Постанова № 29133431, 04.02.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 лютого 2013 року 13 год. 55 хв. № 2а-17426/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., при секретарі судового засідання Артеменко Я.С., за участю представника позивача - Сови Л.Б. (довіреність від 21.06.2012р. № 08-4731), відповідача - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Київського міського центра зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманих коштів у розмірі 2 268, 90 грн., -В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся Київський міський центр зайнятості (далі - позивач) з позовом до ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, відповідач) про стягнення незаконно отриманих коштів у розмірі 2 268, 90 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що ОСОБА_2, який перебував на обліку в Солом'янському районному центрі зайнятості у м. Києві (далі - Солом'янський РЦЗ) як такий, що шукає роботу, незаконно отримав допомогу по безробіттю на загальну суму 2 268, 90 грн.. Так, протягом періоду з 03.07.2011р. по 30.07.2011р. ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) перебував у трудових відносинах з Приватним акціонерним товариством «Чернігів Вторчормет» (ідентифікаційний код 00193178) та отримав суму доходу в розмірі 1 094, 57 грн., про що позивача у відповідності до законодавчо встановлених вимог не повідомив. Згідно зі ст.ст. 12, 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» позивачем була проведена звірка даних отриманих від органу державної податкової служби з наявною інформацією. Крім того, Чернігівським міським центром зайнятості була проведена перевірка на ПАТ «Чернігів Вторчормет» з питань розслідування страхових випадків і обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, за результатами якої складений акт від 15.03.2012р. № 226, де зафіксовані відповідні фактичні обставини. Згодом позивачем на адресу відповідача був направлений лист-повідомленням від 22.03.2012р. № 1702, в якому містяться посилання на необхідність добровільно відшкодувати незаконно отримані кошти в сумі 2 268, 90 грн. У зв'язку з тим, що сума коштів в розмірі 2 268, 90 грн. не була повернута відповідачем у встановлений строк, позивач був змушений у відповідності до ст. 39 вказаного Закону звернуться до суду з вимогою про стягнення цих коштів.

Відповідач проти позову заперечував у повному обсязі. В обґрунтування своїх усних заперечень посилається на те що він в дійсності не порушував вимоги ст. 39 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», оскільки відомості щодо отримання фізичною особою ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) доходу в розмірі 1 094, 57 грн. від юридичної особи-роботодавця в липні 2011 року, що надійшли до Солом'янського РЦЗ від податкового органу, стосуються зовсім іншої фізичної особи, яка має аналогічні прізвище, ім'я, по батькові, рік народження та ідентифікаційний номер.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_4, місце проживання: АДРЕСА_1) 11 квітня 2011 року був зареєстрований у Солом'янському РЦЗ як такий, що шукає роботу.

18 квітня 2011 року відповідачем до Солом'янського РЦЗ була подана заява про надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю до вирішення ним питання працевлаштування.

Наказом Солом'янського РЦЗ від 18.04.2011р. № нт110418 відповідачу було надано статус безробітного та призначено йому допомогу по безробіттю строком на 360 календарних днів, починаючи з 18 квітня 2011 року по 11 квітня 2012 року відповідно до п. 1, 3 і 4 ст. 22, п. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та п. 2.1 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності.

Всього згідно довідки Солом'янського РЦЗ щодо розрахунку витрат коштів нарахованих на випадок безробіття від 28.04.2012р. за № 2553 протягом періоду з 03.07.2011р. по 30.07.2011р. ОСОБА_2 було нарахована та виплачена допомога по безробіттю в розмірі 2 268, 90 грн.

В подальшому відповідно до наказу Солом'янського РЦЗ від 20.09.2011р. за № НТ110920 ОСОБА_2 припинено виплату допомоги по безробіттю у зв'язку з працевлаштуванням останнього за направленням Державної служби зайнятості. Цим же Наказом Солом'янського РЦЗ ОСОБА_2 було знято з обліку відповідно до п. 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу і безробітних з 20 вересня 2011 року.

При цьому в ході проведення звірки даних, отриманих в електронному вигляді від органу державної податкової служби України, з інформацією щодо розслідування страхових випадків за ІІІ-ій квартал 2011 року, Солом'янським РЦЗ встановлено, що під час перебування на обліку в цьому районному центрі зайнятості та отримання допомоги по безробіттю громадянин ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) отримував дохід від Приватного акціонерного товариства «Чернігів Вторчормет» (ідентифікаційний код 00193178).

