встановлених порушень та реєстри встановлених однотипних порушень, які групуються на підставі встановлених однотипних порушень» (абз. 1); «При оформленні встановлених порушень не допускається відображення в акті перевірки необгрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджуючих доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, «приховування об'єкта оподаткування», «розкрадання», «привласнення», «описка» тощо)» (абз. 5).

Таким чином, доводи апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва ДПС не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 18 жовтня 2012 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

Тому доводи позивача стосовно неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та необєктивності при оцінюванні наявних у справі доказів, що призвело до невідповідності висновку суду обставинам справи, колегія суддів вважає обґрунтованими, та зазначає, що апеляційну скаргу позивача, слід задовольнити, а рішення суду скасувати та прийняти нове.

Згідно до статті 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

За таких обставин, апеляційну скаргу позивача слід задовольнити, апеляційну скаргу відповідача-залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - скасувати, оскільки справа вирішена на користь позивача, йому необхідно повернути судовий сбір.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва ДПС - залишити без задоволення,

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітіс Груп»-задовольнити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 жовтня 2012 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги ТОВ «Вітіс Груп».

Визнати протиправним та скасувати повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва ДПС від 27.02.2012 №0001002309 та від 27.02.2012 №0000852305.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітіс Груп» сплачений судовий сбір у розмірі 3219,00 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Чаку Є.В.

Файдюк В.В.