Постанова № 29130652, 05.02.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 лютого 2013 року 11:06 № 826/107/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., секретаря судового засідання Корніюк А.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «СТМ Плюс»до відповідача 1 відповідача 2 Київської регіональної митниці Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування рішення про визначення митної вартості товарів від 24.12.2012 р. № 100250000/2012/610307/2, та стягнення коштів. За участю представників сторін:

від позивача: Шкабрій М.П. (довіреність № б/н від 18.12.2012 р.)

від відповідача 1: Тер-Маркарян К.Х. (довіреність № 14/1-16/942 від 23.01.2013 р.)

від відповідача 2: не прибув (клопотання про слухання справи за відсутності представника)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України, в судовому засіданні 05.02.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «СТМ Плюс» звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до відповідачів Київської регіональної митниці та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення про визначення митної вартості товарів від 24.12.2012 р. № 100250000/2012/610307/2, та стягнення коштів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.01.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 826/107/13-а та призначено справу до судового розгляду на 05.02.2013 р.

В судовому засіданні 05.02.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та в судових дебатах просив суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товару № 100250000/2012/610307/2 від 24.12.2012 р. Київської регіональної митниці;

- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТМ Плюс» суму надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 11 211,71 грн. та податку на додану вартість у розмірі 24 666,76 грн.;

- стягнути з Київської регіональної митниці судові витрати в сумі 2 146,00 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідачем 1 було неправомірно відмовлено позивачу у прийнятті вантажно-митної декларації № 100250000/2012/596184 від 18.12.2012 р., в якій позивачем було застосовано 1 метод визначення митної вартості товару, які імпортуються в Україну (а саме за ціною договору), згідно ст. 266 Митного Кодексу України, відповідно до чого, відповідачем 1 було протиправно прийнято рішення про визначення митної вартості товарів від 24.12.2012 р. № 100250000/2012/610307/2 із застосуванням шостого (резервного) методу.

Представник позивача зазначив, що ТОВ «СТМ Плюс» до митного органу були надані всі, передбаченні чинним законодавством документи, необхідні для визначення митної вартості ввезеного товару, а тому відповідач 1 дійшов невірного висновку про заниження позивачем митної вартості товару та прийняв протиправне рішення про визначення митної вартості товарів із застосуванням 6 (резервного) методу, проте як застосуванню підлягав перший метод визначення митної вартості товару - за ціною контракту (договору), тобто заявленої позивачем вартості, або кожного наступного методу, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідач 1 проти позову заперечив з огляду на те, що надані позивачем на підтвердження митної вартості товару документи не базувалися на об'єктивних даних, а саме те, що за результатами розгляду поданих до митного оформлення документів, на підставі спрацювання критерію ризику АСАУР, за напрямком митної вартості товарів, було виявлено, що митна вартість поданих до митного оформлення товарів найменша серед подібних товарів, у зв'язку з чим митним органом було відмовлено в прийнятті вантажно-митної декларації позивача та прийнято рішення про визначення митної вартості імпортованих позивачем товарів із застосуванням шостого (резервного) методу.

Відповідач 2 в судове засідання 05.02.2013 не прибув, проте через канцелярію суду Головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві були подані письмові заперечення на позовну заяву та клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08 серпня 2012 року між компанією «DRAGPOL Piotr Dragonski» (Польща) та позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «СТМ Плюс» (Україна) було укладено договір № PL/UA-120808 (надалі - Договір).

Предметом цього Договору було постачання (купівля-продаж) товару найменуванням, кількістю, в асортименті та за цінами, що зазначені у додатках, які є невід'ємною частиною Договору на умовах ЕХW - Вронкі (Польща), відповідно до правил «Інкотермс 2000».

На виконання умов Договору на адресу позивача було відвантажено партію товару - лопати совкові, виготовлені із гальванізованої сталі з дерев'яним держаком та пластиковою ручкою в розібраному стані (надалі - Товар) за інвойсом № 0003/12/ЕКS від 14.12.2012 р., СМR № 110511 від 14.12.2012 р.

Товар було доставлено до вантажного терміналу митного поста «Західний» відповідача 1 Київської регіональної митниці.

18 грудня 2012 року позивачем були заповнені та подані до митного оформлення вантажна митна декларація (далі - ВМД) № 100250000/2012/596184, у якій товар було задекларовано у митний режим «Імпорт» та додані до неї документи.

Разом з ВМД була заповнена та подана до митного оформлення декларація митної вартості за формою ДМВ-2 від 18.12.2012 р. (надалі - ДМВ).

Митна вартість товару була визначена позивачем виходячи з ціни договору (з урахуванням витрат на транспортування товару), тобто за основним (першим) методом, який встановлений ст. 58 Митного кодексу України (далі - МК України) з урахуванням рішення відповідача 1 від 21 вересня 2012 року №100200000/2012/111430/2, відповідно до якого вартість одиниці товару була збільшена, а саме не за ціною 2,91 Євро за одиницю товару, як вказано в інвойсі № 0003/12/ЕКS від 14.12.2012 р., а за ціною 3,60 Євро за одиницю товару.

На підтвердження митної вартості товару позивачем було надано митному органу пакет документів, передбачений ст. 335 МК України. Перелік наданих документів наведений у графі 44 ВМД № 100250000/2012/596184.

Однак, 24 грудня відповідачем 1 було оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, а ВМД № 100250000/2012/596184 анульована, про що свідчать відповідні позначки на першому аркуші зазначеної ВМД

24 грудня 2012 року відповідачем 1 було прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № 100250000/2012/610307/2 (надалі - Рішення), яким відповідачем 1 було скориговано митну вартість товару, а саме: код товару 8201100000, опис товару: лопати совкові, виготовлені з гальванізованої сталі з дерев'яним держаком та пластиковою ручкою, в розібраному стані, Snow shovelgalvanized 5000 шт., призначені для прибирання снігу; виробник «DRAGPOL Piotr Dragonski»; країна - виробник РL; ціна товару 1 4550,00 (Євро), розрахована декларантом митна вартість товару: 18 000,00 (Євро); коригування: вартість за одиницю 5,2138 (Євро).

У зв'язку з коригуванням митної вартості та неможливістю внесення змін до ВМД № 100250000/2012/596184 від 18.12.2012 р., позивач в день прийняття оскаржуваного Рішення оформив ВМД № 100250000/2012/597127 на зазначений товар, проте вже за скоригованою відповідачем 1 вартістю товару, що склала 26 069,00 Євро, та відповідає вартості одної одиниці товару - 5,2138 Євро.

Таким чином, внаслідок коригування митної вартості на підставі оскаржуваного Рішення за ВМД № 100250000/2012/597127, декларантом додатково нараховані 11 211,71 грн. ввізного мита та 24 666,76 грн. податку на додану вартість.

Суми додатково нарахованого ввізного мита (11 211,71 грн.) та податку на додану вартість (24 666,76 грн.) позивач сплатив на рахунок Київської регіональної митниці, що є обов'язковою умовою оформлення тимчасової декларації.

Вважаючи таке рішення митного органу від 24.12.2012 р. № 100250000/2012/610307/2 про визначення митної вартості товару по ціні 5,2138 Євро за одиницю (замість задекларованої 3,60 Євро за одиницю) - протиправними, позивач оскаржив його в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Так, позивач зазначив, що ним було виконано вимоги Порядку декларування митної вартості товарів, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766 та Митного Кодексу України при визначені митної вартості товару, проте як відповідачем 1 було протиправно не прийнято первинну вантажно-митну декларацію та безпідставно визначено митну вартість товару із застосуванням 6 (резервного) методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до ст. 266 Митного Кодексу України.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню зважаючи на наступне.

Згідно абз. 23 ст. 1 Митного кодексу України, переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях - переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація.

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 261 Митного кодексу України, відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Відповідно до ст. 262 Митного кодексу України, митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до вимог статті 265 Митного кодексу України, митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

Статтею 266 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Згідно ст. 273 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 - 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1 - 6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно з положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 272 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Згідно п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати:

- зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього;

- рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу;

- банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом);

- пакувальні листи;

- копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «СТМ Плюс», у відповідності до вимог митного законодавства, для підтвердження заявленої митної вартості товару було подано до митного органу:

- інвойс виробника;

- зовнішньоекономічний контракт та додатки до нього;

- декларацію митної вартості;

- договір на перевезення;

- митну декларацію країни відправлення;

- довідку про транспортні витрати.

Проте, зважаючи на спрацювання критерію ризику АСАУР, за напрямком митної вартості товарів, (згідно чого, як наголошує відповідач 1, було виявлено, що митна вартість поданих до митного оформлення товарів найменша серед подібних товарів), митним органом на підставі ч. 3 ст. 53 МКУ у графі «Для відміток митного органу» декларації митної вартості було зроблено запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, а саме:

- оригінал прайс-листа виробника товару;

- висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією;

- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- виписку з бухгалтерської документації;

- документи, що містять відомості про вартість страхування, транспортні перевізні документи.

За наслідками зазначеного, як підтверджується наявними матеріалами справи, та не було допустимими доказами спростовано відповідачем 1, декларант позивача надав митному органу всі без виключення документи, які підтверджують митну вартість товарів, передбачені чинним законодавством, а також додаткові документи на вимогу посадової особи митного органу, а саме:

- документи, що містять відомості про вартість страхування (відповідно до приписів Інкотермс-2000 умовами постачання товару по контракту № PL/UA-120808 від 08.08.2012 р. між «DRAGPOL Piotr Dragonski» ТОВ «СТМ Плюс» є ЕХW, відповідно до якого страхування вантажу не передбачено;

- транспортні ( перевізні) документи: СМR № 110511 від 14.12.2012 р., за якою товар доставлено в Україну від постачальника; рахунок № 51 від 21.12.2012 р. про надання транспортно експедиційних послуг; довідка про транспортно експедиційні витрати № 197 від 14.12.2012 р.;

- виписка з бухгалтерської документації № 93 від 18.12.2012 р.; виписка з бухгалтерської документації № 95 від 18.12.2012 р.;

- прайс-лист виробника б/н від 22.06.2012 р.

- висновки про якісні та вартісні характеристики товару: експертний висновок Київської ТПП № Ц-700 від 18.09.2012 р.

Крім того, як було зазначено вище, та підтверджується наявними матеріалами справи, митна вартість товару була визначена позивачем з урахуванням рішення відповідача 1 від 21 вересня 2012 року № 100200000/2012/111430/2, відповідно до якого вартість одиниці товару була збільшена, а саме не за ціною 2,91 Євро за одиницю товару, як вказано в інвойсі № 0003/12/ЕКS від 14.12.2012 р., а за ціною 3,60 Євро за одиницю товару.

Тобто такими своїми діями позивач при визначені митної вартості задекларованого товару сумлінно керувався не тільки приписами митного законодавства України, але й відповідним рішенням митного органу, яким визначено належну вартість аналогічного товару, що на думку відповідача 1 була обґрунтованою.

Отже, вивчивши наявні у справі докази та норми митного законодавства, суд вважає, що відмовляючи в митному оформленні товару та визначаючи його митну вартість за резервним методом, митний орган не навів підстав, які згідно ст. 267 МК України унеможливлюють визначення митної вартості товару за ціною договору, так само як і не зазначив обставин, які відповідно до частини 3 ст. 265 МК України перешкоджають цьому.

Згідно чинного митного законодавства, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.

Проте, як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідачем не було проведено консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості за наступними другим або третім методами, а також в рішенні про визначення митної вартості товару митний орган чітко не вказав, які відомості в наданих йому документах викликають сумніви, та в чому вони полягають.

Крім того, в судовому засіданні відповідачем 1 не було допустимими доказами заперечено, що надані позивачем в сукупності документи фактично підтверджують контрактну ціну імпортованого товару та правильність визначення за вказаною ціною його митної вартості.

Згідно пункту 2 статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947 року), оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Аналогічне положення мітить пункт 7 частини 3 ст. 273 МК України, згідно якого митна вартість імпортних товарів не визначається на підставі довільної чи фіктивної вартості.

Так, приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за шостим (резервним) методом у розмірі 5,2138 Євро за одиницю товару, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не навів жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, а відповідно просто взяв таку ціну з цінової бази митниці.

Таким чином, митна вартість товару, визначена митним органом в розмірі 5,2138 Євро за одиницю товару є документально необґрунтованою відповідачем 1, суперечить рішенню самого ж відповідача 1 про коригування митної вартості товару від 21 вересня 2012 року № 100200000/2012/111430/2 (відповідно до якого вартість одиниці товару була збільшена до 3,60 Євро), а також суперечить вимогам ст. 273 МК України та пункту 2 статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947 року), оскільки позивачем під час митного оформлення товару були надані всі необхідні документи на підтвердження його митної вартості, в тому числі додаткові документи, що окремо вимагалися митним органом.

Також, як було зазначено вище, та не заперечувалося представником відповідача 1 в судовому засіданні, суми додатково нарахованого ввізного мита (11 211,71 грн.) та податку на додану вартість (24 666,76 грн.) були в повному обсязі сплачені позивачем на рахунок Київської регіональної митниці, що відповідно було обов'язковою умовою для оформлення тимчасової декларації.

Враховуючи зазначене, суд погоджується із доводами позивача про протиправність прийняття відповідачем 1 оскаржуваного рішення про визначення митної вартості товару від 24.12.2012 р. № 100250000/2012/610307/2.

Зважаючи на таке, суми надмірно перерахованого на рахунок відповідача ввізного мита (11 211,71 грн.) та податку на додану вартість (24 665,76 грн.), підлягають поверненню позивачу на підставі наступного.

Згідно зі ст. 27 МК України, якщо задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб пов'язане з виплатою грошових сум, їх виплата здійснюється за рахунок державного бюджету органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі рішення суду, органу чи посадової особи щодо задоволення скарги повністю або частково в порядку, визначеному законом.

Відповідно до п.п. 5 п. 9 Розділу VI «Прикінцеві і перехідні положення» Бюджетного кодексу України, списання коштів з бюджету за рішенням суду щодо повернення платнику податків надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету провадиться у межах надмірно та/або помилково сплачених ним до бюджету коштів.

Відтак, надмірно сплачені суми, а саме: 11 211,71 грн. та 24 666,76 грн., а всього 35 878,47 грн. надмірно сплачених платежів, підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач 1, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийняття ним рішення від 24.12.2012 р. № 100250000/2012/610307/2 про визначення митної вартості товару.

Натомість позивач надав суду обґрунтовані пояснення та допустимі докази на їх підтвердження, щодо протиправності прийняття відповідачем 1 рішення від 24.12.2012 р. № 100250000/2012/610307/2 про визначення митної вартості товару.

Зважаючи на таке, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати Рішення Київської регіональної митниці від 24.12.2012 р. № 100250000/2012/610307/2 про визначення митної вартості товару.

3. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТМ Плюс» суму надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 11 211,71 грн. та податку на додану вартість у розмірі 24 666,76 грн.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТМ Плюс» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2146,00 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Київської регіональної митниці.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 12.02.2013 р.