З метою підтвердження зазначеної інформації Чернігівським міським центром зайнятості 15 березня 2012 року була проведена перевірка на ПАТ «Чернігів Вторчормет» (ідентифікаційний код 00193178, місцезнаходження: м. Чернігів, вул. Любецька, 167), за результатами якої складений Акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 15.03.2012р. № 226. Зокрема, в тексті цього Акта перевірки зазначено, що громадянин ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_2) працював на ПАТ «Чернігів Вторчормет» на підставі договору цивільно-правового характеру (а саме договору підряду від 07.07.2011р. щодо виконання останнім на користь підприємства робіт з прирізки металевого брухту). Протягом періоду з 03.07.2011р. по 30.07.2011р. ПАТ «Чернігів Вторчормет» на підставі акта здачі-приймання виконаних робіт від 30.07.2011р., оформленого до вказаного Договору підряду, нарахувало ОСОБА_2 дохід в сумі 1 322, 10 грн. та фактично виплатило йому 1 094, 57 грн.

До перевірки ПАТ «Чернігів Вторчормет» надало копії відповідних первинних документів, зокрема: договору підряду від 03.07.2011р., акта здачі-приймання виконаних робіт від 30.07.2011р.

На підставі вищевикладеного 22 березня 2012 року Солом'янського РЦЗ на адресу ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) направлено письмове повідомлення від 22.03.2012р. № 1702, яким відповідачу було запропоновано в добровільному порядку повернути протягом 15-ти календарних днів суму коштів у розмірі 2 268, 90 грн., отриману ним за період з 03.07.2011р. по 30.07.2011р. в якості допомоги по безробіттю. Вказаний лист був вручений відповідачу 29 березня 2012 року, про що свідчить підпис адресата у повідомленні поштового відправлення. У встановлений строк вказана сума коштів відповідачем сплачена не була, що стало підставою звернення Київського міського центру зайнятості до суду з даним позовом.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

Правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальної гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю визначає Закон України «Про зайнятість населення» від 01 березня 1991 року № 803-ХІІ (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 803-ХІІ).

Як передбачено п. 1 ст. 1 Закону № 803-ХІІ зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що приносить дохід у грошовій або іншій формі.

У відповідності до ст. 18 Закону № 803-ХІІ для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Згідно із абзацом 9 п. 1 ст. 19 цього ж Закону державна служба зайнятості реєструє безробітних і подає їм у межах своєї компетенції допомогу, в т.ч. і грошову.

Підпунктом «а» п. 3 ст. 1 Закону № 803-ХІІ встановлено, що в Україні до зайнятого населення належать, зокрема, громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, зокрема, працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб.

В розумінні ч. 1 ст. 2 Закону № 803-ХІІ безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

За положеннями ч. 4 ст. 2 зазначеного Закону, у разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистими заявами з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу. Реєстрація громадян провадиться при пред'явленні паспорта і трудової книжки, а в разі потреби - військового квитка, документа про освіту або документів, які їх замінюють.

Абзацом 2 пункту 1 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007р. № 219, (далі - Порядок № 219) передбачено, що до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні можуть звертатись всі незайняті громадяни, які бажають працювати, а також зайняті громадяни, які бажають змінити професію або місце роботи, влаштуватися на роботу за сумісництвом чи у вільний від навчання час.

Для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку для пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не зареєстрований як фізична особа - підприємець та не займається видами діяльності, що визначені частиною третьою статті 1 Закону України «Про зайнятість населення», і не отримує пенсію на пільгових умовах (п. 12 Порядку № 219).

Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000р. № 1533-III (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 1533-III) передбачено, що допомога по безробіттю виплачується лише тим особам, які визнані безробітними.

При цьому в силу вимог ч. 2 і 3 ст. 36 вказаного Закону застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі в наслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до чинного законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечень та надання соціальних послуг.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 12 Закону № 1533-III районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості як робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття контролюють правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.

Розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та Державної податкової адміністрації України, а в разі необхідності - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

Також п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009р. № 60/62, постановою Правління Пенсійного фонду України від 13.02.2009р. № 7-1, передбачено, що у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до пункту 7 цього Порядку.

У пункті 7 цього Порядку встановлено, що рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

Відповідно до ст. 39 Закону № 1533-III спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Аналогічна норма міститься у п. 8 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, згідно якої у разі неповернення коштів, незаконно виплачених в якості допомоги по безробіттю у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

При цьому з метою всебічного з'ясування всіх обставин справи судом на адреси державних органів та ПАТ «Чернігів Вторчормет» були направлені наступні судові запити: до Міністерства внутрішніх справ України та Державної міграційної служби України - запит від 28.12.2012р. № 2а-17426/12/2670 щодо надання паспортних даних фізичної особи ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н.); до ПАТ «Чернігів Вторчормет» - запит від 28.12.2012р. № 2а-17426/12/2670 щодо підтвердження відомостей про нарахування ОСОБА_2 в липні 2011 року сум доходів; до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби - запит від 10.01.2013р. № 2а-17426/12/2670 щодо підтвердження/спростування випадку видачі двом різним фізичним особам одного і того самого ідентифікаційного номеру.

За результати дослідження відповідей, що надійшли на перелічені вище судові запити, судом встановлені нові фактичні обставини, які в повному обсязі спростовують заявлені позовні вимоги Київського міського центру зайнятості.

Зокрема, відповідно до листа Державної міграційної служби України від 09.01.2013р. № 6-185 паспорт громадянина України серії НОМЕР_4, що виданий 16 вересня 1999 року Жовтневим РУ ГУМВС України в м. Києві, та значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1, і паспорт громадянина України серії НОМЕР_1, що виданий 14 жовтня 1981 року Ніжинським MB УМВС України в Чернігівській області, та значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2, в дійсності належать різним фізичним особам.

Своїм листом від 09.01.2013р. № 9 з документальним підтвердженням ПАТ «Чернігів Вторчормет» підтвердило факти укладення договору підряду від 03.07.2011р., нарахування та виплати сум доходів за результатами виконання цього договору фізичній особі ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_1, що виданий 14 жовтня 1981 року Ніжинським MB УМВС України в Чернігівській області).

В свою чергу Ніжинська ОДПІ Чернігівської області ДПС (лист від 24.01.2013р. № 607/9/18-021/3 з документальним підтвердженням) повідомила суд про те, що: «…внаслідок недосконалої системи присвоєння ідентифікаційних номерів, яка не враховує реквізитів документів, що посвідчують особу, а ґрунтується виключно на інформації про П.І.Б., дату та місце народження громадян, дійсно двом різним фізичним особам був помилково виданий однаковий ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

В даному випадку наявне повне співпадіння П.І.Б., дати та місця народження у двох різних громадян: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження с Талалаївка Ніжинського району.

Таким чином, той з них, хто першим звернувся за отриманням ідентифікаційного номера (10.01.1997 р), був занесений до Центральної бази даних ДРФО ДПА України. Той, хто звернувся пізніше, був ідентифікований системою як такий, що вже отримав ідентифікаційний номер, внаслідок чого йому було видано картку з фактично чужим номером.

Після звернення ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_4) до Ніжинської ОДПІ з даного питання, нами був проведений відповідний аналіз наявної інформації про джерела доходів, викликаний ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_1), якому 18.12.2012 року був присвоєний інший ідентифікаційний номер та надано роз'яснення щодо необхідності звернення до джерел отримання доходів з метою виправлення відповідної звітності.

На нашу думку аналіз джерел отримання доходів по періодам отримання та адресам дозволяє однозначно стверджувати, що гр. ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_4) дійсно не міг отримати доходів від ПАТ «Чернігів Вторчормет», що підтверджується також наявними у Вас матеріалами про укладення угоди між ПАТ «Чернігів Вторчормет» з гр. ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_1).».

Таким чином, враховуючи вище зазначене, судом вбачається, що посилання позивача на отримання відповідачем в липня 2011 року суми доходу в розмірі 1 094, 57 грн. від ПАТ «Чернігів Вторчормет» та відповідно порушення ним вимог ст. 39 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», спростовується матеріалами справи.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наявних доказів, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Київського міського центра зайнятості відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова